08.06.2011 року Справа № 21/193-10
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Швеця В.В. (доповідач)
суддів: Павловського П.П., Чус О.В.
при секретарі: Ковзикові В.Ю.
За участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1, довіреність № 435099 від 20.07.2010 р., ОСОБА_2, довіреність № 435099 від 20.07.2010 р.
від відповідача: ОСОБА_3, довіреність № 13/04 від 13.04.2011 р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 25.03.2011 р. у справі № 21/193-10
за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_5, м.Дніпропетровськ
до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4, м.Кривий Ріг
про стягнення 39237 грн. 93 коп.,
Фізична особа-підприємець ОСОБА_5 звернулась до господарського суду Дніпропетровської області з позовом, в якому, з урахуванням поданих уточнень, просила стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 суму основного боргу у розмірі 27719 грн. 07 коп..
Позовні вимоги мотивовані посиланням на неналежне виконання відповідачем умов договору від 09.04.2009 p., щодо своєчасного розрахунку за поставлену продукцію.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 25.03.2011 р. у справі № 21/193-10 (суддя Назаренко Н.Г.) позовні вимоги задоволено.
Приймаючи згадане рішення, господарський суд виходив з того, що в порушення прийнятих на себе зобов'язань, відповідач частково розрахувався за отриманий товар, у зв'язку з чим виникла заборгованість.
Не погодившись з даним рішенням, відповідач звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на невідповідність висновку суду фактичним обставинам справи, неповне з'ясування господарським судом обставин, що мали значення для правильного вирішення спору, а також порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.
У відзиві на апеляційну скаргу, позивач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення господарського суду без змін.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши відповідність оскаржуваного рішення нормам матеріального та процесуального права, суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 09.04.2009р. між Фізичною особою -підприємцем ОСОБА_5 (продавець) та фізичною особою -підприємцем ОСОБА_6 (покупець) було укладено договір.
Відповідно до п.1.1. договору продавець зобов'язався передати у власність покупця предмет договору, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити його на умовах цього договору.
Предметом цього договору є товар: шоколадна продукція, вироблена продавцем (п.1.2. договору).
Вид продукції, що поставляється продавцем покупцю встановлюється в товарних накладних (п. 1.3 договору).
Пунктом 2.1 договору сторони узгодили, що ціна за одиницю товару вказується у видаткових накладних.
Сума договору складає сумарну вартість товару у відповідності до накладних та приблизно складає 30 000 грн. 00 коп. (п. 2.3 договору).
Відповідно до п. 4.1 договору всі розрахунки за цим договором здійснюються в національній валюті в безготівковій формі шляхом банківського переводу на поточний рахунок продавця на підставі виставлених рахунків. Оплата вартості товару здійснюється покупцем на умовах безготівкової оплати, готівкової оплати. Датою отримання продукції вважається дата в товарній накладній (п. 4.2 договору).
Пунктом 8.1. договору сторони узгодили, що цей договір вступає в силу з моменту підписання сторонами та діє до 31.12.2009 р.
Позивач виконав свої зобов'язання за договором та поставив відповідачу товар на загальну суму 29769,07 грн., що підтверджується видатковими накладними № ТР -0000190 від 14 травня 2009 року та № ТР -0000189 від 14 травня 2009 року. Відповідач прийняв товар, що підтверджується підписом та печаткою відповідача на згаданих накладних.
У зв'язку з невиконанням відповідачем своїх обов'язків по договору, позивач направив відповідачу лист -вимогу від 04.08.2010р. про сплату грошових коштів за отриманий товар у розмірі 29 769 грн. 07 коп.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідач частково розрахувався за поставлений товар, а саме: платіжними дорученнями № 63 від 26.07.2010 року, № 62 від 21.07.2010 рок, № 53 від 07.07.2010 року, всього перерахував позивачу 2 050 грн. 00 коп., з зазначенням “призначення платежу -оплата за кондитерські вироби згідно договору б/н від 09.04.2009р.
Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно визначено правову природу спірного договору та віднесено його до договору поставки.
Так, відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму
Предметом спору у даній справі є невиконання відповідачем обов'язку за спірним договором, щодо здійснення розрахунків за поставлений товар.
Згідно п.1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору.
Відповідно до вимог ст.ст.525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Враховуючи, що відповідачем не надано доказів сплати заборгованості за спірним договором, господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про доведеність позовних вимог в частині стягнення основної заборгованості за поставлений товар в розмірі -27719,07 грн.грн.
Таким чином, доводи відповідача викладені в апеляційній скарзі, фактично зводяться до намагань звільнитись від відповідальності за спірним договором.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що рішення прийнято місцевим господарським судом за повністю дослідженими обставинами справи з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для його скасування.
Керуючись ст.ст. 101-103,105 ГПК України, суд, -
Апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 25.03.2011 р. у справі № 21/193-10 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя В.В.Швець
Судді П.П.Павловський
О.В.Чус