Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого-судді Животова Г.О.,
суддів
за участю прокурора Єлфімова О.В., Сахна Р.І.,
Кравченко Є.С.,
захисника
засудженого ОСОБА_5,
ОСОБА_6,
розглянула в судовому засіданні 31 травня 2011 року у м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою заступника прокурора Київської області на вирок Вишгородського районного суду Київської області від 28 грудня 2010 року, яким
ОСОБА_6 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина Азербайджану, раніше не судимого,
засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки та позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 2 роки. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_6 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки з покладенням обов'язків передбачених ст. 76 КК України.
В апеляційному порядку вирок не оскаржувався.
За вироком суду ОСОБА_8 визнано винним в тому, що він 24 липня 2010 року близько 16 години, керуючи технічно справним автомобілем НОМЕР_1, рухаючись по автодорозі Київ-Овруч у напрямку м. Овруч, порушив вимоги Правил дорожнього руху України, виїхав на смугу зустрічного руху, де допустив зіткнення з мотоциклом «BMW 1200GT», під керуванням ОСОБА_9 і мотоциклом «Xicong», під керуванням ОСОБА_1
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди водію мотоцикла «BMW 1200GT» ОСОБА_11. були заподіянні тяжкі тілесні ушкодження, а водій мотоцикла «Xicong» ОСОБА_1 від отриманих тілесних ушкоджень помер.
У касаційній скарзі прокурор просить вирок суду скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд, у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону, неправильним застосуванням кримінального закону, невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого внаслідок м'якості. Посилається на те, що справа місцевим судом була розглянута без потерпілих і їх представників, не вирішено питання про визнання потерпілої ОСОБА_12 цивільним позивачем та не з'ясовано характер і розмір відшкодованої їй шкоди. Також вказує, що суд належним чином не мотивував у вироку рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_12
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора на підтримку касаційної скарги, засудженого та його захисника, які просили судове рішення залишити без зміни, а скаргу прокурора - без задоволення, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Правильність висновків суду першої інстанції про доведеність винності ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України і кваліфікація дій засудженого за вказаною статтею кримінального закону в касаційному порядку не оспорюється.
Відповідно до вимог ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного та обставин, що пом'якшують і обтяжують покарання. Вказані вимоги закону були дотриманні судом першої інстанції. Покарання засудженому призначено в межах санкції ч. 2 ст. 286 КК України, з урахуванням тяжкості вчиненого злочину, даних про особу ОСОБА_6, який вперше притягується до кримінальної відповідальності, позитивно характеризується по місцю роботи, а також пом'якшуючих покарання обставин - визнання вини, щирого каяття, добровільного відшкодування заподіяної шкоди. Належним чином, вмотивовано у вироку і прийняте судом рішення про можливість виправлення ОСОБА_6 без відбування покарання.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що призначене засудженому покарання, відповідає вимогам кримінального закону, є справедливим та достатнім, а тому відсутні підстави для скасування вироку внаслідок м'якості призначеного ОСОБА_6 покарання, як про це вказує прокурор у касаційній скарзі.
Не заслуговують на увагу посилання прокурора на те, що всупереч закону справа була розглянута у відсутності потерпілих та їх представників, які не були викликані в судове засідання.
З матеріалів справи вбачається, що потерпілі ОСОБА_11, ОСОБА_13, ОСОБА_12 та їх представники неодноразово повідомлялися про час і місце проведення судового засідання (а.с. 136, 143-145, 149), проте в суд не з'являлися.
Крім того, потерпілою ОСОБА_13 була подана заява, в якій вона просила розглянути справу без її участі у зв'язку з поганим станом здоров'я (а.с. 148).
Відповідно до вимог ст. 290 КПК України, якщо в судове засідання не з'явиться потерпілий, суд, вислухавши думку учасників судового розгляду, вирішує питання про розгляд справи або відкладення його в залежності від того, чи можливо у відсутності потерпілого з'ясувати всі обставини справи і захистити його права і законні інтереси.
З протоколу судового засідання слідує, що вказані вимоги закону місцевим судом були виконані та з'ясовано думку учасників процесу, які не заперечували проти закінчення розгляду справи у відсутності потерпілих.
Що стосується доводів прокурора про неналежне вирішення судом цивільного позову потерпілої ОСОБА_12, то вони є слушними.
Згідно ст. 50 КПК України цивільним позивачем визнається громадянин, підприємство, установа чи організація, які зазнали матеріальної шкоди від злочину і пред'явили вимогу про відшкодування збитків відповідно до ст. 28 КПК України. Про визнання цивільним позивачем чи про відмову в цьому особа, яка провадить дізнання, слідчий, суддя виносять постанову, а суд - ухвалу.
Відповідно до п.п. 14, 16 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 31 березня 1989 року «Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, і стягнення безпідставно нажитого майна» в силу ст. 334 КПК України суд має навести у вироку мотиви прийнятого рішення про задоволення чи відхилення цивільного позову або про покладення на засудженого обов'язку відшкодувати шкоду, зазначивши, якою дією чи бездіяльністю її заподіяно, якими доказами це підтверджується, а також навести відповідні розрахунки сум, що підлягають стягненню, вказати матеріальний закон, на підставі якого вирішено цивільний позов. При визначенні суми, що підлягає стягненню з засудженого або з цивільного відповідача, мають бути зараховані суми, добровільно передані цивільному позивачеві до постановлення вироку, а також вартість поверненого йому майна.
В матеріалах справи міститься заява представника потерпілої ОСОБА_12, в якій висловлюється прохання визнати її цивільним позивачем та стягнути з ОСОБА_6 моральну шкоду у розмірі 51000 грн. (а.с. 137-138).
Із копії розписки потерпілої ОСОБА_12 вбачається, що нею одержано від ТОВ «Ново-Строй» 40000 грн. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди.
Судом не було вирішено питання про визнання потерпілої ОСОБА_12 цивільним позивачем, не з'ясовано характер та розмір шкоди, відшкодованої на її користь, не наведено відповідних розрахунків сум та не вказано матеріальний закон, на підставі якого вирішено цивільний позов. Крім того, з розписки потерпілої ОСОБА_12 вбачається, що їй відшкодована матеріальна шкода, хоча в заяві представника потерпілої викладені вимоги про відшкодування моральної шкоди.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що вирок суду в частині вирішення цивільного позову потерпілої ОСОБА_12 про стягнення моральної шкоди підлягає скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд у порядку цивільного судочинства.
Керуючись ст.ст. 394-396 КПК України, колегія суддів
касаційну скаргу прокурора задовольнити частково.
Вирок Вишгородського районного суду від 28 грудня 2010 року щодо ОСОБА_6 в частині вирішення цивільного позову ОСОБА_12 скасувати, справу в цій частині направити на новий судовий розгляд в порядку цивільного судочинства.
Животов Г.О. Єлфімов О.В. Сахно Р.І.