01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
25.05.2011 № 22/426
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Корсакової Г.В.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача: ОСОБА_1 за довіреністю;
від відповідача: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо - будівельної фірми «МЖКБУД»
на рішення господарського суду міста Києва від 11.02.2011р.
у справі № 22/426 (суддя - Самсін Р.І.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СВМ - Юг»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо - будівельної фірми «МЖКБУД»
про стягнення заборгованості та штрафних санкцій
Товариство з обмеженою відповідальністю “СВМ-Юг” звернулось до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-будівельна фірма МЖКбуд» заборгованості за договором підряду № 14-1-10/2008 від 14.10.2008р. у розмірі 2 551 106,10 грн., яка включає в себе суму основного боргу в розмірі 2 271 347, 23 грн., пеню у розмірі 167 611, 08 грн., інфляційні втрати у розмірі 69 523, 54 грн., 3% річних у сумі 42 624, 25 грн..
В ході розгляду справи, при частковій сплаті відповідачем заборгованості та здійсненому донарахуванні штрафних санкцій, позовні вимоги уточнювались, згідно з заявою поданою 11.02.2011р. позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за договором підряду № 14-1-10/2008 від 14.10.2008р. у розмірі 2 112 813, 44 грн., яка включає в себе суму основного боргу в розмірі 1 584 952, 11 грн., пеню у розмірі 271 171, 70 грн., інфляційні втрати у розмірі 193 390, 05 грн., 3% річних у сумі 63 299, 58 грн..
Позовні вимоги обгрунтовані порушенням з боку відповідача зобов'язань по оплаті виконаних та прийнятих робіт за договором № 14-1-10/2008 від 14.10.2008р., у зв'язку з чим наявними є підстави для звернення з вимогами про стягнення заборгованості в судовому порядку. Також, посилаючись на умови договору, з урахуванням вимог Цивільного кодексу України позивач просить стягнути з відповідача на свою користь суму пені, інфляційних збитків, 3% річних.
Рішенням господарського суду м. Києва від 11.02.2011р. у справі №22/426 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «СВМ - Юг» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо - будівельної фірми «МЖКБУД» про стягнення заборгованості та штрафних санкцій задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо - будівельної фірми «МЖКБУД» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СВМ - Юг» 1 564 952,11 грн. основного боргу, 271 171,70 грн. пені, 193 390,05 грн. інфляційних збитків, 63 299,58 грн. 3% річних, 25 478,64 грн. судових витрат. В іншій частині в позові відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням відповідач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення господарського суду м. Києва від 11.02.2011р. скасувати, та прийняти нове, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог в частині стягнення основного боргу за виконані роботи у вересні 2010р. на суму 28 933, 87 грн., пені - в розмірі 271 171, 70 грн., інфляційних - в розмірі 193, 390, 05 грн., 3% річних - у розмірі 63 299,58грн.
Скаржник вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 11.02.2011р. прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків, викладених у рішенні, обставинам справи.
На підставі апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо - будівельної фірми «МЖКБУД» на рішення господарського суду міста Києва від 11.02.2011 року, згідно ст. 98 ГПК України, Київським апеляційним господарським судом ухвалою від 21.03.2011р. порушено апеляційне провадження.
Товариством з обмеженою відповідальністю «СВМ - Юг» подано відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить рішення господарського суду м. Києва від 11.02.2011р. по справі №22/426 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
З метою повного, всебічного та об'єктивного з'ясування фактичних обставин справи та неявкою в судове засідання представника відповідача розгляд справи відкладався.
Згідно з Розпорядженням заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 25.05.2011р., розгляд справи здійснено судовою колегією у складі: головуючий по справі суддя - Корсакова Г.В., судді - Кондес Л.О., Чорногуз М.Г.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, хоча про час та місце засідання суду був повідомлений належним чином, оскільки ухвали суду направлялись на адреси відповідача, що наявні в матеріалах справи та вказані скаржником в апеляційній скарзі.
Відповідно до абз.3 п.3.6 роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997р. №02-5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України», особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві.
В пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році» зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Судова колегія вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача.
Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти доводів апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення має бути змінено виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 14 жовтня 2008р. між ТОВ “Виробничо-будівельною фірмою МЖКБУД” ( Генеральний підрядник) та ТОВ “СВМ-Юг” (Субпідрядник) укладено договір підряду № 14-1-10/2008 згідно з яким, Генеральний підрядник (відповідач) доручає, а Субпідрядник (позивач) зобов'язується на умовах, встановлених договором, виконати на об'єкті ( Будівництво житлового комплексу в кварталі між вул. Чорновола, вул.. Дмитрівська, вул..Полтавська в Шевченківському районі м.Києва) роботи з улаштування монолітного каркасу (секція № 1) (п.2.1. договору).
Відповідно до п. 2.3 договору, детальний склад і обсяги робіт, строки, послідовність та інші умови їх виконання встановлюються в проектно-кошторисній документації та додатках до договору.
На виконання умов договору сторонами укладено додаткові угоди № 1 від 06.11.2008р., № 2 від 07.11.2008р., № 3 від 16.09.2009р., № 4 від 11.01.2010р., № 6 від 01.04.2010р., предметом яких є виконання додаткових робіт погодженої вартості.
Згідно з п.2.2. договору Генеральний підрядник (відповідач) зобов'язався на умовах, встановлених цим договором, прийняти якісно виконані Субпідрядником роботи та оплатити їх.
Відповідно до п.5.1. договору договірна ціна з улаштування 1 куб м. монолітного залізобетонного каркасу згідно додатками № 1та № 2 до цього договору складає: 1-го та 2-го рівня паркінгу та технічного поверху -716,67 грн., крім тогоПДВ 20% 143,33 грн., що разом становить 860,00 грн.; монолітного каркасу житлової будівлі -650,00 грн., крім тогоПДВ 20% 130,00 грн., що разом становить 780,00 грн.
Згідно з п.2.5. договору виходячи з орієнтовного обсягу робіт 11 240,00 куб.м. загальна орієнтовна вартість робіт по договору становить 8 850 400,00 грн., у тому числі ПДВ у розмірі 1 475 066,67 грн.
Розрахунки і платежі за договором визначені у розділі 7 договору, та згідно з п. 7.1 договору Генеральний підрядник здійснює оплату фактично виконаних робіт на підставі акту приймання-передачі виконаних робіт (форма КБ-2в) та довідки про вартість виконаних робіт (форми КБ-3), щомісячно у строк 5 робочих днів з дати прийняття генеральним підрядником виконаних робіт згідно з п. 14 договору.
Предметом позову у даній справі є стягнення заборгованості за виконані роботи згідно договору підряду № 14-1-10/2008 від 14.10.2008р.
Як вказує позивач за період з жовтня 2008р. по червень 2010р. ним були виконані роботи на загальну суму 6 046 712,82 грн., а також у вересні 2010р. на суму 18604,88 грн. Відповідач за виконані підрядні роботи розрахувався частково. Проплати на користь позивача здійснювались і під час розгляду справи, та з урахуванням отриманої оплати 02.02.2011р. на суму 50 000 грн., до стягнення з відповідача заявляється сума боргу в розмірі 1 584 952, 11 грн.
Вказана сума складає заборгованість за виконані роботи згідно актів за березень 2010р. (несплачений в сумі 650 810, 31 грн.), за квітень 2010р. (акт на суму 656 849, 82 грн. несплачений повністю), за травень 2010р. (акт на суму 228 358, 10 грн. несплачений повністю), за червень 2010р. (акт на суму 30 329 грн. не сплачений), за вересень 2010р. (акт на суму 18 604, 88 грн. неоплачений). Перелік актів, які є неоплаченими станом на 01.02.2011р. (без врахування проведеної оплати 02.02.2011р.) визначений як додаток до заяви про уточнення позовних вимог від 01.02.2011р.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 875 Цивільного кодексу України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх; договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта.
Відповідно до ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
При цьому, відповідно до ч.1 ст.175 ГК України, майново-господарські зобов'язання, які є одним із видів господарських зобов'язань, - це цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Однією з підстав виникнення господарського зобов'язання, згідно ст. 174 ГК України, є господарський договір.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, що визначено ст.175 ГК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частиною 1 ст. 510 ЦК України визначено, що сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.
Згідно з ч. 1 ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Як визначено ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Місцевий господарський суд позовні вимоги в частині стягнення основного боргу задовольнив частково на суму 1 564 952,11 грн. При цьому виходив з того, що акт за червень 2010р., за яким сума виконаних робіт складає 30329 грн., не підписаний з боку відповідача, інших доказів прийняття зазначених робіт на вказану суму вартості, суду не надано. Натомість акт за вересень 2010р. є аналогічним тому, що надавався відповідачу за червень 2010р. і роботи за ним прийняті частково на суму 10 329 грн., що підтверджується виправленнями здійсненими у акті № 1 за вересень 2010р. На вказаному акті містяться підписи обох сторін, акт скріплений печатками обох підприємств, що, за висновком суду, підтверджує погодження саме із виправленою сумою робіт, що підлягають оплаті.
Як вбачається з матеріалів справи та відповідачем не заперечується, за період з жовтня 2008р. по травень 2010р. позивачем були виконані, а відповідачем прийняті роботи на загальну суму 6 016 383,83 грн., що підтверджується актами виконаних підрядних робіт (форми КБ-2в) та довідками про вартість виконаних робіт форми КБ-3. Вказані Акти підписані представниками сторін та скріплені печатками підприємств. На актах відсутні будь-які зауваження чи заперечення відповідача, не вказано наявності спору між сторонами щодо вартості робіт чи матеріалів, чи щодо якості робіт.
Позивач вказує, що в червні 2010р. ним були виконані роботи відповідно до договору на загальну суму 30329 грн. Відповідачу були надані Акти приймання виконаних робіт за червень 2010р. на загальну суму 30329грн. та Довідку про вартість виконаних будівельних робіт за червень 2010р. Відповідач отримав вказані документи разом з супровідним листом 13.07.2010р., про що свідчить штамп відповідача на копії супровідного листа з вх. № 276 від 13.07.2010р. Відповідачем вказаний акт не підписаний.
У вересні 2010р. позивачем повторно було направлено відповідачу акт приймання виконаних робіт від 30.09.2010р. на суму 30 329,00 грн. (де помилково зазначено, що вказані роботи виконані у вересні 2010 р.).
Крім того, у вересні 2010р. позивачем були виконані роботи відповідно до договору на загальну суму 18604,88 грн., що підтверджується актом приймання виконаних підрядних робіт за вересень 2010р. Вказаний акт підписаний представниками сторін та скріплений печатками підприємств. Також позивачем направлена відповідачу Довідка про вартість виконаних підрядних робіт, в якій зазначена загальна вартість робіт, виконаних в червні (на суму 30329 грн.) та у вересні (на суму 18604,88 грн.)
Як вбачається з матеріалів справи Акт від 30.09.2010р. на суму 30 329,00 грн. та Довідка підписані відповідачем та скріплені печаткою підприємства, що спростовує доводи скаржника про їх непідписання відповідачем.
Водночас, вказаний акт містить зауваження працівника відповідача Мельника В.В., а саме розпорядження бухгалтерії зняти 20 000 грн. в зв'язку з тим, що не вивезено сміття. Відповідні виправлення здійснені відповідачем і в Довідці про вартість виконаних підрядних робіт за вересень 2010р.
Як правильно встановлено місцевим господарським судом, акт за вересень 2010р. є аналогічним тому, що надавався відповідачу за червень 2010р. (обсяг виконаних робіт є ідентичним). Проте, з висновком суду першої інстанції що роботи за спірним актом відповідачем прийняті частково на суму 10 329 грн., оскільки є виправлення здійснені у акті № 1 за вересень 2010р., колегія суддів не погоджується, з огляду на таке.
Згідно п.14.1. Договору субпідрядник щомісячно передає генеральному підряднику фактично виконані роботи по Акту приймання-передачі виконаних робіт (форма КБ-2в) і Довідці про вартість виконаних робіт (форма КБ-3). Субпідрядник підписує і передає Генеральному підряднику оформлені Акти виконаних робіт в 2-х примірниках для перевірки у термін не пізніше 30-го числа звітного місяця.
Відповідно до п.14.3. Договору відповідач зобов'язаний оглянути виконані роботи і розглянути надані позивачем Акти виконаних робіт протягом 5 (п'яти) робочих днів з моменту їх надання та прийняти виконані роботи шляхом підписання Актів, або надати позивачу письмову мотивовану відмову у прийнятті виконаних робіт із зазначенням переліку виявлених недоліків.
Згідно з п.14.4. договору у разі виявлення недоробок та дефектів у виконаних роботах сторонами складається Акт з переліком та обсягом недоліків, а також строками їх усунення. (дефектний акт).
Як вбачається з матеріалів справи відповідачем не було надано письмової мотивованої відмови у прийнятті виконаних в червні 2010р. робіт на загальну суму 30 329,00 грн., а тому немає підстав вважати роботи не виконаними.
Крім того, відповідачем не надано доказів щодо повноважень його працівника Мельника В.В., який зробив відмітку на Акті виконаних підрядних робіт, а також доказів погодження з позивачем відповідних виправлень чи складання сторонами дефектного акту.
З огляду на зазначене, та враховуючи, що Акт №1 за вересень 2010р. приймання виконаних підрядних робіт на суму 30 329,00 грн. підписаний відповідачем та засвідчений відтиском печатки підприємства, за оцінкою колегії суддів, відсутні підстави вважати, що підрядні роботи на загальну суму 30 329,00 грн. не були прийняті відповідачем.
Твердження скаржника про те, що суд відмовив позивачу у стягненні заборгованості за виконані роботи у вересні 2010р. на суму 18604,88 грн. є безпідставними.
Таким чином, оскільки позивачем за період з жовтня 2008р. по вересень 2010р. виконані роботи на загальну суму 6 065 317,71 грн., які оплачені відповідачем на суму 4480365,59 грн., що останнім не заперечується, сума основного боргу відповідача, на час прийняття рішення судом першої інстанції, становить 1 584,952,12 грн. Позивачем заявлено до стягнення з відповідача 1 584 952, 11 грн. основного боргу.
Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що з відповідача підлягає стягненню 1 584 952, 11 грн. основного боргу.
Щодо позовних вимог про стягнення 271 171,70 грн. пені, 193 390,05 грн. інфляційних втрат та 63 299,58 грн. -3 % річних судова колегія зазначає наступне.
Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Факт прострочення відповідачем зобов'язань по оплаті виконаних підрядних робіт підтверджується матеріалами справи.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст.611 ЦК України).
Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно зі ст.230 ГК України штрафними санкціями визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з ч.6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Згідно з п. 18.7 договору у разі прострочення оплати генеральним підрядником виконаних субпідрядником робіт, генеральний підрядник сплачує субпідряднику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.
Відповідно до ч.6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
За змістом п. 1 частини 2 ст. 258 ЦК щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) передбачена спеціальна позовна давність в один рік.
З зазначеного слідує, що частина 6 ст. 232 ГК України передбачає строк, у межах якого нараховуються штрафні санкції, а строк, протягом якого особа може звернутися до суду за захистом свого порушеного права, встановлюється Цивільним кодексом України.
Частинами 3, 4 ст. 267 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Як вбачається з матеріалів справи в суді першої інстанції відповідачем заявлено про застосування позовної давності до вимог про стягнення пені, в зв'язку з чим позивачем в цій частині позовні вимоги були уточнені. Виходячи з наведеного позивачем розрахунку пені, що здійснений у відношенні прострочення, яке виникло в періоді з 03.09.2009р. при врахуванні шестимісячного строку в межах якого підлягає нарахуванню пеня з дати настання строку оплати, сума пені, що заявлена до стягнення становить 271 171,70 грн.
Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивачем заявлено до стягнення 193 390,05 грн. інфляційних втрат та 63 299,58 грн. -3 % річних.
Місцевий господарський суд погодився з розрахунками позивача та задовольнив позовні вимоги в частині стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних в повному обсязі. При цьому, судом першої інстанції не враховано, що позивачем розрахунок пені, інфляційних втрат та 3% річних здійснений виходячи, в тому числі, із суми основного боргу ( 20 000 грн.) в стягненні якого судом було відмовлено.
Оскільки, як встановлено вище, є обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача 30 329,00 грн. за виконані підрядні роботи у червні 2010р. та оскільки акт приймання підрядних робіт на суму 30 329,00 грн. був підписаний відповідачем 13.10.2010р., факт прострочення відповідачем виконання грошових зобов'язань підтверджується матеріалами справи, згідно з наданим позивачем суду апеляційної інстанції уточненим розрахунком, який відповідає матеріалам справи та чинному законодавству, сума пені, що підлягає стягненню з відповідача становить 270 076,94 грн., сума інфляційних втрат - 192 048,73 грн. та 3% річних - в розмірі 63 086,32 грн.
З огляду на вищевикладене , позовні вимоги в частині стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних підлягають задоволенню частково.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Згідно зі ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Факт прострочення сплати заборгованості за договором № 14-1-10/2008 від 14.10.2008р. підтверджений наданими до справи актами виконаних робіт та платіжними документами, що підтверджують їх строк сплати та суму погашеної заборгованості, відповідачем не спростований, доказів здійснення розрахунків у відповідності з положеннями та у строки встановлені договором суду не надано.
Посилання відповідача на те, що місцевий господарський суд при винесенні рішення не взяв до уваги, що між сторонами фактично укладено додаткову угоду №7 від 02.04.2010р., якою було змінено порядок розрахунків за Договором №14-1-10/2008 від 14.10.2008р., а також встановлено інший порядок застосування відповідальності за невиконання грошових зобов'язань, судовою колегією до уваги не беруться, оскільки відповідачем не надано доказів укладення сторонами додаткової угоди №7. З матеріалів справи вбачається, що ухвалою господарського суду міста Києва від 23.02.2011р. у справі № 9/506 позов Виробничо-будівельної фірми «МЖК Буд» до Товариства з обмеженою відповідальністю «СВМ - Юг» про визнання укладеною між сторонами додаткову угоду № 7 від 02.04.2010р. до договору підряду №14-1-10/2008 від 14.10.2008р. залишено без розгляду.
Враховуючи вищевикладене, судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду міста Києва від 11.02.2011р. підлягає зміні. Суд апеляційної інстанції приймає по справі рішення про часткове задоволення позовних вимог. Апеляційна скарга залишається без задоволення.
Керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд,-
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо - будівельної фірми «МЖКБУД» на рішення господарського суду м. Києва від 11.02.2011р. у справі № 22/426 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду міста Києва від 11.02.2011 року у справі № 22/426 змінити.
Резолютивну частину рішення господарського суду міста Києва від 11.02.2011р. викласти в наступній редакції:
« Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо - будівельної фірми «МЖКБУД» (01042, м. Київ, вул. Саперне поле, 26-А, п/р 26003016260 в ПАТ АКБ «Аркада» м. Київ, МФО 322335, з рахунку виявленого під час виконання судового рішення, ідент. код 13667585) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СВМ - Юг» (юридична адреса: 04210, м.Київ, просп. Г. Сталінграда,18-А, п/р 26003001000012 в ПАТ «Радикал Банк», МФО 319111, ідент. код 33172697) 1 584 952,11 грн. основного боргу, 270 076,94 грн. пені, 192 048,73 грн. інфляційних втрат, 63 086,32 грн. - 3% річних, 21 101 грн. державного мита та 195,29 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В іншій частині в позові відмовити».
3. Видачу наказу доручити господарському суду міста Києва.
4. Матеріали справи № 22/426 повернути до господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя
Судді