Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України
з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Єленіної Ж.М.,
суддів Крещенка А.М., Фурика Ю.П.,
за участю прокурора Вергізової Л.А.,
розглянула у судовому засіданні у м. Києві 24 травня 2011 року кримінальну справу за касаційною скаргою захисника ОСОБА_5 в інтересах засудженого ОСОБА_6 на вирок Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 21 квітня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 9 липня 2010 року.
Вироком Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 21 квітня 2010 року засуджено
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, судимого вироком Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 27 липня 2009 року за ч. 3 ст. 185 КК України на чотири роки позбавлення волі зі звільненням від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України з випробуванням з іспитовим строком два роки,
за ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України на чотири роки позбавлення волі. На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків остаточно ОСОБА_6 призначено покарання у виді позбавлення волі строком на шість років.
Постановлено стягнути з ОСОБА_6 у дохід держави 450 гривень 72 копійки судових витрат.
Вирішено питання про речові докази.
Ухвалою Апеляційного суду Волинської області від 9 липня 2010 року зазначений вирок змінено: перекваліфіковано дії ОСОБА_6 з ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України на ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України та призначено йому покарання у виді трьох років позбавлення полі. На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків остаточно ОСОБА_6 призначено покарання у виді позбавлення волі на п'ять років. У решті вирок місцевого суду залишено без зміни.
З урахуванням змін, внесених ухвалою апеляційного суду, ОСОБА_6 за результатами проведення судового слідства, визнано винним у тому, що він 22 січня 2010 року близько 18 години у стані алкогольного сп'яніння з метою викрадення чужого майна, розбивши віконне скло у ванній кімнаті квартири АДРЕСА_1, проник через дане вікно в середину будинку, звідки мав намір таємно, повторно викрасти золоті ювелірні вироби та гроші на загальну суму 4 050 гривень, які знаходились у даній квартирі. Однак, не встиг викрасти гроші та золоті речі ОСОБА_7, які знаходились у квартирі останньої, так як потерпіла зайшла у будинок, а тому ОСОБА_6 утік з нього. Засуджений вчинив незакінчений замах на таємне викрадення чужого майна, вчинене повторно, з проникненням у житло.
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_5 порушує питання про зміну судових рішень щодо ОСОБА_6 у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону, що призвело до невідповідності призначеного ОСОБА_6 покарання внаслідок суворості. Своє прохання мотивує тим, що суд не в повній мірі врахував позитивні характеристики, стан його здоров'я, наявність на утриманні трьох неповнолітніх дітей.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, яка заперечувала проти задоволення касаційної скарги захисника і просила судові рішення щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а судові рішення - зміні з таких підстав.
Фактичні обставини справи, які були предметом перевірки та оцінки судів першої і апеляційної інстанції, перегляду відповідно до вимог ч. 1 ст. 398 КПК України у касаційному порядку не підлягають, а тому суд касаційної інстанції виходить з фактичних обставин справи, встановлених цими судами.
З матеріалів справи убачається, що ОСОБА_6 вчинив незакінчений замах на таємне викрадення чужого майна, вчиненого повторно з проникненням у житло, тому дії засудженого кваліфіковано правильно.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, а згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених.
Призначаючи покарання, суд апеляційної інстанції врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, обставини справи, дані про особу засудженого, який виключно позитивно характеризується за місцем роботи і проживання, стан його здоров'я, що на його утриманні знаходиться троє неповнолітніх дітей, що злочин ОСОБА_6 вчинив в стані алкогольного сп'яніння та під час іспитового строку.
Призначаючи покарання, суд апеляційної інстанції врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, обставини справи, дані про особу засудженого, який позитивно характеризується за місцем роботи і проживання, стан його здоров'я, що на його утримання знаходиться троє неповнолітніх дітей що злочин ОСОБА_6 вчинив у стані алкогольного сп'яніння та під час іспитового строку.
Колегія суддів вважає, що рішення суду в частині призначення покарання ОСОБА_6 за ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України в повній мірі відповідає цим вимогам закону.
З матеріалів справи видно, що ОСОБА_6 вдруге притягується до кримінальної відповідальності. Належних висновків із попереднього засудження з випробуванням він не зробив і у період іспитового строку знову вчинив умисний злочин. Це свідчить про стійкість установки особи на ведення злочинного способу життя й у подальшому.
Водночас, як видно із мотивувальної частини вироку, суд при призначенні ОСОБА_6 остаточного покарання за сукупністю вироків на підставі ст. 71 КК України застосував принцип частково складання покарань, тобто про приєднання не відбутого засудженим покарання за ч. 3 ст. 185 КК України у виді двох років позбавлення волі за попереднім вироком від 27 липня 2009 року до призначеного покарання.
Разом із тим, при призначенні ОСОБА_6 покарання на підставі ст. 71 КК України, суд, перелічивши наявність вищевказаних обставин, не врахував їх належним чином, не в повній мірі взяв до уваги наявність у нього на утриманні трьох неповнолітніх дітей, всі дані про його особу, стан його здоров'я, сімейний стан, що він є потерпілим від Чорнобильської катастрофи, тяжкість наслідків вчинених ним злочинів, а тому колегія суддів вважає можливим пом'якшити призначене йому покарання на підставі ст. 71 КК України до чотирьох років шести місяців позбавлення волі.
Колегія суддів уважає, що покарання у виді чотирьох років шести місяців позбавлення волі, внесе корективи в соціально-психологічні властивості засудженого, нейтралізує негативні настанови та змусить додержуватись положень закону про кримінальну відповідальність і позбавить можливості вчиняти нові злочини.
Що стосується переведення засудженого ОСОБА_6 для відбування покарання до іншої виправної установи, то це питання згідно ст. 396 КПК України, не відноситься до компетенції суду касаційної інстанції.
Керуючись ст. ст. 394-396 КПК України, колегія суддів
касаційну скаргу захисника задовольнити частково.
Вирок Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 21 травня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 9 липня 2010 року щодо ОСОБА_6 змінити.
Пом'якшити призначене йому покарання на підставі ч. 1 ст. 71 КК України до чотирьох років шести місяців позбавлення волі.
Єленіна Ж.М. Крещенко А.М. Фурик Ю.П.