79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
26.05.11 Справа № 7/69-2010
Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:
головуючого-судді: Якімець Г.Г.,
суддів: Зварич О.В.,
Юрченка Я.О.,
при секретарі Горбач Ю.Б.,
за участю представників:
від позивача -не з'явився
від відповідача (скаржник) -не з'явився
Розглядається апеляційна скарга Дочірнього підприємства «Мукачівська кераміка»Закритого акціонерного товариства «Львівський керамічний завод», вих.№1/юр від 18.04.2011 року
на рішення господарського суду Закарпатської області від 07.04.2011 року, суддя Русняк В.С.
у справі №7/69-2010
за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик», м.Київ в особі Закарпатської філії ПАТ «КБ «Хрещатик», м.Ужгород
до відповідача Дочірнього підприємства «Мукачівська кераміка»Закритого акціонерного товариства «Львівський керамічний завод», с.Павшино
про стягнення 154425,84 грн.
В ході розгляду справи у суді першої інстанції позивачем подавалось доповнення до позовної заяви (про збільшення розміру позовних вимог, арк. справи 46 -49) від 10.08.2010 року, в якому останній просить стягнути з відповідача 154425,84 грн., в тому числі: 51505,69 грн. -процентів, 20176,05 грн. -індекс інфляції, 43362,01 грн. -пені, 3000 грн. -комісія, 36382,09 грн. -недоотримана сума коштів від реалізації предмета іпотеки.
Рішенням господарського суду Закарпатської області від 15.09.2010 року по справі №7/69-2010, яке залишене без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 21.10.2010 року, відмовлено в задоволенні позову ПАТ «КБ «Хрещатик»в особі Закарпатської філії ПАТ «КБ «Хрещатик»про стягнення з Дочірнього підприємства «Мукачівська кераміка»Закритого акціонерного товариства «Львівський керамічний завод»-154425,84 грн.
Постановою Вищого господарського суду України від 02.02.2011 року вказані рішення господарського суду та постанову апеляційної інстанції скасовано, справу направлено на новий розгляд до господарського суду.
Рішенням господарського суду Закарпатської області від 07.04.2011 року по справі №7/69-2010 позов Публічного акціонерного товариства «КБ «Хрещатик» в особі Закарпатської філії ПАТ «КБ «Хрещатик»задоволено частково, стягнено з Дочірнього підприємства «Мукачівська кераміка» Закритого акціонерного товариства «Львівський керамічний завод»на користь ПАТ «КБ «Хрещатик»в особі Закарпатської філії ПАТ «КБ «Хрещатик»118043,75 грн., з яких: 51505,69 грн. -відсотки за користування кредитом, 43362,01 грн. -пеня за прострочення повернення кредитних коштів, 20176,05 грн. -інфляційні нарахування, 3000 грн. -комісія за обслуговування кредитної заборгованості. В решті позовних вимог відмовлено.
Суд у рішенні посилаючись на положення ст.ст.11, 509, 526, 572, 589, 590, 591, 599 ЦК України, умови кредитного договору, приходить до висновку про правомірність заявлених до стягнення: відсотків за користування кредитом, пені за прострочення повернення кредитних коштів, інфляційних нарахувань, комісії за обслуговування кредитної заборгованості. У стягненні 36382,09 грн. судом відмовлено, з урахуванням рішень господарського суду Закарпатської області по справах №5/119, №6/97, так як чинним законодавством не передбачено подвійного стягнення інфляційних та пені.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ДП «Мукачівська кераміка»ЗАТ «Львівський керамічний завод»подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Закарпатської області від 07.04.2011 року по справі №7/69-2010 скасувати, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити. Зокрема, скаржник звертає увагу суду на те, що позивачем позов про стягнення збитків, неустойки та пені пред'явлено з пропущенням строку позовної давності. Крім того, апелянт зазначає, що згідно із рішеннями господарського суду Закарпатської області від 17.12.2008 року по справі №5/169 та від 22.09.2009 року по справі №6/97, які залишені без змін Львівським апеляційним господарським судом, погашення заборгованості позичальника (відповідача) перед банком (позивачем) повинно відбуватись за рахунок заставного майна шляхом реалізації предмета іпотеки з початковою ціною 785360 грн. На думку позивача, враховуючи вказані рішення зобов'язання відповідача за укладеними з позивачем кредитними договорами припинились, з огляду на що, заявлені позовні вимоги по даній справі є безпідставними. Одночасно, скаржник зазначає, що реалізація предмету іпотеки за ціною нижчою, ніж вказано судом та передбачено умовами договору, недостатність коштів від реалізації заставного майна для погашення зобов'язань відповідача перед позивачем не може бути підставою для повторного нарахування пені, відсотків, інфляційних та комісії.
Представники сторін в судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, хоча належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень, які долучені до матеріалів справи.
Оскільки явка представників сторін не визнавалась обов'язковою, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає за можливе розглянути справу за їхньої відсутності.
Суд, розглянувши доводи апеляційної скарги та дослідивши наявні докази по справі, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного:
Як вбачається з матеріалів справи, 28.02.2008 року між ВАТ КБ «Хрещатик»в особі директора Закарпатської філії ВАТ КБ «Хрещатик»(в тексті договору -банк) та ДП «Мукачівська кераміка»ЗАТ «Львівський керамічний завод»(в тексті договору -позичальник) укладено генеральний кредитний договір №10-ЮО-08, згідно п.1.1. якого кредитор встановлює Позичальнику ліміт кредитних операцій у розмірі 300000,00 грн. терміном на 12 місяців з 28 лютого 2008 р. по 27 лютого 2009 р., в межах якого здійснюється кредитні операції в гривні за окремими кредитними договорами , що будуть укладені в рамках цієї угоди , в порядку і на умовах, передбачених цією угодою та договорами. При цьому договори є невід'ємною частиною цієї угоди. Згідно п.1.3. генерального кредитного договору строк користування кредитними коштами в гривні за договорами встановлюється не більше 12 місяців в межах терміну ліміту, зазначених в п. 1.1. цієї угоди.
На виконання умов даного генерального кредитного договору сторонами укладено додатки до нього, а саме: кредитний договір №11-ЮО-08КЛ від 28.02.2008 р. (арк. справи 14), кредитний договір №12-ЮО-08 від 28.02.2008 р. (арк. справи 15).
Пунктом 3.1. генерального кредитного договору передбачено, що для встановлення забезпечення даної угоди, визначено наступна іпотека споруди механічного цеху (літ.Д) загальною площею 2063,7 кв. м., яка належить ДП «Мукачівська кераміка»ЗАТ «Львівський керамічний завод»та знаходиться за адресою: Закарпатська область, Мукачівський район, с. Павшино, вул. Волошина (вул. Енгельса), буд. 13, заставною вартістю 785360,00 грн., який виступає забезпеченням за кредитним договором від 30.06.2006 р. №08-15/420/2006, укладеним ДП «Мукачівська кераміка»ЗАТ «Львівський керамічний завод»з ВАТ «Кредо Банк»; порука ЗАТ «Львівський керамічний завод»; порука директора ДП «Мукачівська кераміка»ЗАТ «Львівський керамічний завод»Футумайчука Степана Дмитровича.
В подальшому, а саме 01.09.2008 року сторонами укладались додаткові угоди №1 до генерального кредитного договору №10-ЮО-08 від 28.02.2008 року, кредитного договору №11-ЮО-08 КЛ від 28.02.2008 року та кредитного договору №12-ЮО-08 від 28.02.2008 року.
Із матеріалів справи вбачається, що ПАТ «КБ «Хрещатик»в особі Закарпатської філії ПАТ «КБ «Хрещатик»звертався до суду із позовами про стягнення з ДП «Мукачівська кераміка»ЗАТ «Львівський керамічний завод» заборгованості за кредитом, що надавався у загальній сумі 300000 грн., на підставі вказаних вище договорів.
Рішенням господарського суду Закарпатської області від 17.12.2008 року по справі №5/169, яке залишене без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 19.05.2009 року, стягнено з ДП «Мукачівська кераміка»ЗАТ «Львівський керамічний завод»на користь Банку 257372,94 грн. заборгованості за кредитом, з яких: 189760 грн. - основний борг, 45000 грн. - сума дострокового повернення кредиту, 10252,67 грн. - відсотки за користування кредитними коштами, 600 грн. - комісія за обслуговування кредитної заборгованості, 7224,76 грн. - пеня за прострочення повернення кредитних коштів, 4535,51 грн. - інфляційних.
Рішенням господарського суду Закарпатської області від 22.09.2009 року по справі №6/97, яке залишене без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 09.02.2010 року, стягнено з ДП «Мукачівська кераміка»ЗАТ «Львівський керамічний завод»на користь Банку 92972,69 грн., з яких: 23945,54 грн. прострочена заборгованість за кредитом з урахуванням індексу інфляції, 22513,64 грн. відсотки за користування кредитними коштами, 2400 грн. комісія, 44113,51 грн. пеня за прострочення сплати кредитних платежів.
Згідно із вказаними судовими рішеннями погашення заборгованості позичальника (відповідача) перед банком мало проводитись за рахунок заставленого майна шляхом реалізації предмета іпотеки з початковою ціною 785360 грн.
В ході проведення виконавчих дій РВ ДВС Мукачівського міськрайонного управління юстиції, заставлене майно реалізоване на прилюдних торгах за ціною 330000 грн. (протокол Закарпатської філії „Спеціалізоване підприємство Юстиція” від 15 червня 2010 р. №1-6/020/10/і), що підтверджено також актом державного виконавця про реалізацію предмету іпотеки від 29.09.2010 р., отримані від реалізації заставленого майна кошти були спрямовані на погашення присудженої до стягнення з відповідача заборгованості на підставі вищевказаних судових рішень, що підтверджується платіжними дорученнями від 29.06.2010 року на загальну суму - 319450 грн. (арк. справи 62 - 64).
25.06.2010 р. РВ ДВС Мукачівського міськрайонного управління юстиції прийнято постанови про закінчення виконавчого провадження по примусовому виконанню наказів по справах №5/168 та 5/97.
Відповідно до ст. 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).
Статтею 589 ЦК України передбачено, що у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави (п. 1). За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором (п. 2). Згідно п.1 ст.590 ЦК України, звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.
У статті 591 ЦК України передбачено, що реалізація предмета застави, на який звернене стягнення, провадиться шляхом його продажу з публічних торгів, якщо інше не встановлено договором або законом. Порядок реалізації предмета застави з публічних торгів встановлюється законом. Початкова ціна предмета застави для його продажу з публічних торгів визначається в порядку, встановленому договором або законом. Якщо звернення стягнення здійснюється за рішенням суду, суд у своєму рішенні може визначити початкову ціну предмета застави.
Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача: 154425,84 грн., з яких: 51505,69 грн. відсотки за користування кредитом -за період з липня по червень 2010 року, 43362,01 грн. пені за прострочення повернення кредитних коштів -за період з 16.09.2009 року по 29.06.2010 року, 20176,05 грн. інфляційних -з вересня 2009 року по червень 2010 року, 3000 грн. комісія за обслуговування кредитної заборгованості та 36382,09 грн. недоотримана сума коштів від реалізації предмета іпотеки, проведеної на підставі укладених між сторонами - генерального кредитного договору від 28.02.2008 р. №10-ЮО-08 та додатків до нього від 28.02.2008 р. №11-ЮО-08КЛ, №12-ЮО-08, а також додаткових угод від 01.09.2010 р., з яких і випливає зобов'язання позичальника (відповідача) щодо сплати заявленої до стягнення суми коштів за предметом позову.
Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.
Відповідно до вимог ст. ст. 525, 526, 629 ЦК України та ст. 193 ГК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Згідно із ст.599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. При цьому, чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з наявністю судового рішення чи відкриття виконавчого провадження по його примусовому виконанню.
Згідно із ст.52 Закону України «Про виконавче провадження»у разі коли коштів, одержаних від реалізації заставленого майна, недостатньо для задоволення вимог стягувача-заставодержателя за виконавчим документом, на підставі якого звернуто стягнення на заставлене майно, виконавчий документ повертається стягувачу-заставодержателю в порядку, визначеному пунктом 6 частини першої статті 40 цього Закону.
Як уже зазначено вище, 25.06.2010 року РВ ДВС Мукачівського міськрайонного управління юстиції винесені постанови про закінчення виконавчого провадження по примусовому виконанню наказу господарського суду Закарпатської області №5/168 від 13.01.2009 р. на суму 260064,67 грн. та дублікату наказу господарського суду Закарпатської області №6/97 від 18.03.2010 р. на суму 92972,69 грн.
Розмір суми коштів, яку недоотримав позивач після реалізації заставного майна відповідача становить 36382,09 грн., яка згідно до наказів господарського суду повинна була бути направлена на погашення пені в сумі 7901,04 грн. та на погашення індексу інфляції в сумі 28481,05 грн.
Судом відзначено, що кінцевою датою нарахування всіх платежів по кредиту вважається дата погашення тіла кредиту, тобто до 29.06.2010 р. включно позивач має право зробити всі необхідні донарахування платежів по обслуговуванню кредиту.
Згідно додаткових угод №1 від 01.09.2008 року до кредитного договору №11-ЮО-08 КЛ від 28.02.2008 року та кредитного договору №12-ЮО-08 від 28.02.2008 року позичальнику (відповідачу) надається кредит та відкривається відклична кредитна лінія із сплатою відсотків за користування кредитом із розрахунку -22% річних. вказані додаткові угоди набувають чинності з моменту їх підписання сторонами, тобто з 01.09.2008 року.
Відповідно до п.7.2 генерального кредитного договору від 28.02.2008 року передбачено, що позичальник (відповідач) зобов'язується забезпечити своєчасне повернення кредитних коштів, сплату нарахованих відсотків та комісій відповідно до умов угоди та /або договорів. Пунктом 1.3 кредитного договору №11-ЮО-08 КЛ від 28.02.2008 року та пунктом 1.6 кредитного договору №12-ЮО-08 від 28.02.2008 року відповідач зобов'язувався сплачувати кредитору (позивачу) відсотки за користування кредитними коштами, комісії, штрафні санкції (неустойку).
У пунктах 2.1 кредитних договорів передбачено, що нараховані відсотки позичальник (відповідач) сплачує до останнього робочого дня місяця у тому ж місяці, в якому здійснюється нарахування відсотків.
Проте, зобов'язання щодо сплати відсотків за користування кредитом відповідачем не виконується. Як зазначає позивач, станом на 29.06.2010 року заборгованість позичальника по сплаті відсотків за період з 01.07.2009 року по 29.06.2010 року за кредитними договорами становить 51505,69 грн.
Згідно із п. 4.6 генерального кредитного договору позичальник (відповідач) сплачує банку (позивачу) комісію за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 0,1% від загального ліміту, зазначеного в п. 1.1, не пізніше останнього робочого дня місяця.
Заборгованість відповідача перед позивачем за період з липня 2009 р. по червень 2010 р. включно, по комісії за кредитними договорами становить - 3000 грн.
Пунктом 10.4 генерального кредитного договору №10-ЮО-08 від 28.02.2008 року передбачено, що за невиконання або неналежне виконання взятих на себе зобов'язань з повернення кредиту, своєчасної сплати відсотків за користування кредитними кошами, Позичальник зобов'язаний сплатити Банку штрафні санкції в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період, за який сплачуються штрафні санкції, обчисленої від суми простроченого платежу, за кожен день прострочки виконання зобов'язань від дня виникнення відповідної прострочки до повного її погашення, але в межах строків позовної давності.
З урахуванням вказаного пункту, позивачем нараховано відповідачу пеню за кредитними договорами з липня місяця 2009 р. включно по червень місяць 2010 р. в сумі - 43362,01 грн.
У відповідності до п. 10.2 кредитного договору у разі несвоєчасного повернення кредиту позичальник зобов'язаний повернути прострочену суму боргу з урахуванням індексу інфляції, який мав місце у період прострочення та сплатою відсотків від простроченої суми кредиту.
Враховуючи наведене та розрахунки які містяться в матеріалах справи, суд першої інстанції правомірно прийшов до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 118043,75 грн., з яких: 51505,69 грн. -відсотки за користування кредитом, 43362,01 грн. -пеня за прострочення повернення кредитних коштів, 20176,05 грн. -інфляційні нарахування, 3000 грн. -комісія за обслуговування кредитної заборгованості.
Одночасно, господарським судом підставно відмовлено позивачу у стягненні з відповідача 36382,09 грн. -недоотриманої суми коштів від реалізації предмета іпотеки, так як згідно із рішенням господарського суду Закарпатської області від 17.12.2008 р. по справі №5/169 стягнено з відповідача інфляційних - 4535,51 грн. за період з вересня 2008 р. по листопад 2008 р., а рішенням господарського суду Закарпатської області по справі №6/97 від 22.09.2009 р., стягнено інфляційних в розмірі 23945,54 грн., які нарахована за період з грудня 2008 р. по серпень 2009 р. та пеню за період з 28.07. по 15.09.2009 р. в сумі 7904,04 грн. Тобто, загальна сума по якій винесені рішення становить 36382,09 грн. Чинним законодавством непередбачено подвійне стягнення інфляційних витрат та пені.
За таких обставин, суд вважає, що при прийнятті оскаржуваного рішення господарський суд повно і всебічно перевірив всі обставини справи, дав належну правову оцінку зібраним у справі доказам та прийняв законне і обґрунтоване рішення.
Враховуючи наведене, доводи скаржника про скасування рішення місцевого суду є безпідставними.
Рішення місцевого суду прийняте у відповідності з вимогами діючого законодавства, а тому підстав для його скасування апеляційний суд не вбачає.
Керуючись ст.ст.101,103,105 ГПК України, суд,
постановив:
Рішення господарського суду Закарпатської області від 07.04.2011 року по справі №7/69-2010 залишити без змін, а апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «Мукачівська кераміка»Закритого акціонерного товариства «Львівський керамічний завод»без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.
Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.
Головуючий-суддя: Якімець Г.Г.
Судді: Зварич О.В.
Юрченко Я.О.