01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
25.05.2011 № 55/253
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Зубець Л.П.
суддів:
при секретарі:
за участю представників:
від позивача - не з'явився
від відповідача - ОСОБА_1 (дов. №115 від 25.06.2010 р.)
від третьої особи - не з'явився
від прокуратури - Волік О.Л. (посвідчення №271)
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
апеляційну скаргу Заступника прокурора Шевченківського району міста Києва в інтересах
держави в особі Державної спеціалізованої бюджетної установи
„Аграрний фонд”
на рішення Господарського суду міста Києва
від 11.11.2010 р.
у справі №55/253 (суддя Ягічева Н.І.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Трансбудпостач”
до Державної спеціалізованої бюджетної установи „Аграрний фонд”
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:
Товариство з обмеженою відповідальністю „Вікторія”
про стягнення 50449,11 грн. та розірвання біржового контракту
Товариство з обмеженою відповідальністю “Трансбудпостач” (далі за текстом - ТОВ „Трансбудпостач”, позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Державної спеціалізованої бюджетної установи “Аграрний фонд” (далі за текстом - ДСБУ „Аграрний фонд”, відповідач) про розірвання біржового контракту Аграрної біржі №2143 АБ від 16.09.2009 р. та стягнення грошових коштів у розмірі 37157,82 грн., процентів за користування чужими грошовими коштами у розмірі 2 775,63 грн., пені згідно ч.2 ст.231 ГК України - 6725,56грн., штрафу згідно ч.2 ст.231 ГК України - 2601,05 грн., штрафу за контрактом - 1114,73 грн., збитків в сумі 74,32 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за Біржовим контрактом Аграрної біржі №2143 АБ від 16.09.2009р.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.11.2010 р. у справі №55/253 позовні вимоги задоволено частково. Розірвано Біржовий контракт Аграрної біржі № 2143 АБ від 16.09.2009 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю „Трансбудпостач” та Державною спеціалізованою бюджетною установою „Аграрний фонд”. Стягнуто з Державної спеціалізованої бюджетної установи „Аграрний фонд” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Трансбудпостач” 6725,56 грн. пені, 2601,05 грн. штрафу згідно ч.2 ст. 231 Господарського кодексу України, 1114,73 грн. штрафу за контрактом, 74,32 грн. збитків, 190,16 грн. витрат по оплаті державного мита та 167,19 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В решті позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, Заступник прокурора Шевченківського району м. Києва в інтересах держави в особі Державної спеціалізованої бюджетної установи „Аграрний фонд” звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 11.11.2010 року у справі №55/253, прийняти нове рішення, яким відмовити повністю у задоволенні позовних вимог.
Підставою для скасування рішення суду апелянт зазначив неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, а також порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.03.2011 р. у справі №55/253 прийнято апеляційну скаргу Заступника прокурора Шевченківського району м. Києва до провадження, розгляд апеляційної скарги призначено на 23.03.2011 р.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.03.2011 р. у справі №55/253 розгляд апеляційної скарги Заступника прокурора Шевченківського району м. Києва відкладено на 18.04.2011 р.
В судовому засіданні апеляційної інстанції 18.04.2011 р. представник прокуратури підтримав апеляційну скаргу, просив суд апеляційну скаргу задовольнити, скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 11.11.2010 р. у справі №55/253, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю.
В судовому засіданні апеляційної інстанції 18.04.2011 р. представник відповідача підтримав апеляційну скаргу, просив суд апеляційну скаргу задовольнити, скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 11.11.2010 р. у справі №55/253, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.04.2011 р. у справі №55/253 продовжено строк розгляду апеляційної скарги Заступника прокурора Шевченківського району міста Києва в інтересах держави в особі Державної спеціалізованої бюджетної установи „Аграрний фонд” у справі №55/253 на п'ятнадцять днів; залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю „Вікторія”; розгляд апеляційної скарги відкладено на 16.05.2011 р.; зобов'язано сторін, третю особу надати додаткові докази.
В судовому засіданні апеляційної інстанції 16.05.2011 р. представник прокуратури підтримав апеляційну скаргу, просив суд апеляційну скаргу задовольнити, скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 11.11.2010 р. у справі №55/253, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю.
В судовому засіданні апеляційної інстанції 16.05.2011 р. представник відповідача підтримав апеляційну скаргу, просив суд апеляційну скаргу задовольнити, скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 11.11.2010 р. у справі №55/253, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю.
В судовому засіданні апеляційної інстанції 16.05.2011 р. представник позивача заперечував проти апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 11.11.2010 р. у справі №55/253 - без змін, вважаючи оскаржуване рішення законним та обґрунтованим.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.05.2011 р. у справі №55/253 розгляд апеляційної скарги Заступника прокурора Шевченківського району м. Києва відкладено на 25.05.2011 р.; зобов'язано сторін, третю особу надати додаткові докази.
24.05.2011 р. через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від представника позивача надійшло клопотання, в якому останній просить розглянути справу у його відсутності.
В судове засідання апеляційної інстанції 25.05.2011 р. представники позивача, третьої особи не з'явились. Враховуючи те, що в матеріалах справи мають місце докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представників позивача, третьої особи.
В судовому засіданні апеляційної інстанції 25.05.2011 р. представник прокуратури підтримав апеляційну скаргу, просив суд апеляційну скаргу задовольнити, скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 11.11.2010 р. у справі №55/253, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю.
В судовому засіданні апеляційної інстанції 25.05.2011 р. представник відповідача підтримав апеляційну скаргу, просив суд апеляційну скаргу задовольнити, скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 11.11.2010 р. у справі №55/253, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
16 вересня 2009 року між Позивачем, як покупцем, та відповідачем, як продавцем, відповідно до Закону України “Про державну підтримку сільського господарства України” від 24.06.2004 р. №1877-ІV та згідно Правил біржової торгівлі на Аграрній біржі, було укладено Біржовий контракт аграрної біржі №2143 АБ (далі за текстом - Договір).
Відповідно до п.1 Договору продавець продав, а покупець купив товар - пшениця 2 клас, згідно ДСТУ-3768:2004 (урожаю 2007 р.), кількістю 26,055 тонн, вартість товару 37157,82 грн. з ПДВ (п.1.3. Договору). Реєстраційний збір відповідно до п.1.4. Договору - 0,2% з ПДВ - 74,32 грн. Сума оплати за контрактом - 37157,82 грн. (п.1.7. Договору).
Тип контракту - спот (п.1.8. Договору).
Розділом 2 Договору “Поставка товару” сторони погодили наступне:
- п.2.1. продавець забезпечує наявність товару на базисі поставки: EXW ТОВ “Вікторія” Дніпропетровська обл.,
- п.2.2. негайна поставка - згідно пункту 2.10 Закону України “Про державну підтримку сільського господарства України” протягом 5-ти робочих днів.
- п.2.3. після проведення біржових торгів продавець протягом 10-ти робочих днів надає покупцю:
- акт передавання-приймання товару на дату оплати товару;
- складський документ;
- податкову накладну;
- картку аналізу зерна або посвідчення.
Виходячи зі змісту п.4.1. та п.4.2. Договору оплата коштів за контрактом згідно п.1.7 здійснюється покупцем протягом 10-ти банківських днів, після реєстрації контракту на Аграрній біржі, на реєстраційний рахунок Аграрного фонду. Сплата реєстраційного збору згідно п.1.4. здійснюється на рахунок Аграрної біржі покупцем протягом двох робочих днів після укладання контракту.
Відповідно до п.6.3. Договору у разі відсутності товару на базисі поставки або невідповідності кількості обумовленої цим контрактом, винна сторона зобов'язана відшкодувати іншій стороні понесені збитки та виплатити штраф у розмірі 3% від суми угоди.
Відповідно до п.6.5. Договору при невиконанні п.2.2. контракту, укладений контракт підлягає розірванню.
На виконання умов Договору позивач здійснив оплату пшениці в розмірі 37157,82 грн., що підтверджується платіжним дорученням №35 від 29.09.2009 р. та здійснив оплату реєстраційного збору на суму 74,32 грн., що підтверджується платіжним дорученням №31 від 29.09.2009 р.
08.10.2009 р. відповідач видав позивачу дозвіл на відвантаження пшениці №41-10/5038 від 08.10.2009 р., відповідно до якого зобов'язано ТОВ “Вікторія” переоформити пшеницю 2 класу у кількості 26,055 тонн, номер складського документу - АТ 579461 від 15.09.2009 р. у власність ТОВ „Трансбудпостач”.
08.10.2009 р. позивач і відповідач підписали Акт передачі-приймання, відповідно до якого відповідач передає, а позивач приймає пшеницю 2 класу, 2007 р. в кількості 26,055 тонн, вартістю 37157,82 грн., що знаходиться на зберіганні ТОВ “Вікторія”.
28.12.2009 р. відповідач видав на ім'я директора Позивача Тіщенко І.Б. довіреність №1278 від 28.12.2009 р., що посвідчує право на отримання зерна відповідно до дозволу на відвантаження №41-10/5038 від 08.10.2009 р.
08.10.2009 р. позивач, відповідач та ТОВ “Вікторія” підписали акт б/н відповідно до якого продавець переоформлює, а покупець (позивач) приймає на зберігання зерно пшениці 2кл. (урожаю 2007 р.) в кількості 26,055 тонн, яке знаходиться на зберіганні у ТОВ “Вікторія”. Згідно п.4 вказаного Акту продукція знаходиться на зберіганні в складі №2 та буде відвантажена зі складу №2.
29.12.2009 р. позивач звернувся до зберігача пшениці ТОВ “Вікторія” з вимогою відвантажити пшеницю 2 класу урожаю 2007 р. у кількості 26,055 тонн, що знаходиться на зберіганні ТОВ “Вікторія” на підставі складської квитанції серія АТ №579461 від 15.09.2009 р.
Листом №348 від 02.02.2010 р. ТОВ “Вікторія” відмовило в відвантаженні зерна, посилаючись на те, що складська квитанція АТ №579461 на момент звернення ТОВ “Трансбудпостач” є погашеною. Відповідно до дозволу Відповідача №41-10/2023 від 05.10.2009 р. вказана пшениця кількістю 26,055 тонн була відвантажена на адресу ПП “Емпоріум” через уповноважену особу Куницького Ю.Г., згідно довіреності №1525 виданої ДСБУ “Аграрний фонд” 05.10.2009 р.
30.12.2009 р. позивач звернувся до відповідача з листом, відповідно до якого просив терміново вжити заходів для вирішення питання поставки зерна за дозволом на відвантаження пшениці №41-10/5038 від 08.10.2009 р., передати позивачу складські документи, податкові накладні, картки аналізу зерна або посвідчення.
Проте, відповідач не виконав свої зобов'язання по поставці позивачу пшениці за укладеним Контрактом. Відповідно до витягу №68 з Реєстру складських документів на зерно від 07.06.2010 р., виданих ДП “Держреєстри України” на запит позивача, інформація щодо складської квитанції на зерно серії АТ №579461 в основному Реєстрі відсутня.
Посилаючись на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за Договором, позивач звернувся до суду з позовом про розірвання Договору, повернення суми попередньої оплати, стягнення відсотків за користування чужими грошовими коштами, стягнення збитків, пені та штрафу.
Виходячи зі змісту ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Позивач наполягав на розірванні договору внаслідок істотного порушення умов договору з боку відповідача, а саме: невиконання обов'язку поставки товару (пшениці 2 класу урожаю 2007 р. загальною вартістю 37157,82 грн.) у встановлені строки, згідно умов Біржового контакту №2143 АБ від 16.09.2009 р.
Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст.ст. 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України саме на позивача покладається обов'язок довести за допомогою належних у розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України доказів наявності підстав для дострокового розірвання спірного договору.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Зазначене також кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України, де встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Розділом 2 Договору “Поставка товару” сторони встановили наступне:
- п.2.1. Продавець забезпечує наявність товару на базисі поставки: EXW ТОВ “Вікторія”Дніпропетровська обл.,
- п.2.2. негайна поставка - згідно пункту 2.10 закону України “Про державну підтримку сільського господарства України” протягом 5-ти робочих днів.
- п.2.3. після проведення біржових торгів Продавець протягом 10-ти робочих днів надає Покупцю:
- акт передавання-приймання товару на дату оплати товару;
- складський документ;
- податкову накладну;
- картку аналізу зерна або посвідчення.
Відповідно до п.6.5. Договору при невиконанні п.2.2. контракту, укладений контракт підлягає розірванню.
Відповідно до п.2.10 ст.2 Закону України “Про державну підтримку сільського господарства України” негайна поставка (спот) - поставка товару на організованому аграрному ринку на умовах, що передбачають передання у власність або розпорядження такого товару контрагенту протягом п'яти робочих днів, наступних за днем укладання відповідного цивільно-правового договору, при виконанні таким контрагентом його умов.
Як вбачається з Контракту (п.2.1.), поставка повинна бути здійснена на умовах EXW: продавець вважається таким, що виконав свої зобов'язання щодо поставки, в момент, коли він надав товар у розпорядження покупця на площах свого підприємства чи в іншому названому місці (наприклад, на заводі, фабриці, складі). Продавець зобов'язаний, з урахуванням положень ст.Б.5, нести всі ризики втрати чи пошкодження товару до моменту здійснення його поставки у відповідності зі статтею А.4 (ІНКОТЕРМС, редакція 2000 року).
Як вже зазначалося вище, на виконання умов Договору позивачем здійснено оплату пшениці в розмірі 37157,82грн., оплату реєстраційного збору на суму 74,32грн., що підтверджується платіжним дорученням №35 від 29.09.2009 р. та платіжним дорученням №31 від 29.09.2009 р. відповідно; 08.10.2009 р., відповідачем видано позивачу дозвіл на відвантаження пшениці №41-10/5038 від 08.10.2009 р.
Проте, фактична поставка вказаного товару позивачу здійснена не була.
Отже, суд апеляційної інстанції вважає, що вказані обставини дають підстави для висновку про наявність істотного порушення умов договору.
Істотність такого порушення зумовлюється тим, що позивач повністю був позбавлений того, на що розраховував при укладання спірного договору - отримання товару - зерно пшениці 2кл. (урожаю 2007р.) в кількості 26,055 тонн у встановлений строк.
Відповідно зі ст.611 Цивільного кодексу України одним з наслідків порушення зобов'язання законодавець визначає розірвання договору.
Статтею 188 Господарського кодексу України передбачено дотримання певного порядку розірвання договорів. Проте, керуючись ст. 124 Конституції України та висновками Конституційного Суду України, викладеними у рішенні від 09.07.2002 р. №15-рп/2002, слід зазначити, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.
За таких обставин, вимоги позивача про розірвання спірного Біржового контакту підлягають задоволенню.
Колегією суддів встановлено, що надані в матеріали справи як Акт б/н від 08.10.2009 року, так і Акт передачі-приймання від 08.10.2009 року, складно не за місцем знаходження зернового складу (ТОВ “Вікторія”), не під час здійснення господарської операції, або безпосередньо після її закінчення, їх зміст відображає різні по суті господарські операції (переоформлення зерна та фактична передача зерна) здійснені відносного одного і того самого товару.
Здійснення господарської операції з переоформлення зерна у власність позивача, відповідач, згідно Інструкції про ведення обліку й оформлення операцій із зерном і продуктами його переробки на хлібоприймальних та зернопереробних підприємствах, крім дозволу (заяви) №41-10/5038 від 08.10.2009 року, повинен був надати ТОВ “Вікторія” складські документи на зерно і доручення на уповноважену особу. Доказів на підтвердження вчинення зазначених дій відповідачем суду не надано.
В матеріалах справи знаходиться довіреність № 1278 (дійсна до 28.01.2010 р.), видана відповідачем тільки 28 грудня 2009 року на ім'я директора ТОВ “Трансбудпостач” Тіщенка І.Б.
Вказаною довіреністю відповідач уповноважив Тіщенка І.Б. отримати у ТОВ “Вікторія” пшеницю 2 класу урожаю 2007 р. у кількості 26,055 тонн згідно дозволу №41-10/5038 від 08.10.2009 року. Вказане свідчить про те, що станом на 28.12.2009 року переоформлення зазначеного зерна або його фактичної передачі позивачу не відбулося, і зерно залишалось у власності та фактичному володінні відповідача.
Щодо позовної вимоги про повернення суми попередньої оплати у розмірі 37157,82 грн. та нарахування процентів за користування чужими грошовими коштами у розмірі 2 775,63грн., колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати повернення оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Відтак, із змісту вказаної статті вбачається, що право покупця вимагати повернення оплаченого товару або суми попередньої оплати покладено у залежність від прострочення продавця у передачі зазначеного товару.
Позивачем обов'язок із здійснення попередньої оплати виконаний належним чином.
Відповідач, як вище встановлено, обов'язок щодо поставки товару у зазначений строк не виконав, в зв'язку з чим позивач звернувся до відповідача з листом №2143АБ/8 від 30.12.2009 р., відповідно до якого просив терміново вжити заходів для вирішення питання поставки зерна за дозволом на відвантаження пшениці №41-10/5038 від 08.10.2009 р., передати позивачу складські документи, податкові накладні, картки аналізу зерна або посвідчення.
Проте, зазначений обов'язок за Біржовим контрактом щодо поставки товару позивачу відповідачем у встановлені строки не виконаний, а тому колегія суддів дійшла висновку про прострочення відповідачем зобов'язання з передачі товару, у розумінні ст. 612 Цивільного кодексу України.
Отже, у позивача виникло право вимагати від відповідача повернення попередньої оплати. Однак, доказів висування такої вимоги до матеріалів справи позивачем не надано. Вимога про повернення попередньої оплати в матеріалах справи відсутня.
Згідно ч. 1 ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Оскільки позивачем не доведено звернення до відповідача з вимогою про повернення попередньої оплати і невиконання такої вимоги протягом встановленого строку до подання позовної заяви, остільки її (попередньої плати) неповернення не може вважатися порушенням, що зумовлює відсутність обов'язкової у розумінні ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України та ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підстави для застосування засобів судового захисту від неіснуючого порушення.
За таких обставин місцевий господарський суд правомірно відмовив у задоволенні позовних вимог про повернення суми попередньої оплати у розмірі 37157,82 грн. та стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами у розмірі 2775,63 грн. за визначений позивачем період, через їх передчасність та викликану цим юридичну неспроможність.
Відповідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, відшкодування збитків.
Відповідно до ч.5 ст.225 ГК України сторони господарського зобов'язання мають право за взаємною згодою заздалегідь визначити погоджений розмір збитків, що підлягають відшкодуванню, у твердій сумі або у вигляді відсоткових ставок залежно від обсягу невиконання зобов'язання чи строків порушення зобов'язання сторонами.
Відповідно до ч.2 ст.549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язань (ст.550 ЦК України).
Пунктом 6.3. Біржового контракту сторони обумовили, що у разі відсутності товару на базисі поставки або невідповідності кількості обумовленої цим контрактом, винна сторона зобов'язана відшкодувати іншій стороні понесені збитки та виплатити штраф у розмірі 3% від суми угоди.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок штрафу в розмірі 1114,73 грн., з огляду на порушення відповідачем зобов'язання, суд вважає вимоги позивача в цій частині обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Статтею 225 Господарського кодексу України визначено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів та інше), що понесені стороною, яка понесла збитки внаслідок порушення зобов'язання іншою стороною.
Згідно статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій нанесені збитки в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
При цьому, збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Загальне поняття "збитки" складається із двох складових: 1) витрати, які особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі. В даному випадку мова йдеться про ті фактичні витрати, які вже зроблені особою. 2) Витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.
Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, необхідна наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; збитків; причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника і збитками; вини.
На виконання умов Договору позивач здійснив оплату реєстраційного збору на суму 74,32 грн.
Враховуючи, що відповідач не здійснив поставку пшениці за контрактом, такі витрати позивача на оплату реєстраційного збору є збитками в розумінні ст.224, 225 ГК України.
Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача збитків в розмірі 74,32 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Також позивач звернувся з вимогою про стягнення з відповідача пені в розмірі 6725,56 грн. (за період з 24.09.2009р. по 24.03.2010р.) та штрафу у розмірі 7% за прострочення понад тридцяти днів в сумі 2601,05 грн., з огляду на прострочення відповідачем строків поставки продукції, на підставі положень статті 231 Господарського кодексу України.
Виходячи зі змісту ч.2 ст. 231 Господарського кодексу України у разі, якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семі відсотків вказаної вартості.
Суд вважає, що позивачем правомірно нараховані штрафні санкції на підставі ст.231 Господарського кодексу України, з матеріалів справи вбачається, що відповідач є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки в порядку ст.22 Господарського кодексу України (Закон України “Про державну підтримку сільського господарства України” та до Положення про Аграрний фонд, затвердженого Постановою КМ України від 06.07.2005 р. №543); відтак перевіривши розрахунок пені та штрафу, з огляду на прострочення відповідачем строків поставки продукції, суд апеляційної інстанції вважає вимоги позивача в цій частині обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Доводи, викладені в апеляційній скарзі, висновків місцевого господарського суду не спростовують.
Враховуючи викладені обставини справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що рішення Господарського суду міста Києва від 11.11.2010 р. у справі №55/253 прийнято у відповідності до норм чинного законодавства, з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, у зв'язку з чим апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення необхідно залишити без змін.
У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита за її подання і розгляд покладаються на Державну спеціалізовану бюджетну установу „Аграрний фонд”.
Керуючись ст. ст. 49, 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,
Апеляційну скаргу Заступника прокурора Шевченківського району міста Києва в інтересах держави в особі Державної спеціалізованої бюджетної установи „Аграрний фонд” залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 11.11.2010 року у справі №55/253 залишити без змін.
Стягнути з Державної спеціалізованої бюджетної установи „Аграрний фонд” (01001, м. Київ, вул. Б.Грінченко, 1, ідентифікаційний код 33642855) в доход Державного бюджету України витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги в розмірі 93 (дев'яносто три) грн.58 коп.
Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.
Матеріали справи №55/253 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановлені законом порядку та строки.
Головуючий суддя
Судді
08.06.11 (відправлено)