Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого - судді Животова Г.О.,
суддів Сахна Р.І., Єлфімова О.В.,
з участю прокурора Шевченко О.О.
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 31 травня 2011 року кримінальну справу за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, на вирок Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 05 липня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 22 вересня 2010 року щодо ОСОБА_1
Вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 05 липня 2010 року засуджено
ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_1,
громадянина України, такого, що в силу ст. 89 КК України судимості не має,
за ч. 1 ст. 186 КК України до покарання у виді арешту строком на три місяці.
Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь потерпілого ОСОБА_2 205 гривень в рахунок відшкодування матеріальних збитків.
Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 22 вересня 2010 року вирок щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.
Вироком суду ОСОБА_1 визнано винним і засуджено за те, що він 11 січня 2010 року близько 12 год., знаходячись у квартирі АДРЕСА_1, в присутності ОСОБА_3 відкрито викрав належний ОСОБА_2 мобільний телефон «Нокіа 1100», чим спричинив потерпілому ОСОБА_2 матеріальну шкоду на загальну суму 205 гривень.
У касаційній скарзі прокурор, не оспорюючи доведеності вини та правильності кваліфікації дій засудженого, просить судові рішення в частині вирішення цивільного позову скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд в порядку цивільного судочинства. На обґрунтування своїх вимог вказує на неправильне розв'язання цивільного позову, зокрема, зазначає, що міськрайонний суд необґрунтовано зменшив розмір матеріальних збитків та відмовив у відшкодуванні моральної шкоди, при цьому не зазначив про своє рішення в резолютивній частині вироку. Посилається в скарзі прокурор і на те, що апеляційний суд на вказані помилки уваги не звернув та постановив ухвалу, яка не відповідає вимогам ст. 377 КПК України.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, яка частково підтримала касаційну скаргу і вважала, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 377 КПК України, оскільки апеляційний суд не надав відповіді на всі питання, що були порушені в апеляції потерпілого, а тому на її думку, ухвала підлягає скасуванню, а справа направленню на новий апеляційний розгляд, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Висновок суду про доведеність винності ОСОБА_1 у вчиненні зазначеного злочину за обставин, встановлених судом, є правильним, відповідає фактичним обставинам справи, обґрунтований сукупністю розглянутих у судовому засіданні доказів, які досліджені, належно оцінені судом та детально викладені у вироку.
Дії ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 186 КК України кваліфіковано правильно.
Покарання призначено відповідно до вимог ст. 65 КК України, з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, особи винного та обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Доводи прокурора щодо необґрунтованого зменшення розміру матеріальних збитків, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки в матеріалах справи наявна довідка від 23 березня 2010 року, видана приватним підприємцем ОСОБА_4 (а.с. 88) про те, що вартість мобільного телефону «Нокіа 1100» станом на 11 січня 2010 року становить 150 гривень. Суд обґрунтовано, з урахуванням дати покупки, згідно гарантійного талону - 31.12.2005р. (а.с. 87), та показань потерпілого про те, що до вказаного часу вказаний телефон перебував у його постійному користуванні, зменшив розмір матеріальної шкоди до 205 грн.
Також колегія суддів вважає безпідставними доводи касаційної скарги прокурора про неправильне розв'язання судом цивільного позову в частині відшкодування моральної шкоди.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 моральні збитки в сумі 20000 грн. та витрати на лікування в сумі 2120 грн. пов'язує виключно з його побиттям ОСОБА_1 та ОСОБА_5, що, згідно з доводами потерпілого передувало викраденню підсудним мобільного телефона, а не з пограбуванням. Проте побиття та заподіяння потерпілому тілесних ушкоджень ОСОБА_1 у цій справі слідством не інкримінується і не охоплюється обвинуваченням.
За таких обставин, суд обґрунтовано у вироку зазначив, що позовні вимоги потерпілого ОСОБА_2 в частині відшкодування моральної шкоди не можуть бути задоволеними.
Апеляційний суд, розглянув справу в межах поданих на вирок суду першої інстанції апеляцій, належним чином перевірив усі доводи апеляцій та навів достатні аргументи на їх спростування.
Тому твердження прокурора про те, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 377 КПК, є такими, що не ґрунтуються на матеріалах справи.
Окрім того, в мотивувальній частині вироку суд достатньо мотивував рішення про залишення цивільного позову потерпілого ОСОБА_2 в частині моральної шкоди без задоволення, воно відповідає вимогам ст. ст. 28, 328 КПК України.
Керуючись ст. ст. 394 - 396 КПК України, колегія суддів
Вирок Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 05 липня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 22 вересня 2010 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора - без задоволення.
Животов Г.О. Сахно Р.І. Єлфімов О.В.