Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Міщенка С.М.,
суддів Квасневської Н.Д., Сахна Р.І.,
з участю прокурора
та потерпілої Матюшевої О.В.,
ОСОБА_5
розглянула в судовому засіданні в місті Києві 24 травня 2011 року кримінальну справу за касаційною скаргою захисника ОСОБА_6 на вирок Ленінського районного суду м. Вінниці від 16 вересня 2009 року та ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 2 грудня 2010 року.
Вироком Ленінського районного суду м. Вінниці від 16 вересня 2009 року
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, раніше не судимого, -
засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України на 5 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки.
Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_5 та ОСОБА_8 на відшкодування моральної шкоди по 100000 грн. кожному та судові витрати в сумі 488 грн. 28 коп. за проведення експертизи, а також стягнуто в солідарному порядку з ТОВ «Фаетон-Люкс» та ВФ ВАТ СК «Універсальна» на користь ОСОБА_5 і ОСОБА_8 на відшкодування матеріальної шкоди 16739 грн. 63 коп.
Ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 2 грудня 2010 року вирок щодо ОСОБА_7 в частині вирішення цивільного позову про стягнення моральної шкоди змінено, стягнуто з ТОВ «Фаетон-Люкс» на користь ОСОБА_5 і ОСОБА_8 на відшкодування моральної шкоди по 100000 грн. кожному. В решті вирок залишено без зміни.
Згідно з вироком, ОСОБА_7 визнано винним у тому, що 3 жовтня 2010 року, приблизно 19 год., керуючи технічно справним автобусом марки «Богдан А 09201», рухаючись зі швидкістю близько 81 км/год. по вул. Хмельницьке шосе в м. Вінниці в напрямку площі Гагаріна, в районі перехрестя з вул. 1 Травня він порушив вимоги п.п. 1.5, 12.3, 12.4 та 10.1 Правил дорожнього руху, внаслідок чого вчинив наїзд на пішохода ОСОБА_9, який переходив дорогу справа наліво, в результаті чого останній отримав тяжкі тілесні ушкодження, від яких його настала смерть на місці пригоди.
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6 просить судові рішення щодо ОСОБА_7 змінити, звільнити засудженого від відбування призначеного покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК, а в частині застосування додаткового покарання скасувати. Також просить виключити із вироку поставлене у провину ОСОБА_7 визначення як «грубого порушення» вимог п.п. 1.5, 10.1 та 12.4 Правил дорожнього руху як таке, що не підтверджене дослідженими у судовому засіданні доказами. При цьому захисник посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та порушення апеляційним судом вимог ст. 377 КПК. Просячи про пом'якшення засудженому покарання, захисник посилається на те, що на його утриманні знаходяться двоє малолітніх синів 2006 року народження, неповнолітня донька 1995 року народження та мати, яка є інвалідом ІІ групи.
Заслухавши доповідача, думку прокурора та потерпілої про залишення касаційної скарги захисника без задоволення, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга захисника підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Висновки суду про винність засудженого ОСОБА_7 у вчиненні порушення безпеки дорожнього руху, що спричинило смерть потерпілого ОСОБА_9 та кваліфікація його дій за ч. 2 ст. 286 КК є правильними.
Що ж стосується доводів касаційної скарги про невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, то вони не можуть бути взяті до уваги, оскільки спростовуються зібраними під час досудового слідства, об'єктивно дослідженими та оціненими судом доказами. Правильність та об'єктивність оцінки цих доказів було перевірено апеляційним судом фактично за аналогічними доводами апеляції захисника ОСОБА_6, за наслідком розгляду яких цей суд визнав висновки суду першої інстанції правильними, у зв'язку з чим вказану апеляцію обґрунтовано залишив без задоволення.
Підстав для сумніву в правильності встановлення фактичних обставин справи судами першої і апеляційної інстанції у касаційного суду немає, оскільки як вирок, так і ухвала апеляційного суду вмотивовані відповідно до вимог кримінально-процесуального закону. Тому доводи касаційної скарги про неправильне встановлення фактичних обставин справи колегія вважає безпідставними, бо саме порушення ОСОБА_7 вимог п.п. 1.5, 12.3, 12.4 та 10.1 Правил дорожнього руху призвели до спричинення смерті потерпілого ОСОБА_9, який перетинав дорогу на пішохідному переході на зелене світло світлофора. За таких обставин немає підстав для виключення з вироку висновку суду про те, що допущені ОСОБА_7 порушення встановлених судом конкретних пунктів Правил дорожнього руху за своїм характером були грубими, про що правильно зазначено і в ухвалі апеляційного суду.
Разом із тим, враховуючи визнання засудженим ОСОБА_7 своєї вини та каяття у вчиненому, наявність на його утриманні двох малолітніх синів-близнюків 2006 року народження та неповнолітньої доньки 1995 року народження, а також матері похилого віку, яка є інвалідом ІІ групи, позитивної характеристики за місцем роботи та проживання, колегія суддів вважає за можливе пом'якшити призначене йому основне покарання фактично до мінімальної межі санкції ч. 2 ст. 286 КК.
Разом із тим, враховуючи тяжкість злочину та наслідків порушення засудженим правил дорожнього руху, колегія суддів не вбачає підстав для звільнення засудженого від відбування призначеного основного покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК, а також для звільнення його від призначеного додаткового покарання, бо саме внаслідок порушення правил, якими він зобов'язаний був керуватися у своїй професійній діяльності як волій транспортного засобу, потягли незворотні наслідки - смерті потерпілого ОСОБА_9 Тому підстав для задоволення касаційної скарга захисника в цій частині колегія суддів задоволенню не підлягає.
З урахуванням наведеного, керуючись статтями 394-396 КПК України, колегія суддів
касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 задовольнити частково.
Вирок Ленінського районного суду м. Вінниці від 16 вересня 2009 року та ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 2 грудня 2010 року щодо ОСОБА_7 змінити, пом'якшити призначене йому основне покарання та вважати його засудженим за ч. 2 ст. 286 КК України до 4 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки.
Міщенко С.М. Квасневська Н.Д. Сахно Р.І.