91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32
09.06.11 Справа № 14/89пд/2011
За позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганський гофротарний комбінат», м. Луганськ
до Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»в особі Луганської обласної дирекції, м. Луганськ
про визнання договору недійсним
Суддя Лісовицький Є.А.
Представники:
від позивача: представник - ОСОБА_1, довіреність № 558 від 14.06.10;
від відповідача: головний юрисконсульт - ОСОБА_2, довіреність № 68/10/12-Н від 11.10.10.
До початку слухання справи по суті не заявлено вимогу про фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу, у зв'язку з чим відповідно до ст. ст. 4-4, 81-1 Господарського процесуального кодексу України таке фіксування судом не здійснювалося.
Суть спору: позивачем заявлені вимоги про визнання недійсним кредитного договору № 010/07-02/413 від 04.09.08, як такого, що укладений без наміру породити певні наслідки (фіктивний. правочин).
Відповідач заперечує проти позову з мотивів, викладених у відзиві, заявив клопотання про припинення провадження у справі, оскільки, на його думку, позивач вже декілька разів звертався з позовами про визнання даного договору недійсним.
Дане клопотання відхиляється, оскільки підстави позову не такі, як у справах № 6/271 пд та 15/8пд/2011.
Розглянувши матеріали справи, суд, -
27 червня 2006 року між Відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль»в особі Луганської обласної дирекції та Товариством з обмеженою відповідальністю «Луганський гофротарний комбінат»укладено Генеральну угоду про надання кредитних ресурсів № 010/09-11/478/Г (надалі - Генеральна угода).
У відповідності до вимог Закону України «Про акціонерні товариства»від 17.09.2008 р. № 514Л/І, назву Відкрите акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль»змінено на Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль». Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль»є правонаступником за всіма правами та обов'язками Відкритого акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль».
Згідно п. 1.1. Генеральної угоди, кредитор зобов'язався надавати позичальнику кредитні кошти в порядку й на умовах, визначених у кредитних договорах, укладених у рамках цієї Угоди, і які є її невід'ємними частинами.
Відповідно до п. 1.2. Генеральної угоди, граничний розмір позичкової заборгованості позичальника за наданими в рамках даної Угоди кредитами не повинен перевищувати суму в розмірі 3 653 000,00 доларів США.
Пунктом 1.3. Генеральної угоди встановлено, що в межах ліміту кредитної заборгованості, субліміти позичальнику в розрізі окремих банківських продуктів встановлюються кредитними договорами, укладеними в рамках даної Угоди.
Таким чином, Генеральною угодою про надання кредитних ресурсів № 010/09-11/478/Г від 27 червня 2006 року встановлено загальні права та обов'язки сторін та загальні засади надання кредитних ліній у межах зазначеної Генеральної Угоди.
У межах реалізації Генеральної угоди укладено Додаткову угоду № 9 - кредитний договір № 010/07-02/413 від 04 вересня 2008 року (надалі - Кредитний договір), відповідно до якого Банк надає позичальнику кредит на фінансування витрат, пов'язаних з поточною діяльністю в розмірі 515 400,00 доларів США, зі сплатою процентів за користування кредитними коштами в розмірі 11,25% річних, з кінцевим терміном повернення -01.12.2010 р.
ТОВ «Луганський гофротарний комбінат»дійшов висновку про недійсність кредитного договору № 010/07-02/413 від 04 вересня 2008 року, вважаючи, що укладання кредитного договору не відповідає вимогам закону, порушує ст. 13, ч. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України та не був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, оскільки позивач отримував кошти для поточної діяльності, а здійснювати оплату доларами США на території України неможливо.
Тому позивач звернувся з позовом про визнання недійсним кредитного договору № 010/07-02/413 від 04.09.08, як такого, що укладений без наміру породити певні наслідки (фіктивний. правочин).
Оцінивши матеріали справи, та доводи сторін у їх сукупності суд прийшов до наступного.
Позивач у позовні заяви зазначає, що «...розрахунок, в межах торгівельного обороту, між позичальником ТОВ «Луганський гофротарний комбінат»і третіми особами іноземною валютою, отриманою у кредит, при наявності, навіть індивідуальної валютної ліцензії для здійснення валютної операції - виключний...»
Проте відповідача він запевняв, що кредитні кошти використані за цільовим призначенням відповідно до умов кредитного договору, на поповнення оборотних коштів підприємства - оплату за папір для гофрування відповідно валютних контрактів про що свідчать надані клієнтом копії валютних контрактів с компанією «Midway Іпtегпаtіопаl LLC», ТОВ «Светлогорський целюлозний-картонний комбінат». Надав відповідачу копії контрактів.
Згідно ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Статтею 203 Цивільного кодексу України обумовлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.
Позивачем у позові не наведено жодної з підстав згідно якої можливо піддати сумніву чинність оскаржуваного правочину, дійти висновку про його фіктивність. Позивач прийняв усі кошти, які йому виділялись за договором.
За таких підстав у задоволенні позову слід відмовити.
Відповідно до ст.49 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.
З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст.49, 82, 84, 85 ГПК України суд, -
1. У задоволенні позову відмовити.
2. Судові витрати покласти на позивача.
У судовому засіданні 09.06.11 було оголошено лише вступну і резолютивну частини рішення. Дане рішення набирає законної сили через десять днів з дня підписання рішення, виготовленого відповідно до вимог ст.84 ГПК України.
Дата підписання рішення 14.06.11.
Суддя Є.А.Лісовицький
Пом. судді Т.В.Цибулько
.