01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
25.05.2011 № 10/217-09
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Корсакової Г.В.
суддів:
при секретарі:
від позивача: ОСОБА_1 - за довіреністю
від відповідача: ОСОБА_2 - за довіреністю
розглянувши апеляційну скаргу Броварської районної спілки споживчих товариств на рішення господарського суду Київської області від 10.02.2011 року (підписане 21.02.2011р.)
по справі № 10/217-09 (суддя Привалов А.І.)
за позовом Броварської районної спілки споживчих товариств, м. Бровари
до Споживчого товариства «Юлія», с. Красилівка, Броварського району
про стягнення 17 756,78 грн.
Броварська районна спілка споживчих товариств звернулася до господарського суду Київської області з позовом до Споживчого товариства «Юлія» про стягнення 17 756,78 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не сплатив орендну плату за користування приміщенням, згідно з умовами договору оренди основних засобів від 01.08.2006р., за період грудень 2006р., березень 2008р. та з листопада 2008р. по червень 2009р., в результаті чого виникла заборгованість.
Позивач під час розгляду справи подав заяву № 198 від 27.08.2009р. про збільшення розміру позовних вимог, в зв'язку з помилкою, допущеною при розрахунку заборгованості за період з 01.11.2008р. по 01.06.2009р. та просив стягнути з відповідача 26906,51 грн. заборгованості з урахуванням індексу інфляції та 3% річних.
В заяві № 286 від 19.11.2009р., яка подана позивачем суду першої інстанції 26.11.2009р., про збільшення розміру позовних вимог, позивач просив стягнути з відповідача додатково суму боргу за період з 01.06.2009р. по 01.11.2009р. у загальній сумі 16319,50 грн., а також нараховані на прострочену заборгованість індекс інфляції та 3% річних, що у загальній сумі становить 33710,44 грн. Всього, позивач просив стягнути з відповідача 60 616,95 грн.
Рішенням господарського суду Київської області від 10.02.2011р. в позові відмовлено повністю.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Броварська районна спілка споживчих товариств звернулась до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Київської області від 10.02.2011р. по справі № 10/217-09 скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Скаржник вважає, що рішення господарського суду Київської області від 10.02.2011р. прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.
На підставі апеляційної скарги Броварської районної спілки споживчих товариств на рішення господарського суду Київської області від 10.02.2011 року, згідно ст. ст. 53, 93, 98 ГПК України, Київським апеляційним господарським судом ухвалою від 06.04.2011р. порушено апеляційне провадження.
Розпорядженням заступника голови Київського апеляційного господарського суду від 19.05.2011р. у зв'язку з перебуванням судді Нєсвєтової Н.М. у відпустці, до складу судової колегії введено суддю Чорногуза М.Г.
Споживчим товариством «Юлія» подано відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач просить рішення господарського суду Київської області від 10.02.2011 року у справі № 10/217-09 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
В судовому засіданні 20.05.2011р. оголошувалась перерва до 25.05.2011р.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити.
Представник відповідача заперечував проти доводів апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу.
Перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 01.08.2006р. між Броварською районною спілкою споживчих товариств (за договором - орендодавець) та Споживчим товариством “Юлія”(за договором - орендар) було укладено договір оренди основних засобів (далі -договір), за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування приміщення загальною площею 476,85 кв. м., що розташовані за адресою: с. Красилівка, вулиця Басова 31-115 кв. м., вулиця Дяченка 46 -131,05 кв.м., вулиця Дяченка 48 -130,05 кв. м., Ворошилова -49,7 кв.м., Требухів -50,4 кв.м. та інші основні засоби, малоцінний інвентар, склад і вартість яких визначена згідно акту здачі-приймання, який являється невід'ємною частиною цього договору (п. 1.1 договору).
Майно, вказане в пункті 1.1 цього договору, передається орендарю для торгівельної діяльності (п. 1.3 договору).
Вступ орендаря у користування майном, вказаним в пункті 1.1 цього договору, настає одночасно із підписанням сторонами договору та акту приймання-передачі вказаного майна (п. 2.1 договору).
Згідно п.2.2 договору передбачено, що передача майна в оренду не спричиняє передачу орендареві права власності на це майно.
Орендоване майно вважається поверненим орендодавцю з часу підписання сторонами акту приймання-передачі про фактичне повернення майна, якщо орендар допустив погіршення стану орендованого майна або їх загибель, він повинен відшкодувати орендодавцю збитки (п. 2.3 договору).
Відповіднодо до п.3.1 договору орендар зобов'язується за користування орендованим майном вносити орендну плату в сумі 2680,92 грн. на місяць. Оплата проводиться попередньо, не пізніше 10 числа кожного місяця, шляхом перерахування на розрахунковий рахунок орендодавця. Несвоєчасно перерахована орендна плата індексується відповідно до офіційного індексу інфляції.
Договір вступає в дію з 1 серпня 2006 року по 30 липня 2007 року (п. 7.1 договору). Відповідно до п. 7.2, 7.3, 7.4 договору зміна, розірвання або продовження договору можуть мати місце за погодженням сторін. Зміни і доповнення по договору розглядаються сторонами протягом 5-ти днів. Дія цього договору припиняється внаслідок: закінчення терміну його дії; загибелі об'єкта оренди; за погодженням сторін; за рішенням господарського суду.
В подальшому об'єкту нерухомого майна, розташованого за адресою: село Красилівка, вулиця Дяченка 46, було присвоєно нову адресу, а саме: село Красилівка, вулиця Дяченка, 48А.
Як вбачається з матеріалів справи, в якості доказу передачі майна за договором оренди від 01.08.2006р. позивачем надано акт прийому-передачі від 15 березня 2001 року. Проте, доказів передачі майна саме за Договором оренди основних засобів від 01.08.2006р. господарському суду надано не було.
01.08.2007р. між Броварською районною спілкою споживчих товариств та Споживчим товариством “Юлія” було укладено Додаткову угоду до договору оренди основних засобів від 01 серпня 2006 року, згідно з умовами якої сторони погодили продовжити термін дії Договору оренди основних засобів від 01.08.2006р. до 01.01.2008р. та встановили розмір орендної плати в місяць у сумі 3263,90 грн., в т.ч. ПДВ 543,98 грн.
Позивач просить стягнути з відповідача заборгованість по орендній платі за грудень 2006 року, за березень 2008 року та за період з листопада 2008 року по жовтень 2009 року включно, посилаючись на п. 3.2. договору, яким передбачено, що орендна плата перераховується орендарем орендодавцю по день фактичного повернення майна, незважаючи на закінчення строку договору.
Судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про відмову в задоволенні позову виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Згідно зі статтею 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Статтею 762 ЦК України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права (ч. 1 ст. 761 ЦК України).
Згідно ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до ст. 329 ЦК України, юридична особа публічного права набуває право власності на майно, передане їй у власність, та на майно, набуте нею у власність на підставах, не заборонених законом.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням господарського суду Київської області від 6 червня 2003 року у справі № 133/4-03 «А», яке набрало законної сили, зобов'язано Броварську районну спілку споживчих товариств анулювати акт прийому-передачі основних засобів по Броварському МСТ станом на 4 лютого 2000 року. Визнано володіння Броварської районної спілки споживчих товариств основними засобами, переліченими в акті прийому-передачі основних засобів по Броварському МТС станом на 4 лютого 2000 року неправомірним.
Таким чином, рішенням господарського суду Київської області від 6 червня 2003 року у справі № 133/4-03 «А» встановлено факт неправомірного володіння Броварською районною спілкою споживчих товариств основними засобами, переліченими в Акті прийому-передачі основних засобів від Броварської міської спілки споживчих товариств до Броварської районної спілки споживчих товариств станом на 4.02.2000р., до яких, зокрема, входить і майно, зазначене у п. 1.1. Договору оренди основних засобів від 01.08.2006р.
Рішенням Броварського міського суду Київської області від 30 листопада 2005 року у справі № 2-7812/05 було визнано право власності за Броварською районною спілкою споживчих товариств на об'єкти нерухомого майна, до переліку якого увійшли і приміщення, що надавались відповідачу в оренду за Договором оренди основних засобів від 01.08.2006р.
В подальшому, рішення Броварського міського суду Київської області від 30 листопада 2005 року у справі № 2-7812/05 було переглянуто за нововиявленими обставинами та частково ухвалою Броварського міськрайонного суду від 26 липня 2007 року скасовано.
Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 12 жовтня 2007 року у справі № 2-3496/2007р. було визнано право власності за Броварською районною спілкою споживчих товариств на об'єкти нерухомого майна, до переліку якого увійшли і приміщення, що є предметом Договору оренди основних засобів від 01.08.2006р.
Однак, рішенням Апеляційного суду Київської області від 8 жовтня 2009 року у справі № 22ц-2616/2008р., було частково скасоване, рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 12 жовтня 2007 року, саме в частині визнання права власності за Броварською районною спілкою споживчих товариств на об'єкти нерухомого майна, до переліку яких входили приміщення, що є предметом Договору оренди основних засобів від 01.08.2006р.
В рішенні Апеляційного суду Київської області від 8 жовтня 2009 року, зокрема зазначено, що суд першої інстанції не врахував обставину, яка не підлягає доказуванню - неправомірне володіння Броварською районною спілкою споживчих товариств основними засобами, переліченими в Акті прийому-передачі основних засобів від Броварської міської спілки споживчих товариств до Броварської районної спілки споживчих товариств станом на 4.02.2000р.
Ухвалою Верховного Суду України від 5 березня 2010 року рішення Апеляційного суду Київської області від 8 жовтня 2009 року залишено без змін.
Отже, рішенням Апеляційного суду Київської області від 8 жовтня 2009 року, яким скасовано визнання права власності за Броварською районною спілкою споживчих товариств на об'єкти нерухомого майна, до переліку яких входили приміщення, що є предметом Договору оренди основних засобів від 01.08.2006р., набрало законної сили.
Відповідно до ч.4 ст.35 ГПК України рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.
Згідно ст. 1 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень”, державна реєстрація - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень.
Пунктом 1 частини 1 статті 4 вище зазначеного Закону, передбачено, що обов'язковій державній реєстрації підлягають, зокрема, речові права на нерухоме майно, що знаходиться на території України, юридичних осіб, а саме: право власності на нерухоме майно.
Відповідно до ст. 181 Цивільного кодексу України, до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.
Приписами ч. 1 ст. 182 ЦК України передбачено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем не було спростовано той факт, що на момент укладення Договору оренди основних засобів від 01.08.2006р. за ним у встановленому законом порядку не було зареєстровано право власності на приміщення, які є предметом договору та зазначені у п. 1.1. При цьому, позивач зазначив, що державна реєстрація права власності на об'єкти нерухомого майна, що є предметом Договору оренди основних засобів від 01.08.2006р., була проведена тільки у жовтні 2009 року, на підставі рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 12 жовтня 2007 року, яке в подальшому в частині визнання права власності було скасовано рішенням Апеляційного суду Київської області від 8 жовтня 2009 року.
Згідно ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги чи заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Витребуваних судом документів, що підтверджують право власності всіх об'єктів нерухомого майна, відповідно до п. 1.1 Договору оренди, позивачем надано не було.
Вказані обставини представником позивача під час розгляду справи не оспорювались.
Таким чином, як свідчать матеріали справи, судовими рішеннями було встановлено неправомірне набуття права власності позивачем на об'єкти нерухомого майна, що є предметом Договору оренди основних засобів від 01.08.2006р.
Рішенням господарського суду Київської області від 9 вересня 2010 року по справі № 3/273-08/19 за позовом Броварської районної спілки споживчих товариств до Споживчого товариства “Юлія” про виселення та за зустрічним позовом Споживчого товариства “Юлія” до Броварської районної спілки споживчих товариств про визнання недійсним Договору оренди від 01.08.2006 року та додаткової угоди до нього від 01.08.2007р. встановлено, що термін дії Договору оренди основних засобів від 01.08.2006р. закінчився 1 січня 2008 року та на новий строк сторонами не продовжувався.
Вказаним рішенням в задоволенні первісного та зустрічного позовів відмовлено.
Зазначене рішення набрало законної сили в порядку ст.85 ГПК України і є чинним.
Згідно ч. 2 ст. 35 ГПК України, факти встановленні рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Судова колегія не приймає до уваги посилання позивача на п.3.2. договору оренди основних засобів від 01.08.2006р., яким встановлено, що орендна плата перераховується орендарем орендодавцю по день фактичного повернення майна, незважаючи на закінчення строку договору, оскільки, як вже вказувалось вище, рішенням господарського суду Київської області від 6 червня 2003 року у справі № 133/4-03 «А» встановлено факт неправомірного володіння Броварською районною спілкою споживчих товариств основними засобами, переліченими в Акті прийому-передачі основних засобів від Броварської міської спілки споживчих товариств до Броварської районної спілки споживчих товариств станом на 4.02.2000р., до яких, зокрема, входить і майно, зазначене у п. 1.1. Договору оренди основних засобів від 01.08.2006р.
Позивач не є власником нерухомого майна, що є предметом Договору оренди основних засобів від 01.08.2006р., а тому така подія, як фактичне повернення майна позивачу за договором, не може мати місце.
Рішенням господарського суду Київської області від 9 вересня 2010 року по справі № 3/273-08/19, яким було відмовлено в задоволенні позовних вимог Броварської районної спілки споживчих товариств до споживчого товариства “Юлія” про виселення з приміщень магазинів, встановлено, що право Броварської районної спілки споживчих товариств щодо спірного майна не порушене.
Враховуючи вищевикладене, встановивши відсутність у відповідача заборгованості по орендній платі за період дії договору, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості по орендній платі за грудень 2006р., а також нарахованої орендної плати після закінчення строку дії договору оренди за березень 2008 року та за період з листопада 2008 року по жовтень 2009 року, не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства та не підтверджуються належними доказами, а тому задоволенню не підлягають.
З огляду на зазначене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду Київської області від 10.02.2011 року прийняте на підставі фактичних обставин справи, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для його скасування відсутні.
Керуючись ст.ст. 99, 101 - 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,
1. Апеляційну скаргу Броварської районної спілки споживчих товариств на рішення господарського суду Київської області від 10.02.2011 року у справі № 10/217-09 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Київської області від 10.02.2011р. у справі № 10/217-09 залишити без змін.
3. Матеріали справи № 10/217-09 повернути до господарського суду Київської області.
Головуючий суддя
Судді