Апеляційний суд Кіровоградської області
Справа № 11-301/11 Головуючий у суді І-ї інстанції Солопов
Категорія - 20 Доповідач у суді ІІ-ї інстанції Поступайло Н. І.
26 травня 2011 року. Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі:
головуючого - судді Зубка К.А.,
суддів - Поступайло Н.І., Новіцького Е.Й.
за участю прокурора - Фомічової І.В.,
засудженого - ОСОБА_2
розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Кіровограді кримінальну справу за апеляційною скаргою прокурора, який затверджував обвинувальний висновок та засудженого ОСОБА_2 на вирок Кіровського районного суду м. Кіровограда від 22 лютого 2011 року, яким
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Кіровограда , українця, громадянина України, з середньою освітою, не працюючого, проживаючого у АДРЕСА_1, раніше судимого:
- 8.02.2001 року Кіровським районним судом м. Кіровограда за ч.1 ст.229-6 КК України ( ред. 1960 р.) на 2 роки позбавлення волі з відстрочкою відбування покарання на 2 роки;
- 30.07.12002 року Кіровським районним судом м. Кіровограда за ч.3 ст.185, 71 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі;
-27.04.2009 року Долинським районним судом Кіровоградської області за ч.2 ст. 309 КК України на 3 роки позбавлення волі , на підставі ст..75 КК України від покарання звільнений з іспитовим строком на 2 роки
засуджено за ч.2 ст.185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки.
За вироком суду ОСОБА_2 визнаний винним у тому, що він 28.06.2010 року о 15 годині перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння біля магазину “Фуршет”, що по вулиці Гоголя у м. Кіровограді, підійшов до автомобіля “Мерседес-бейнц” , що стояв там, проник у автомобіль через незачинені двері проник в автомобіль , звідки повторно, таємно викрав речі: мобільний телефон “Самсунг 6112” вартістю 1431 грн.16 коп. з сім картою за 25 грн., рахунком 40 грн.; фотоапарат “Олімпус” вартістю 1450 грн. 08 коп.; з картою пам'яті за 69 грн.; гроші у сумі 800 доларів США що становить 6400грн.; 100грн.; золотий браслет вартістю 12 000 грн., інші речі, які не являють собою цінності для потерпілого, а всього викрав майна загальною вартістю 21590 грн.24 коп., чим завдав потерпілому ОСОБА_3 шкоду на вказану шкоду. Викраденим розпорядився на власний розсуд.
В апеляційній скарзі засуджений ОСОБА_2 вину в інкримінованому йому злочині не визнав, вказує на те, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, наполягає, що він заволодів лише телефоном та грошима у сумі 120 грн., просить скасувати вирок суду та направити справу на додаткове розслідування з метою встановлення осіб, які заволоділи рештою майна.
Заслухавши доповідача, думку прокурора про залишення вироку без зміни, а апеляції без задоволення, засудженого ОСОБА_2. який підтримав свою апеляцію і просив її задовольнити, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що задоволенню вона не підлягає з таких підстав.
Висновок суду про винність засудженого ОСОБА_2 у вчиненні злочину за обставин, зазначених у вироку, ґрунтується на сукупності достовірних і узгоджених між собою доказів.
Як вбачається із матеріалів справи ОСОБА_2 на досудовому та судовому слідстві не визнавав себе винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.185 КК України. Показав суду, що в той день після обіду він йшов по вулиці Гоголя зі своїм знайомим, де побачив чоловіка, який був у стані сп'яніння, у шортах. Коли вони купили спирту, випили, він вирішив піти подивитися, що із тим чоловіком. Коли прийшов на те місце, то побачив машину, біля якої були розкидані гроші, коло неї стояли капці та лежав телефон. Всередині машини нікого не було. Він взяв 120 грн., телефон і пішов. В машину не залазив, все було біля машини, тому крадіжки не вчиняв.
Однак вина ОСОБА_2 у вчиненні злочину підтверджується зібраними доказами, зокрема показаннями потерпілого ОСОБА_3, який показав суду , що 28.06.2010оку після обіду він зупинився на своєму автомобілі біля магазину “Фуршет” по вул. Гоголя у м. Кіровограді. Разом із своїм знайомим випили по 50 гр. коньяку, знайомий пішов , а він з машини телефонував у справах. Під час цього до нього підходив незнайомий , щось запитував, потім пішов. Далі він нічого не пам'ятає, прийшов до тями біля 19 год. недалеко від своєї машини. Виявив пропажу речей та грошей , про що повідомив працівникам міліції, які знайшли його.
Із показань свідка ОСОБА_4 вбачається, що 28.06.2010 року він їхав по вулиці Гоголя в м. Кіровограді, та бачив працівників міліції, які стояли біля автомобіля “Мерседес”, з якого вийшов водій у шортах та босий . Його попросили допомогти завести автомобіль моделі ВАЗ-09 , однак він не міг. Підсудного там не бачив.
Із оголошених у судовому засіданні показань свідка ОСОБА_5 вбачається, що 28.06.2010 року до неї звернувся її знайомий ОСОБА_2 та попросив дати документи, щоб закласти у ломбард телефон. Вона з ним пішла у ломбард “Скарбниця”, де підсудний на її паспорт заклав телефон “Самсунг”. Звідки у нього був цей телефон , вона не знає і не цікавилася.
Із оголошених показань свідка ОСОБА_6 вбачається, що 7.07.2010 року ОСОБА_2 запропонував йому та його знайомому телефон , який він раніше заклав до ломбарду, однак він відмовився від покупки за браком коштів.
Крім того, як правильно зазначив районний суд, вина ОСОБА_2 у вчиненні таємного викрадення чужого майна підтверджується матеріалами справи, а саме:
-заявою потерпілого про обставини вчинення крадіжки та переліком викраденого майна ( а.с 14);
-протоколом огляду місця події, де зафіксовані обставини вчинення злочину( а.с. 16);
-гарантійними талонами на викрадене майно, які підтверджують наявність такого майна у потерпілого ( а.с. 32);
-довідкою Нацбанку про курс долара США на день викрадення, висновком експерта про вартість викраденого ( а.с. 37,41, 43, 65);
- довідкою ломбарду, відповідно якої ОСОБА_5 здавала на свій паспорт телефон, викрадений у потерпілого ( а.с. 93).
Таким чином, районний суд правильного кваліфікував дії засудженого ОСОБА_2 за ч.2 ст.185 КК України, оскільки він вчинив таємне викрадення чужого майна( крадіжку) , повторно.
Доводи засудженого про те, що він не вчиняв злочину, за який засуджений, спростовуються вище викладеними доказами, і не можуть бути взятими до уваги, оцінюються колегією суддів як такі, що спрямовані на уникнення від відповідальності.
Підстав ставити під сумнів показання потерпілого та свідків у суду та судової колегії немає, а тому викладені вище докази є належними, допустимими і такими, що можуть бути покладені в основу обвинувального вироку суду.
Виходячи із викладеного, доводи апеляції не підлягають задоволенню.
Призначаючи засудженому покарання, районний суд згідно вимог ст..65 КК України у повній мірі врахував, що ОСОБА_2 характеризується посередньо, не працює, пом'якшуючі обставини відсутні, у якості обтяжуючої визнав вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння. Оскільки ОСОБА_2 раніше притягувався до кримінальної відповідальності, злочин вчинив у період іспитового терміну, тому обґрунтовано застосована ст.71 КК України.
Із врахуванням обставин справи та особи винного, підстав для застосування ст.ст. 69, 75 КК України не вбачається.
З урахуванням всього викладеного підстав для скасування чи зміни вироку суду, а також пом'якшення засудженому покарання колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 362, 366 КПК України, колегія суддів
Апеляцію засудженого ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок Кіровського районного суду м. Кіровограда від 22 лютого 2011 року щодо нього -без зміни.