Справа № 2а-48/2011
17.05.2011 року м. Запоріжжя
Заводський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Марченко Н.В., при секретарі Фурдак В.Й., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 фонду України в Заводському районі м. Запоріжжя про оскарження бездіяльності суб'єкта владних повноважень та зобов'язання вчинити певні дії, -
29.11.2010 року ОСОБА_1 , звернувся до суду з адміністративним позовом до пенсійного фонду України у Заводському районі м. Запоріжжя, у позові зазначив, що він як інвалід 3 групи внаслідок захворювання, пов'язаного з участю у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесений до 1 категорії, має право на пенсію, передбачену Законом України № 796-Х11 від 28.02.1991р. «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Посилаючись на те, що розміри призначених і виплачуваних йому пенсій не відповідають розмірам, передбаченим цим Законом, і на відмову УПФ привести їх у відповідність з вимогами Закону, позивач просить суд поновити строк звернення до суду з зазначеним позовом, визнати дії відповідача неправомірними, зобов'язати його усунути зазначені порушення, провівши вказані перерахунки та виплати з 28.05.08 року з розрахунку державної пенсії у розмірі шести мінімальних пенсій за віком для непрацездатних громадян та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю з розрахунку 50 процентів мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, дорівнюючої прожитковому мінімуму, встановленому відповідно до Закону України «Про прожитковий мінімум», з урахуванням різниці, яка була виплачена у цей період, та зобов'язати відповідача сплатити заборгованість.
В судовому засіданні представник позивача просить задовольнити позов з підстав указаних в позові.
Представник відповідача ОСОБА_2 фонду України в Заводському районі м. Запоріжжя в судовому засіданні проти позову заперечував, пояснив, що УПФУ в Заводському районі м. Запоріжжя діяв у межах закону та відповідно до своїх повноважень, в тому числі заявив, що позивач, звернувшись до суду, пропустив строк звернення до суду, встановлений ст. 99 КАС України. Просить у задоволенні позову відмовити.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін та давши оцінку доказам у їх сукупності, суд вважає необхідним задовольнити частково позов, виходячи із наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивного забруднення територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Як видно з матеріалів справи, позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС першої категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, і йому встановлено І групу інвалідності, що підтверджується посвідченням громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи, вкладкою до посвідчення, довідкою МСЕК.
Позивач одержує пенсію по інвалідності на підставі ст. 54 Закону України № 796 та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, на підставі статті 50 Закону України № 796 з 02.07.10.
Відповідно до ст. 49 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»пенсії, особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3 та 4, встановлюються у вигляді державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію. Згідно частини 4 статті 54 вищевказаного Закону, яка визначає підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до категорії 1 та у зв'язку з втратою годувальника, в усіх випадках розміри пенсії для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими по І групі інвалідності -6 мінімальних пенсій за віком. Відповідно до ст. 50 вказаного Закону особам, віднесеним до категорії 1, зокрема інвалідам І групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 50 відсотків мінімальної пенсії за віком. Виплата додаткової пенсії відповідно до статті 53 цього Закону здійснюється повністю, незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.
При таких обставинах позивач має право на призначення пенсії в розмірі, не нижчому 6 мінімальних пенсій за віком та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 50 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Наявність такого права у позивача є визначальним для вирішення даного спору, крім того, це право гарантується Конституцією України (ч.2 ст.46).
Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з положеннями ч.4 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України в разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Отже, виходячи з принципу пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру пенсії позивачеві застосуванню підлягають ст.ст. 50, 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а не постановами Кабінету Міністрів України №1 від 03.01.2002 року "Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету", від 28.05.2008 року № 530 «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян»та від 16.07.08 року № 654 «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян», на підставі якої була нарахована пенсія позивачу, оскільки остання істотно звужує обсяг встановлених законом прав.
Також суд не приймає до уваги посилання відповідача на ч.5 ст.54 вищезгаданого Закону, якою передбачено, що порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України, оскільки надання законодавцем такого права Кабміну України не означає, що останній, встановлюючи такий порядок, може допустити звуження змісту та обсягу прав позивача, встановлених цим же Законом. Тобто, Кабінет Міністрів України повинен був встановити зазначений порядок, не порушуючи положень цього Закону, в тому числі й інших законів, якими встановлено розміри мінімальних пенсій за віком.
Зі змісту ст.ст. 50, 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" випливає, що за основу нарахування пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, береться мінімальна пенсія за віком, розмір якої згідно чинного законодавства визначається лише за правилами, передбаченими ч.1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
З огляду на викладене суд не приймає до уваги посилання відповідача на положення ч.3 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання пенсії і щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, виходячи в розміру мінімальної пенсії за віком, що передбачено ст.ст. 49, 50, 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Відповідно до ч.3 ст.67 зазначеного Закону, у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до статті 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до 1, 2, 3, 4 категорій, та розмір щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.
Частиною першою статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначено, що мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Таким чином, новий мінімальний розмір пенсії за віком залежить від нового розміру прожиткового мінімуму.
Оскільки позивачеві слід визначати пенсію виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, то в разі збільшення розміру цього прожиткового мінімуму перерахунок пенсії позивачеві повинен проводитись виходячи з нового розміру мінімальної пенсії за віком.
Статтею 22 Конституції України встановлено, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Право позивача на отримання зазначеної пенсії та додаткової пенсії закріплено у Законі, гарантовано державою та підтверджується відповідними доказами, а обов'язок здійснення перерахунку пенсії позивача покладено саме на ОСОБА_2 фонд України у Заводському районі м. Запоріжжя.
Ст.99 КАС України встановлений шести місячний строк для звернення до суду з адміністративним позовом.
Статтею 100 КАС України передбачає, що пропуск зазначеного строку є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. Таким чином суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги щодо забов*язання перерахування щомісячної пенсії за шкоду заподіяну здоров*ю в межах строку позовної давності.
Щодо позовних вимог в частині забов*язання перерахування додаткової пенсії по інвалідності то , суд вважає , що оскільки указану пенсію позивач отримує тільки з 13.12.10, то позовні вимоги про перерахунок цієї пенсії також необхідно задовольнити тільки з 13.12.2010.
Керуючись ст.ст. 8-11, 99-100, 159-164, 167,256 КАС України, ст.ст. 3, 8, 22 Конституції України, ст. 49, 50, 54 Закону України “Про соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи ”, суд -
Позов задовольнити частково.
Визнати дії ОСОБА_2 фонду України в Заводському районі м. Запоріжжя щодо відмови в перерахунку пенсії ОСОБА_1 у відповідності з вимогами, встановленими ст. 50, ч. 4 ст. 54, ч. 3 ст. 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»протиправною щодо щомісячної пенсії за шкоду заподіяну здоров*ю з 29.05.2010 року, щодо додаткової державної пенсії з по інвалідності 3 групи з 13.12.10 .
Зобов'язати управління ОСОБА_2 фонду України в Заводському районі м. Запоріжжя, перерахувати ОСОБА_1 державну пенсію з 29.05.10 та додаткову пенсію, як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, інваліду3 групи, з 13.12.10. року виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком визначеного відповідно до вимог ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнобов*язкове пенсійне страхування»та ст..ст. 50,54 Закону України “Про соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи .
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Допустити негайне виконання постанови суду.
Постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення.
Суддя: Марченко Н.В.