Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Шилової Т.С.,
суддів Марчук Н.О., Пузиревського Є.Б.,
з участю прокурора Шевченко О.О.,
розглянула в судовому засіданні 24 травня 2011 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, на вирок Апеляційного суду м. Києва від 13 січня 2011 року щодо ОСОБА_1
Вироком Солом'янського районного суду м. Києва від 11 листопада 2010 року
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1
народження, громадянина України, раніше не судимого,
засуджено за ч. 1 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 1 рік, за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 1 рік 6 місяців.
На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_1 визначено остаточне покарання у виді 1 року 6 місяців позбавлення волі.
Цим же вироком засуджені ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 185 КК України.
13 січня 2011 року Апеляційний суд м. Києва за апеляцією прокурора, який затвердив обвинувальний висновок, скасував вирок щодо ОСОБА_1 в частині призначення йому покарання за ч. 2 ст. 185, ст. 70 КК України і постановив свій вирок, за яким ОСОБА_1 призначив покарання за ч. 2 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі строком на 3 роки.
На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, передбачених ч. 1 ст. 185, ч. 2 ст. 185 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно ОСОБА_1 визначив покарання у виді 3 років позбавлення волі.
В порядку ст. 365 КПК України змінив вирок щодо ОСОБА_1 в частині стягнення судових витрат.
У решті вирок залишено без зміни.
Судові рішення щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у касаційному порядку не оскаржуються.
ОСОБА_1 визнаний винуватим та засуджений за те, що він в період часу з 16 березня 2010 року по 9 червня 2010 року вчинив ряд крадіжок чужого майна з автомобілів, проникаючи до їх салонів шляхом розбивання скла правих передніх дверцят і відкривання останніх, а саме:
16 березня 2010 року приблизно о 03:00 год. біля будинку № 4 по вул. Ушакова в м. Києві з автомобіля «Хюндай», д.н.з. НОМЕР_1, таємно викрав чуже майно, що належало ОСОБА_4, спричинивши потерпілому матеріальну шкоду на загальну суму 540 грн.;
17 березня 2010 року приблизно о 03:30 год. біля будинку № 53-В по вул. Щербакова в м. Києві з автомобіля «ВАЗ 2106», д.н.з. НОМЕР_2, таємно викрав чуже майно, що належало ОСОБА_5, спричинивши потерпілому матеріальну шкоду на суму 1300 грн.;
25 березня 2010 року приблизно о 03:00 год. біля будинку № 10 по вул. Ушакова в м. Києві з автомобіля «Тойота Корола», д.н.з. НОМЕР_3, таємно викрав чуже майно, що належало ОСОБА_6, спричинивши потерпілому матеріальну шкоду на суму 1600 грн.;
6 квітня 2010 року приблизно о 05:00 год. біля будинку № 9-А по вул. Чорнобильській в м. Києві з автомобіля «Шкода Фабіа», д.н.з. НОМЕР_4 таємно викрав чуже майно, яке належало ОСОБА_7, спричинивши потерпілому матеріальну шкоду на загальну суму 1900 грн.;
14 квітня 2010 року приблизно о 03:00 год. біля будинку № 19 по вул. Уборевича в м. Києві з автомобіля «КІА Карнівал», д.н.з. НОМЕР_5 таємно викрав чуже майно, що належало ОСОБА_8, спричинивши потерпілому матеріальну шкоду на загальну суму 3900 грн.;
19 квітня 2010 року приблизно о 04:00 год. біля будинку № 12 по вул. Прилужній в м. Києві з автомобіля «Тойота Камрі», д.н.з. НОМЕР_6, таємно викрав чуже майно, що належало Каплан Цві-Герш, спричинивши потерпілому матеріальну шкоду на суму 2000 грн.;
27 квітня 2010 року приблизно о 05:00 год. біля будинку № 19 по вул. Уборевича в м. Києві з автомобіля «КІА Соренто», д.н.з. НОМЕР_7 таємно викрав чуже майно, що належало ОСОБА_10, спричинивши потерпілому матеріальну шкоду на суму 500 грн.;
24 травня 2010 року приблизно о 23:00 год. біля будинку № 21 по вул. Лук'янівська в м. Києві з автомобіля «Хонда Цивік», д.н.з. НОМЕР_8, таємно викрав чуже майно, що належало ОСОБА_11, спричинивши потерпілій матеріальну шкоду на суму 1000 грн.;
9 червня 2010 року ОСОБА_1 за попередньою змовою з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у нічний час поблизу будинку № 3-А по вул. Смоленській в м. Києві з автомобіля «КІА Піканто», таємно викрали чуже майно, що належало ОСОБА_12, спричинивши потерпілому матеріальну шкоду на загальну суму 2500 грн.;
9 червня 2010 року ОСОБА_1 за попередньою змовою з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у нічний час біля будинку № 21 по вул. Машинобудівна в м. Києві з автомобіля «Део Матіс» таємно викрали чуже майно, що належало ОСОБА_13, спричинивши потерпілому матеріальну шкоду на загальну суму 2700 грн.;
9 червня 2010 року ОСОБА_1 за попередньою змовою з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 приблизно о 07:00 год. біля будинку № 7/9 по пров. Артилерійському в м. Києві з автомобіля «Тойота Ленд Крузер» таємно викрали майно, що належало ОСОБА_14, спричинивши потерпілому матеріальну шкоду на суму 1000 грн.
У касаційній скарзі та доповненні до неї прокурор порушує питання про скасування вироку апеляційного суду у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону та істотним порушенням кримінально-процесуального закону, оскільки апеляційний суд у резолютивній частині вироку не визначив покарання засудженому за ч. 1 ст. 185 КК України. Крім того, апеляційний суд без проведення судового слідства дав іншу оцінку зібраним доказам, ніж ту, яку дав суд першої інстанції, при визначенні розміру покарання.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора на підтримання поданої скарги, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги та доповнень до неї, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Висновок місцевого суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_1 у вчиненні повторного таємного викрадення чужого майна потерпілих за попередньою змовою групою осіб за обставин, викладених у вироку, з яким погодився суд апеляційної інстанції і правильність якого не оспорюється, стверджений доказами, котрим суд дав належну оцінку і є правильним.
Матеріали справи не містять обставин, що можуть викликати сумніви у правильності рішення суду.
Злочинні дії ОСОБА_1 правильно кваліфіковані за ч. 1 ст. 185, ч. 2 ст. 185 КК України, що теж не заперечується прокурором у касаційній скарзі.
Доводи касаційної скарги прокурора про те, що апеляційний суд істотно порушив вимоги кримінально-процесуального закону тим, що у резолютивній частині вироку не вказав, до якого виду і розміру покарання вважати засудженого ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 185 КК України, за якою він визнаний винним, не заслуговують на увагу. Апеляційний суд частково погодився із доводами прокурора та скасував щодо засудженого ОСОБА_1 вирок за ч. 2 ст. 185 КК України, постановив свій вирок, за яким і призначив засудженому більш суворе покарання та визначив остаточне покарання на підставі ст. 70 КК України як за ч. 2 ст. 185, так і за ч. 1 ст. 185 КК України. Таким чином, апеляційний суд постановив свій вирок тільки у тій частині, в якій ним було скасовано вирок суду першої інстанції, тобто з підстав необхідності застосування більш суворого покарання за ч. 2 ст. 185 КК України, що відповідає вимогам ст. 378 КПК України.
Що стосується доводів прокурора про порушення апеляційним судом принципу безпосередності дослідження доказів при постановленні вироку, то колегія суддів з ними не погоджується, виходячи з того, що апеляційний суд при призначенні покарання ОСОБА_1 врахував дані про особу засудженого, зокрема, його сімейний стан, стан здоров'я, обставини, що пом'якшують покарання, а також ступінь тяжкості вчинених злочинів, тобто ті самі обставини, що і суд першої інстанції. При цьому прийшов до висновку про визначення засудженому остаточного покарання у виді позбавлення волі, тобто такого ж виду, який визначив і суд першої інстанції. Отже іншої оцінки апеляційний суд зібраним по справі доказам не давав.
Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які б давали підстави для зміни чи скасування вироку, не встановлено.
Керуючись ст. 395-396 КПК України, колегія суддів
касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, залишити без задоволення, а вирок Апеляційного суду м. Києва від 13 січня 2011 року щодо ОСОБА_1 - без зміни.
Шилова Т.С. Марчук Н.О. Пузиревський Є.Б.