РІШЕННЯ Справа № 2-949/09
02 червня 2009 року м. Запоріжжя
Жовтневий районний суд у складі: головуючого судді Мінасова ВВ., при секретарі Працевитом Г.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова лінія-Запоріжжя» про стягнення заборгованості,
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому зазначила, що вона працювала в ТОВ «Нова лінія-Запоріжжя» на посаді бухгалтера. Наказом № 03-к від 03.10.2008 року звільнена з роботи за власним бажанням. Розрахунок при звільненні з нею проведено не було. На її вимогу 08.12.2008 року відповідачем з нею було проведено розрахунок. Тому просить стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки при звільненні 1179, 18 грн. та 3000 грн. моральної шкоди.
У судовому засіданні позивач на позові наполягає. Пояснила, що вона працювала в ТОВ «Нова лінія-Запоріжжя» на посаді бухгалтера. 03.10.2008 року звернулася до керівництва з заявою про звільнення за власним бажанням і в той же день її було звільнено. Розрахунок з нею провели 08.12.2008 року. Тому просить стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки при звільненні 1179, 18 грн. та 3000 грн. моральної шкоди.
Представник відповідача у судовому засідання проти позову заперечує. Пояснив, що позивач в день звільнення на роботі не була, а при пред'явленні нею вимоги про розрахунок, їй були перераховані гроші. Крім того, позивач працювала бухгалтером, тому могла сама собі нарахувати та виплатити гроші. Тобто розрахунок при звільненні з нею не проведено, оскільки вона ухилялася від отримання розрахунку. Тому просить у позові відмовити.
Суд, вислухавши доводи представників сторін, пояснення свідків, вивчивши матеріали справи, вважає що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав:
Судом встановлено, що наказом № 02-к від 10.03.2008 року ОСОБА_1 призначена на посаду бухгалтера в ТОВ «Нова лінія-Запоріжжя» за сумісництвом.
03.10.2003 року ОСОБА_1 звернулася з заявою про звільнення до директора ТОВ «Нова лінія-Запоріжжя».
Наказом № 03-к від 03.10.2008 року ОСОБА_1 звільнена з роботи за власним бажанням.
Відповідно до акту прийому-передачі від 03.10.2008 року, затвердженому директором ТОВ «Нова лінія-Запоріжжя», вбачається що ОСОБА_1 в цей день передала іншому працівнику документи ТОВ «Нова лінія-Запоріжжя».
З довідки про доходи вбачається, що ОСОБА_1 в ТОВ «Нова лінія-Запоріжжя»
з квітня до вересня 2008 року отримала 3150 грн.
Відповідно до ст.. 116, 117 КзпП України, якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.
Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
В разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Відповідно до ст.. 10, 11 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Статтею 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд не приймає твердження відповідача про те, що ОСОБА_1 була відсутня на роботі 03.10.2008 року, оскільки це об'єктивно спростовується і заявою позивача про звільнення, яка була подана 03.10.2008 року, і актом прийому-передачі від цього числа.
Також суд не приймає твердження відповідача про те, що ОСОБА_1С, як бухгалтер, могла собі й нарахувати й виплати розрахунок, оскільки це не право працівника, а обов'язок власника.
ОСОБА_1 у позові вказує, що затримка розрахунку склала 66 днів. її середньоденний заробіток, відповідно до довідки про доходи, складає 17, 87 грн. Тому, сума середнього заробітку за час затримки розрахунку складає 1179, 42 грн. (17.87 х 66).
В судовому засіданні 02.06.2009 року представник позивача погодилася з вказаною сумою розрахунку позивача.
Згідно зі ст.. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.
Обґрунтовуючи розмір моральної шкоди, позивачка вказала, що через незаконні дії відповідача, пов'язані з невиплатою розрахунку при звільненні, змусили її вишукувати додаткові засоби для існування, звертатися до відповідача за розрахунком, шукати нову роботу, вона залишилася без постійного заробітку. Це супроводжувалося стресами, нервовими переживаннями.
Вина відповідача в заподіяні моральної шкоди позивачці несвоєчасним розрахунком повністю підтверджується матеріалами справи.
Розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань, яких зазнав позивач та характеру немайнових втрат.
Розмір відшкодування моральної шкоди у сумі 3 000 грн., на думку суду достатніми доказами не обгрунтований та не відповідає фактичним обставинам справи. Оскільки позивач сама звільнилася з роботи, то пошуки роботі та відсутність постійного заробітку не можна поставити у вину відповідачу. Тому суд, виходячи з засад розумності, виваженості та справедливості вважає, що моральна шкода підлягає відшкодуванню у розмірі 300 грн.
Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 208, 212-215 ЦПК України, ст. 1 16, 117, 237-1 КЗпП України, суд
Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова лінія-Запоріжжя» про стягнення заборгованості задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова лінія-Запоріжжя» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки при звільненні 1179, 18 грн. та 300 грн. моральної шкоди.
У задоволенні решти позивних вимог відмовити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова лінія-Запоріжжя» на користь держави 51 грн. судового збору та 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
Рішення може бути оскаржене в Апеляційний суд Запорізької області на протязі десяти днів з дня його проголошення шляхом подання заяви про апеляційне оскарження апеляційному суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.