33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
"09" червня 2011 р. Справа № 5019/636/11
Господарський суд Рівненської області у складі судді Войтюка В.Р. розглянувши справу
позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Маломидська"
до відповідача Сільськогосподарського приватного підприємства "Зірка"
про стягнення в сумі 12 207 грн. 84 коп.
В засіданні приймали участь:
Від позивача : ОСОБА_1. дов. від 06.04.11 р.
Від відповідача : ОСОБА_2. за дов. від 01.06.11 р.
Статті 20, 22 ГПК України роз'яснені.
У судовому засіданні від 02 червня 2011 року оголошена перерва до 09 червня 2011 року.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Маломидська" звернулось до господарського суду з позовною заявою у якій просить стягнути з Сільськогосподарського приватного підприємства "Зірка" 11 900 грн. 00 коп. заборгованості за отримані товари, 93 грн. 64 коп. процентів та 214 грн. 20 коп. інфляційних.
У судовому засіданні 09 червня 2011 року представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Представник відповідача у судовому засіданні 09 червня 2011 року позовні вимоги визнав у повному обсязі.
Частиною 5 ст. 78 ГПК України визначено, що у разі визнання відповідачем позову, господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умовами, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.
Під час розгляду справи встановлено, що визнання відповідачем позову у повному обсязі, не суперечить діючому законодавству та не порушує права та інтереси інших осіб.
Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представника позивача та відповідача, вивчивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню.
При цьому суд встановив та врахував наступне.
Згідно видаткової накладної № РН-0000138 від 06 жовтня 2010 року на суму 14 400 грн. 00 коп. позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Маломидська" поставило відповідачу - Сільськогосподарському приватному підприємству "Зірка" товар ( а.с.8 ).
Отримання відповідачем вказаного товару підтверджується довіреністю № 91 від 27 вересня 2010 року (а.с.9).
Відповідач за поставлений товар розрахувався частково на суму 2 500 грн. 00 коп., що підтверджується випискою з банку ( а.с. 35).
Станом на 01 березня 2011 року сума боргу Сільськогосподарського приватного підприємства "Зірка" перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Маломидська" становить 11 900 грн. 00 коп.
15 листопада 2010 року за вих. № 326 позивачем направлено відповідачу претензію з вимогою про оплату боргу у сумі 11 900 грн. 00 коп.(а.с.10), на яку відповідач відповіді не надав, заборгованість не погасив.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
Отже, Сільськогосподарське приватне підприємство "Зірка" згідно з видатковою накладною прийняло товар і між сторонами існують договірні правовідносини поставки в силу закону.
За договором поставки (ст. 712 ЦК України) продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Якщо договором або актом цивільного законодавства не встановлено строк здійснення платежу покупцем, в силу вимог ч.1 ст. 692 ЦК України покупець повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.
Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Оскільки несвоєчасне виконання грошового зобов'язання має місце, то вимога позивача про стягнення 3% річних в сумі 93 грн. 64 коп. та 214 грн. 20 коп. інфляційних, є підставною і підлягає задоволенню за обґрунтованим розрахунком позивача (а.с.24).
Доказів сплати боргу відповідач суду не надав.
Відповідно до ст.ст. 33, 34, 43 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Враховуючи, що позивачем надано достатньо належних і допустимих доказів на підтвердження своїх позовних вимог суд прийшов до висновку, що позовні вимоги про стягнення 11 900 грн. 00 коп. заборгованості за отримані товари, 93 грн. 64 коп. процентів та 214 грн. 20 коп. інфляційних, заявлені обґрунтовано і підлягають задоволенню.
Судові витрати по справі згідно ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 49, 82-85 , ГПК України, суд -
1. Позов задоволити.
2. Стягнути з Сільськогосподарського приватного підприємства "Зірка" (35820, Рівненська область, Острозький район, с. Оженин, вул. Перше Травня, буд. 15, код 30716452) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Маломидська" (35013, Рівненська область, Костопільський район, с. Малий Мидськ, вул. Молодіжна, будинок 29, код 35999757) 11 900 грн. 00 коп. заборгованості за отримані товари, 93 грн. 64 коп. процентів та 214 грн. 20 коп. інфляційних, 122 грн. 10 коп. витрат по держмиту та 236 грн. 00 коп. витрат по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу.
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Суддя В.Р.Войтюк
Повний текст рішення оформлено та підписано 10 червня 2011р.