06 травня 2011 р.Справа № 2-а-7892/10/1570
Категорія:3.4Головуючий в 1 інстанції: Марин П.П.
Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючогосудді -Жука С.І.
судді - Яковлева Ю.В.
судді -Скрипченка В.О.
при секретаріПилипчук М.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Одеського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2010 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Управління міграційної служби в Одеській області про визнання неправомірним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
встановиЛА:
02 серпня 2010 року, позивач звернувся до суду з позовом до Управління міграційної служби в Одеській області, про визнання неправомірним та скасування рішення відповідача про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця. мотивуючи його тим , що він за етнічним походженням є Ijaw, його батько працював в нафтодобувній та нафтопереробній кампанії. Між вказаною етнічною групою та етнічною групою Itsekiris та урядом відбувається озброєний конфлікт, в результаті якого загинула родина позивача. Озброєні угрупування постійно погрожували йому, як члену родини особи, яка працювала в нафтодобувній кампанії, що у випадку його неприєднання до цього руху, його буде вбито. Таким чином, позивач був вимушений залишити свою країну в пошуках притулку, оскільки йому загрожувала небезпека в Нігерії. Враховуючи зазначене позивач звернувся до відповідача з заявою про надання йому статусу біженця, в якій просив розглянути його заяву за повною процедурою. 27.07.2010 року позивач отримав повідомлення від 23.07.2010 року про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо надання йому статусу біженця.
Представник позивача до судового засідання першої інстанції не з'явився, про день та час слухання справи був повідомлений.
Відповідач до судового засідання першої інстанції не з'явився, про день та час слухання справи був повідомлений належним чином, надав до суду клопотання про розгляд справи без його участі, тому суд вважає можливим розглянути справу у порядку, передбаченому ч. 6 ст. 128 КАС України.
Суд першої інстанції своєю постановою від 23 листопада 2010 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління міграційної служби в Одеській області про визнання неправомірним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - залишено без задоволення.
ОСОБА_1 не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду та прийняти нову постанову, якою задовольнити вимоги позивача у повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги ОСОБА_1 посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 28 травня 2010 року ОСОБА_1 звернувся до Управління з заявою про надання йому статусу біженця, обґрунтувавши її тим, що з 1998 року його батько вступив до народно-демократичної партії Нігерії. Партія була владна, тобто до її складу входило більшість політиків та керівників країни. Останнім часом виник конфлікт між місцевим населенням та представниками діючої партії. В 2007 році батька викрали люди громадської організації Мілітант. Після виплати суми, яку вони вимагали, батько повернувся додому. В 2008 році батька та мати знову викрали, дядя фінансував їх повернення тому допомогти йому з виїздом він не міг. В 2009 році дядя дав йому гроші на виїзд до м. Харкова, де мешкав його родич, але він покинув країну і порадив їхати до м. Одеси, оскільки там є пункт де мешкають шукачі притулку.
Крім того, під час проведення співбесіди працівником Управління з позивачем, останній також зазначив що причиною еміграції було те, що у 2002 році під час кризи, конфлікту між Іджо та Ісетурі (військові угрупування) проти діючої влади країни відбувалися військові дії, стрільба, військова влада вбивала людей. В цей час було знищено будинок батька позивача. Тому що, після того, як батько позивача вийшов на пенсію він почав працювати в охороні офісу компанії, яка займалася добуванням нафти. Батька викрали вищезазначені військові угрупування через його роботу. Військові принуждали позивача приєднатися до їхніх рядів, але він не бажав цього, не бажав йти проти діючої влади країни. За позивачем почали слідкувати і дядя наказав сидіти вдома, поки він не зробить документи для виїзду із країни. Жодного письмового документа на підтвердження обставин, зазначених у заяві та у поясненнях до Управління та до суду ОСОБА_1 не надано.
23 липня 2010 року з посиланням на абзац 6 статті 12 Закону України «Про біженців»начальником УМС в Одеській області був виданий Наказ № 55 про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця позивачу на підставі висновку провідного спеціаліста відділу у справах біженців Управління, відповідно до якого під час проведення співбесіди було встановлено, що погрози з расовою національністю та релігійною приналежністю на адресу ОСОБА_1 не надходили. З чого можливо зробити висновок, що заявник звернувся до Управління міграційної служби Одеської області лише з метою документування на території України. Отже основною причиною виїзду з Нігерії є пошуки кращих умов життя. Суб'єктивні фактори, які підштовхували заявника виїхати з Нігерії, а саме військовий конфлікт та військові дії, не підпадають під критерії визначення статусу біженця.
Правовідносини, які виникли між сторонами регулюються Законом України «Про біженців» від 21.06.2001 № 2557-ІІІ.
Відповідач на підставі ст.7 Закону України «Про біженців»є місцевим підрозділом центрального органу державної виконавчої влади з питань міграції та згідно зі ст.ст. 11,12 цього ж Закону здійснює повноваження щодо прийняття рішення про прийняття документів для вирішення питання про надання особам статусу біженця, а тому його рішення, дій чи бездіяльність з цього приводу на підставі ст.55 Конституції України, п.п.1 ч.2 ст.17, 104 КАС України можуть бути оскаржені до суду в порядку адміністративного судочинства.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про біженців»біженець - особа , яка не є громадянином України і внаслідок цілком обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань за ознаками раси, віросповідання , національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань, перебуває за межами країни своєї громадянської належності та не може користуватися захистом цієї країни або не бажає користуватися цим захистом внаслідок таких побоювань, або, не маючи громадянства (підданства) і перебуваючи за межами країни свого попереднього постійного проживання, не може чи не бажає повернутися до неї внаслідок зазначених побоювань.
У відповідності до п.п. 45, 66 Керівництва з процедур і критеріїв з визначення статусу біженця Управління Верховного комісаріату ООН у справах біженців особа, яка клопоче про отримання статусу біженця, повинна вказати переконливу причину, чому вона особисто побоюється стати жертвою переслідування. Для того, щоб вважатись біженцем, особа
повинна надати свідоцтва повністю обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань за конвенційними ознаками.
Згідно з ч.1 ст. 11 Закону України від 21.06.2001 №2557-111 «Про біженців», оформлення документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця проводиться на підставі особистої заяви іноземця чи особи без громадянства або її законного представника, поданої до органу міграційної служби в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі за місцем тимчасового перебування заявника.
Відповідно до ч.1 ст. 12 Закону України від 21.06.2001 №2557-ІІІ «Про біженців», орган міграційної служби, який прийняв до розгляду заяву іноземця чи особи без громадянства про надання їй статусу біженця, видає заявникові довідку про подання такої заяви, яка є підставою для реєстрації в органі спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань громадянства та реєстрації фізичних осіб. Протягом п'ятнадцяти робочих днів з дня реєстрації заяви орган міграційної служби проводить співбесіду із заявником, розглядає відомості, наведені в анкеті, та інші документи, вимагає додаткові відомості і приймає рішення про оформлення документів для вирішення питання
щодо надання статусу біженця або про відмову в оформленні документів для вирішення зазначеного питання.
Статтею 12 Закону України «Про біженців»визначено, що рішення про оформлення або відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця приймається на підставі письмового висновку працівника, який веде справу, і оформлюється наказом керівника органу міграційної служби (ч.3 ст.12); рішення про відмову в оформленні документів для вирішення питань щодо надання статусу біженця приймаються за заявами, які є очевидно необґрунтованими, тобто якщо у заявника відсутні умови, передбачені абзацом другим статті 1 цього Закону, а також коли заяви носять характер зловживання, тобто якщо заявник з метою набуття статусу біженця видає себе за іншу особу, а так само за заявами, поданими особами, яким було відмовлено у наданні статусу біженця у зв'язку з відсутністю умов, передбачених для набуття статусу біженця абзацом другим статті 1 цього Закону, якщо зазначені умови не змінилися (ч.6 ст.12).
Відповідачем було встановлено, що позивач прибув в Україну з метою в пошуках кращих економічних умов життя. Відповідно до п.62 Керівництва УВКБ ООН, якщо особа переїжджає виключно з економічних міркувань, то вона є економічним мігрантом, а не біженцем. Висновки відповідача підтверджуються матеріалами особистої справи №10/98 заявника ОСОБА_1.
Також суд першої інстанції погоджується з висновком відповідача, з чим згодна колегія суддів, що із маршруту слідування ОСОБА_1 із Нігерії до України очевидно, що у заявника наміру отримати статус біженця не було, оскільки у жодній країні на шляху, яку він перетинав, а саме 12.10.2009 року позивач прибув до м. Києва, де перебував на протязі трьох місяців, але до органів міграційної служби м. Києва не звертався. До м. Одеси позивач прибув 11.01.2010 року, а до Управління звернувся тільки 28.05.2010 року, отже понад півроку ОСОБА_1 мешкав в Україні нелегально без будь-яких документів і за допомогою не звертався.
Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З урахуванням вищевикладеного колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що суб'єкта владних повноважень - Управління міграційної служби в Одеській області прийняло рішення про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з урахуванням всіх обставин, які мають значень для прийняття рішення і тому позовні вимоги позивача задоволенню не підлягають.
Розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що судом першої інстанції повно і всебічно досліджено обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначено характер спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.
Отже судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не є істотними і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1, - залишити без задоволення.
Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2010 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Управління міграційної служби в Одеській області про визнання неправомірним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою апеляційного суду законної сили.
ГоловуючийсуддяС.І. Жук
суддяЮ.В. Яковлев
суддяВ.О. Скрипченко