01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
08.06.2011 № 57/128
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Новікова М.М.
суддів:
при секретарі:
за участю представників
від позивача: ОСОБА_1 - дов. № 01/11 від 10.01.2011
ОСОБА_2 - дов. № 18/11 від 18.01.2011
від відповідача: ОСОБА_3 - дов. б/н від 04.05.2011
розглянувши у відкритому судовому засіданні
апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Тат-Агро”
на ухвалу Господарського суду м. Києва
від 21.12.2010
у справі №57/128 (суддя Гулевець О.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Корпорація
Агросинтез”
до Товариства з обмеженою відповідальністю „Тат-Агро”
про стягнення 779 628,32 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю „Корпорація „Агросинтез” (надалі - ТОВ „Корпорація „Агросинтез”, позивач) звернулося до господарського суду міста Києва з вимогою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „Тат-Агро” (надалі - ТОВ „Тат-Агро”, відповідач) заборгованості у розмірі 779628,32 грн., з яких 650460,60 грн. основного боргу, 26072,06 грн. пені, 94819,14 грн. штрафних санкції, 3792,77 грн. збитків від інфляції, 4483,75 грн. 3% річних.
В ході розгляду справи позивач збільшив позовні вимоги та просив стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 1350512,45 грн., з яких 1096323,00 грн. основного боргу, 36354,59 грн. пені, 195138,18 грн. штрафу, 16856,13 грн. збитків від інфляції, 5840,55 грн. 3% річних.
20.12.2010 сторони звернулися до суду із заявою про затвердження, укладеної між ними 14.12.2010, мирової угоди.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 21.12.2011 у справі №57/128 припинено провадження та затверджено мирову угоду, укладену між сторонами 14.12.2010.
Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду м. Києва у справі №57/128 від 21.12.2011 та направити справу до господарського суду міста Києва для подальшого розгляду.
Мотивуючи апеляційну скаргу, заявник зазначає, що ухвала суду у справі №57/128 прийнята з порушенням норм процесуального права, оскільки судом порушено вимогу ГПК України про те, що мирова угода може стосуватися лише прав і обов'язків сторін щодо предмету спору, оскільки відповідачу надається товарний кредит у розмірі суми заборгованості за ставкою 22% річних, що не було предметом позову у суді першої інстанції.
Позивач проти задоволення апеляційної скарги заперечує, вважає ухвалу законною та обґрунтованою і просить залишити її без змін.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.
Відповідно до ч. 3 ст. 78 ГПК України мирова угода може стосуватися лише прав і обов'язків сторін щодо предмету позову.
Ухвалою господарського суду міста Києва у справі №57/128 від 21.12.2011 затверджено мирову угоду, відповідно до п. 1 якої відповідач - ТОВ „Тат-Агро” визнає, що його заборгованість перед позивачем - ТОВ „Корпорація „Агросинтез” на момент укладання цієї мирової угоди становить 1169115,39 грн. (включаючи основний борг за договором № ОП140410/6 від 14 квітня 2010 року в сумі 1096323,00 грн., пені за порушення відповідачем терміну оплати платежів - 36354,59 грн., інфляційні втрати - 16856,13 грн., 3% річних у сумі 5840,55 грн. та судові витрати по справі № 57/128 у сумі 13741,12 грн.)
Таким чином, із вказаного пункту мирової угоди вбачається, що відповідач визнав заявлені позовні вимоги в повному обсязі, а саме свою заборгованість перед позивачем за договором №ОП140410/6 від 14.04.2010 з урахуванням штрафних санкцій, що були предметом, переданого на розгляд суду, позову.
Пунктом 2 мирової угоди сторони передбачили, що на період з 15 грудня 2010 року по 31 серпня 2011 року відповідачеві - ТОВ „Тат-Агро” надається товарний кредит у розмірі суми заборгованості (основного боргу) - 1096323,00 грн., за ставкою 22% річних.
Колегією суддів не приймаються доводи відповідача про те, що судом першої інстанції було затверджено мирову угоду щодо вимог позивача до відповідача, які не були предметом судового розгляду, оскільки у вказаному пункті в якості товарного кредиту фігурує саме сума основного боргу відповідача за договором №ОП140410/6 від 14.04.2010, яка була предметом позову.
Таким чином, сторони, укладаючи мирову угоду, обумовили, що сума основної заборгованості відповідача, яка була предметом судового розгляду у суді першої інстанції, буде повертатися позивачу на умовах товарного кредиту зі ставкою 22% річних.
Колегія суддів зазначає, що мирова угода - це договір, який укладається сторонами з метою припинення спору, на умовах, погоджених сторонами. Таким чином, сторони при укладенні мирової угоди йдуть на певні поступки на взаємовигідних умовах задля припинення спору.
Як вбачається з позовних вимог, з урахуванням заяви про їх збільшення, позивач вимагав стягнути з відповідача 1096323,00 грн. основного боргу, 36354,59 грн. пені, 195138,18 грн. штрафу, 16856,13 грн. збитків від інфляції, 5840,55 грн. 3% річних. Отже, загальна сума штрафних санкцій, стягнення яких було частиною позовних вимог, складає 254189,45 грн., тоді як сума відсотків за користування товарним кредитом у вигляді основного боргу є значно меншою та становить 149911,88 грн.
Крім того, колегія суддів вважає безпідставними твердження апелянта про те, що мирова угода містить ознаки відповідальності відповідача у майбутньому, оскільки нею чітко передбачено суму основного боргу, яка повертається відповідачу у вигляді товарного кредиту, та визначено суму відсотків, що мають бути сплачені відповідачем.
Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що мирова угода, затверджена ухвалою господарського суду міста Києва від 21.12.2011 у справі №57/128, відповідає закону та може бути виконана сторонами відповідно до її умов, остаточно вирішує спір та не призводить до виникнення нового спору. Крім того мирова угода не вирішує питання про права і обов'язки сторін, які можуть виникнути в майбутньому та не стосується прав і обов'язків інших осіб, які не брали участь у розгляді справи.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю „Тат-Агро” задоволенню не підлягає, а ухвала господарського суду міста Києва від 21.12.2011 у справі №57/128 має бути залишене без змін.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті держмита за розгляд апеляційної скарги покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 33, 49, 78, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Тат-Агро” залишити без задоволення, а ухвалу господарського суду міста Києва від 21.12.2011 у справі №57/128 залишити без змін.
Матеріали справи №57/128 повернути до господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до касаційного суду у встановленому законом порядку.
Головуючий суддя
Судді