Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого - судді Животова Г.О.,
суддів: Сахна Р.І., Єлфімова О.В.,
прокурора Сенюк В.О,
засудженої ОСОБА_1,
захисника засудженої ОСОБА_2
розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 31 травня 2011 року кримінальну справу за касаційними скаргами засудженої та прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, на вирок Новозаводського районного суду м. Чернігова від 23 березня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 26 жовтня 2010 року.
Вказаним вироком засуджено
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, раніше не судиму,
- за ч. 5 ст. 191 КК України із застосуванням ст. 69 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років з конфіскацією майна та з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з обслуговуванням грошових та товарно-матеріальних цінностей строком на 3 роки;
- за ч. 2 ст. 366 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з обслуговуванням грошових та товарно-матеріальних цінностей строком на 2 роки.
Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років з конфіскацією майна та з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з обслуговуванням грошових та товарно-матеріальних цінностей строком на 3 роки.
Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь держави витрати в сумі 4788,97 грн. за проведення судових експертиз, а на користь ЗАТ «Ресторан станції Чернігів» 229 159,74 грн. завданих матеріальних збитків.
Вироком суду ОСОБА_1 визнано винною та засуджено за те, що вона, за детально викладених обставин, з 1995 року по 2008 рік, працюючи на посаді головного бухгалтера та касира ЗАТ «Ресторан станції Чернігів», виконуючи роботу пов'язану із забезпеченням ведення бухгалтерського обліку, здійсненням контролю за веденням касових операцій, раціональним та ефективним використанням матеріальних та фінансових ресурсів та несучи повну матеріальну відповідальність за забезпечення цілісності матеріальних цінностей на підставі договорів про повну індивідуальну матеріальну відповідальність від 01.01.2005 року та 06.09.2007 року, будучи службовою особою та зловживаючи своїм службовим становищем, з метою привласнення коштів ЗАТ «Ресторан станції Чернігів», підробила видаткові касові ордери та не оприбуткувала готівкові кошти по касі вказаного підприємства, незаконно привласнила кошти ЗАТ «Ресторан станції Чернігів» на загальну суму 248 597 грн. 31 коп., що більше ніж в шістсот разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян і є особливо великим розміром, які в подальшому витратила на власні потреби, чим заподіяла ЗАТ «Ресторан станції Чернігів» тяжкі наслідки.
Ухвалою Апеляційного суду Чернігівської області від 26 жовтня 2010 року вирок щодо ОСОБА_1 змінено та зменшено об'єм її обвинувачення на 52 107,34 грн., виплачених СПД ОСОБА_3, 19 259,49 грн. виплачених СПД ОСОБА_4 і неоприбуткованих грошових коштів в сумі 2500 грн. Постановлено вважати ОСОБА_1 засудженою до покарання призначеного судом першої інстанції без конфіскації майна. На підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки, поклавши на неї обов'язки, передбачені п. п. 2, 3, 4 ст. 76 КК України.
Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь ЗАТ «Ресторан станції Чернігів» 155 292,91 гривень у відшкодування матеріальних збитків.
У касаційній скарзі прокурор просить ухвалу апеляційного суду скасувати у зв'язку з істотним порушенням кримінально-процесуального закону та невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженої внаслідок м'якості. На обґрунтування своїх вимог вказує на те, що суд апеляційної інстанції необґрунтовано зменшив об'єм обвинувачення ОСОБА_1 та безпідставно звільнив її від відбування покарання з випробуванням, що призвело до м'якості призначеного останній покарання. Вказує на те, що апеляційний суд, змінюючи вирок, належним чином не мотивував свого рішення. Зазначає, що рішення суду апеляційної інстанції не відповідає вимогам ст. 377 КПК України.
Як вбачається зі змісту касаційної скарги засудженої, остання, не оскаржуючи постановлену ухвалу апеляційного суду просить судові рішення змінити, виключити з вироку обвинувачення за вчинення нею злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, а справу в цій частині закрити за відсутністю в її діях складу злочину.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора на підтримання касаційної скарги прокурора та не підтримання скарги засудженої, самої засудженої ОСОБА_1 та її захисника - адвоката ОСОБА_2 які, кожен окремо, просили скаргу засудженої задовольнити, а касаційну скаргу прокурора залишити без задоволення, перевіривши матеріали кримінальної справи, обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів вважає, що вони не підлягають задоволенню за таких підстав.
Висновок суду про доведеність винності ОСОБА_1 у вчиненні злочинів за обставин, встановлених судом, є правильним, відповідає фактичним обставинам справи, обґрунтований сукупністю розглянутих у судовому засіданні доказів, які дослідженні, належно оцінені судом та детально викладені у вироку.
Доводи засудженої проте, що в її діях відсутній склад злочину ,передбачений ч. 5 ст. 191 КК України, колегія суддів вважає такими, що не ґрунтуються на матеріалах справи.
Вина засудженої ОСОБА_1 в скоєнні злочинів підтверджується здобутими в ході досудового слідства та перевіреними в судовому засіданні доказами.
Так, засуджена на досудовому слідстві свою вину у вчиненому визнала частково та в судовому засіданні показала, що вона з 17.07.2003 року призначена на посаду головного бухгалтера ЗАТ «Ресторан станції Чернігів», а також виконувала обов'язки касира вказаного підприємства. В її функціональні обов'язки входило: забезпечення ведення бухгалтерського обліку, здійснення контролю за веденням касових операцій, ведення бухгалтерської документації, подання звітності до податкової інспекції, проведення нарахування заробітної плати, проведення розрахунків з постачальниками, друкування платіжних документів в банк.
01.07.2008 року директор ЗАТ «Ресторан станції Чернігів» ОСОБА_5 наказом призначив проведення інвентаризації по підприємству. В результаті інвентаризації була виявлена нестача товаро-матеріальних цінностей на суму 175 679 грн. 10.07.2008 року ОСОБА_1 відшкодувала 19 437, 23 грн. та написала розписку про те, що відшкодує суму в розмірі 156 241, 19 грн. до 01.02.2009 року.
Вина ОСОБА_1 доведена показами свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, головного контролера-ревізора КРУ в Чернігівській області ОСОБА_12, а також актом позапланової документальної ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності ЗАТ «Ресторан станції Чернігів» за період з 01.01.2006 року по 01.01.2009 року, договором про повну матеріальну відповідальність, актами контрольної перевірки інвентаризації цінностей, протоколами виїмки та огляду, висновками почеркознавчої експертизи №348 від 24.07.2009 року та № 443 від 14.09.2009 року, заявами ОСОБА_1, протоколами очних ставок та іншими матеріалами кримінальної справи. Отже, вина ОСОБА_1 за вчинення злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України доведена повністю, а її дії кваліфіковані правильно.
Що стосується доводів прокурора про те, що суд апеляційної інстанції необґрунтовано зменшив об'єм обвинувачення ОСОБА_1 та безпідставно звільнив її від відбування покарання з випробуванням, то вони не є переконливими.
При розгляді справи судом апеляційної інстанції, в судовому засіданні ревізор ОСОБА_12, який проводив документальну ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності ЗАТ «Ресторан станції Чернігів», показав, що після звільнення ОСОБА_1 всі бухгалтерські документи, згідно акта прийому-передачі від 01.08.2008 року, передала директору підприємства ОСОБА_5. Відповідно до цього акту було передано і бухгалтерські регістри по центральній касі за період з 01.01.2006 року по 01.06.2007 року, а пізніше було виявлено відсутність цих документів на підприємстві. ОСОБА_12 підтвердив, що документи на отримання коштів СПД ОСОБА_3 оформлені належним чином. Сума 52 107,34 грн. - це переплата СПД ОСОБА_3, яка виникла всупереч діючого законодавства, ці кошти списали, але даних виплат не повинно було бути і він показав їх як недостачу. На отримання ОСОБА_4 19 259,49 грн. ОСОБА_1 під час ревізії надала видаткові касові ордери з підписами ОСОБА_4, яка не відмовлялася від свого підпису, але заперечувала факт отримання грошей. В цих видаткових касових ордерах відсутній підпис касира, тому він не міг взяти їх до уваги і вказану суму також показав як недостачу.
Тому, на думку колегії, суд апеляційної інстанції обґрунтовано зменшив об'єм обвинувачення ОСОБА_1 на 52 107,34 грн., виплачених СПД ОСОБА_3, 19 259,49 грн. виплачених СПД ОСОБА_4 і 2 500 грн, за недоведеністю її вини в привласненні даних коштів.
Стосовно доводів у касаційній скарзі прокурора щодо необґрунтованості зміни судом апеляційної інстанції вироку в частині звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком, то вони також не є переконливими.
Відповідно до вимог ст. 75 КК України, якщо суд при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без ізоляції від суспільства, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
З мотивувальної частини ухвали апеляційного суду вбачається, що змінюючи вирок щодо ОСОБА_1 апеляційна інстанція правильно врахувала значне зменшення об'єму обвинувачення, пряму вину директора ОСОБА_5 у занедбаності бухгалтерського обліку на підприємстві, який не вживав ніяких заходів по його впорядкуванні, встановлені місцевим судом обставини, що пом'якшують покарання та відсутність обставин, що його обтяжують та правильно дійшла висновку про можливість звільнення засудженої від відбування призначеного покарання з випробуванням, відповідно до ст. ст. 75, 76 КК України.
Керуючись ст. ст. 394 - 396 КПК України, колегія суддів
ухвалила:
Вирок Новозаводського районного суду м. Чернігова від 23 березня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 26 жовтня 2010 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційні скарги засудженої та прокурора - без задоволення.
Животов Г.О. Сахно Р.І. Єлфімов О.В.