09.06.2011 року Справа № 5005/2303/2011
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Лотоцької Л.О. (доповідач)
суддів: Бахмат Р.М., Чус О.В.
при секретарі: Заболотній О.В.
за участю представників, які були присутні в судовому засіданні 26.05.2011 року:
від позивача: ОСОБА_1., представник, довіреність № 14/2-4 від 04.01.2011 року;
від відповідача: ОСОБА_2., представник, довіреність № б/н від 20.04.2011 року,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Орджонікідзевської міської ради, м. Орджонікідзе на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 16.03.2011 року у справі №5005/2303/2011
за позовом: Орджонікідзевської міської ради, м. Орджонікідзе
до: Відкритого акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Дніпрообленерго", м. Дніпропетровськ
про стягнення збитків
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 16 березня 2011р. (підписано 18.03.2011р.) у справі №5005/2303/2011 (суддя Євстигнеєва Н.М.) було відмовлено в задоволенні позову Орджонікідзевської міської ради, м. Орджонікідзе до відкритого акціонерного товариства «Енергопостачальна компанія «Дніпрообленерго», м. Дніпропетровськ про стягнення збитків.
Орджонікідзевська міська рада, не погодившись із рішенням суду подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги Орджонікідзевської міської ради задовольнити. Скаржник вважає, що рішення господарського суду Дніпропетровської області від 16.03.2011 року підлягає скасуванню з причин невідповідності висновків, викладених у рішенні господарського суду, обставинам справи, неправильного застосування судом норм матеріального права. Як зазначає скаржник, господарський суд Дніпропетровської області прийняв рішення в порушення вимог ст. ст. 4-7, 84 Господарського процесуального кодексу України, тобто без обговорення всіх обставин справи та законодавства, яким суд керувався, приймаючи рішення.
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.04.2011 року апеляційну скаргу прийнято до розгляду та призначено на 26.05.2011 року.
Розпорядженням секретаря судової палати Дніпропетровського апеляційного господарського суду № 721 від 25.05.2011 року справа була передана для розгляду колегії суддів у складі: головуючого судді Лотоцької Л.О. (доповідач), суддів: Бахмат Р.М., Чус О.В.
Відповідач -відкрите акціонерне товариство «Енергопостачальна компанія «Дніпрообленерго», м. Дніпропетровськ в відзиві на апеляційну скаргу зазначає, що рішення господарського суду є законним і обґрунтованим та у відповідності до норм матеріального та процесуального права, просить відмовити позивачу у задоволенні апеляційної скарги та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 16.03.2011 року залишити без змін.
У судовому засіданні, призначеному на 26.05.2011 року, була оголошена перерва до 09.06.2011 року на 12:00.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши відповідність оскаржуваного рішення нормам діючого законодавства, Дніпропетровський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга Орджонікідзевської міської ради, м. Орджонікідзе не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи і вірно встановлено місцевим господарським судом рішенням сесії Орджонікідзевської міської ради № 25 від 18.11.2008 року, на підставі заяви відповідача, останньому було надано дозвіл на складання технічної землевпорядної документації для оформлення права оренди на земельні ділянки на території м. Орджонікідзе, на яких розташовані об'єкти енергетики, згідно додатку до якого, зокрема, включено підстанцію «Богданівська»в районі вул. Північно-промислова на земельній ділянці площею 32 638,0 м2 та зобов'язано відкрите акціонерне товариство «Енергопостачальна компанія «Дніпрообленерго»надати технічну землевпорядну документацію для розгляду та затвердження відповідно до вимог земельного законодавства у термін до 01.06.2009 року.
Згідно висновку Відділу Держкомзему у м. Орджонікідзе Дніпропетровської області № 14/09-195 від 31.12.2008 року було погоджено відкритому акціонерному товариству «Енергопостачальна компанія «Дніпрообленерго»технічну документацію на передачу в оренду земельних ділянок для виробництва та розподілення електроенергії -обслуговування об'єктів енергетики, за рахунок земель промисловості, у тому числі і на земельну ділянку площею 32 638,0 м2 в районі вул. Північно-промислова, на якій знаходиться підстанція «Богданівська».
Відкрите акціонерне товариство «Енергопостачальна компанія «Дніпрообленерго»є власником підстанції «Богданівська», яка знаходиться за адресою вул. Північно-промислова, 4 на підставі наказу Міністерства енергетики та електрифікації України № 160 від 18.08.1995 року, що підтверджується витягом з реєстру права власності на нерухоме майно від 22.07.2004 року № 4226181.
Як на час розгляду справи судом першої інстанції, так і на час розгляду справи апеляційною інстанцією відповідач не надав доказів укладення договору оренди земельної ділянки.
Позивач просив стягнути з відповідача суму збитків у вигляді недодержаних доходів за фактичне користування відповідачем земельною ділянкою у розмірі 289 448,51 грн., яка розрахована за період з 01.08.2009 року по 31.12.2009 року у розмірі 156 695,55 грн. та за період з 01.01.2010 року по 01.05.2010 року у розмірі 132 752,96 грн., на підставі рішення Орджонікідзевської міської ради Дніпропетровської області № 1 від 28.03.2008 року, проти чого заперечує відповідач, що і є причиною спору.
Відповідно до ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки (ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України).
В силу ст. 125 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації права.
Право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону (ч. 5 ст. 126 Земельного кодексу України).
З огляду на приписи Податкового кодексу України користування земельною ділянкою є платним (ст. ст. 269, 287, 288 Податкового кодексу України).
Статтею 21 Закону України «Про оренду землі»унормовано, що орендна плата за землю -це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.
Міська рада на підставі ст. 12 Земельного кодексу України здійснює розпорядження землями територіальних громад шляхом надання земельних ділянок у користування з метою отримання орендної плати, яка відповідно до ст. 290 Податкового кодексу України зараховується до місцевого бюджету.
В той же час, ухилення юридичних осіб, які здійснюють використання земельних ділянок, від укладання договору оренди, позбавляє міську раду, як орендодавця, права отримувати від цієї земельної ділянки доход в розмірі орендної плати.
Відповідно до ч. 2 ст. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач має право вимагати усунення будь-яких порушень його права на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою і відшкодування завданих збитків.
Визначення збитків міститься у ст. 22 Цивільного кодексу України, згідно частини 2 якої збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), а також доходи, які особа могла реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Частина друга ст. 224 Господарського кодексу України під збитками розуміє витрати, зроблені управненою стороною, втрату або пошкодження її майна, а також не одержані доходи, які управнена сторона одержала б в разі належного виконання зобов'язань або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Для настання цивільно-правової відповідальності у вигляді відшкодування збитків, необхідною є наявність наступних умов: неправомірні дії, наявність збитків, причинно-наслідковий зв'язок між діями та збитками, і вина (у визначених законом випадках). При цьому мають існувати одночасно всі чотири умови.
Між тим, чинне законодавство містить спеціальні норми, якими регулюються порядок визначення розміру та порядку відшкодування збитків, заподіяних внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.
Відповідно до ст. 156 Земельного кодексу України власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні, в тому числі і в наслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки. Перелік підстав, визначений в ст. 156 Земельного кодексу України для відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає, в тому числі не потребує прийняття органами місцевого самоврядування рішень з цього приводу.
Статтею 157 Земельного кодексу України визначено, що відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників та землекористувачів або погіршує якість земель, розташованих у зоні їх впливу, в тому числі внаслідок хімічного і радіоактивного забруднення території, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами і стічними водами.
При цьому, порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 року № 284 (надалі -Порядок).
Згідно з п. 2 Порядку розміри збитків визначаються комісіями, створеними Київською та Севастопольською, міськими та районними державними адміністраціями, виконавчими комітетами міських (міст обласного значення) рад.
Результати роботи комісій оформляються відповідними актами, що затверджуються органами, які створили ці комісії.
Відповідно до п. 3 Порядку відшкодуванню підлягають, зокрема, інші збитки власників землі та землекористувачів, у тому числі орендарів, включаючи і неодержані доходи, якщо вони обґрунтовані.
Відповідно до п. 5 Порядку збитки відшкодовуються власникам землі і землекористувачам, у тому числі орендарям, підприємствами, установами, організаціями та громадянами, що їх заподіяли, за рахунок власних коштів не пізніше одного місяця після затвердження актів комісій.
Як зазначено в постанові ВГСУ від 14.12.2010 року у цій справі з оскаржуваних судових актів та матеріалів справи не вбачається, що розрахунок збитків позивачем здійснювався з урахуванням положень Порядку.
Відповідно до ч. 1 ст. 111-12 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.
Позивачем не надано доказів створення відповідної комісії для визначення розміру збитків, заподіяних власникам землі та землекористувачам.
Розрахунок розміру збитків здійснений позивачем в порушення вищенаведеного Порядку.
В силу ст. 34 Господарського процесуального кодексу обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що за наведених обставин відсутні підстави вважати належними доказами надані позивачем розрахунки розміру збитків за використання земельної ділянки, оскільки розмір збитків повинен бути підтверджений відповідними актами комісій, які в матеріалах справи відсутні.
Окрім того, для стягнення збитків у вигляді неотриманого доходу, як одного з видів цивільно-правової відповідальності, необхідна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини.
За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.
Як вже зазначалося позивачем в установленому порядку не доведена наявність збитків, заподіяних відповідачем, їх розмір, причинний зв'язок між протиправними діями та збитками, що виключає настання цивільно-правової відповідальності.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Пленуму ВГСУ № 6 від 17.05.2011 року.
З урахуванням викладеного позовні вимоги задоволенню не підлягали.
Враховуючи вищенаведене підстави для скасування судового рішення відсутні.
Керуючись ст.ст. 103-105 ГПК України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Орджонікідзевської міської ради залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 16 березня 2011 року у справі № 5005/2303/2011 залишити без змін.
Головуючий суддя: Л.О.Лотоцька
Судді: Р.М.Бахмат
О.В. Чус
(постанова виготовлена в повному обсязі 09.06.2011 року)