Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Шилової Т.С.,
суддів Марчук Н.О., Слинька С.С.,
з участю прокурора Гладкого О.Є.
розглянула в судовому засіданні 31 травня 2011 року в м. Києві кримінальну справу за касаційними скаргами прокурорів, які брали участь у розгляді справи судами першої та апеляційної інстанцій, на вирок Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 12 жовтня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 17 грудня 2010 року.
Вироком Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 12 жовтня 2010 року засуджено:
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, який не мав судимості на підставі ст. 89 КК України,
- за ч. 1 ст. 121 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років,
- за ч. 1 ст. 296 КК України до покарання у виді обмеження волі строком на 5 років.
На підставі ст. 70 КК України визначено остаточне покарання за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим у виді позбавлення волі строком на 5 років.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 3 роки та на нього покладено обов'язки, передбачені п. п. 2, 3, 4 ст. 76 КК України.
Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 17 грудня 2010 року апеляцію прокурора залишено без задоволення, а вирок районного суду без зміни.
ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він, 28 вересня 2009 року приблизно о 21 год. 40 хв., перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, біля будинку АДРЕСА_1, з хуліганських спонукань, грубо порушуючи громадський порядок, діючи з особливою зухвалістю, умисно вдарив кулаком руки в область живота раніше незнайомого ОСОБА_2, заподіявши йому тяжкі тілесні ушкодження.
У касаційних скаргах прокурори, які брали участь у розгляді справи судом першої та апеляційної інстанцій порушують питання про скасування вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційної інстанції у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону та невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого, внаслідок м'якості, та направлення справи на новий судовий розгляд. Своє прохання обґрунтовують тим, що судом призначене ОСОБА_1 покарання із застосуванням ст. 75 КК України не в повній мірі відповідає особі засудженого та тяжкості злочину. Звертають увагу, на те, що ОСОБА_1 раніше притягувався до кримінальної відповідальності, даний злочин скоїв у стані алкогольного сп'яніння. Крім того, прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, вважає, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. ст. 377, 378 КПК України, оскільки апеляційним судом належним чином не перевірені доводи прокурора, наведені в апеляції.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який підтримав касаційні скарги, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів вважає, що скарги не підлягають задоволенню виходячи із наступного.
Висновок суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 121, ч. 1 ст. 296 КК України відповідає фактичним обставинам справи й обґрунтований сукупністю досліджених у судовому засіданні та наведених у вироку доказів, і прокурори у касаційних скаргах його не оспорюють.
Дії ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 121, ч. 1 ст. 296 КК України кваліфіковані правильно.
Доводи прокурорів, наведені у касаційних скаргах, про невідповідність призначеного засудженому покарання ступеню тяжкості злочину та даним про його особу внаслідок м'якості, не ґрунтуються на матеріалах справи.
Відповідно до вимог ст. 65 КК України, при призначенні покарання суд повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу засудженого та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів.
Призначаючи ОСОБА_1 покарання, суд врахував ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, конкретні обставини його вчинення та дані про особу засудженого, а саме, що він раніше не судимий в силу ст. 89 КК України, позитивно характеризується за місцем роботи, має на утриманні малолітню дитину. Обставиною, що пом'якшує покарання, судом обґрунтовано визнано відшкодування матеріального збитку та часткове відшкодування моральної шкоди потерпілому, щире каяття та визнання вини у нанесенні тілесних ушкоджень потерпілому. У якості обставини, яка обтяжує покарання, суд визнав скоєння злочину у стані алкогольного сп'яніння. Також судом ураховано й думку потерпілого, який не наполягав на суворому покаранні.
З урахуванням тяжкості злочину, особи ОСОБА_1, суд дійшов до вірного висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання та звільнив його на підставі ст. 75 КК України від відбування основного покарання з випробуванням.
За таких обставин доводи прокурорів про неврахування судом при призначенні ОСОБА_1 покарання тяжкості вчиненого злочину, обставин скоєння злочинів, даних про особу засудженого голослівні.
Доводи прокурора про порушення судом апеляційної інстанції вимог ст. ст. 377, 378КПК України є безпідставними, оскільки апеляційний суд, переглянувши дану кримінальну справу в апеляційному порядку за апеляційною скаргою прокурора, виніс мотивовану ухвалу, якою визнав вирок суду першої інстанції законним і обґрунтованим, а призначене покарання таким, що відповідає вимогам ст.ст. 65, 75 КК України.
Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які були б підставами для зміни або скасування судових рішень не встановлено.
Керуючись ст. 394 - 396 КПК України, колегія суддів
касаційні скарги прокурорів, які брали участь у розгляді справи судом першої та апеляційної інстанцій, залишити без задоволення, а вирок Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 12 жовтня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 17 грудня 2010 року щодо ОСОБА_1 - без зміни.
____________________ ______________________ ________________
Шилова Т.С. Марчук Н.О. Слинько С.С.