33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
"31" травня 2011 р. Справа № 13/21/2011/5003
Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючого судді Савченко Г.І.
судді Грязнов В.В. ,судді Тимошенко О.М.
при секретарі судового засідання Яковлєв Д.В.
за участю представників сторін:
Від позивача - представник ОСОБА_1 дов.б/н., від 04.01.2011 року
Від відповідача - не з"явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача Публічного акціонерного товариства "УкрСибБанк" на рішення господарського суду Вінницької області від 04.04.11 р. у справі № 13/21/2011/5003 (суддя Тісецький С.С.)
за позовом Публічне акціонерне товариство "УкрСибБанк"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гіфа-Агро"
про стягнення 971120,46 грн. заборгованості за Кредитним Договором №11319228000 (11319228001) від 21.03.2008 р.
Рішенням господарського суду Вінницької області від 04 квітня 2011 року у справі №13/21/2011/5003 позов задоволено частково.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гіфа-Агро" (Вінницька обл., м. Шаргород, вул. Леніна, буд. 219, код ЄДРПОУ 32861158) на користь Публічного Акціонерного Товариства "УкрСиббанк" (61050, м. Харків, пр-т. Московський, буд. 60 ; 21050, м. Вінниця, вул. Чорновола, буд. 29, код ЄДРПОУ 09807750) 724081,80 грн. - основного боргу, 196888,66 грн. - нарахованих процентів, 5000 грн. - неустойки, 9210,2 грн. - витрат на державне мито та 193,30 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, пропорційно сумі задоволених позовних вимог.
Відмовлено в частині стягнення 198514,95 грн.- пені.
Позивач Публічне акціонерне товариство "УкрСибБанк" подав апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду. Просить скасувати рішення в частині відмови від стягнення 198514 грн. 95 коп. пені. Вважає, що позов в частині стягнення пені підлягає частковому задоволенню в сумі 13717 грн. 97 коп.
Апеляційну скаргу обгрунтовує тим, що договір встановлює відповідальність за невиконання грошових зобов"язань у вигляді пені. Однак, місцевий господарський суд відмовляючи в позові про стягнення пені не надав оцінку розрахунку штрафних санкцій, пославшись на помилки в ньому, не вказавши в чому вони полягають.
Разом з тим, апелянт погоджується, що відповідно до ч.6 ст.232 ГК України розмір пені повинен бути обмежений, становити 13717 грн. 97 коп.. В апеляційній скарзі навів розрахунок пені.
Відповідач в судове засідання Рівненського апеляційного господарського суду не з"явився. В установленому порядку був повідомлений про час і місце судового засідання. Матеріали справи дозволяють розглянути апеляційну скаргу без його участі.
Дослідивши докази у справі, Рівненський апеляційний господарський суд встановив.
21.03.2008 р. між Акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк" та ТОВ "Гіфа-Агро" укладений кредитний договір №11319228000, згідно умов якого позивачем (банком) було надано відповідачу (позичальнику) кредит у формі поновлювальної кредитної лінії в національні валюті, у сумі ліміту кредитної лінії що дорівнює 1000000,00 грн. в порядку і на умовах визначених договором.
17.11.2010р. загальними зборами акціонерів АТ "УкрСиббанк" було затверджено та зареєстровано зміни до установчих документів. Згідно яких Акціонерний комерційний інноваційний банк "УкрСиббанк" змінив своє найменування на Публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк", яке виступає правонаступником по всіх правах і обов'язках Акціонерного комерційного інноваційного банку "УкрСиббанк".
Керуючись ст.104 ЦК України та ст. 59 ГК України, де передбачено, що правонаступникам переходить все майно, права і обов'язки юридичної особи, що припинила свою діяльність, до позивача перейшло право вимоги повернення кредиту та процентів за його користування до ТОВ "Гіфа-Агро" згідно кредитного договору від 21.03.2008р. №11319228000 та додаткових угод до нього.
Відповідно до умов п.1.2.2. договору відповідачем були взяті на себе зобов'язання повернення кредиту у повному обсязі, за наступним графіком:
- 19.12.2008 р. - погашення кредитної лінії в розмірі 250000,00 грн.;
- 20.01.2009 р. - погашення кредитної лінії в розмірі 250 000,00 грн.;
- 20.02.2009 р. - погашення кредитної лінії в розмірі 250 000,00 грн.;
- 20.03.2009 р. - повне погашення кредитної лінії, якщо тільки не застосовується інший термін повернення кредиту, встановлений на підставі додаткової угоди сторін або до вказаного терміну (достроково) відповідно до умов розділу 11 цього Договору на підставі будь-якого з п.п.2.3, 5.3, 5.5., 5.6, 5.9, 5.10, 5.11,7.4 договору.
Відповідач (позичальник) зобов'язався повернути основну суму кредиту та сплачувати плату за користування кредитом у вигляді процентів, комісій, а також сплати штрафних санкцій та здійснити інші грошові платежі згідно умов договору.
Відповідно до п.1.3.1 договору, за користування кредитними коштами з 21.03.2008 року по 19.06.2008 р. процентна ставка встановлюється у розмірі 11,9% відсотків річних. За користування кредитними коштами після 19.06.2008 р. процентна ставка встановлюється у розмірі 13,9% відсотків річних, якщо інша процентна ставка не буде встановлена у відповідності до умов договору та/або додаткових угод.
Згідно до п.1.3.2 за користування кредитними коштами понад встановлений строк з 21.03.2008 р. по 19.06.2008 р. процентна ставка встановлюється у розмірі 23,8 % відсотків річних. За користування кредитними коштами понад встановлений строк після 19.06.2008 р. процентна ставка встановлюється у розмірі 27,8%. Такий розмір встановлюється до всієї простроченої суми основного боргу позичальника за договором.
20.03.2009 р. між сторонами була укладена додаткова угода №1, якою було внесено зміни до кредитного договору, а саме згідно умов якої сторонами змінено кінцевий термін повернення кредиту за договором та викладення додатку №1 до кредитного договору у зміненій редакції, згідно якого встановлений новий графік повернення кредитних коштів з кінцевим терміном повернення кредиту в повному обсязі 19.03.2010 р., та процентною ставкою за користування кредитними коштами - 13,9 % процентів річних.
31.03.2009 р. між сторонами була укладена додаткова угода №1 до кредитного договору, згідно якої п.1.2.10 договору викладено в наступній редакції: "термін сплати процентів - з 01 по 24 число (включно) кожного місяця наступного за тим, за який були нараховані проценти. При цьому остаточне погашення процентів повинно бути зроблене не пізніше дати остаточного повного повернення кредиту. Проценти сплачуються на рахунок №3739311319228 в АКІБ "УкрСиббанк". Відповідач свої зобов'язання, в порушення умов договору, в повному обсязі не виконав, в зв'язку з чим його заборгованість, згідно розрахунку позивача, по сумі кредиту склала 724081,80 грн., по простроченим процентам - 196888,66 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками по особовим рахункам позивача і відповідача (т.1 а.с.136-200).
Позивачем на адресу відповідача неодноразово направлялись листи-вимоги щодо погашення простроченої суми заборгованості по кредитному договору (т.1 а.с.42, 44, 46, 47), однак які останнім були залишені без реагування.
Таким чином станом на день розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем склала 724081,80 грн. - по сумі кредиту та 196888,66 грн. - суми несплачених процентів (з врахуванням зменшення розміру позовних вимог).
Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідач доказів щодо проведення розрахунків з позивачем суду не надав.
Отже позовні вимоги позивача про стягнення 724081,80 грн. - по сумі кредиту та 196888,66 грн. - суми несплачених процентів, підлягають задоволенню, з покладенням на відповідача відшкодування судових витрат на підставі ст.49 ГПК України.
Також підлягає задоволенню вимога позивача про стягнення з відповідача 5000,00 грн. - неустойки, тому що вказана вимога відповідає умовам п. 7.6 договору укладеного між сторонами, де вказано, що відповідач (позичальник) зобов'язаний сплатити Банку неустойку за порушення своїх зобов'язань (в тому числі і за порушення термінів виконання зобов'язань), встановлених п.п.4.3, 4.4, 4.5, 4.7 договору, що складає 5000,00 грн.
Згідно до ч.4 ст.231 ГК України встановлено, що якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.
Відповідно до п.2 ст.551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного судочинства.
Отже позовна вимога позивача про стягнення з відповідача 5000,00 грн. - неустойки підлягає задоволенню, з покладенням на відповідача відшкодування судових витрат.
Одночасно позивач просить стягнути з відповідача 198514,95 грн. - нарахованої пені, за несвоєчасне виконання відповідачем своїх зобов'язань по кредитному договору, так як дана санкція передбачена п.7.1 договору, де вказано, що за порушення відповідачем (позичальником) термінів повернення кредиту та/або процентів за кредит та/або комісій, встановлених договором, банк має право вимагати від позичальника, а позичальник при цьому зобов'язаний сплатити банку додатково до плати за кредит пеню з розрахунку 16 % річних від суми зазначеної заборгованості (суми кредиту, та/або відсотків по кредиту, та/або комісій), розрахованої за кожен день прострочення платежу.
Відмовляючи в позові в частині стягнення 198514 грн. 95 коп. пені, місцевий господарський суд мотивував тим, що при здійсненні перевірки правильності нарахування позивачем суми пені були виявлені значні помилки, в зв'язку з чим ухвалою суду від 22.03.2011 р. позивача було зобов'язано надати обґрунтований детальний розрахунок пені, проте у наданому позивачем новому розрахунку від 04.04.2011 р. судом повторно були виявлені значні помилки щодо її нарахування.
Позивачем період нарахування пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом та пені за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом, нараховано: з 20.12.2008 р. по 31.03.2011 р. (заборгованість по кредиту) та з 11.11.2008 р. по 31.03.2011 р. (заборгованість по процентам), що суперечить вимогам ч.6 ст.232 ГК України, згідно якої нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Давши оцінку доказам у справі, Рівненський апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Прийшовши до правильного висновку про те, що розмір пені повинен бути обмежений ч.6 ст.232 ГК України, місцевий господарський суд мав можливість самостійно перевірити, або здійснити розрахунок пені за перших шість місяців, виправити помилки здійснені позивачем у розрахунку.
Місцевий господарський суд обмежився лише висновком про наявність помилок, однак не вказав в чому вони полягають. Тим самим, неповно з"ясував обставини, які мають значення у справі.
Судова колегія прийшла до висновку, що позов в частині стягнення пені підлягає задоволенню в сумі 13717 грн. 97 коп.. Приймається до уваги розрахунок позивача відповідно до якого:
- пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом за №11319228000, періодом з 20.12.2008 р. по 20.03.2009р. у розмірі 11 728,93 гривні, та за №11319228001 періодом з 25.04.2009 р. по 20.06.2009р. у розмірі 1 822,32 гривень. Арифметичним додаванням даних сум, розмір пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом складає у розмірі 13 551,25 гривень періодом з 20.12.2008р. по 20.06.2009р. (відповідно до ч.б ст. 232 ГК України).;
- пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за процентами за користування кредитом за №11319228000 періодом з 11.11.2008р. по 31.03.2009р. у розмірі 41,66 гривень, та за №11319228001 періодом з 25.07.2009р. по 25.09.2009р. у розмірі 125,06 гривень. Арифметичним додаванням зазначених сум, розмір пені за несвоєчасне погашення заборгованості за процентами за користування кредитом складає 166,72 гривні.
Вказаний розрахунок відповідає вимогам умов договору, ч.6 ст.232 ГК України. Відповідачем не спростований.
Таким чином, рішення місцевого господарського суду в частині відмови в позові про стягнення 198514 грн. 95 коп. пені, підлягає зміні. Позов в цій частині підлягає частковому задоволенню в сумі 13717 грн. 97 коп..
Рішення місцевого господарського суду в частині стягнення інших сум зміні, скасуванню не підлягає. Місцевим господарським судом повно з"ясовані обставини, які мають значення у справі. Висновки викладені в оспорюваному рішенні, відповідають обставинам справи. Судом правильно застосовані норми матеріального та процесуального права.
Судові витрати за вирішення спору в суді першої інстанції покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволення позовних вимог. Відповідно підлягають стягненню з відповідача на користь позивача 9396 грн. 88 коп., витрат по державному миту, 228 грн. 21 коп., витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Крім того, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача 68 грн. 59 коп. витрат по державному миту за подання апеляційної скарги, з розрахунку 50% від суми державного мита в першій інстанції.
Тобто апелянт оскаржує судове рішення в сумі 13717 грн. 97 коп.. В першій інстанції підлягало б сплаті 137 грн. 18 коп. держмита. Відповідно, в апеляційній інстанції 68 грн. 59 коп.
Апелянт платіжним дорученням при зверненні з апеляційною скаргою сплатив 5622 грн. 43 коп., тобто зайво сплачено державне мито в сумі 5553 грн. 84 коп.. Місцевому господарському суду слід видати наказ на повернення з державного бюджету зайво сплаченого державного мита.
Керуючись ст.ст. 49,99,101,104,105 ГПК України, Рівненський апеляційний господарський суд,-
1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "УкрСибБанк" на рішення господарського суду Вінницької області від 04 квітня 2011 року по справі №13/21/2011/5003 задоволити.
2. Рішення господарського суду Вінницької області від 04 квітня 2011 року по справі №13/21/2011/5003 змінити. Виклавши в редакції:
Позов задоволити частково.
Стягнути з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Гіфа-Агро" на користь позивача Публічного акціонерного товариства "УкрСибБанк" 724081 грн. 80 коп. основного боргу, 196888 грн. 66 коп. - нарахованих процентів, 5000 грн. - неустойки, 13717 грн. 97 коп. - пені, 9465 грн. 47 коп. - витрат по державному миту, 228 грн. 21 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Відмовити в частині стягнення 184796 грн. 98 коп.- пені.
3. Матеріали справи №13/21/2011/5003 повернути в господарський суд Вінницької області.
4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.
Головуючий суддя Савченко Г.І.
Суддя Грязнов В.В.
Суддя Тимошенко О.М.