07.06.11 Справа № 5016/1795/2011
Кредитор: Приватний підприємець ОСОБА_1, 54000, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1
Боржник: фізична особа -підприємець ОСОБА_2, АДРЕСА_2, код НОМЕР_2
про: банкрутство
06 червня 2011р. Приватним підприємцем ОСОБА_1 подано заяву про банкрутство фізичної особи -підприємця ОСОБА_2 за ознаками ст. ст. 47-49 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
Вивчивши матеріали заяви суд дійшов висновку про повернення заяви без розгляду на підставі наступного.
Згідно зі ст. 41 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
Згідно з п. 11, 13 ст. 7 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»та ст. 57 ГПК України, до заяви додаються документи, які підтверджують, зокрема: відправлення відповідачеві копії заяви і доданих до неї документів; сплату державного мита у встановлених порядку і розмірі; сплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Частиною 1 ст. 9 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», п. п. 4, 6, 10 ст.63 ГПК України передбачено вичерпний перелік підстав повернення заяви та доданих до неї документів без розгляду, а саме: у разі не надання доказів сплати державного мита у встановлених порядку та розмірі, витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів у встановленому порядку та розмірі, не надання доказів направлення заяви та доданих до неї документів на адресу боржника.
Додані до заяви кредитора фотокопії квитанцій №ПН122 від 03.06.11р. та №ПН121 від 03.06.11р. не є належними доказами сплати державного мита та ІТЗ, оскільки п. 14 Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита передбачено, що при сплаті державного мита готівкою до документа, щодо якого вчиняється відповідна дія, додається оригінал квитанції кредитної установи, яка прийняла платіж, а при перерахуванні мита з рахунку платника -останній примірник платіжного доручення, а тому ксерокопії чи фотокопії платіжних документів не можуть бути доказом сплати державного мита.
До заяви кредитора взагалі не додано доказів направлення заяви про порушення справи про банкрутство та доданих до неї документів на адресу боржника.
Крім того, суд звертає увагу кредитора на те, що відповідно до ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» боржник - це суб'єкт підприємницької діяльності, неспроможний виконати свої грошові зобов'язання перед кредиторами, у тому числі зобов'язання щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів), протягом трьох місяців після настання встановленого строку їх сплати.
Згідно з ч. 3 ст. 6 вказаного Закону справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку.
Згідно з п. 8 ст. 7 Закону до заяви кредитор зобов'язаний додати рішення суду, господарського суду, які розглядали вимоги кредитора до боржника; копію неоплаченого розрахункового документа, за яким відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника, з підтвердженням банківською установою боржника про прийняття цього документа до виконання із зазначенням дати прийняття, виконавчі документи (виконавчий лист, виконавчий напис нотаріуса тощо) чи інші документи, які підтверджують визнання боржником вимог кредиторів.
Відповідно до ст. 1 Закону безспірними вимогами визнаються вимоги кредиторів, визнані боржником, інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника. Порушення справи про банкрутство можливе лише після відкриття виконавчого провадження державною виконавчою службою, оскільки відповідно до чинного законодавства списання коштів з рахунків боржника в безспірному порядку здійснюється державною виконавчою службою.
Таким чином, порушення справи про банкрутство можливе лише після відкриття виконавчого провадження державною виконавчою службою, оскільки відповідно до чинного законодавства списання коштів з рахунків боржника в безспірному порядку здійснюється державною виконавчою службою. Відлік тримісячного терміну, по закінченні якого може бути порушено справу про банкрутство боржника, починається з дати відкриття виконавчого провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону суд має повертати заяву кредитора про порушення справи про банкрутство, якщо заявником не дотримано мінімального тримісячного строку прострочення боржником виконання свого зобов'язання. За змістом приписів ч. ч. 8 та 10 ст. 7 Закону кредитор має у цей тримісячний строк здійснити заходи щодо стягнення боргу шляхом пред'явлення виконавчого документа до виконання відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження», зокрема з дня винесення постанови державним виконавцем про порушення виконавчого провадження і додати докази цього до своєї заяви.
Таким чином, заява підлягає поверненню кредитору без розгляду з огляду на недодержання останнім вимог ч. 3 ст. 6, п. п. 11, 13 ст. 7 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
Повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущеного порушення.
Керуючись ч. 1 ст. 9 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», п. 4, 6, 10 ст. 63, ст. 86 ГПК України, -
Заяву та додані до неї документи повернути Приватному підприємцю ОСОБА_1 - без розгляду.
Додаток: заява та додані до неї документи на 17 аркушах.
СуддяВ.О.Ржепецький