01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
31.05.2011 № 10/38
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Сухового В.Г.
суддів:
при секретарі судового засідання
розглянувши апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Експериментальний завод залізобетонних шпал»
на ухвалу господарського суду міста Києва від 7 квітня 2011 року
у справі № 10/38 (суддя Котков О.В.)
за позовом Відкритого акціонерного товариства «Експериментальний завод залізобетонних шпал»
до Публічного акціонерного товариства «Укргазбанк»
про визнання договору недійсним,
Відкрите акціонерне товариство «Експериментальний завод залізобетонних шпал» (далі - позивач) звернулось до господарського суду м. Києва з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства «Укргазбанк» (далі відповідач) про визнання договору недійсним.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 7 квітня 2011 року у справі № 10/38 позов Відкритого акціонерного товариства «Експериментальний завод залізобетонних шпал» до Публічного акціонерного товариства «Укргазбанк» про визнання договору недійсним залишено без розгляду. Ухвала суду вмотивована тим, що ухвалою господарського суду міста Києва від 14.02.2011 року, в зв'язку з неявкою позивача та невиконання останнім вимог суду, розгляд справи було відкладено до 10.03.2011 року. Ухвалами господарського суду міста Києва від 10.03.2011 року розгляд справи було відкладено до 07.04.2011 року та продовжено строк вирішення спору на 15 днів, за клопотанням позивача. Клопотання позивача від 07.04.2011 року про відкладення розгляду справи визнано необґрунтованим, причини неявки до суду -неповажними, оскільки позивачем у справі являється товариство (ВАТ “Експериментальний завод залізобетонних шпал”), а не конкретний представник. Господарським процесуальним кодексом України передбачено ведення справи через представника, що надає можливість направити на розгляд справи іншу уповноважену особу. В судові засідання по справі представники позивача жодного разу не з'являлись, перед судовими засіданнями отримувались клопотання про відкладення розгляду справи, у яких зазначалось про неможливість забезпечення явки представника товариства у судове засідання. Згідно ухвал суду від 14.02.2011 року, від 10.03.2011 року явку позивача в судове засідання визнано обов'язковою, вказаними ухвалами позивача було попереджено про наслідки ухилення від виконання вимог суду, невиконання вимог ухвали та участі в судовому засіданні передбачені п. 5 ст. 81 ГПК України - залишення позову без розгляду. Позивач про розгляд справи судом поінформований, що підтверджується клопотаннями отримуваними судом від позивача, а тривалий розгляд спору з 26.01.2011 року свідчить про достатню кількість часу для виконання вимог суду викладених в ухвалах по справі. Ухвалами суду від 26.01.2011 року, від 14.02.2011 року, від 10.03.2011 року позивача було зобов'язано надати власне письмове підтвердження того, що у провадженні судів України або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує спір, нема справи зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав та немає рішення цих органів з такого спору; оригінали документів, копії яких додані до позовної заяви; докази на підтвердження повноважень осіб, що підписали кредитний договір № 90/2006 від 01.09.2006 року, проте позивачем відповідних документів надано не було, що унеможливило розгляд справи. Також суд першої інстанції зазначив про те, що невиконання вимог суду та неявка у судові засідання свідчать про затягування вирішення спору в судовому порядку. Суд першої інстанції дійшов висновку про те, що метою звернення позивача з позовом до суду є не захист порушених прав, а необхідність вирішення певних питань (в тому числі і можливість уникнення виконання договору, зупинення розгляду справи за позовом про стягнення боргу на підставі спірного договору тощо) шляхом створення судового процесу, що не узгоджується з нормами чинного законодавства.
Не погоджуючись із вищезазначеною ухвалою господарського суду міста Києва про залишення позовної заяви без розгляду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу господарського суду міста Києва від 7 квітня 2011 року у справі № 10/38 скасувати, а справу направити до господарського суду м. Києва для розгляду по суті. Скарга мотивована тим, що до початку судового засідання 07.04.2011р. у суді першої інстанції через канцелярію господарського суду м. Києва подано клопотання про відкладення розгляду справи на підставі того, що сторони прийшли до висновку про доцільність укладення мирової угоди та додатково узгоджують умови мирової угоди, проте суд першої інстанції не звернув увагу на дане посилання, не встановлено обставин, які могли вплинути на мирне врегулювання спору між сторонами, порушено норми процесуального права.
Відзив на апеляційну скаргу від відповідача не надходив.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.05.2011 року апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 31.05.2011 року.
30.05.2011р. через канцелярію Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи призначеної на 31.05.2011р. на іншу дату у зв'язку з необхідністю взяти участь у судовому засіданні у справі 50/54, призначеної до розгляду Київським апеляційним господарським судом на 31.05.2011р.о 9-30 год. за адресою: м. Київ, пров. Рильський, 8.
У судове засідання 31.05.2011р. представники сторін не з'явились. Суд дійшов висновку, що вказане клопотання не підлягає задоволенню, оскільки як передбачено приписами ст. 102 ГПК України, апеляційна скарга на ухвалу місцевого господарського суду розглядається протягом п'ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження. Водночас, клопотання про продовження строку розгляду апеляційної скарги скаржником не заявлялись.
Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.
Частиною 2 статті 101 ГПК України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Колегія суддів, розглянувши матеріали апеляційної скарги, дослідивши наявні докази у справі, вислухавши доводи представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права встановила наступне.
Позивач звернувся до господарського суду з позовом про визнання недійсним з моменту укладення кредитного договору № 90/2006 від 01.09.2006 року, укладеного між відповідачем та позивачем.
26.01.2011 р. господарським судом м. Києва порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 14.02.2011 року. Позивача зобов'язано надати суду на підтвердження статусу юридичної особи відповідача довідку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців; власне письмове підтвердження того, що у провадженні судів України або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує спір, нема справи зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав та немає рішення цих органів з такого спору; оригінали документів, копії яких додані до позовної заяви; докази на підтвердження повноважень осіб, що підписали кредитний договір № 90/2006 від 01.09.2006 року.
14.02.2011р. представником позивача через канцелярію до суду першої інстанції подано клопотання про відкладення розгляду справи, призначеної на 14.02.2011р. у зв'язку необхідністю представника бути присутньою у судовому засіданні в іншій справі.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 14.02.2011 року, в зв'язку з неявкою позивача та невиконання останнім вимог суду, розгляд справи відкладено на 10.03.2011 року. Явка позивача у судове засідання визнана обов'язковою. Позивача повторно зобов'язано надати суду на підтвердження статусу юридичної особи відповідача довідку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців; власне письмове підтвердження того, що у провадженні судів України або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує спір, нема справи зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав та немає рішення цих органів з такого спору; оригінали документів, копії яких додані до позовної заяви; докази на підтвердження повноважень осіб, що підписали кредитний договір № 90/2006 від 01.09.2006 року. Також позивача було попереджено про наслідки невиконання вимог суду згідно з п.5 ст. 81 ГПК України та можливість залишення позову без розгляду.
10.03.2011р. представником позивача через канцелярію до суду першої інстанції подано клопотання про відкладення розгляду справи, призначеної на 10.03.2011р. у зв'язку необхідністю представника бути присутньою при допиті клієнта за викликом Служби безпеки України та клопотання про продовження строків розгляду справи.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 10.03.2011 року клопотання представника позивача задоволено, строк розгляду справи продовжено на 15 днів. Також ухвалою господарського суду міста Києва від 10.03.2011 року в зв'язку з неявкою позивача та невиконання останнім вимог суду, розгляд справи було відкладено на 07.04.2011 року. Явку позивача у судове засідання визнано обов'язковою. Позивача втретє зобов'язано надати суду документи, які вимагались згідно з ухвалами суду від 26.01.2011р. та 14.02.2011р. Позивач був попереджений про те,що при ухиленні від виконання вимог суду та невиконанні вимог ухвали суду згідно з п.5 ст.81 ГПК України позов буде залишено без розгляду.
07.04.2011р. представником позивача через канцелярію до суду першої інстанції подано клопотання про відкладення розгляду справи, призначеної на 07.04.2011р. у зв'язку необхідністю представника за викликом до органів прокуратури захищати клієнта, а також представник просив суд продовжити строки розгляду справи для узгодження умов мирової угоди.
З матеріалів справи вбачається, що представник позивача жодного разу не з'являвся у судові засідання, у тому числі й після визнання його явки обов'язковою. Більше того, позивач протягом розгляду справи не здійснив жодних дій щодо виконання ухвал суду першої інстанції в частині надання документів. З огляду на це, правильним є висновок суду першої інстанції про те, що позивачем у справі є товариство (ВАТ “Експериментальний завод залізобетонних шпал”), а не конкретний представник та, що ГПК України передбачено ведення справи через представника, що надає можливість направити на розгляд справи іншу уповноважену особу, чого позивачем не було зроблено.
Як свідчать матеріали справи, позивач про розгляд справи судом був поінформований належним чином, що підтверджується відповідними поштовими повідомленнями та клопотаннями, які суд першої інстанції отримував від позивача, при цьому, тривалий розгляд спору, а саме з 26.01.2011 року по 07.04.2011р. свідчить про достатню кількість часу для виконання вимог суду, викладених у його ухвалах.
Відповідно до частини першої статті 77 ГПК України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
Частиною першою статті 69 ГПК України встановлено, що спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня отримання позовної заяви.
У цьому контексті слід звернути увагу і на той факт, що позивачем не надано доказів, які підтвердили б неможливість представлення інтересів позивача іншою особою, або доказів неможливості подання документів, витребуваних на підставі ухвал суду першої інстанції. Колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції про те, що невиконання вимог суду та неявка у судові засідання, свідчать про затягування вирішення спору в судовому порядку, є цілком обґрунтованим та відповідає фактичним обставинам у справі.
Частиною 1 статті 32 ГПК України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ч. 1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, як встановлено статтею 34 ГПК України.
Згідно з положеннями ст. 36 ГПК України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору; письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії; оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.
Отже, ненадання позивачем витребуваних судом відомостей та документів перешкоджає всебічно та об'єктивно встановити обставини справи, повно дослідити обґрунтованість позовних вимог по справі та прийняти правильне та обґрунтоване рішення в межах встановлених процесуальних строків.
Згідно ст. 1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, мають право звертатися до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. У відповідності до ст. 2 ГПК України господарський суд порушує справи за позовними заявами підприємств і організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.
Статтею 22 ГПК України передбачено, що сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами.
За вказаних обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що звернення позивача з позовом до суду є не захист порушених прав, а необхідність вирішення певних питань (в тому числі і можливість уникнення виконання договору, зупинення розгляду справи за позовом про стягнення боргу на підставі спірного договору тощо) шляхом створення судового процесу, що не узгоджується з нормами чинного законодавства.
Пунктом 5 ч.1 ст. 81 ГПК України передбачено, що господарський суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору, або представник позивача не з'явився на виклик у засідання господарського суду і його нез'явлення перешкоджає вирішенню спору.
Враховуючи невиконання позивачем вимог ухвал суду першої інстанції від 26.01.2011р., 14.02.2011р. та 10.03.2011р. щодо надання документів та ухилення від участі у судових засіданнях представника позивача, судом першої інстанції вірно застосовано положення ст. 81 ГПК України, а позов позивача правомірно залишено без розгляду.
За вказаних обставин доводи апеляційної скарги колегією суддів відхилено як необґрунтовані, оскільки вони спростовуються викладеним вище.
Виходячи з наведеного, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що ухвала господарського суду міста Києва від 07.04.2011 року у справі № 10/38 відповідає обставинам справи, є законною та обґрунтованою.
Керуючись ст. ст. 81, 99, 101, 102, 103, 105, 106 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Залишити ухвалу господарського суду міста Києва від 07.04.2011 року у справі № 10/38 без змін, а апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Експериментальний завод залізобетонних шпал» без задоволення.
2. Матеріали справи № 10/38 повернути до господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Головуючий суддя
Судді
07.06.11 (відправлено)