Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних
і кримінальних справ в складі:
головуючого Мороза А.М.,
суддів Крижановського В.Я., Фурика Ю.П.,
за участю прокурора Підвербної Г.Я.
розглянула в судовому засіданні 02 червня 2011 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою заступника прокурора Дніпропетровської області на вирок Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 08 грудня 2009 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 19 жовтня 2010 року.
Вироком Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 08 грудня 2009 року засуджено
ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України,
судимого вироком Апеляційного суд Дніпропетровської
області від 24 жовтня 2007 року за ч. 2 ст. 185 КК
України до 2 років позбавлення волі, на підставі ст. 75
КК України звільнено від відбування покарання з
випробуванням з іспитовим строком 1 рік, з
покладенням обов'язків, передбачених п. 3 ст. 76 КК
України
за ч. 2 ст. 121 КК України на 9 років позбавлення волі;
за ч.1 ст. 296 КК України на 2 роки обмеження волі.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, остаточне покарання визначене шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді 9 років позбавлення волі.
Справа № 5-1304км11 Категорія: ч. 2 ст. 121;
Головуючий в суді першої інстанції: Гордієнко А.Г. ч. 1 ст. 296 КК України
Доповідач в апеляційній інстанції: Кухарь А.В.
Доповідач в касаційній інстанції: Крижановський В.Я.
На підставі ч. 1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків, шляхом частко-
вого приєднання невідбутої частини покарання за вироком Апеляційного суду Дніпропетровської області від 24 жовтня 2007 року, остаточно визначено покарання у виді 10 років позбавлення волі.
Судом вирішено долю речових доказів.
Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 19 жовтня 2010 року вирок суду першої інстанції змінено, виключено з мотивувальної частини вироку посилання на те, що цивільний позов задоволено, оскільки судом не приймалось таке рішення. В решті вирок суду першої інстанції залишено без зміни.
ОСОБА_1 засуджено за те, що 30 червня 2008 року в нічний час в м. Орджонікідзе, будучи в стані алкогольного сп'яніння, знаходячись біля приміщення кафе, підійшов до лежачого на лавці, раніш знайомому ОСОБА_5, де, поводячись зухвало, грубо порушуючи громадський порядок, діючи з хуліганських спонукань, наніс останньому 4 удари взутою ногою по голові. Після потерпілий піднявся та став тікати в двір будинка. Продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, направлений на спричинення потерпілому тілесних ушкоджень, ОСОБА_1 побіг слідом за ним та наздогнавши потерпілого у дворі будинка, умисно наніс йому 2-3 удари рукою в область голови, внаслідок чого спричинив потерпілому тяжкі тілесні ушкодження, від яких настала його смерть.
У касаційній скарзі прокурор ставить питання про скасування вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду, постановлені щодо ОСОБА_1, та направлення справи на новий судовий розгляд. На підставі того, що судом допущені істотні порушення кримінально-процесуального закону, оскільки суд, визнавши ОСОБА_1 винним у вчиненні умисного тяжкого тілесного ушкодження, в мотивувальній частині вироку зазначив, що дії засудженого були направлені на досягнення єдиної мети - протиправне позбавлення життя потерпілого. Крім того, у вироку не зазначено від чого настала смерть потерпілого. Також, на думку прокурора, суд допустив неправильне застосування кримінального закону, оскільки не виклав у вироку підстави застосування ст. 71 КК України.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який не підтримав касаційну скаргу, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Перевіркою матеріалів справи встановлено, що висновки суду про винність засудженого ОСОБА_1 в умисному тяжкому тілесному ушкодженні, що спричинило смерть потерпілого, та хуліганстві, ґрунтуються на зібраних органами досудового слідства та досліджених у судовому засіданні доказах, яким суд дав належну оцінку у вироку.
Давши належну оцінку доказам у їх сукупності, суд першої інстанції правильно кваліфікував дії засудженого ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 121 КК України як умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого та за ч. 1 ст. 296 КК України як хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю.
Правильність висновків суду про винність ОСОБА_1 у вчиненні злочину за який його засуджено та кваліфікація його дій не викликає сумнівів та в касаційній скарзі не оспорюється.
Доводи касаційної скарги колегія суддів вважає необґрунтованими.
Так, в касаційній скарзі зазначено, що суд не навів у вироку тяжкість тілесних ушкоджень, натомість в мотивувальній частині вироку, давши кваліфікацію діям ОСОБА_1, суд зазначив і тяжкість завданих потерпілому ушкоджень.
Непереконливими є доводи скарги прокурора щодо того, що суд не вказав у вироку від чого настала смерть потерпілого, оскільки в мотивувальній частині вироку, давши юридичну оцінку дослідженим в судовому засіданні доказам, суд остаточно зазначив, що ОСОБА_1 винний в нанесенні потерпілому ОСОБА_6 тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент заподіяння, що спричинили смерть останнього.
Твердження в касаційній скарзі прокурора щодо не наведення мотивів застосування судом положень ст. 71 КК України, спростовуються даними, що містяться у вироку, де зазначено, що ОСОБА_1 засуджено вироком Апеляційного суду Дніпропетровської області від 24 жовтня 2007 року за ч. 2 ст. 185 КК України на 2 роки позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком 1 рік. На підставі ст. 71 КК України судом частково приєднана до нового покарання невідбута частина покарання за цим вироком.
Крім того, всі доводи касаційної скарги прокурора аналогічні тим, що були викладені ним в апеляції й були перевірені судом апеляційної інстанції, який дав їм належну оцінку і не знайшов переконливими.
Істотних порушень норм кримінально-процесуального закону, які були б підставою для зміни або скасування вироку й ухвали судів, не встановлено.
З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 394-396 КПК України, колегія суддів
ухвалила:
касаційну скаргу заступника прокурора Дніпропетровської області залишити без задоволення, а вирок Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 08 грудня 2009 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 19 жовтня 2010 року щодо ОСОБА_1 - без зміни.
Судді: _______________ _______________ ________________
Мороз А.М. Крижановський В.Я. Фурик Ю.П.