Ухвала
іменем україни
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючої Єленіної Ж.М.,
суддів Григор'євої І.В., Крещенка А.М.,
з участю прокурора Матюшевої О.В.,
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 7 червня 2011 року кримінальну справу за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 3 листопада 2011 року щодо ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3
Вироком Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 23 червня 2010 року засуджено:
ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_1,
не судимого,
за ч. 3 ст. 185 КК України на три роки позбавлення волі.
ОСОБА_2,
ІНФОРМАЦІЯ_2,
не судимого,
за ч. 3 ст. 185 КК України на три роки позбавлення волі.
ОСОБА_3,
ІНФОРМАЦІЯ_3,
не судимого,
за ч. 3 ст. 185 КК України на три роки позбавлення волі.
Вирок Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 16 лютого 2010 року щодо ОСОБА_1 постановлено виконувати самостійно.
Постановлено стягнути із законного представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 до повноліття засудженого ОСОБА_3, а з моменту повноліття із засудженого ОСОБА_3 суму завданої матеріальної шкоди на користь: ОСОБА_5 - 9 647 грн. 20 коп.; ОСОБА_6 - 7 380 грн.
Постановлено стягнути із законного представника ОСОБА_2 - ОСОБА_7 до повноліття засудженого ОСОБА_2, а з моменту повноліття із засудженого ОСОБА_2 суму завданої матеріальної шкоди на користь: ОСОБА_8. - 1 000 грн.; ОСОБА_9 - 2 000 грн.
Цивільні позови ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 залишені без розгляду.
У задоволенні цивільних позовів ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_13 про відшкодування моральної шкоди відмовлено.
Постановлено стягнути із законних представників засуджених - ОСОБА_14, ОСОБА_4, ОСОБА_7 судові витрати по 482 грн. 10 копійок з кожного до повноліття засуджених ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_2, а з моменту повноліття із засуджених.
Вироком суду ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 визнано винними у вчиненні в м. Маріуполі Донецької області за попередньою змовою між собою та невстановленими особами ряду крадіжок, поєднаних з проникненням у приміщення магазинів, барів, перукарень. Зокрема, за викладених у вироку обставин, вони викрали майно наступних громадян:
12 липня 2009 року ОСОБА_1 та ОСОБА_3 - майно ОСОБА_15 на загальну суму 6 395 грн. 50 коп.;
17 липня 2009 року ОСОБА_1 з двома невстановленими особами - майно ОСОБА_16 на загальну суму 6 447 грн.;
21 липня 2009 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 та дві невстановлені особи - майно ОСОБА_12 на загальну суму 7 056 грн.;
23 липня 2009 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 та невстановлена особа - майно ОСОБА_9 на загальну суму 6 622 грн. 93 коп. та майно ОСОБА_8 на загальну суму 2 930 грн.;
24 липня 2009 року ОСОБА_3 з двома невстановленими особами - майно ОСОБА_15 на загальну суму 4 782 грн. 90 коп.;
16 жовтня 2009 року ОСОБА_3 з трьома невстановленими особами - майно ОСОБА_17 на загальну суму 1 690 грн.;
25 жовтня 2009 року ОСОБА_3 з двома невстановленими особами - майно ОСОБА_18 на загальну суму 3 085 грн.;
29 жовтня 2009 року ОСОБА_3 та невстановлена особа - майно ОСОБА_11 на загальну суму 1 965 грн. 35 коп.;
2 листопада 2009 року ОСОБА_3 та невстановлена особа - майно ОСОБА_6 на загальну суму 7 380 грн.
Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 3 листопада 2011 року вирок районного суду змінено. Постановлено вважати ОСОБА_2 та ОСОБА_3 засудженими за ч. 3 ст. 185 КК України на три роки позбавлення волі кожного. На підставі ст. 75, 76, 104 КК України ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком два роки та покладено обов'язки, передбачені п. п. 2-3 ч. 1 ст. 76 КК України. Постановлено вважати ОСОБА_1 засудженим за ч. 3 ст. 185 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на один рік виправних робіт з утриманням 10% його заробітку на користь держави. Вирок Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 16 лютого 2010 року щодо ОСОБА_1 постановлено виконувати самостійно. Виключено з вироку посилання на те, що ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вчинили злочини за попередньою змовою з ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23 Вирок в частині стягнення матеріальної шкоди в сумі 9 647 грн. 20 коп. на користь ОСОБА_5 скасовано, а справу в цій частині направлено на новий судовий розгляд в порядку цивільного судочинства.
У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на неправильне застосування кримінального закону та призначення покарання, яке не відповідає ступеню тяжкості вчиненого злочину та особам засуджених внаслідок м'якості, ставить питання про скасування ухвали апеляційного суду з направленням справи на новий апеляційний розгляд. Свою позицію обґрунтовує тим, що суд апеляційної інстанції не мав підстав застосовувати до засудженого ОСОБА_1 ст. 69 КК України та призначати покарання у виді виправних робіт. Рішення про звільнення засуджених ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які вину не визнали, завдану шкоду не відшкодували, від відбування покарання з випробуванням також вважає необґрунтованим.
Захисник засудженого ОСОБА_24 на касаційну скаргу подав заперечення, в яких вказує про необґрунтованість доводів прокурора і відсутність підстав для скасування ухвали апеляційного суду.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора на підтримання касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги і поданих заперечень, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до вимог ст. 75 КК України та роз'яснень, що містяться у п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року №7 з наступними змінами “Про практику призначення судами кримінального покарання”, якщо суд при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням. Таке рішення має бути належним чином мотивоване.
Як убачається зі змісту ухвали, звільняючи ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання на підставі ст. ст. 75, 104 КК України, апеляційний суд послався на дані про особи винних, які є неповнолітніми, не судимі, вину визнали повністю, сприяли розкриттю злочинів, щиро розкаялись, частково відшкодували матеріальну шкоду. Крім того, суд апеляційної інстанції не погодився з висновком районного суду про посередність характеристик засуджених та вказав про те, що вони не містять негативних даних, а тому є позитивними. Урахувавши наведені дані, апеляційний суд дійшов висновку, що виправлення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 можливо досягти без ізоляції від суспільства.
Проте з таким рішенням апеляційної інстанції погодиться не можна, оскільки воно прийнято без урахування всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення питання про міру покарання. Зокрема, не отримали відповідної оцінки належність поставленого в провину ОСОБА_3 та ОСОБА_2 діяння до категорії тяжких злочинів, кількість посягань на чужу власність у короткий проміжок часу. Не звернув суд уваги й на те, що відшкодування матеріальної шкоди потерпілим ОСОБА_15, ОСОБА_9, ОСОБА_12, ОСОБА_8 мало місце лише з боку батьків засудженого ОСОБА_1 і саме до нього вони не мали претензій матеріального характеру (т. 5 а. с. 9-16). За місцем проживання та навчання ОСОБА_2 характеризується посередньо (т. 2 а. с. 85, 86), а ОСОБА_3 за місцем проживання охарактеризували як особу, яка схильна до вчинення злочинів (т. 4 а. с. 152).
Крім того, матеріали кримінальної справи містять дані про притягнення ОСОБА_3 та ОСОБА_2 до кримінальної відповідальності за аналогічні злочини (т. 4 а. с. 143-144, т. 2 а. с. 78-81). Це також свідчить про схильність останніх до протиправної поведінки.
Слушними є також доводи прокурора про неправильне застосування апеляційним судом ст. 69 КК України.
Визначаючи ОСОБА_1 покарання більш м'якого виду, ніж передбачене в санкції ч. 3 ст. 185 КК України, апеляційний суд вимог цього кримінального закону не дотримав та свого рішення належним чином не мотивував. На переконання суду неповнолітній вік засудженого, за якого він неповною мірою усвідомлював свої дії, часткове відшкодування шкоди потерпілим, наявність випробувального терміну та працевлаштування, свідчили про можливість застосування ст. 69 КК України. Проте в ухвалі не зазначено, які саме дані про особу винного та обставини суд апеляційної інстанції визнав такими, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину.
Посилання суду на дані про роботу ОСОБА_1, у зв'язку із чим до нього застосовано покарання у виді виправних робіт, є необґрунтованим, оскільки залишились не з'ясованими обставини його працевлаштування. Так, не встановлено чи з дотриманням законодавства про працю неповнолітній прийнятий на роботу, чи відповідає строк дії трудового договору (контракту) тривалості призначеного покарання. Не зважив апеляційний суд й на те, що характеристика ОСОБА_1, надана в судовому засіданні, не містить обов'язкових реквізитів, зокрема, організаційної форми підприємства, дату з якої засуджений працює, форми працевлаштування. Також слід зазначити про суперечності у висновках апеляційного суду, який в установчій частині ухвали зазначив про те, що ОСОБА_1 не працює, а в мотивувальній та резолютивній частинах вказав на дані про його роботу.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що ухвала апеляційного суду через неправильне застосування кримінального закону, невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особам засуджених підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий апеляційний розгляд.
Під час нового апеляційного розгляду необхідно всебічно, повно та об'єктивно дослідити всі докази, дати їм належну оцінку. За умови підтвердження такого ж обсягу обвинувачення та не встановлення нових даних про особи засуджених та обставин, що пом'якшують покарання, призначене ОСОБА_3, ОСОБА_2 покарання із застосуванням ст. 75 КК України, а ОСОБА_1 із застосуванням ст. 69 КК України, слід вважати явно несправедливим внаслідок м'якості.
Керуючись ст. ст. 394 - 396 КПК України, колегія суддів
касаційну скаргу прокурора задовольнити.
Ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 3 листопада 2011 року щодо ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 скасувати, справу направити на новий апеляційний розгляд.
Судді:
Ж.М. Єленіна І.В. Григор'єва А.М. Крещенко