79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
26.05.11 Справа № 5008/11/2011
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:
головуючого судді Орищин Г.В.
суддів Галушко Н.А.
Краєвської М.В.
розглянув апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства „ВТБ Банк” в особі відділення „Закарпатська регіональна дирекція” ПАТ „ВТБ Банк” за №172/1600-04-2 від 16.02.2011р.
на рішення господарського суду Закарпатської області
від 11.02.2011р. у справі № 5008/11/2011
за позовом публічного акціонерного товариства „ВТБ Банк” в особі відділення „Закарпатська регіональна дирекція” ПАТ „ВТБ Банк”, м.Ужгород
до відповідача-1 закритого акціонерного товариства „Котнар”, м.Берегово
до відповідача-2 товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Котнар плюс” м.Рівне
до відповідача-3 товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Котнар” м.Рівне
до відповідача-4 фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 м.Рівне
до відповідача-5 фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, м.Рівне
третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів товариство з обмеженою відповідальністю „Вест-Сток” м.Ужгород
третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів товариство з обмеженою відповідальністю „Фондова компанія „Стар інвест” м.Київ
про визнання недійсними договорів
за участю представників сторін:
від позивача Новиков Є.М.
від відповідача-1 Ленько А.Ю.
від відповідача-2,-3,-4,-5 ОСОБА_6
від третіх осіб не з?явився
Права і обов'язки сторін, передбачені ст.ст.20,22 ГПК України, роз'яснено.
Публічне акціонерне товариство (далі-ПАТ) „ВТБ Банк” в особі відділення „Закарпатська регіональна дирекція” ПАТ „ВТБ Банк” звернулося до господарського суду Закарпатської області з позовною заявою про визнання недійсними таких договорів:
1) договір купівлі-продажу цінних паперів № Б03-2901/10 від 29.01.2010р., укладений між ТОВ «Торговий дім «Котнар плюс »та ТОВ «Фондова біржа «Стар Інвест». Згідно з даним договором ТОВ «Торговий дім «Котнар плюс»придбало прості векселі серії АА №1907757 номінальною вартістю 1650000,00 грн., №1383964 номінальною вартістю 14175000,00 грн., №1383963 номінальною вартістю 14175000,00 грн. Векселедавцем є ЗАТ «Котнар».
2) договір купівлі-продажу цінних паперів № 48Б від 04.02.2010р., укладений між ТОВ «Торговий дім Котнар плюс»та ЗАТ «Котнар». За договором ЗАТ «Котнар»придбало у ТОВ «Торговий дім Котнар плюс»простий вексель серії АА №1383963 на суму 14175000,00 грн.
3) договір купівлі-продажу цінних паперів № Б02-2901/10 від 29.01.2010р., укладений між ТОВ «Торговий дім Котнар»та ТОВ «Фондова компанія «Стар інвест». За даним договором ТОВ «Торговий дім Котнар»придбало у ТОВ «Фондова компанія «Стар інвест»прості векселі серії АА №1907758 на суму 1000000 грн., №1907759 на суму 1000000 грн., №1907760 на суму 1000000 грн. Векселедавцем є ЗАТ «Котнар».
4) договір купівлі-продажу цінних паперів № Б/208-09/01 від 14.10.2009р., укладений між ФО-П ОСОБА_2 та ЗАТ «Котнар». За даним договором ЗАТ «Котнар»придбало у ФО-П ОСОБА_2 прості векселі серії АА № 01900789 на суму 240 000 грн., №0190790 на суму 240 000 грн., №0199791 на суму 240 000 грн., №0190792 на суму 240 000 грн., №0190793 на суму 240 000 грн., №0190794 на суму 240 000 грн., №0190795 на суму 240 000 грн., №0190796 на суму 240 000 грн., №0190797 на суму 240 000 грн., №0190797 на суму 240 000 грн., №0190798 на суму 240 000 грн., №0199101 на суму 87 000 грн., №0199102 на суму 87000 грн., №0199103 на суму 87000 грн., №0199104 на суму 87000 грн.. №0199105 на суму 87 000 грн., №0199106 на суму 87 000 грн., №0199107 на суму 87000 грн., №0199108 на суму 87 000 грн., №0199109 на суму 87000 грн., №0199110 на суму 87 000 грн., №0199112 на суму 82200грн., №0199113 на суму 82200 грн., №0199114 на суму 82200 грн., №0199115 на суму 82200 грн., №0199116 на суму 82200 грн., №0199117 на суму 82200 грн., №0199118 на суму 82200 грн., №0199119 на суму 82200 грн., №0199120 на суму 82200 грн., №0946801 на суму 91800 грн., №0946801 на суму 91800 грн., №0946802 на суму 91800 грн., 0946803 на суму 91800 грн., №0946804 на суму 91800 грн., №0946805 на суму 91800 грн., №0199147 на суму 91800 грн., №0199147 на суму 91800 грн., №0199148 на суму 91800 грн., №0199149 на суму 91800 грн., №0199150 на суму 91800 грн., №0946832 на суму 76500 грн., №0946833 на суму 76500 грн., №0946834 на суму 76500 грн., №0946835 на суму 76500 грн., №0946837 на суму 98400 грн., №0946839 на суму 240600 грн., № 0946840 на суму 240600 грн., №0909501 на суму 240600 грн., №0909502 на суму 240600 грн., №0909503 на суму 240600 грн., №0909504 на суму 240600 грн., №0909505 на суму 240600 грн., №0909506 на суму 240600 грн., 0909507 на суму 240600 грн., №0909508 на суму 240600 грн., №0909509 на суму 240600 грн., №0909510 на суму 240 600 грн. Векселедавцем даних векселів є ТОВ «Вест-табако-груп-Д»Також за даним договором ЗАТ «Котнар»придбало прості векселі серії АА №0190743 на суму 1396022,54 грн., №0190744 на суму 1350989,55 грн., №0190747 на суму 1350989,55 грн., векселедавцем яких є ТОВ «Торговий дім Котнар».
5) договір купівлі-продажу цінних паперів № Б/208-09/02 від 14.10.2009р., укладений між ФОП ОСОБА_7 та ЗАТ «Котнар». За даним договором ЗАТ «Котнар»придбало у ФО-П ОСОБА_7 прості векселі серії АА №0190731 на суму 1100000грн., №0190732 на суму 323325грн., №0190738 на суму 1396452,65 грн., №0190739 на суму 434052,50 грн., №0190742 на суму 343525 грн., №0190741 на суму 1215890,60 грн., №0190773 на суму 120000 грн., №0190774 на суму 120 000 грн, №0190775 на суму 120 000 грн., №0190776 на суму 120 000 грн., №0190777 на суму 120 000 грн.. №0190778 на суму 120000 грн., №0190780 на суму 120 000 грн., №0190781 на суму 120 000 грн., №0190782 на суму 120 000 грн., №0199121 на суму 92000 грн., №0199122 на суму 92 000 грн., №0199123 на суму 92 000 грн., №0199124 на суму 92 000 грн., №0199125 на суму 92 000 грн., №0199126 на суму 122 000 грн., №0199127 на суму 122 000 грн., №0199128 на суму 100 000 грн., №0199129 на суму 100 000 грн., №0199130 на суму 100 000 грн., №0946842 на суму 86880 грн. Векселедавцем даних векселів є ТОВ «Торговий дім «Котнар».
Рішенням господарського суду Закарпатської області від 11.02.2011р. у справі №5008/11/2011 (суддя Йосипчук О. С.) в позові публічного акціонерного товариства „ВТБ Банк” в особі відділення „Закарпатська регіональна дирекція” ПАТ „ВТБ Банк” про визнання недійсними договорів купівлі-продажу цінних паперів, укладених між відповідачами у справі, - відмовлено.
ПАТ «ВТБ Банк»з рішенням господарського суду Закарпатської області від 11.02.2011 р. не погодилось, подало апеляційну скаргу, в якій просить зазначене рішення суду скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.
Відповідачі просять апеляційний суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, вважаючи його таким, що винесено з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
Перевіривши в межах, передбачених ст. 101 ГПК України, законність і обґрунтованість рішення господарського суду Закарпатської області від 11.02.2011 р. по справі, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Відмовляючи у задоволенні позову суд виходив з того, що не встановлено наявності порушення, невизнання чи оспорювання відповідачами шляхом укладення договорів купівлі-продажу цінних паперів майнових або немайнових права позивача. Тому право на звернення до суду за захистом своїх прав чи охоронюваних законом інтересів, у спірній ситуації, суд першої інстанції визнав недоведеним. Однак, господарським судом Закарпатської області не було враховано наступне.
Згідно з ч. 2 ст. 15 ЦК України захисту підлягають не лише цивільні права, але й інтереси - кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
В ч. 1, 2 ст. 16 ЦК України вказано, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового як права, так і інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, може бути визнання правочину недійсним.
Згідно з ч. 1 ст. 1 ГПК України підприємства та організації мають право звертатися до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
В п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»зазначено, що відповідно до статей 215 та 216 ЦК вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.
Рішенням Конституційного Суду України від 01.12.2004 N 18-рп/2004 «У справі щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої ст. 4 ЦПК України (справа про охоронюваний законом інтерес)»визначено, що поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається у ч. 1 ст. 4 ЦПК України та інших законах України (в мотивувальній частині рішення до таких законів віднесено зокрема, але не виключно, ст. ст. 1, 2, 5, 21, 22, 78, 123 ГПК України) треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.
Між позивачем -ПАТ «ВТБ Банк»та відповідачем-1 -ЗАТ «Котнар»укладено договір про надання кредитної лінії №019KL від 26.06.2007р., за яким борг ЗАТ «Котнар»на 03.06.2010р. становить 2 709 302, 81 доларів США, що за офіційним курсом НБУ на вказану дату становило 21 472 850, 35 грн.
Станом на 14.10.2009 р. за вказаним договором відповідач-1 був зобов'язаний сплатити позивачу: суму кредиту - 2 144 285,72 дол. США (548571,42 дол. США -прострочені платежі (борг) і 1 595 714,30 дол. США -непрострочені платежі), прострочені відсотки - 183 486,88 дол. США.
Станом на 29.01.2010 р. за вказаним договором відповідач-1 був зобов'язаний сплатити позивачу: суму кредиту - 2 144 285,72 дол. США (731 428,56 дол. США -прострочені платежі (борг) і 1 412 857,16 дол. США -непрострочені платежі), прострочені відсотки - 244 294,37 дол. США.
Станом на 04.02.2010 р. за вказаним договором відповідач-1 був зобов'язаний сплатити позивачу: суму кредиту - 2 144 285,72 дол. США (731 428,56 дол. США -прострочені платежі (борг) і 1 412 857,16 дол. США -непрострочені платежі), прострочені відсотки - 265 677,23 дол. США.
Відповідно до Договору про надання мультивалютної відновлювальної відкличної кредитної лінії № 025 KL від 14.08.2008р. у відповідача-1 станом на 03.06.2010р. існує заборгованість перед позивачем у розмірі 2741351,47 дол. США (еквівалент 21726855,21 грн.), 1136521,49 євро (еквівалент 11005503,58 грн.), 7143936,42 грн.
Станом на 14.10.2009 р. за вказаним договором відповідач-1 був зобов'язаний сплатити позивачу: суму кредиту - 2171672,18 дол. США, 933430,71 євро, 6143000,00 грн.; прострочені відсотки - 231403,77 дол. США, 88209,17 євро.
Станом на 29.01.2010 р. за вказаним договором відповідач-1 був зобов'язаний сплатити позивачу: суму кредиту - 2 171 672,18 дол. США, 933 430,71 євро, 6 143 000,00 грн.; прострочені відсотки - 308 256,84 дол. США, 121 242,24 євро, 99 823,75 грн.
Станом на 04.02.2010 р. за вказаним договором відповідач-1 був зобов'язаний сплатити позивачу: суму кредиту - 2 171 672,18 дол. США (300 000,00 дол. США -прострочені платежі (борг), 1 871 672,18 дол. США -непрострочені платежі), 933 430,71 євро, 6 143 000,00 грн., прострочені відсотки - 335 282,10 дол. США, 132 858,26 євро, 206 302,42 грн.
Вищезазначені обставини визнані відповідачем-1 і підтверджуються матеріалами справи.
Кредитор, яким у зазначених правовідносинах є позивач, згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України і умовами кредитних договорів має право вимагати повернення наданих у кредит коштів, а також сплати процентів.
Дане право позивача як кредитора існувало на час укладення оспорюваних договорів і є суб'єктивним.
Законодавством України як однією з форм вираження об'єктивного права передбачено порядок реалізації кредитором права грошової вимоги, зокрема примусової, за умови наявності вимог кількох кредиторів до боржника, а також за умови недостатності майна для задоволення вимог кредиторів.
В ст. 44 Закону України «Про виконавче провадження»закріплено черговість задоволення вимог стягувачів у разі недостатності стягнутої суми для задоволення всіх вимог стягувачів. Вимоги стягувачів кожної наступної черги задовольняються після задоволення в повному обсязі вимог стягувачів попередньої черги. У разі якщо стягнута сума недостатня для задоволення в повному обсязі усіх вимог однієї черги, вимоги задовольняються пропорційно до належної кожному стягувачу суми (ч. 2 тієї ж статті).
У ч. 1 ст. 112 ЦК України передбачено черговість задоволення вимог кредиторів у разі ліквідації платоспроможної юридичної особи і зазначено, що вимоги однієї черги задовольняються пропорційно сумі вимог, що належать кожному кредитору цієї черги.
В ч. 1 ст. 31 Закону України «Про відновлення платоспроможності або визнання боржника банкрутом»встановлено черговість задоволення вимог кредиторів у випадку ліквідації неплатоспроможної юридичної особи. Вимоги кожної наступної черги задовольняються в міру надходження на рахунок коштів від продажу майна банкрута після повного задоволення вимог попередньої черги; у разі недостатності коштів, одержаних від продажу майна банкрута, для повного задоволення всіх вимог однієї черги вимоги задовольняються пропорційно сумі вимог, що належить кожному кредиторові однієї черги (ч. 2, 3 тієї ж статті).
Крім того, Законом України «Про відновлення платоспроможності або визнання боржника банкрутом»передбачено необхідність скликання зборів кредиторів і обрання комітету кредиторів. Комітет кредиторів згідно з ч. 9 ст. 7 цього Закону представляє при проведенні процедур банкрутства інтереси всіх кредиторів і має компетенцію, визначену ч. 8 ст. 16 даного Закону. В ч. 4, 9 даної статті Закону передбачено, що кредитори на зборах (комітеті) кредиторів мають кількість голосів, пропорційну сумі їх вимог.
Таким чином, у позивача як кредитора ЗАТ «Котнар»є прагнення до користування конкретним матеріальним благом - задоволення своїх грошових вимог до боржника у порядку, встановленому законом.
Належна реалізація зазначеного інтересу позивачем можлива лише за умови законності вимог інших кредиторів до того ж боржника, і в першу чергу договорів як підстави їх виникнення, оскільки при наявності вимог кількох кредиторів чи недостатності майна боржника задоволення вимог кредиторів здійснюється в окремо передбаченому законодавством порядку, у певній черговості в залежності від правової природи вимог і пропорційно до суми вимог інших кредиторів однакової правової природи.
Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю (ч. 1 ст. 216 ЦК України).
У випадку, якщо вимоги інших кредиторів ЗАТ «Котнар»є недійсними, це, беззаперечно, порушує вказаний інтерес позивача.
Ухвалою господарського суду Закарпатської області від 04.06.2010 р. було порушено провадження у справі № 5/58 про банкрутство ЗАТ «Котнар», а 25.06.2010 р. у газеті «Голос України»№ 116 (4866) було опубліковано відповідне оголошення.
Ухвалою від 11.02.2011 р. затверджено реєстр вимог кредиторів, до якого включені вимоги як позивача так і відповідачів по даній справі:
- ФО-П ОСОБА_2 в сумі 9 311 851,23 грн. (4-та черга вимог кредиторів) на підставі оспорюваного договору купівлі-продажу № Б/208-09/01 від 14.10.2009р.;
- ФО-П ОСОБА_7 в сумі 5 328 094, 31 грн. (4-та черга вимог кредиторів) на підставі оспорюваного договору № Б/208-09/02 від 14.10.2009р.;
- ТОВ «Торговий дім «Котнар»в сумі 3 000 000 грн. (4-та черга вимог кредиторів) на підставі простих векселів серії АА №1907758, №1907759, №1907760, які були придбані на підставі оспорюваного договору № Б02-2901/10 від 29.01.2010р.
- ТОВ «Торговий дім «Котнар Плюс»в сумі 19 989 505 грн. (4-та черга вимог кредиторів), зокрема за простими векселями серії АА № 1907757 в сумі 1 650 000 грн. і серії АА № 1383964 в сумі 14 175 000 грн., які були придбані на підставі оспорюваного договору № Б03-2901/10 від 29.01.2010р., а також в сумі 4 164 505 грн. за оспорюваним договором № 48Б від 04.02.2010 р.
Зазначені особи отримали кратну розміру грошових вимог кількість голосів на зборах і в комітеті кредиторів. На зборах кредиторів ЗАТ «Котнар», які відбулися 25.02.2011р., зазначені кредитори голосували проти включення позивача до складу комітету кредиторів, незважаючи на те, що ПАТ «ВТБ Банк»є найбільшим кредитором даного підприємства.
Вимоги ПАТ «ВТБ Банк»до ЗАТ «Котнар»у справі про банкрутство були визнані в сумі 61 349 145,56 грн. (58 641 894,41 грн. в першу чергу вимог кредиторів як забезпечені заставою (іпотекою) майна боржника і 2 707 251,15 грн. пені в шосту чергу).
У випадку недостатності вартості заставленого майна для повного задоволення вимог ПАТ «ВТБ Банк», залишок незадоволених в першу чергу вимог підлягає задоволенню в четверту чергу. Те, що вартості заставленого майна недостатньо для задоволення вимог ПАТ «ВТБ Банк»в першу чергу випливає із самої ухвали господарського суду від 11.02.2011р. у справі № 5/58 , оскільки в ній зазначено, що вимоги ПАТ «ВТБ Банк»забезпечені заставою лише на суму 56 390 565 грн.
Залишок незабезпечених заставою вимог ПАТ «ВТБ Банк»до ЗАТ «Котнар»підлягатиме задоволенню в четверту чергу вимог кредиторів, тобто пропорційно з вимогами відповідачів по справі, а вимоги ПАТ «ВТБ Банк»шостої черги - будуть задоволені лише після повного задоволення вимог відповідачів по даній справі і за умови достатності майна боржника.
Тому, у разі виявлення судом недійсності оспорюваних договорів охоронюваний законом інтерес позивача на задоволення своїх вимог до ЗАТ «Котнар»у порядку, передбаченому Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», є порушеним у зв'язку з обмеженням за рахунок заявлення неправомірних вимог відповідачами можливості його реалізації (шляхом участі у зборах і комітетах кредиторів з іншим співвідношенням голосів між кредиторами, розподілу коштів на задоволення вимог кредиторів без врахування вимог, заявлених на підставі недійсних правочинів). Отже, колегія суддів вважає, що у позивача наявне право на звернення до суду з позовом про визнання недійсними договорів, на яких ґрунтуються вимоги інших кредиторів до ЗАТ «Котнар».
Правомірно відхилено господарським судом доводи позивача про фіктивність оспорюваних право чинів, оскільки згідно п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»зазначено, що правочин не може бути кваліфікований як фіктивний, якщо на виконання правочину було передано майно.
За оспорюваним договором купівлі-продажу № Б03-2901/10 від 29.01.2010 р. у якості продавця від власного імені вступило ТОВ «Фондова компанія «Стар інвест»(ліцензія ДКЦПФР на здійснення дилерської діяльності серії АВ № 483461 від 24.07.2009 р., яка була переоформлена згідно з наказом ДКЦПФР від 24.02.2010 р. № 188 у зв'язку із зміною юридичної адреси і замість якої було видано ліцензію ДКЦПФР серії АВ № 520367 зі строком дії 24.07.2009р.-24.07.2014р.).
Оспорюваний договір купівлі-продажу цінних паперів № 48Б від 04.02.2010р. було укладено ТОВ «Торговий дім «Котнар плюс»та ЗАТ «Котнар»при посередництві ТОВ «Спікер-брок-інвест»(ліцензія ДКЦПФР на здійснення брокерської діяльності серії АВ №362209 зі строком дії 21.08.2007р.-21.08.2012р.).
Тому колегія суддів погоджується з тим, що при укладенні зазначених угод були дотримані вимоги ст. 17 Закону України «Про цінні папери і фондовий ринок».
В той же час господарським судом першої інстанції не було надано належну правову оцінку залученню у якості посередника при укладенні договорів купівлі-продажу цінних паперів № Б/208-09/01 від 14.10.2009р. між ФО-П ОСОБА_2 та ЗАТ «Котнар»і купівлі-продажу цінних паперів № Б/208-09/02 від 14.10.2009р. між ФО-П ОСОБА_7 та ЗАТ «Котнар»ТОВ «ВЕСТ-СТОК»(ліцензія ДКЦПФР серії АВ № 389700 від 14.01.2008р. з терміном дії до 29.10.2009р.).
Як вбачається із матеріалів справи постановою господарського суду Закарпатської області від 09.06.2009 р. по справі № 10/70 ТОВ «Вест-сток»визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, а обов'язки ліквідатора покладено на голову ліквідаційної комісії Гогну О. І.
Господарський суд Закарпатської області виходив з того, що сам факт визнання боржника банкрутом не припиняє його обов'язку виконати свої зобов'язання як це передбачено дорученням від 23.07.2007 р., оскільки у спірній ситуації його діяльність є брокерською, а не дилерською. Брокер не стає самостійним учасником договору, а має місце діяльність посередника, яка спрямована на сприяння в укладенні угод контрагентів. Згідно з актом виконаних робіт по договору доручення від 14.10.2009р. №Б/208-09 ТОВ «Вест-сток»виконало свої представницькі зобов'язання і отримало 10247,96 грн. винагороди, що підтверджується виписками з банківського рахунку ЗАТ «Котнар».
Однак, з таким висновком господарського суду погодитися не можна.
В ч. 1ст. 356 ГК України зазначено, що посередницька діяльністю у сфері випуску та обігу цінних паперів є підприємницькою діяльністю суб'єктів господарювання.
Як було встановлено господарським судом ТОВ «Вест-сток»отримало винагороду в сумі 10247,96 грн. за посередництво в укладенні зазначених угод, що свідчить про підприємницький характер діяльності ТОВ «Вест-сток»як діяльності, спрямованої на отримання прибутку.
В абз. 2 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника, або визнання його банкрутом»зазначено, що підприємницька діяльність банкрута завершується закінченням технологічного циклу з виготовлення продукції у разі можливості її продажу. Якщо підприємницька діяльність банкрута не має технологічного циклу, то вона закінчується з моменту визнання боржника банкрутом.
В абз. 9 тієї ж статті зазначено, що виконання зобов'язань боржника, визнаного банкрутом, здійснюється у випадках і порядку, передбаченому цим розділом.
Розділом ІІІ «Ліквідаційна процедура»не передбачено можливості укладення банкрутом угод у сфері здійснення підприємницької діяльності, а також їх виконання. Ліквідація, згідно з визначенням, наведеним у абз. 15 ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника, або визнання його банкрутом», є припиненням діяльності суб'єкта підприємницької діяльності, визнаного господарським судом банкрутом, з метою здійснення заходів щодо задоволення визнаних судом вимог кредиторів лише шляхом продажу його майна. Відповідно до ст. 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника, або визнання його банкрутом»у зв'язку з визнанням боржника банкрутом в такої особи виникає особливий статус, який є значно відмінним від статусу боржника.
Виходячи з аналізу положень ст. ст. 23, 25, 30, 31 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника, або визнання його банкрутом», в ліквідаційній процедурі нові зобов'язання у банкрута в особі його органу управління - ліквідатора (ліквідаційної комісії) можуть виникати виключно у випадках, прямо передбачених Законом про банкрутство. Такими випадками є зобов'язання з оплати комунальних і експлуатаційних витрат та інших витрат, пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури (ч. 9 ст. 30 Закону).
Такі ж правові позиції викладені в судовій практиці та листі Вищого господарського суду України від 05.02.2010 р. N 05-06/520/78.
Таким чином, з моменту визнання ТОВ «Вест-сток»09.06.2009 р. банкрутом дане підприємство не мало права здійснювати посередницьку діяльність на ринку цінних паперів, зокрема укладати та виконувати відповідні договори доручення.
Зазначений висновок не залежить від строку дії відповідної ліцензії ТОВ «Вест-сток», а ґрунтується безпосередньо на приписах Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника, або визнання його банкрутом».
Відтак, дані договори укладені із порушенням: ч. 3 ст. 16 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок»та ч. 1 ст. 17 цього Закону, відповідно до якої брокерська діяльність є професійною діяльністю з торгівлі цінним паперами.
В ч. 1 ст. 165 ГК України закріплено, що суб'єкти господарювання можуть придбавати акції та інші цінні папери, зазначені у цьому Кодексі, за рахунок коштів, що надходять у їх розпорядження після сплати податків та відсотків за банківський кредит, якщо інше не встановлено законом.
В ч. 2 ст. 163 ГК України у якості окремого виду цінного паперу зазначено векселі.
Як свідчать матеріали справи станом на час укладення договорів № Б/208-09/01 від 14.10.2009р., № Б/208-09/02 від 14.10.2009р., № 48Б від 04.02.2010р. ЗАТ «Котнар»мало заборгованість зі сплати відсотків за кредитними договорами перед ПАТ «ВТБ Банк»у зазначених вище за текстом постанови розмірах.
За договорами № Б/208-09/01 від 14.10.2009р., № Б/208-09/02 від 14.10.2009р., № 48Б від 04.02.2010р. цінні папери з передаточними написами були передані продавцями покупцю -ЗАТ «Котнар»в день укладення договорів, про що були складені акти прийму-передачі цінних паперів. Відповідно до ч. 5 ст. 197 ЦК України в зазначений момент ЗАТ «Котнар»набуло право власності на цінні папери і було завершено їх придбання.
Господарський суд Закарпатської області виходив з того, що порушення вимог ч. 1 ст. 165 ГК України не може бути підставою для визнання договорів недійсними, оскільки сам порядок виплати обумовленої ціни договору не породжує правових наслідків, як явище і не обумовлює застосування до спірних договорів правила ст. 215 ЦК України. Однак, господарським судом не враховано, що приписами ч. 1 ст. 165 ГК України встановлено не обмеження щодо порядку здійснення подальших розрахунків після придбання цінних паперів, а імперативну норму щодо умов такого придбання, тобто укладення суб'єктом господарювання договору щодо оплатного набуття цінних паперів.
Зазначеною нормою встановлено обов'язкову умову для укладення договору про придбання цінних паперів у випадку, коли у покупця є зобов'язання зі сплати податків та/або відсотків за банківським кредитом.
Такою умовою є наявність у розпорядженні покупця на момент придбання (укладення договору) цінних паперів коштів, що залишилися після сплати податків та відсотків за банківським кредитом, якщо інше не встановлено законом.
Інше законами України не встановлено.
Наявність передбаченої ч. 1 ст. 165 ГК України умови на момент укладення договору про придбання цінних паперів можна забезпечити лише шляхом виконання відповідних зобов'язань і, як наслідок, відсутності на вказаний момент у покупця заборгованості зі сплати податків та відсотків за банківський кредит.
При укладенні договору про придбання цінних паперів зазначені фактичні обставини не можуть бути замінені лише домовленістю сторін про те, що придбані цінні папери підлягають оплаті за рахунок коштів, що надходять у розпорядження покупця після сплати податків та відсотків за банківський кредит, оскільки закон вимагає безпосередньої наявності на момент укладення договору таких фактичних обставин, а не домовленості його сторін про порядок розрахунків.
Тому, колегією суддів відхиляються посилання господарського суду на укладені 22.10.2009р. зміни до договорів купівлі-продажу цінних паперів № Б/208-09/01 від 14.10.2009р. та № Б/208-09/02 від 14.10.2009р., відповідно до яких розрахунки проводяться протягом 5 днів з дати підписання договору, а оплата вартості придбаних цінних паперів здійснюється щорічно рівними частинами із грошових коштів, які залишаються у покупця після сплати податків та процентів по банківським кредитам.
З моменту укладення договорів № Б/208-09/01 від 14.10.2009р., № Б/208-09/02 від 14.10.2009р., № 48Б від 04.02.2010р. і до часу розгляду даної справи покупцем ЗАТ «Котнар»не була погашена заборгованість перед ПАТ «ВТБ Банк»зі слати відсотків за банківськими кредитами, така заборгованість лише збільшувалася.
В зв'язку з тим, що вимоги ч. 1 ст. 165 ГК України стосуються взагалі придбання цінних паперів (укладення відповідних договорів в цілому), а не лише порядку здійснення розрахунків, колегією суддів також відхиляються посилання господарського суду на те, що ст. 217 ЦК України заперечується можливість визнання правочину недійсним в цілому, якщо законові не відповідає та умова, без якої правочин був би все рівно вчинений.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що зміст договорів № Б/208-09/01 від 14.10.2009р., № Б/208-09/02 від 14.10.2009р., № 48Б від 04.02.2010р. суперечить вимогам ч. 1 ст. 165 ГК України, в зв'язку з чим вони є недійсними.
Крім того, судова колегія зазначає про наступне.
До заяви ТОВ «ТД «Котнар плюс»від 09.07.2010 р. за № 1124 з вимогами до боржника -ЗАТ «Котнар»у справі про банкрутство № 5/58 були додані належним чином засвідчені ТОВ «ТД «Котнар плюс»копії простих векселів ЗАТ «Котнар»АА № 1907757 номінальною вартістю 1650000,00 грн., АА № 1383964 номінальною вартістю 14175000,00 грн., АА № 1383963 номінальною вартістю 14175000,00 грн.
Згідно з абз. 2 ч. 3 ст. 5 Закону України «Про обіг векселів в Україні»вексель від імені юридичних осіб підписується власноручно керівником та головним бухгалтером (якщо така посада передбачена штатним розписом юридичної особи). Підписи скріплюються печаткою.
На час видачі простих векселів серії АА № 1907757, АА № 1383964, АА № 1383963 -11 січня 2010 р. -штатним розписом ЗАТ «Котнар»була передбачена посада головного бухгалтера. Таким чином, складання та видача векселя завершуються скріпленням підписів осіб, що діють від імені векселедавця, печаткою підприємства.
Із зазначених копій вбачається, що вони зроблені із повністю складених простих векселів, але підписи головного бухгалтера на них відсутні.
Ці обставини підтверджуються матеріалами даної справи, а. с. 48 т. с. 3, на якій міститься клопотання ТОВ «ТД «Котнар плюс».В цьому клопотанні ТОВ «ТД «Котнар плюс»вказує, що зазначені копії дійсно подавалися суду.
Відповідно до ч. 2 ст. 36 ГПК України письмові докази можуть подаватися в належним чином засвідчених копіях.
ТОВ «ТД «Котнар плюс» не заперечувало того, що копії зазначених векселів від 09.07.2010 р. були належним чином засвідчені та не надало доказів протилежного.
Таким чином, вказані копії підтверджують, що на час їх подання (09.07.2010 р.) на простих векселях АА № 1907757, АА № 1383964, АА № 1383963 були відсутні підписи головного бухгалтера ЗАТ «Котнар».
Відповідно, підписи головного бухгалтера були відсутні на них і на більш ранній час: на день їх складання та видачі -11.01.2010 р. і на день укладення оспорюваного договору № 48Б від 04.02.2010р.
З клопотання ТОВ «ТД «Котнар плюс»(а. с. 48 т. с. 3) випливає, що в січні 2011 р. підписи головного бухгалтера ЗАТ «Котнар»вже були присутні на простих векселях даного підприємства АА №1907757, АА №1383964, АА №1383963, що також підтверджується засвідченими копіями даних простих векселів, які були долучені до матеріалів справи 17.01.2011 р. (а. с. 66 - 68 т. с. 2). Оригінали вказаних простих векселів 25.01.2011 р. були долучені до матеріалів справи № 5/58 про банкрутство ЗАТ «Котнар».
З врахуванням вищевикладеного судом апеляційної інстанції встановлено, що на день складання та видачі простих векселів ЗАТ «Котнар»АА №1907757, АА №1383964, АА №1383963 від 11.01.2010 р. і на день укладення оспорюваного договору № 48Б від 04.02.2010р. на них був відсутній підпис головного бухгалтера підприємства, незважаючи на те, що така посада була передбачена штатним розписом.
Наявність підпису керівника і головного бухгалтера підприємства-векселедавця є обов'язковим реквізитом простого векселя згідно з вимогами ст. 75 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі та абз. 2 ч. 3 ст. 5 Закону України «Про обіг векселів в Україні».
Такі реквізити повинні міститися в векселі на момент його видачі. Можливості їх внесення до векселю після його видачі законодавством не передбачено.За відсутності зазначених реквізитів підпису юридичної особи останній теж слід вважати відсутнім, а сам вексель - таким, що виданий з дефектом форми і не має вексельної сили (ч. 1 ст. 76 Уніфікованого закону).
В ч. 2 ст. 196 ЦК України закріплено, що документ, який не містить обов'язкових реквізитів цінних паперів і не відповідає формі, встановленій для цінних паперів, не є цінним папером. Про це також зазначено в п. 3 постанови Пленум Верховного Суду України від 08.06.2007, № 5 «Про деякі питання практики розгляду спорів, пов'язаних з обігом векселів».
Оскільки простий вексель АА №1383963 від 11.01.2010 р. з врахуванням вищезазначеного не є цінним папером, зміст договору № 48Б від 04.02.2010р. суперечить вимогам актів цивільного законодавства, а саме ч. 2 ст. 196 ЦК України і вимогам спеціальної норми ч. 1 ст. 76 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі, що згідно зі ст. 215 ЦК України також є підставою для визнання його недійсним.
Слід зазначити також, що відповідно до розділу 8, п. 8.1. Статуту ЗАТ «Котнар»органами управління Товариства є: загальні збори акціонерів, правління, ревізійна комісія.
Згідно з п. 9.4 статуту ЗАТ «Котнар», рішення про укладення товариством правочину, стосовно якого є заінтересованість, приймається загальними зборами акціонерів.
Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців (наявний в матеріалах справи) акціонерами ЗАТ «Котнар»є: «Карпат -ВИН ЕТАЛОН», код 32953746; ОСОБА_7; ОСОБА_9; ОСОБА_10; ОСОБА_11.
Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців єдиним учасником ТОВ «Торговий Дім Котнар Плюс»є ОСОБА_2.
ОСОБА_7 на час укладення договору № 48Б від 04.02.2010 р. між ТОВ «Торговий Дім Котнар Плюс»і ЗАТ «Котнар»також належало 17150 простих акцій (24,5% статутного капіталу) ЗАТ «Котнар», що підтверджується витягом з ЄДР і п. 5.3 статуту ЗАТ «Котнар».
Від імені ТОВ «Торговий Дім Котнар Плюс»договір № 48Б від 04.02.2010 р. підписано ОСОБА_7, який одночасно є акціонером ЗАТ «Котнар»і рідним братом ОСОБА_2 -єдиного учасника ТОВ «Торговий дім Котнар Плюс».
Згідно з п. 1.26 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», який був чинним на час укладення оспорюваних договорів, пов'язана особа - особа, що відповідає будь-якій з наведених нижче ознак: юридична особа, яка здійснює контроль над платником податку, або контролюється таким платником податку, або перебуває під спільним контролем з таким платником податку; фізична особа або члени сім'ї фізичної особи, які здійснюють контроль над платником податку. Членами сім'ї фізичної особи вважаються її чоловік або дружина, прямі родичі (діти або батьки) як фізичної особи, так і її чоловіка або дружини, а також чоловік або дружина будь-якого прямого родича фізичної особи або її чоловіка (дружини. Під здійсненням контролю слід розуміти володіння безпосередньо або через більшу кількість пов'язаних фізичних чи юридичних осіб найбільшою часткою (паєм, пакетом акцій) статутного капіталу платника податку або управління найбільшою кількістю голосів у керівному органі такого платника податку або володіння часткою (паєм, пакетом акцій), не меншою 20 % від статутного капіталу платника податку. Для фізичної особи загальна сума володіння часткою статутного капіталу платника податку (голосів у керівному органі) визначається як загальна сума корпоративних прав, що належить такій фізичній особі, членам сім'ї такої фізичної особи та юридичним особам, які контролюються такою фізичною особою або членами її сім'ї.
Таким чином, ЗАТ «Котнар»і ТОВ «Торговий Дім Котнар Плюс»відповідають наведеному у законодавстві визначенню пов'язаних осіб.
В абз. 23 ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності або визнання боржника банкрутом»вказано, що заінтересовані особи стосовно боржника - юридична особа, створена за участю боржника, керівник боржника, особи, що входять до складу органів управління боржника, головний бухгалтер (бухгалтер) боржника, у тому числі і звільнені з роботи за рік до порушення провадження у справі про банкрутство, а також особи, які знаходяться у родинних стосунках із зазначеними особами та підприємцем (фізичною особою) - боржником, а саме: подружжя та їх діти, батьки, брати, сестри, онуки. Заінтересованими особами стосовно керуючого санацією чи кредиторів визнаються особи в такому ж переліку, як і заінтересовані особи стосовно боржника.
Оскільки ОСОБА_7 є акціонером і входив до складу органів управління ЗАТ «Котнар» і ТОВ «Торговий Дім Котнар Плюс», а його брат -ОСОБА_2 був єдиними учасником ТОВ «Торговий Дім Котнар Плюс», то вказані суб'єкти є заінтересованими особами згідно з визначенням абз. 23 ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності або визнання боржника банкрутом».
Таким чином, відповідно до п. 9.4 статуту ЗАТ «Котнар»рішення про укладення договору № 48Б від 04.02.2010 р. повинно було прийматися загальними зборами акціонерів ЗАТ «Котнар», але таке рішення відсутнє.
Крім того, згідно з п. 8.17 статуту ЗАТ «Котнар»до повноважень голови правління даного товариства відноситься прийняття рішень про укладення правочинів на суму, що не перевищує 10% балансової вартості активів товариства за даними останньої річної фінансової звітності.
Згідно з балансом на 31.12.2009 р., копія якого наявна в матеріалах справи, загальна вартість активів ЗАТ «Котнар»становить 119896 тис. грн.
10% від зазначеної суми становить 1198,96 тис. грн. (11 989 600,00 грн.).
Згідно з п. 1.2 договору № 48Б від 04.02.2010 р. вартість продажу цінних паперів становить 14050000,00 грн., що більше вказаного розміру.
Таким чином, договір № 48Б від 04.02.2010 р. від імені ЗАТ «Котнар»укладено не уповноваженою особою.
Враховуючи вищевикладені обставини ТОВ «Торговий Дім Котнар Плюс»знало і не могло не знати про наявність таких обмежень у повноваженнях голови правління ЗАТ «Котнар»при укладенні договору № 48Б від 04.02.2010 р.
Що стосується договорів купівлі-продажу цінних паперів №Б03-2901/10 від 29.01.2010р. та №Б02-2901/10 від 29.01.2010р., то судова колегія зазначає, що законні інтереси позивача як кредитора ЗАТ «Котнар»можуть бути порушені укладенням угод таким боржником з іншими кредиторами. Але інтереси позивача по справі не можуть бути порушені, невизнані або оспорені укладенням угод між іншими особами, зокрема, між кредиторами того ж боржника і без його участі.
Тому вимога позивача про визнання недійсним як оспорюваного правочину договору купівлі-продажу цінних паперів № Б03-2901/10 від 29.01.2010р. не може бути задоволена, оскільки в нього відсутнє право на звернення до суду з такою вимогою.
Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину не лише сторонами, а і одною зі сторін, вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
В ч. 1 ст. 203 ЦК України в редакції, чинній на час укладення оспорюваних договорів, вказано, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Згідно з ч. 2 ст. 203 ЦК України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, що закріплено в ч. 3 ст. 203 ЦК України.
Таким чином, колегія суддів вважає доводи позивача щодо недійсності договорів: - купівлі-продажу цінних паперів № Б/208-09/01 від 14.10.2009р. між ФО-П ОСОБА_2 та ЗАТ «Котнар», - купівлі-продажу цінних паперів № Б/208-09/02 від 14.10.2009р. між ФО-П ОСОБА_7 та ЗАТ «Котнар», - № 48Б від 04.02.2010р. між ТОВ «Торговий дім Котнар плюс»та ЗАТ «Котнар»обґрунтованими, а його позов в цій частині -таким, що підлягає задоволенню. В іншій частині в задоволенні позову слід відмовити.
Вимога про повернення отриманого за недійсним правочином не заявлялася. З врахуванням вимог п. 2 ст. 83 ГПК України та відсутності відповідного клопотання вона не може бути розглянута в даному судовому провадженні.
З врахуванням викладеного, судова колегія зазначає, що оскаржуване рішення підлягає частковому скасуванню, як таке, що прийнято з неправильним застосуванням норм матеріального права та з невідповідністю висновків суду матеріалам та обставинам справи.
Судові витрати з розгляду даної справи, відповідно до ст.49 ГПК України, покладаються на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам.
На підставі викладеного та керуючись статтями 99, 101 -104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд-
Апеляційну скаргу ПАТ «ВТБ Банк»задоволити частково.
Рішення господарського суду Закарпатської області від 11.02.2011р. у справі №5008/11/2011 скасувати частково в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання недійсними: договору купівлі-продажу цінних паперів № Б/208-09/01 від 14.10.2009р., укладеного між ФО-П ОСОБА_2 та ЗАТ «Котнар»; договору купівлі-продажу цінних паперів № Б/208-09/02 від 14.10.2009р., укладеного між ФО-П ОСОБА_7 та ЗАТ «Котнар»; договору купівлі-продажу цінних паперів № 48Б від 04.02.2010р., укладеного між ТОВ «Торговий дім «Котнар плюс»та ЗАТ «Котнар».
Прийняти в цій частині нове рішення, яким позов задовольнити.
Визнати недійсними: договір купівлі-продажу цінних паперів № Б/208-09/01 від 14.10.2009р., укладений між ФО-П ОСОБА_2 та ЗАТ «Котнар»; договір купівлі-продажу цінних паперів № Б/208-09/02 від 14.10.2009р., укладений між ФО-П ОСОБА_7 та ЗАТ «Котнар»; договір купівлі-продажу цінних паперів № 48Б від 04.02.2010р., укладений між ТОВ «Торговий дім «Котнар плюс»та ЗАТ «Котнар».
В решті рішення залишити без змін.
Місцевому господарському суду видати наказ з врахуванням даної постанови.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.
Справу повернути в місцевий господарський суд.
Головуючий суддя Орищин Г.В.
суддя Галушко Н.А.
суддя Краєвська М.В.