Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних
і кримінальних справ у складі:
головуючого Шилова Т.С.,
суддів Пузиревського Є.Б., Марчук Н.О.,
за участю прокурора Парусова А.М.,
розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 7 червня 2011 року кримінальну справу за касаційною скаргою захисника ОСОБА_5 на вирок Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 22 червня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області від 5 жовтня 2010 року щодо ОСОБА_6,
Вироком Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 22 червня 2010 року
ОСОБА_6,
ІНФОРМАЦІЯ_1,
громадянина України, не судимого,
засуджено за ч. 2 ст. 189 КК України на 3 роки 6 місяців позбавлення волі.
Цим же вироком засуджені ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, вирок відносно яких в касаційному порядку не оскаржується.
Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Кіровоградської області від 5 жовтня 2010 року вирок щодо ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 залишено без зміни.
Згідно з вироком ОСОБА_6 засуджено за вчинення злочину за наступних обставин.
11 березня 2009 року ОСОБА_6, в зв'язку з тим, що ОСОБА_7 не мала можливості повернути йому борг та дізнавшись про те, що їй винен гроші ОСОБА_10, запропонував звернутись з вимогою до останнього про повернення коштів та запевнив у наданні підтримки, шляхом своєї присутності при їх розмові.
Про свої наміри ОСОБА_6 та ОСОБА_7 повідомили ОСОБА_9, який теж погодився бути присутнім при розмові з ОСОБА_10
О 21 годині 12 березня 2009 року ОСОБА_9 та ОСОБА_6 на автомобілі «Део Ланос», номерний знак НОМЕР_1, під керуванням останнього, прибули до с. Мар'ївка Компаніївського району Кіровоградської області, де проживав ОСОБА_10, та зустрівшись з ним, ОСОБА_9 став вимагати повернення боргу в сумі 5 000 гривень.
Після цього, ОСОБА_6 та ОСОБА_9 із ОСОБА_10 приїхали до місця проживання ОСОБА_7, де остання підтвердила розмір неіснуючого боргу, а її співмешканець ОСОБА_8 в присутності ОСОБА_6 та ОСОБА_9 став погрожувати ОСОБА_10 фізичною розправою та вимагати повернення грошей, застосувавши до потерпілого насильство.
Після цього ОСОБА_6, ОСОБА_9, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 помістили ОСОБА_10 до багажника автомобіля та повезли в бік с. Федорівка Кіровоградської області.
Зупинивши автомобіль, ОСОБА_9 наказав ОСОБА_10 вилізти з багажника та наніс йому удар ногою в голову, а ОСОБА_8 вказав, що гроші необхідно повернути протягом 7 діб.
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_5 просить змінити вирок місцевого суду та ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_6, перекваліфікувати його дії з ч. 2 ст. 189 КК України на ч. 1 ст. 189 КК України та звільнити від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України.
Захисник зазначає, що у ОСОБА_6 не було попередньої змови з іншими засудженими на вимагання майна у потерпілого та вважає їх дії ексцесом виконавця.
На думку захисника, враховуючи незначну роль ОСОБА_6 у вчиненні вимагання та дані про його особу, суд має призначити йому покарання не пов'язане з позбавленням волі.
Заслухавши доповідача, думку прокурора, який заперечував проти задоволення касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Висновки суду про винність ОСОБА_6 у вчиненні вимагання за попередньою змовою групою осіб відповідають фактичним обставинам справи і підтверджуються наведеними у вироку доказами, які суд всебічно, повно й об'єктивно дослідив, правильно оцінив.
Дії засудженого ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 189 КК України кваліфіковані правильно.
Доводи захисника ОСОБА_5 про те, що дії ОСОБА_6 слід перекваліфікувати на ч. 1 ст. 189 КК України, оскільки у нього не було попередньої змови з іншими засудженими, є безпідставними, оскільки вони спростовуються показами самого ОСОБА_6, даними під час досудового слідства та фактичними обставинами справи, дослідженими у судовому засіданні.
Твердження захисника про те, що призначене ОСОБА_6 покарання не відповідає ступеню тяжкості злочину та його особі внаслідок суворості, на думку колегії суддів, є непереконливими.
Так, відповідно до ст. 65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Призначаючи покарання ОСОБА_6, суд з достатньою повнотою врахував ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, який відноситься до категорії тяжких та обставини його вчинення, дані про особу засудженого, який раніше не судимий, має позитивну характеристику, мав статус інваліда, наявність обставини, що пом'якшує покарання - щире каяття та відсутність обставин, що обтяжують покарання, та дійшов правильного висновку про необхідність призначення ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі ближче до мінімального розміру, передбаченого санкцією статті, за якою він визнаний винним.
Апеляційний суд переглянув дану кримінальну справу в апеляційному порядку та виніс мотивовану ухвалу, якою визнав вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_6 законним і обґрунтованим.
На думку колегії суддів, покарання призначене ОСОБА_6 є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів.
Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які б були підставою для зміни чи скасування судових рішень по справі, не встановлено.
Керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів
Вирок Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 22 червня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області від 5 жовтня 2010 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника ОСОБА_5 - без задоволення.
Шилова Т.С. Пузиревський Є.Б. Марчук Н.О.