Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Пойди М.Ф.,
суддів Вільгушинського М.Й., Фурика Ю.П.,
за участю прокурора Кравченко Є.С.
розглянувши у судовому засіданні у м. Києві 12 травня 2011 року матеріали справи за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої та апеляційної інстанцій, на постанову Приморського районного суду м. Одеси від 15 жовтня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 25 жовтня 2010 року за скаргою ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_6,
Адвокат ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_6 звернулася до суду зі скаргою на постанову старшого слідчого з ОВС СВ ПМ ДПА в Одеській області від 16 вересня 2010 року про порушення кримінальної справи щодо ОСОБА_6 за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України.
Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 15 жовтня 2010 року задоволено скаргу адвоката ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_6 та скасовано постанову слідчого про порушення кримінальної справи щодо ОСОБА_6
Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 25 жовтня 2010 року постанову місцевого суду залишено без зміни.
У касаційній скарзі прокурор просить судові рішення скасувати, а матеріали справи направити на новий судовий розгляд, оскільки вважає їх такими, що суперечать вимогам кримінально-процесуального закону, а крім того, посилається на те, що судові рішення суперечать фактичним даним, зібраним під час дослідчої перевірки.
Заслухавши доповідача, думку прокурора Кравченко Є.С., яка підтримала касаційну скаргу, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 15 ст. 2368 КПК України суд, розглядаючи скаргу на постанову про порушення кримінальної справи, повинен перевіряти наявність приводів і підстав для винесення зазначеної постанови, законність джерел отримання даних, які стали підставою для винесення постанови про порушення справи.. При цьому суд не вправі розглядати і заздалегідь вирішувати ті питання, які він вирішує при розгляді справи по суті.
Зокрема, суд повинен перевіряти, чи були наявними на час порушення справи передбачені ч. 1 ст. 94 КПК України приводи; чи мала особа, яка порушила справу, достатньо даних, що вказували на наявність ознак злочину (ч. 2 ст. 94 КПК України); чи компетентна особа прийняла рішення про порушення кримінальної справи і чи було додержано нею встановлений для цього порядок (ст. 98 КПК України). Закон не вимагає від відповідних органів при вирішенні питання про порушення кримінальної справи надавати докази або вважати встановленими будь-які обставини.
Зазначені вимоги закону місцевий суд залишив поза увагою. Як свідчать матеріали справи, замість перевірки наявності підстав і приводів для порушення справи суд фактично здійснював перевірку доказів про наявність чи відсутність в діях ОСОБА_6 ознак складу злочину, що може бути лише при провадженні досудового слідства після порушення кримінальної справи в порядку, визначеному процедурою, передбаченою КПК України, та вдався до оцінки доказів, що були зібрані органом досудового слідства.
Суд апеляційної інстанції, розглядаючи справу за апеляцією прокурора, не виявив та не усунув порушення, допущені місцевим судом, а, навпаки, вдався до оцінки зібраних у ній матеріалів та з'ясування фактичних обставин.
Виходячи з того, що постанова місцевого суду та ухвала апеляційного суду постановлені з порушенням вимог кримінально-процесуального закону, вони підлягають скасуванню, а матеріали справи за скаргою адвоката ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_6 - направленню на новий судовий розгляд, під час якого необхідно врахувати наведене та прийняти законне й обґрунтоване рішення.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 394-396 КПК України, колегія суддів
ухвалила:
Касаційне подання прокурора, який брав участь у розгляді справи судами першої та апеляційної інстанцій, задовольнити.
Постанову Приморського районного суду м. Одеси від 15 жовтня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 25 жовтня 2010 року за скаргою адвоката ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_6 скасувати, а матеріали справи направити на новий судовий розгляд.
Судді:
М.Ф. Пойда М.Й. Вільгушинський Ю.П. Фурик
За змістом ст. 398 КПК України, підставами для скасування постанови суду, що набрала законної сили, є неправильне застосування кримінального закону та істотне порушення кримінально-процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду повно та всебічно розглянути справу і постановити законну, обґрунтовану і справедливу постанову.
В результаті перевірки матеріалів справи підстав для скасування постанови Дарницького районного суду м. Києва від 3 листопада 2008 року та ухвали Апеляційного суду м. Києва від 21 січня 2009 року щодо ОСОБА_9, передбачених ст. 398 КПК України, не встановлено.
Приймаючи рішення по справі, суд першої та апеляційної інстанції керувався положеннями ст. 236-8 КПК України.
Відповідно до вимог ч. 15 ст. 236-8 КПК України, розглядаючи скарги на постанову про порушення кримінальної справи, суд повинен перевірити наявність приводів і підстав для винесення зазначеної постанови та законність джерел отримання даних, які стали підставою для винесення постанови про порушення кримінальної справи.
Як вбачається із матеріалів справи, суди перевіряли доводи поданої ОСОБА_9 скарги згідно з вимогами зазначеного закону, в результаті чого було встановлено відсутність достатніх приводів і підстав для винесення постанов про порушення кримінальної справи.
Такий висновок відповідає матеріалам справи та зроблений на підставі правильного тлумачення положень Кримінально-процесуального кодексу України.
Згідно з положеннями ст. 98 КПК України постанова про порушення кримінальної справи виноситься прокурором, слідчим, органом дізнання або суддею за наявності приводів та підстав.
Статтею 94 КПК України визначений перелік приводів до порушення кримінальної справи, до яких, зокрема, належать заяви або повідомлення підприємств, установ, організацій, посадових осіб, представників влади, громадськості або окремих громадян.
Заяви і повідомлення про злочин повинні відповідати певним вимогам. Зокрема, частинами 2 та 3 ст. 95 КПК України передбачено, що під час прийняття усної або письмової зави від громадян про вчинений злочин вони попереджуються про кримінальну відповідальність за неправдивий донос.
Дослідивши матеріали, які стали підставами до порушення кримінальної справи, суд першої інстанції встановив, що слідчий та орган дізнання, приймаючи заяви ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, в порушення вимог закону не пересвідчились в їх особі та не попередили про відповідальність за неправдивий донос.
Крім того, судом були вивчені матеріали дослідчої перевірки на предмет їх достатності для прийняття рішення про порушення справи, та було встановлено, що на момент порушення кримінальних справ стосовно ОСОБА_9 достатні приводи і підстави для порушення справи, встановлені ст. 94 КПК України, були відсутні.
Аналогічних висновків дійшов й суд апеляційної інстанції.
З такими висновками погоджується судова колегія. Доводів, які б спростовували висновки судів по справи, у касаційному поданні не наведено.
Що стосується доводів подання про те, що суд, відкриваючи провадження за скаргою ОСОБА_9, в порушення вимог ч. 2 ст. 236-8 КПК України не направив копії постанови про відкриття провадження особам, за заявами яких було порушено справу, то вони не свідчать про істотне порушення вимог кримінально-процесуального закону.
Як вбачається з наданих матеріалів, особи, за заявами яких було порушено справи, були повідомлені про день та місце розгляду справи в суді. Згідно з даними протоколу судового засідання ОСОБА_14, ОСОБА_12 та ОСОБА_15 були присутні у судовому засіданні суду першої інстанції. З тексту ухвали апеляційного суду також вбачається, що ОСОБА_14, ОСОБА_12, ОСОБА_15, ОСОБА_10 та ОСОБА_16 були присутні у засіданні апеляційного суду, а отже належно реалізували свої права з підтримання поданих ними заяв (матеріали провадження а.с. 25, 51).
Необґрунтованими є й посилання прокурора на те, що при перегляді справи в апеляційному порядку апеляційний суд не дотримався вимог ст. 377 КПК України.
Ухвала апеляційного суду є рішенням вищого суду щодо законності та обґрунтованості вироку, ухвали, постанови, що перевіряються в апеляційному порядку, і повинна відповідати тим же вимогам, що і рішення суду першої інстанції, тобто бути законною та обґрунтованою. Відповідно до вимог ст. 377 КПК України в ухвалі апеляційного суду мають бути наведені докладні мотиви прийнятого рішення, усі доводи, що містяться в апеляції, мають бути проаналізовані і жоден з них не повинен залишитися без відповіді.
Зазначені вимоги закону апеляційним судом при розгляді матеріалів справи за апеляцією прокурора на постанову суду першої інстанції дотримані.
Керуючись статтями 395, 396 КПК України, колегія суддів
касаційне подання прокурора залишити без задоволення.
Постанову Дарницького районного суду м. Києва від 3 листопада 2008 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 21 січня 2009 року залишити без зміни.
В.П. Драга В.Г. Жук О.А. Шаповалова