33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
"01" червня 2011 р. Справа № 08/5004/88/11
Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючої судді Олексюк Г.Є.
суддів Сініцина Л.М. суддів Гудак А.В.
при секретарі судового засідання Юрчук Ю.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "Мантрейд" на рішення господарського суду Волинської області від 14.03.11 р.
у справі № 08/5004/88/11 (суддя Войціховський Віталій Антонович )
позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Мантрейд"
відповідач Фізична особа-підприємець ОСОБА_3
про стягнення в сумі 26 227 грн. 15 коп.
за участю представників сторін:
позивача - ОСОБА_4 ( довіреність в справі )
відповідача - ОСОБА_5.(довіреність в справі )
Судом роз'яснено представникам сторін права та обов'язки, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України.
Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.
В судовому засіданні 18 травня 2011 року оголошувалась перерва до 01 червня 2011 року.
Рішенням господарського суду Волинської області від 14 березня 2011 року у справі № 08/5004/88/11 (суддя Войціховський В.А.) відмовлено в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Мантрейд" (м. Рівне) до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 (с. Лище Луцького району) про стягнення 26227,15 гривень.
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що правовідносинам, які виникли між позивачем та відповідачем, притаманні ознаки, що характеризують цивільні відносини, які виникають з договорів перевезення; ввірені відповідачу товарно-матеріальні цінності ним були доставлені позивачу (одержувачу вантажу) за місцем його розвантаження; вантаж не втрачено, а знаходиться у відповідача до проведення повного розрахунку за здійснене перевезення; позивач не довів належними та допустимими доказами відповідно до положень статей 33, 34 ГПК України підставність своїх вимог та з огляду на положення ст. ст. 174, 335, 306, 307, 313, 314 Господарського кодексу України, ст. ст.11, 22, 509, 526, 614, 623, 908, 909, 920 Цивільного кодексу України, ст. ст.1, 3, 17, 20, 23, 26 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів відмовив у задоволенні позову.
Не погодившись із даним судовим рішенням Товариством з обмеженою відповідальністю "Мантрейд" подано апеляційну скаргу, якою вважає оскаржуване рішення прийнятим з порушенням норм матеріального права та вказує про помилковість та безпідставність висновків місцевого господарського суду про те, що вантаж (какао-шкарлупа вагою 16464 кг.) не був втрачений, а знаходиться у відповідача, та сам лише факт підписання посадовою особою позивача та скріплення графи 24 «Вантаж отримав» міжнародної товарно-транспортної накладної А № 047869 (СМR) не дає підстав вважати вантаж невтраченим. Суд не звернув уваги та не дав оцінки поясненням позивача про необхідність завірення міжнародної товарно-транспортної накладної (СМR) у передбаченому порядку всіма учасниками перевезення, в тому числі і одержувачем вантажу (позивачем), так як відсутність печаток учасників перевезення приводить до затримок вантажу. Судом залишено поза увагою тих обставин, що позивач не був повідомлений відповідачем про притримання ним вантажу, відсутність правомірного володіння товаром відповідачем та згоди позивача на притримання товару, відсутність виникнення права у відповідача на притримання товару, що суперечить нормам ст.594 ЦК України, на які покликається позивач. На думку апелянта, ухвалюючи рішення про відмову у позові, суд першої інстанції не врахував положень ст.20 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, за якими вантаж, не виданий одержувачеві на його вимогу протягом тридцяти днів після спливу строку його доставки, якщо біль тривалий строк не встановлений договором, транспортними кодексами (статутами) вважається втраченим незалежно від його місця знаходження.
Просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову.
У судовому засіданні представник позивача апеляційну скаргу підтримала з мотивів, які у ній викладені.
Письмовий відзив на апеляційну скаргу від фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 та його представників не надходив.
Під час апеляційного перегляду справи представник відповідача проти апеляційної скарги заперечував. Суду пояснив, що відповідачем здійснено перевезення вантажу позивача з міста Фербелін (Німеччина) до міста Рівне, де вантаж був розмитнений представником позивача. Перевезення здійснено на підставі заявки позивача на перевезення вантажу - какао-шкарлупи в кількості 15-17 тонн. В подальшому вказаний вантаж у зв'язку з відсутністю оплати за перевезення відповідачем прийнятий на зберігання до повного розрахунку. Вважає позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Мантрейд" безпідставним та необґрунтованим та погоджується із рішенням суду першої інстанції. Просив у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення місцевого господарського суду залишити без змін.
Згідно з ч.2 ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права при винесенні оскарженого рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Під час апеляційного перегляду справи судом встановлено, що засобами факсимільного зв'язку позивачем скеровано відповідачу заявку на перевезення вантажу від 17.09.2010 року ( а.с.61) - какао-шкарлупи в кількості 15-17 тонн за маршрутом: м. Фербелін (Німеччина) - м. Рівне (Україна) - м. Харків (Україна), вул..Каштанова, 29 з зазначенням відповідальної особи, митного переходу - Ягодин, суми фрахту - 2650 Євро, визначенням порядку оплати - до перевезення.
Як пояснив представник відповідача, 22 вересня 20010 року, після підписання даної заявки та зазначення транспортних засобів, водія автомобіля, його засоби зв'язку заявка була скерована відповідачем позивачу. Заявка скріплена печаткою відповідача та підписом відповідача.
Заявкою на перевезення сторонами не визначено терміну (строку, дати) доставки вантажу у місце призначення.
Належність зазначеного товару Товариству з обмеженою відповідальністю "Мантрейд" підтверджується останнім шляхом надання суду укладеного товариством з фірмою Euromar Commodities GmbH контракту купівлі-продажу №5879 від 10.11.2009р. з додатками та доповненнями, платіжними документами про оплату товару (а.с. 24-30).
Як вбачається із міжнародної товарно-транспортної накладної CMR А № 047869 товарно-матеріальні цінності - какао-шкарлупа в кількості 16464 кг були ввезені на митну територію України (Ягодинська митниця) 02.10.2010 року, поступили на розмитнення та були розмитнені у встановленому порядку Рівненською митницею 07.10.2010 року. При цьому у графі 21 «Ідентифікація і країна реєстрації транспортного засобу на кордоні» державні номери транспортного засобу, яким здійснювалося перевезення, збігається із державними номерами транспортних засобів, вказаних у заявці на перевезення.
В подальшому, 18 жовтня 2010 року претензією № 36 позивач звертався до відповідача з вимогою доставити ввірений до перевезення вантах у місце розвантаження: м. Харків, вул. Каштанова, 29 (а.с.13). Претензією від 22 листопада 2010 року за № 87 позивач вимагав від відповідача відшкодувати збитки, які становлять вартість товару, у зв'язку з тим, що товар для розвантаження у місто Харків не прибув (а.с15).
Поряд з тим, 13.10.2010 року, 28.10.2010 року, 31.01.2011 року відповідачем скеровувалися позивачу претензії №303, №317 та № 456 (відповідно) з вимогами про оплату вартості перевезення та оплату простою ( а.с. 59,33,34 - відповідно).
Аналізуючи матеріали справи в сукупності з поясненнями представників сторін, колегія суддів погоджується із висновками місцевого господарського суду про те, що правовідносини, які виникли між сторонами притаманні ознаки, що характеризують цивільні відносини, які виникають з договорів перевезення.
Правовідносини з перевезення вантажів автомобільним транспортом в міжнародному сполученні регулюються главою 32 Господарського кодексу України, главою 64 Цивільного кодексу України, Конвенцією про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (КДПВ), вчиненої 19.05.1956 в м. Женеві (Швейцарія).
Відповідно до приписів ч. ч. 1, 2 статті 306 Господарського кодексу України, перевезенням вантажів визнається господарська діяльність, пов'язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами. Суб'єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі.
Згідно частини 1 статті 307 ГК України за договором перевезення вантажу одна сторона ( перевізник )зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату .
Відповідно до частини 2 статті 307 ГК України договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства.
Аналогічні приписи містяться в нормах ст. ст. 909, 919 ЦК України.
Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі.
Зі змісту вказаної норми вбачається, що до обставин, на яких сторони обґрунтовують свої вимоги та заперечення, відносять обставини, які становлять предмет доказування у справі. Предмет доказування - це сукупність обставин, що їх необхідно встановити для правильного вирішення справи. У предмет доказування включаються факти матеріально-правового характеру, що є підставою вимог позивача і заперечень відповідача. У предмет доказування включається також факт приводу для позову, який являє собою обставини, що підтверджують право на звернення до суду, тобто факти порушення суб'єктивного права позивача.
Згідно зі статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (стаття 34 цього Кодексу).
Відповідно до статті 36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.
За приписами вказаної норми, письмові докази - це документи, в яких містяться відомості про певні обставини, що мають значення для справи, які повинні містити відомості, що мають значення для справи та виконані у формі цифрового, графічного запису або іншим способом, який дає змогу встановити достовірність документа.
Колегія суддів звертає увагу, що у долученій позивачем до позову копії заявки на перевезення від 17.09.20010 року (а.с.8) та залученому до матеріалів справи оригіналі цієї заявки (а.с.60) відсутні підписи як посадової особи позивача так і відповідача, відсутні відомості про транспортні засоби, якими повинні здійснюватися перевезення. Також, матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували направлення означеної заявки відповідачу.
Між тим, у поданих позивачем та відповідачем заявках на перевезення різняться відомості про суму фрахту та відомості про спосіб оплати.
Зважаючи на те, що наданий відповідачем оригінал заявки на перевезення вантажу містить більш повну інформацію, яка стосується перевезення вантажу, та містить підпис відповідача, колегією суддів означений доказ приймається до уваги та оцінюється у сукупності із іншими доказами, наданими сторонами.
За ст.4 та 9 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (КДПВ) договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної, яка є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником.
Як вбачається із наданої суду міжнародної товарно-транспортної накладної А №047869 та не заперечується сторонами у справі, товарно-матеріальні цінності - какао-шкарлупа в кількості 16464 кг загальною було отримано до перевезення та завантажено у наданий відповідачем транспортний засіб у м. Фербелін (Німеччина) 24 вересня 2010 року.
З відповідних відміток на міжнародній ТТН, вантаж прибув на митну територію України (Ягодинська митниця) 02 жовтня 2010 року, а 07 жовтня 2010 року було проведено розмитнення товару на Рівненській митниці.
Розділом 2 "Одержувач" зазначеної накладної було визначено, що одержувачем товару виступає товариство з обмеженою відповідальністю "Мантрейд" (33027 Україна ,м. Рівне, вул. Новобармацька, 9).
Розділом 3 "Місце розвантаження вантажу" накладної встановлено місто Рівне Україна. У графі 24 "Вантаж одержав" міжнародної товарно-транспортної накладної А №047869 міститься підпис посадової особи ТзОВ "Мантрейд" та відтиск печатки зазначеного товариства.
Також, із заперечення відповідача на позов від 28.02.2011 року (а.с.40-41), претензії № 303 від 03.10.2011 року (а.с.59) та пояснень представника відповідача у судовому засіданні під час апеляційного господарського суду вбачається, що вантаж не втрачений, а знаходиться у відповідача до проведення оплати за перевезення.
Відповідно пунктів 1,2 статті 23 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (КДПВ), якщо, відповідно до положень цієї Конвенції, перевізник зобов'язаний компенсувати повну або часткову втрату вантажу, така компенсація розраховується на підставі вартості вантажу в місці і під час прийняття його для перевезення. При цьому, вартість вантажу визначається на підставі біржового котирування чи, за відсутності такого, на підставі поточної ринкової ціни, чи, за відсутності біржового котирування або поточної ринкової ціни, на підставі звичайної вартості товару такого ж роду і якості.
Між тим, позивачем не надано доказів вартості вантажу, який він вважає втраченим, з врахуванням положень Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів.
За таких обставин, колегія суддів вважає правомірною відмову місцевим господарським судом у позові з підстав, що заявлені позивачем.
Однак, апеляційний господарський суд не може погодитися із висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем доставлено вантаж одержувачу вантажу за місцем його розвантаження з огляду на те, що у заявці на перевезення сторонами погоджена адреса розвантаження: місто Харків, вул. Каштанова, 29, а не місто Рівне - де фактично здійснено лише розмитнення вантажу.
Нормами зазначеної Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів ( КДПВ ) саме на перевізника покладається тягар ужиття всіх можливих заходів з належного виконання перевезення і відповідальності за їх невиконання. Так, ст.14 Конвенції встановлено, що якщо з будь-якої причини виконання договору на встановлених вантажною накладною умовах є чи стає неможливим до прибуття вантажу до передбаченого для його доставки місця, перевізник запитує інструкції в особи, яка має право розпоряджатися вантажем відповідно до положень статті 12.
У претензії № 303 від 13.10.2010 року відповідач повідомляв позивача про неможливість розвантажити автомобіль у зв'язку з відсутністю оплати за перевезення.
Листом від 18.10.2010 року № 36 позивач просив доставити вантаж до пункту призначення : місто Харків, вул .Каштанова, 29.
Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 15 КДПВ якщо виникають обставини, що перешкоджають здачі вантажу після його прибуття на місце, призначене для здачі, перевізник запитує інструкції у відправника. Якщо одержувач відмовляється прийняти вантаж, відправник має право розпорядитися вантажем без пред'явлення першого примірника вантажної накладної. Одержувач, навіть якщо він відмовився від прийняття вантажу, може тим не менше вимагати його доставки доти, доки перевізник не одержав від відправника протилежних інструкцій.
У такому випадку перевізник може негайно вивантажити вантаж за рахунок особи, яка має право розпоряджатися вантажем, і після такого вивантаження перевезення вважається закінченим. Після цього перевізник здійснює збереження вантажу від імені особи, яка має право розпоряджатися вантажем. Платежі, передбачені вантажною накладною, та всі інші витрати залишаються такими, що підлягають оплаті після видачі вантажу (ч. 2 ст. 16 КДПВ).
У зв;язку з тим, що відповідач розпочав перевезення вантажу, не зважаючи на відсутність оплати до перевезення вантажу, як це погоджено заявкою на перевезення, отримав від відповідача відповідні інструкції про перевезення вантажу у місто Харків, то колегія суддів вважає, що відповідачем не виконано зобов'язання по перевезенню та доставці вантажу у погоджене сторонами місце розвантаження.
За частиною 2 ст. 104 ГПК України порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.
Помилковий висновок господарського суду про виконання відповідачем взятого на себе зобов'язання по перевезенню вантажу за місцем розвантаження, визначеного у заявці на перевезення, не призвело до прийняття неправильного рішення, то у колегії суддів відсутні правові підстави для задоволення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Мантрейд" та скасування чи зміни рішення господарського суду Волинської області від 14 березня 2011 року у справі № 08/5004/88/11.
Судові витрати за подачу апеляційної скарги у зв"язку з відмовою в її задоволенні відповідно до ст.49 ГПК України покладаються на апелянта .
Керуючись ст.ст. 49,99,101,103,105 ГПК України, суд,-
Рішення господарського суду Волинської області від 14 березня 2011 року у справі № 08/5004/88/11 залишити без змін, а апеляційну скаргу позивача Товариства з обмеженою відповідальністю " Мантрейд" -без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.
Головуюча суддя Олексюк Г.Є.
Суддя Сініцина Л.М.
Суддя Гудак А.В.