01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
31.05.2011 № 6/413-35/339
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Сухового В.Г.
суддів:
при секретарі:
розглянувши апеляційну скаргу Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"
на ухвалу господарського суду м. Києва від 18.03.2011 р.
у справі № 6/413-35/339 (суддя Смирнова Ю.М.)
за позовом Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тандем"
третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, Дочірня компанія «Укртрансгаз» Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"
про стягнення 5 495 228,49 грн.
стягувач Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"
боржник Товариство з обмеженою відповідальністю «Тандем»
на дії Ленінського відділу державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції
за участю Відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві,
Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" звернулась до господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тандем" про стягнення 5 377 699,35 грн. основного боргу, 3% річних у розмірі 20 725,59 грн. та пені у розмірі 96 803,55 грн. (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог).
Рішенням господарського суду міста Києва від 21.10.2004 у справі № 6/413-35/339 позов задоволено частково, припинено провадження у справі в частині стягнення 5 377 699,35грн., стягнуто з відповідача 96 803,55 грн. пені, 20 725,59 грн. 3% річних, 1 700,00грн. по сплаті державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.01.2005 рішення господарського суду міста Києва від 21.10.2004 у справі № 6/413-35/339 залишено без змін.
09.02.2005 господарським судом міста Києва видано наказ про примусове виконання рішення господарського суду міста Києва від 21.10.2004.
Постановою Вищого господарського суду України від 18.10.2005 постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.01.2005 у справі № 6/413-35/339 залишено без змін.
До господарського суду міста Києва надійшла скарга Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" на дії (бездіяльність) органу державної виконавчої служби, в якій скаржник просить визнати неправомірними дії Ленінського відділу державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції, які призвели до відсутності виконавчого провадження з виконання наказу господарського суду міста Києва від 09.02.2005 у справі № 6/413-35/339 та зобов'язання Ленінського відділу державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції відновити виконавче провадження та вчинення виконавчих дій з примусового виконання наказу від 09.02.2005 у справі № 6/413-35/339. Скарга мотивована тим, що дії Ленінського відділу державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції щодо пересилки виконавчого провадження між Ленінським відділом державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції та Відділом державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у місті Києві призвели до втрати виконавчого провадження з примусового виконання наказу від 09.02.2005 у справі № 6/413-35/339 та порушують права Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" як стягувача у вказаному виконавчому провадженні.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 18.03.2011 року у справі №6/413-35/339 скаргу Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" на дії (бездіяльність) органу державної виконавчої служби відхилено. Зазначену ухвалу обґрунтовано тим, що в силу положень ч. 1 ст. 121-2 Господарського процесуального кодексу України скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена, проте Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" звернулась до суду з вказаною скаргою 31.01.2011 р. Водночас, клопотання про відновлення строку для подання скарги на дії державного виконавця до скарги не додано, представником скаржника в судовому засіданні також таке клопотання не заявлялось і, відповідно скаржник звернувся зі скаргою на дії (бездіяльність) органу державної виконавчої служби з пропуском встановленого ст.121-2 Господарського процесуального кодексу України строку для її подання. Також скаржником не надано належних та допустимих доказів неправомірності дій Ленінського відділу державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції щодо закінчення виконавчого провадження з виконання наказу № 6/413-35/339, а також доказів на підтвердження причинно-наслідкового зв'язку між діями державного виконавця щодо закінчення виконавчого провадження та відсутністю виконавчого провадження з виконання наказу № 6/413-35/339. Суд першої інстанції не знайшов підстав вважати, що дії державного виконавця з винесення постанови про закінчення виконавчого провадження та направлення виконавчого документа для подальшого виконання за місцезнаходженням боржника до Відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у місті Києві є неправомірними і порушують права та інтереси позивача (стягувача).
Не погоджуючись з ухвалою суду, Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду м. Києва від 18.03.2011 року у справі №6/413-35/339, прийняти нову ухвалу, якою скаргу Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" задовольнити в повному обсязі. В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник зазначає про те, що про винесені оскаржуваної ухвали суд неповністю з'ясував обставини, що мають значення для справи та порушив норми матеріального та процесуального права, а саме не витребував у Ленінського ВДВС Луганського МУО доказів направлення наказу господарського суду м. Києва №6/413-35/339, повторно не зобов'язав органи ДВС направити повноважених представників у судове засідання для надання пояснень з факту пересилки зазначеного виконавчого провадження. Також, судом в односторонньому порядку прийняті до уваги заперечення органів ДВС у м. Луганську та м. Києві про неможливість надати у судове засідання матеріали виконавчого провадження в зв'язку із знищенням матеріалів виконавчого провадження за строком зберігання, а доводи стягувача залишені судом поза увагою.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду 18.04.2011 року апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 26.04.2011 року.
26.04.2011 року до суду від позивача надійшла заява про продовження строку розгляду справи. Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.04.2011 року продовжено строк розгляду справи на п'ятнадцять днів. Розгляд справи відкладено на 17.05.2011 року.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.05.2011 року у зв'язку з нез'явленням представників Ленінського відділу ДВС, а також представників відділу ДВС Печерського районного управління юстиції у м. Києві розгляд справи відкладено на 31.05.2011р.
31.05.2011р. до Київського апеляційного господарського суду надійшли заперечення Ленінського відділу ДВС на апеляційну скаргу, у яких відділ вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Колегія суддів, розглянувши матеріали апеляційної скарги, дослідивши наявні докази у справі, вислухавши доводи представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права встановила наступне.
Постановою державного виконавця Державної виконавчої служби у Печерському районі від 31.01.2006 на підставі ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження" закінчено виконавче провадження з виконання наказу № 6/413-35/339 і направлено виконавчий документ та постанову до ДВС міста Луганськ.
Вказана постанова мотивована тим, що за боржником на праві власності нерухомого майна та транспортних засобів не зареєстровано, кошти на рахунках відсутні. Однак згідно довідки боржника на його балансі є майно, яке знаходиться на відповідальному зберіганні у ТОВ "Луганськ-Бауцентр" за адресою: м. Луганськ, вул. Оборонна, 4/6.
07.03.2006 державним виконавцем Державної виконавчої служби у Ленінському районі м. Луганська винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з виконання наказу № 6/413-35/339 виданого 09.02.2005.
У зв'язку з відсутністю за адресою ТОВ "Луганськ-Бауцентр" та відсутністю майна, яке належить боржнику, 20.04.2006 на підставі п. 10 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження" державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, виконавчий документ направлено для подальшого виконання до ДВС у Печерському районі м. Києва.
Постановою державного виконавця відділ державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у місті Києві від 13.06.2006 року відмовлено у відкритті виконавчого провадження з виконання наказу № 6/413-35/339.
26.06.2006 до ДВС у Ленінському районі м. Луганська надійшов вищезазначений наказ.
08.09.2006 державним виконавцем ДВС у Ленінському районі м. Луганська винесено постанову про закінчення виконавчого провадження та направлено вищезазначений наказ для подальшого виконання за територіальністю за адресою боржника до ДВС у Печерському районі м. Києва, оскільки у ході проведення виконавчих було встановлено, що ТОВ "Луганськ-Бауцентр" за адресою: м. Луганськ, вул. Оборонна, 46 не виявлено, майно, на яке можна звернути стягнення відсутнє, згідно з відповіддю МДПІ юридична особа під назвою ТОВ "Луганськ-Бауцентр" не зареєстрована.
Відповідно до ч. 1 ст. 121-2 ГПК України, скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.
Судом першої інстанції встановлено, що про факт закінчення виконавчого провадження Ленінським відділом державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції та направлення наказу до відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у місті Києві скаржнику стало відомо з листа Головного управління юстиції у Луганській області від 14.03.2008 № 13-24-1293, який отримано скаржником 21.03.2008р.
Згідно відмітки господарського суду міста Києва Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" звернулась до суду з вказаною скаргою 31.01.2011 р.
Відповідно до матеріалів справи, клопотання про відновлення строку для подання скарги на дії державного виконавця до скарги не додано, представником скаржника в судовому засіданні також не заявлялось.
Отже, скаржник звернувся зі скаргою на дії (бездіяльність) органу державної виконавчої служби з пропуском встановленого ст.121-2 Господарського процесуального кодексу України строку для її подання.
Згідно з п. 10 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, яка діяла на час винесення постанови про закінчення виконавчого провадження від 08.09.2006) виконавче провадження підлягає закінченню у випадку направлення виконавчого документа за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби.
Таким чином, Ленінським відділом державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції винесено постанову про закінчення виконавчого провадження у відповідності з положеннями п. 10 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження".
У скарзі не наведено доказів щодо причинно-наслідкового зв'язку між діями Ленінського ВДВС Луганського МУЮ стосовно закінчення виконавчого провадження та відсутності виконавчого провадження з виконання рішення відповідно до наказу №6/413- 38/5/339 від 09.02.2005.
Відповідно до ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Отже, враховуючи вищенаведене, у суду відсутні підстави вважати, що дії державного виконавця з винесення постанови про закінчення виконавчого провадження та направлення виконавчого документа для подальшого виконання за місцезнаходженням боржника до відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у місті Києві є неправомірними і порушують права та інтереси позивача (стягувача).
Відповідно до п. 7.1, 9.9 «Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби», затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 25.12.2008 №2274/5 строк зберігання завершених виконавчих проваджень, переданих на зберігання, реєстрів виконавчих проваджень, переданих державному виконавцю, становить 3 роки.
Згідно до Акту про вилучення документів для знищення, що не підлягають зберіганню №4, затвердженого в.о. начальника Ленінського відділу державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції Попович А.Г. 26.02.2010, виконавче провадження №6-252 щодо виконання рішення на підставі наказу №6/413-35/339 від 09.02.2005р., виданого господарським судом м. Києва, про стягнення з ТОВ «Тандем» на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" 119347,14 грн., вилучено для знищення.
Відповідно до ч. 1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Суд вирішує спір на підставі поданих та витребуваних в порядку ст. 38 ГПК України доказів.
Позивачем (скаржником) не надано суду належних доказів на підтвердження обставин, якими скаржник обґрунтував вимоги скарги на дії органу ДВС.
Колегія суддів зазначає, що знищення матеріалів виконавчого провадження № 6-252 щодо виконання рішення суду за наказом № 6/413-35/339 від 09.02.2005р., здійснене у встановленому порядку, чого не заперечує скаржник, унеможливлює витребування судом матеріалів виконавчого провадження та їх дослідження у даній справі. Колегія суддів вважає, що встановлення на даний час обставин щодо дій (бездіяльності) органу ДВС у зазначеному виконавчому проваджені стало неможливим у зв'язку з несвоєчасним зверненням заявника з даною скаргою після закінчення строків здійснення виконавчого провадження і встановленого строку зберігання матеріалів виконавчого провадження (3 роки).
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів зазначає, що твердження скаржника про те, що дії органу державної виконавчої служби, а саме ВДВС Ленінського РУЮ у м. Луганськ призвели до втрати виконавчого провадження з примусового виконання та порушують права скаржника, як стягувача у виконавчому провадженні не приймаються до уваги та спростовуються вищенаведеним.
Також скаржник просив суд зобов'язати ВДВС Луганського МУЮ відновити виконавче провадження щодо виконання рішення відповідно до наказу №6/413-35/339 від 09.02.2005.
Згідно положень пункту 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" № 14 від 26.12.2003 у разі визнання неправомірними рішення, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд зобов'язує їх усунути допущені порушення або іншим шляхом поновлює порушені права чи свободи заявника. При цьому, суд не вправі зобов'язувати зазначених осіб до вчинення тих дій, які згідно із Законом України "Про виконавче провадження" № 606-ХІУ можуть здійснюватися тільки державним виконавцем або відповідною посадовою особою державної виконавчої служби.
Отже, суд дійшов вірного висновку, що оскільки вчинення державним виконавцем таких дій є його обов'язком відповідно до Закону України "Про виконавче провадження", тому вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.
Частиною 7 п. 8 роз'яснення Президії Вищого господарського суду України від 28.03.2002 № 04-5/365 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" передбачено, що за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується, що скарга Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" в частині вимог про визнання неправомірними дій Ленінського відділу державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції, які призвели до відсутності виконавчого провадження з виконання наказу господарського суду міста Києва від 09.02.2005 у справі № 6/413-35/339 задоволенню не підлягає.
З урахуванням викладеного судова колегія вважає, що ухвала господарського суду м. Києва від 18.03.2011 у справі № 6/413-35/339 прийнята з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, які мають значення для вирішення даного спору.
У зв'язку з цим, Київський апеляційний господарський суд не вбачає підстав для скасування ухвали господарського суду м. Києва від 18.03.2011 у справі № 6/413-35/339.
Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд , -
1. Залишити ухвалу господарського суду м. Києва від 18.03.2011 року у справі №6/413-35/339 без змін, а апеляційну скаргу Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" без задоволення.
2. Матеріали справи № 6/413-35/339 повернути до господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Головуючий суддя
Судді
07.06.11 (відправлено)