79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
01.06.11 Справа № 32/223 (2010)
м.Львів
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії: Головуючого -судді Скрипчук О.С.
Суддів Дубник О.П.
Процика Т.С.
При секретарі судового засідання Лагутіні В.Б.
розглянувши апеляційну скаргу приватного підприємства (далі ПП) «К.І.К.-Л»б/н від 25.02.2011 року;
на рішення Господарського суду Львівської області від 09.02.2011 року;
у справі 32/223;
за позовом: Приватного підприємства (далі ПП) «Мегасвіт», м.Львів
до відповідача: ПП «К.І.К.-Л», м. Львів
про стягнення 55 868,91 грн.
за участю представників:
від позивача: ОСОБА_1 -довіреність б/н від 02.11.2010 року;
від відповідача: не з'явився;
ПП «Мегасвіт»звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до ПП «К.І.К.-Л»про стягнення заборгованості по орендній платі в сумі 55 120,22 грн., а саме 53 425,96 грн. основного боргу, 748,69 грн. пені, 1 549,35 грн. інфляційних нарахувань, 144,91 грн. 3% річних та 2 000,00 грн. витрат на адвокатські послуги.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 09.02.2011 року у справі № 32/223 (суддя Сухович Ю.) позов ПП «Мегасвіт»задоволено частково. Суд прийняв рішення, яким стягнув з ПП «К.І.К.-Л.»на користь ПП «Мегасвіт»43 905,92 грн. основного боргу, 1 273,27 грн. інфляційних втрат, 119,09 грн. 3 % річних, 615,28 грн. пені, 2000,00 грн. витрат на послуги адвоката, 459,13 грн. держмита та 193,94 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з даним рішенням ПП «К.І.К.-Л»подало апеляційну скаргу б/н від 25.02.2011 року, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 09.02.2011 року в частині стягнення 21 600,00 грн. основного боргу, 773,24 грн. понесених витрат на правову допомогу, 316,00 грн. державного мита, 91,30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення господарського суду є незаконним та необґрунтованим. А саме скаржник стверджує, що протягом серпня-вересня 2009 року позивач систематично порушував умови договору оренди (п.5.3, п.5.5, п.5.7) вимикаючи електропостачання до об'єкта оренди та завдаючи цим збитки відповідачу, періодично чинив перешкоди орендарю у доступі до орендованих приміщень. У зв'язку з чим вважає, що орендна плата за цей період не повинна ним сплачуватись.
Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу б/н від 17.05.2011 року, в якому просить залишити рішення Господарського суду Львівської області від 09.02.2011 року без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Відповідачем подано до суду клопотання б/н від 30.05.2011 року про відкладення розгляду справи, у зв'язку з неможливістю забезпечити явку уповноваженого представника у судове засідання. Вказане клопотання апеляційним господарським судом відхиляється, оскільки відкладення розгляду справи можливе в межах строків, передбачених ст. 102 ГПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Розглянувши матеріали справи, апеляційної скарги, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, суд встановив наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 05.05.2009 року між ТзОВ «ПП «К.І.К-Л»(орендар) та ПП «Мегасвіт» (орендодавець) було укладено договір оренди (надалі -договір, а.с. 14-17).
Згідно п.1.1. договору предметом даного договору є взаємовідносини сторін з приводу передачі орендодавцем у строкове, платне володіння і користування об'єкта договору (оренду) та володіння і користування об'єктом договору орендарем і оплати вартості оренди орендарем на користь орендодавця в порядку і на умовах даного договору.
Відповідно до п.1.2., п.1.3. та п.1.5. договору об'єктом оренди є нежитлове приміщення загальною площею 118 кв.м. Цільове використання об'єкта договору орендарем -складування товарів, гуртова та роздрібна торгівля, використання у якості офісних приміщень. Об'єкт договору знаходиться за адресою: м.Львів, вул.Городоцька, 174.
Пунктами 2.1., 2.2. договору сторони передбачили, що об'єкт оренди передається орендодавцем орендареві по акту приймання-передачі майна, протягом 5-ти (п'яти) робочих днів. Після закінчення дії даного договору орендар зобов'язаний протягом 10 (десяти) робочих днів з моменту закінчення даного договору повернути орендодавцеві об'єкт договору по акту прийому-передачі майна у стані не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням норм природного зносу об'єкта договору.
Згідно Акта прийому-передачі від 06.05.2009 року нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою м.Львів, вул.Городоцька, 174, загальною площею 118 кв.м. було передане відповідачу.
Відповідно до п.6.3. договору оренди орендар зобов'язався сплачувати плату за оренду в порядку, розмірах і на умовах визначених даним договором.
За умовами п.п. 7.2.,7.3. договору оренда плата за оренду за взаємною згодою сторін визначена у розмірі 5 000,00 грн. за кожен календарний місяць, в т.ч. ПДВ 20% - 833,33 грн. Плата за оренду сплачується орендарем на користь орендодавця щомісячно до 10-го числа місяця за який здійснюється сплата орендної плати.
Позивач при зверненні до суду першої інстанції стверджує, що відповідач порушив умови п.6.3. договору оренди щодо оплати за орендоване приміщення, у зв'язку з чим, в останнього виникла заборгованість в сумі 53 425,96 грн. за період з травня 2009р. по серпень 2010р.
При винесення постанови колегія суддів виходила з наступного.
До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.
Згідно ст.759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди). Зазначені норми Цивільного кодексу України кореспондуються із приписами, встановленими Господарським кодексом України.
За умовами ст.283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає іншій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Згідно ч.2 ст.762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Факт передачі в оренду нежитлового приміщення, що знаходиться за адресою м.Львів, вул.Городоцька, 174, загальною площею 118 кв.м, підтверджується підписаним сторонами Актом прийому-передачі від 06.05.2009р.
Згідно поданого позивачем розрахунку позовних вимог, останній просить стягнути з відповідача заборгованість по орендній платі в сумі 53 425,96 грн. (до цієї суми включено борг по сплаті комунальних послуг) за період з травня 2009р. по серпень 2010р. Оскільки договором оренди обов'язку оплати комунальних послуг не передбачено, відтак, судом першої інстанції обґрунтовано відмовлено в задоволенні позовних вимог в частині стягнення комунальних послуг.
З розрахунку позовних вимог вбачається, що позивач просить стягнути з відповідача заборгованість по орендній платі в сумі 5000,00 грн. за травень 2009 року. Однак, Акт-прийому передачі приміщення в оренду був підписаний сторонами 06.05.2009р., тобто з цієї дати відповідач почав користуватись приміщенням. Судом встановлено, що відповідач повинен був сплатити позивачу орендну плату за користування приміщенням за травень 2009 року в сумі 4 193,54 грн.
Згідно договору орендна плата становить 5000,00 грн. Отже, за період з червня 2009р. по серпень 2010р. відповідач повинен був сплатити відповідачу орендна плату за користування приміщенням в сумі 74 193,54 грн.
Судом встановлено, що враховуючи часткові оплати здійснені відповідачем за спірний період, борг з орендної плати у відповідача існує в сумі 43 905,92 грн., що не заперечується позивачем.
Матеріали справи не містять відомостей про погашення відповідачем перед позивачем заборгованості в сумі 43 905,92 грн. боргу по орендній платі
Оскільки, відповідач не розрахувався перед позивачем згідно договору і не надає документів, які б свідчили про відсутність його вини з невиконання своїх зобов'язань, то колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд обґрунтовано визнав доведеним факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем в сумі 43 905,92 грн.
В силу ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договором.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема - сплата неустойки (штраф і пеня). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. ст. 610 -612 ЦК України).
У відповідності до п.9.2. договору оренди у випадку пропуску строку сплати за оренду орендар сплачує на користь орендодавця пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення строку оплати, обчислену від розміру несвоєчасно сплаченої грошової суми за кожен календарний день пропуску внесення плати.
Так, судом першої інстанції обґрунтовано стягнуто з відповідача на користь позивача 615,28 грн. пені за період з 27.09.2010 року по 29.10.2010 року.
Також, судом першої інстанції обґрунтовано стягнуто з відповідач на користь позивача 1 273,27 грн. інфляційних втрат та 119,09 грн. 3 % річних за період з 27.09.2010 року по 29.10.2010 року.
Посилання апелянта в апеляційній скарзі на те, що розрахунки за договором повинні проводились на підставі актів здачі - приймання виконаних робіт, судом оцінюються критично. Адже, складання актів здачі - приймання виконаних робіт умовами договору не передбачено.
Щодо стягнення 2000,00 грн. вартості послуг адвоката, то слід зазначити, що статтею 44 ГПК України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. В контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.
Відповідно до частини 3 статті 48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру".
У пункті 12 роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України від 04.03.98 N 02-5/78 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" (з наступними доповненнями і змінами) зазначено, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат, крім державного мита, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. За таких обставин суд з урахуванням обставин конкретної справи, зокрема, ціни позову може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи».
У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна надавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.
В підтвердження понесення позивачем витрат на оплату послуг адвоката ним подано до суду договір про надання адвокатських послуг № 08/10 від 08.10.2010 року, укладений з адвокатським об'єднанням «Західноукраїнська юридична колегія»(що зареєстроване згідно свідоцтва № 253 від 02.04.1999 року), Акт виконаних робіт, передбачених умовами договору про надання адвокатських послуг від 03.11.2010 року та платіжне доручення № 896 від 05.11.2010 року на суму 2000 грн.
Враховуючи вищенаведене, суд обґрунтовано прийшов до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 2 000,00 грн. адвокатських послуг.
Таким чином, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Львівської області від 09.02.2011 року відповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному законодавстві і підстав для його скасування немає.
Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд -
1. Рішення Господарського суду Львівської області від 09.02.2011 року у справі № 32/223 (2010) залишити без змін, апеляційну скаргу ПП «К.І.К.-Л»б/н від 25.02.2011 року -без задоволення.
2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.
3. Матеріали справи повернути Господарському суду Львівської області.
Головуючий-суддя Скрипчук О.С.
суддя Дубник О.П.
суддя Процик Т.С.
Постанова підписана «10»червня 2011 року