донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
07.06.2011 р. справа №30/26пн
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого: Дучал Н.М.
Суддів: Запорощенко М.Д., Новікової Р.Г.
При секретарі Мірошник Г.І.
За участю представників сторін:
від позивача - ОСОБА_1., за довіреністю, ОСОБА_2., за довіреністю
від відповідача -ОСОБА_3., за довіреністю
від третьої особи -Вишневська Н.М., керуючий санацією
Розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" м. Київ
на рішення господарського суду Донецької області
від 10.05.2011р. ( підписане 11.05.2011 року)
у справі № 30/26пн ( суддя Довгалюк В.О.)
за позовом -Товариства з обмеженою відповідальністю "Донфармхолдінг" м. Донецьк
до відповідача -Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" м. Київ в особі відділення "Юзовське" Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" м. Донецьк
за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Відкритого акціонерного товариства "Обласна аптечна управляюча компанія" м. Донецьк
про визнання недійсними окремих положень договору поруки № SR 08-238/100 від 26.05.2008р. та відсутнім права на стягнення з позивача грошових коштів за договором поруки № SR 08-238/100 від 26.05.2008р.
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Донфармхолдінг", м. Донецьк звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" м. Київ в особі відділення "Юзовське" Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" м Донецьк про:
1) визнання недійсними окремих положень договору поруки № SR 08-238/100 від 26.05.2008року:
- п. 2.1. в частині слів: "...в тому числі будь-якими змінами та доповненнями до Договору про Зобов'язання, які можуть бути укладені сторонами Договору про Зобов'язання в майбутньому";
- п. 2.1.7. в частині слів Застереження: "За обставини укладення сторонами Договору про Зобов'язання змін та/або доповнень до Договору про Зобов'язання, в тому числі, але не виключно, щодо зміни суми Кредиту, процентної ставки, порядку та строку виконання зобов'язань, Сторони цим наперед погоджуються та виражають свою згоду на забезпечення цією порукою та розповсюдження цієї поруки на забезпечення виконання Боржником Зобов'язання з врахуванням таких змін та/або доповнень, незалежно від того чи відображені такі зміни в цьому Договорі чи ні".
- п. 2.3. повністю;
2) визнання відсутнім права у Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" на стягнення з позивача грошових коштів за договором поруки № SR 08-238/100 від 26.05.2008року.
В якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору до участі у справі залучено Відкрите акціонерне товариство «Обласна аптечна управляюча компанія»м. Донецьк.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на невідповідність оспорюваних пунктів чинному законодавству України та неправомірність погодження ним спірними пунктами договору як поручителем наперед будь-яких змін до забезпечуваного кредитного зобов'язання, у тому числі -тих, що призводять до збільшення обсягу відповідальності поручителя, оскільки це зумовлює невизначеність умов основного зобов'язання і обсягу відповідальності, унеможливлює визначення спрямованості дій сторін при укладанні договору відносно одночасного запровадження при його укладанні встановлення правовідносин поруки та їх зміни щодо обсягу відповідальності та суперечить ст.ст.203, 554, 559, 651, 654, 645 Цивільного кодексу України; збільшення відповідачем шляхом збільшення процентної ставки за кредитом без додаткового погодження з поручителем обсягу відповідальності поручителя, що призвело до припинення правовідносин поруки.
Судом відмовлено у задоволенні клопотання ПАТ "ОТП Банк" про передачу справи за підсудністю, оскільки за змістом ч.1 ст. 15 Господарського процесуального кодексу України заявлена в межах цієї справи вимога про визначення недійсними окремих положень договору поруки підлягає розгляду за місцем знаходження зобов'язаної сторони, якою у правовідносинах поруки є поручитель як солідарний боржник -тобто позивач, місцезнаходження якого визначило територіальну підсудність цього спору.
Рішенням Господарського суду Донецької області від 10.05.2011р. у справі № 30/26пн задоволено повністю позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Донфармхолдінг", м. Донецьк до Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" м. Київ в особі відділення "Юзовське" Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" м Донецьк про визнання недійсними окремих положень договору поруки № SR 08-238/100 від 26.05.2008року та відсутнім права на стягнення з позивача грошових коштів за договором поруки № SR 08-238/100 від 26.05.2008року.
Визнано недійсними наступні положення договору поруки № SR 08-238/100 від 26.05.2008року:
- п. 2.1. в частині слів „...в тому числі будь-якими змінами та доповнення до Договору про Зобов'язання, які можуть бути укладені сторонами Договору про Зобов'язання в майбутньому”;
- п. 2.1.7. в частині слів Застереження „... За обставини укладання сторонами Договору про Зобов'язання змін та/або доповнень до Договору про Зобов'язання, в тому числі, але не виключно, щодо зміни суми Кредиту, процентної ставки, порядку та строку виконання зобов'язань, Сторони цим наперед погоджуються та виражають свою згоду на забезпечення цією порукою та розповсюдження цієї поруки на забезпечення виконання Боржником Зобов'язання з врахуванням таких змін та/або доповнень, незалежно від того чи відображені такі зміни в цьому Договорі чи ні”;
- п. 2.3.повністю: „У разі зміни Зобов'язання після укладання цього Договору, в тому числі збільшення, таке Зобов'язання забезпечується цією порукою в повному обсягу”.
Визнано відсутнім у Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" м. Київ право на стягнення грошових коштів з Товариства з обмеженою відповідальністю "Донфармхолдінг", м. Донецьк на підставі договору поруки № SR 08-238/100 від 26.05.2008року.
Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" м. Київ на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Донфармхолдінг", м. Донецьк витрати зі сплати державного мита в сумі 85,00грн. та зі сплати інформаційно-технічного забезпечення судового процесу в сумі 236,00грн.
Рішення мотивовано доведеністю та обґрунтованістю заявлених позовних вимог.
Відповідач не погодився з прийнятим судовим рішенням та звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Донецької області у справі №30/26пн повністю і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Вважає, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи.
Заявник апеляційної скарги наполягає, що справу розглянуто з порушенням територіальної підсудності, зокрема справа мала бути розглянута за місцезнаходженням ПАТ "ОТП Банк" м. Київ; судом не було дотримано положення ст. 17 ГПК України стосовно передачі справи, яка не підсудна відповідному господарському суду, за встановленою підсудністю. Скаржник наголошує, що до припинення поруки призводять не будь-які зміни умов основного зобов"язання, а лише такі, які призвели або можуть призвести до збільшення обсягу відповідальності поручителя. Допустимою є також попередня згода поручителя на зміну умов основного договору, в тому числі виражена в догові поруки. Зазначене підтверджується судовою практикою по спорах про стягнення заборгованості за договором поруки. Наполягає, що позивач мав відомості про зміну умов кредитного договору, що, окрім всього, вбачається з іпотечного договору зі змінами, який надано Банком до матеріалів справи з клопотанням про долучення додаткових доказів.
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Донфармхолдінг", м. Донецьк, у відзиві від 06.06.2011р. проти доводів апеляційної скарги заперечив, вважає рішення господарського суду Донецької області законним та обґрунтованим. Вважає, що справу розглянуто з дотриманням правил територіальної підсудності.
Зауважив, що відповідачем в якості доказів до справи було долучено іпотечний договір № PL 08-738/100 від 27.10.2008р. з урахуванням змін до нього договором № 1 від 07.04.2009р., в якому відсутнє чітке зазначення про конкретний розмір змін процентної ставки за користування кредитними коштами у гривні. Текстом договору № 1 від 07.04.2009р. про внесення змін до іпотечного договору передбачена лише можливість встановлення у відповідній заявці процентної ставки за користування наданими кредитними коштами у гривні.
Просить рішення суду від 10.05.2011р. по справі № 30/26пн залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Третя особа, Відкрите акціонерне товариство «Обласна аптечна управляюча компанія» м. Донецьк у відзиві № 64/27-93 від 06.06.2011р. на апеляційну скаргу зазначає, що між Банком та позичальником дійсно була укладена угода до кредитного договору № СR 08-271/100 про пролонгацію наданого траншу із встановленням ставки на рівні 22% річних без внесення відповідних змін до укладеного договору поруки, при цьому докази щодо повідомлення поручителя про підписання угоди від 07.04.2009р. до кредитного договору № СR 08-271/100 відсутні.
Згідно з положеннями ст.101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішень місцевого господарського суду в повному обсязі.
У відповідності до п.п. 2, 3, 4 частини 3 ст.129 Конституції України, основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно зі ст.ст. 42, ст.43 Господарського процесуального кодексу України - правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Донецьким апеляційним господарським судом встановлено наступне.
26.05.2008року між Закритим акціонерним товариством "ОТП Банк" (правонаступником якого є відповідач) (Банк) та Відкритим акціонерним товариством "Обласна аптечна управляюча компанія" (Позичальник) було укладено договір про надання кредитної лінії за № СR 08-271/100 (далі -Договір Кредиту), відповідно до п.1.1. якого Банк надає Позичальнику Кредитну лінію, в рамках якої Банк надає Позичальнику Кредит в розмірі, що не перевищує Ліміт фінансування, а Позичальник приймає, зобов'язується належним чином використати та повернути Банку Кредит, а також сплатити проценти та виконати інші зобов'язання, встановлені у цьому Договорі. Договір укладено з Додатками.
Кредит може надаватись в такій валюті; гривні та/або євро та/або доларах США (пункт 1.1.1 Договору Кредиту).
Позичальник зобов"язаний використовувати Кредит на поповнення обігових коштів Позичальника (п. 1.2. договору кредиту).
Пунктом 1.3. Договору Кредиту передбачено, що право позичальника на отримання кредиту, виникає з моменту, в тому числі, укладення між Банком та Поручителем, на прийнятних для Банку умовах, та набрання чинності договором поруки з метою забезпечення виконання боргових зобов'язань (п. 3.1.14).
Відповідно до п. 1.4. "Плата за кредит", позичальник зобов"язаний сплатити банку відповідну плату від суми кредиту в порядку та на умовах, визначених нижче, а саме:
п. 1.4.1. Проценти за Кредит в доларах США розраховуються Банком від суми Кредиту в доларах США на підставі процентної ставки в розмірі 11,5% річних із розрахунку 360 днів на рік. При цьому -за обставини, що згідно з положеннями п. 1.4.2. (з підпунктами) цього Договору відбулося збільшення процентної ставки, то з Дати перегляду процентної ставки і до закінчення строку дії цього Договору проценти за Кредит в доларах США розраховуються Банком від суми Кредиту в доларах США на підставі процентної ставки в розмірі 13,5% річних із розрахунку 360 днів на рік, якщо інше не буде письмово погоджене Сторонами.
Проценти за Кредит в євро розраховуються Банком від суми Кредиту в євро на підставі процентної ставки в розмірі 11,5% річних із розрахунку 360 днів на рік. При цьому за обставини, що згідно з положеннями п. 1.4.2. (з підпунктами) цього Договору відбулося збільшення процентної ставки, то з Дати перегляду процентної ставки і до закінчення строку дії цього Договору проценти за Кредит в євро розраховуються Банком від суми Кредиту в євро на підставі процентної ставки в розмірі 13,5% річних із розрахунку 360 днів на рік, якщо інше не буде письмово погоджене Сторонами.
Проценти за Кредит в гривнях розраховуються Банком від суми Кредиту в гривнях на підставі процентної ставки в розмірі 21% річних із розрахунку 365 днів на рік. При цьому за обставини, що згідно з положеннями п.1.4.2. (з підпунктами) цього Договору відбулося збільшення процентної ставки, то з Дати перегляду процентної ставки і до закінчення строку дії цього Договору проценти за Кредит в гривнях розраховуються Банком від суми Кредиту в гривнях на підставі процентної ставки в розмірі 23% річних із розрахунку 365 днів на рік, якщо інше не буде письмово погоджене Сторонами.
Положення п. 1.4.2. встановлює домовленість сторін про автоматичне (без укладання будь-якої додаткової угоди) збільшення на 2% річних визначених в п. 1.4.1. процентних ставок протягом 7 банківських днів, що є наступними за днем, коли Банку стало відомо про настання будь-якої з наступних подій -невиконання та/або неналежне виконання Позичальником протягом дії договору будь-якого із своїх зобов'язань, передбачених пп. 2.3.1. (з підпунктами), 2.3.6., 2.3.9-2.3.12. цього Договору. Банк повідомляє про таке збільшення процентної ставки протягом 10 банківських днів з дати перегляду процентної ставки.
З метою забезпечення зобов'язань Позичальника перед Банком за договором про надання кредитної лінії № СR 08-271/100 від 26.05.2008р., між ЗАТ "ОТП Банк" (Кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Донфармхолдінг" (Поручитель) був укладений договір поруки № SR 08-238/100 від 26.05.2008року (далі за текстом -Договір поруки), згідно з п. 1.1. якого Поручитель приймає на себе зобов'язання відповідати перед Кредитором за повне, своєчасне та належне виконання боржником Зобов'язання, у повному обсязі Зобов'язання, та зобов'язується перед Кредитором, що у випадку невиконання та/або неналежного виконання Боржником (третя особа/Позичальник) Зобов'язання, протягом трьох Банківських днів з моменту отримання письмової вимоги Кредитора виконати таке Зобов'язання на користь Кредитора, якщо інше не буде вимагатися Кредитором у письмовій формі.
При цьому, під Зобов'язанням, згідно визначення термінів у преамбулі Договору поруки, розуміються всі та кожне з платіжних та/або неплатіжних зобов'язань Боржника (Позичальника) (за договором про Зобов"язання (про надання кредитної лінії за № СR 08-271/100 від 26.05.2008р. з усіма додатками, змінами та доповненнями до нього), або пов'язаних з ним, у тому числі всі наявні та майбутні, а також всі дійсні та потенційні, включаючи, але не обмежуючись зобов'язаннями: щодо повернення кредиту та/або сплати процентів, та або сплати комісій, та/або сплати пені, та/або сплати штрафів, та/або компенсації (відшкодування) витрат (збитків), здійснених (понесених) Кредитором у зв'язку із Договором про Зобов'язання, та/або у зв'язку з невиконанням та/або неналежним виконаннями Боржником положень договору про зобов'язання в порядку, розмірі та на умовах, встановлених в Договорі про Зобов'язання.
Пунктом 1.2. Договору поруки передбачено, що незважаючи на інші положення цього Договору, Сторони цим прийшли до згоди, що положення цього пункту разом з іншими положеннями цього Договору являють собою окремий договір (правочин) про солідарну відповідальність Поручителя за Боржника перед Кредитором щодо виконання Договору про Зобов'язання. Поручитель підписанням цього Договору погоджується та зобов'язується виступати солідарним боржником за Договором про Зобов'язання. Це означає, що Поручитель відповідає перед Кредитором у тому ж обсязі, що і Боржник, і що Поручитель зобов'язаний виконувати Зобов'язання в тому порядку та на тих самих умовах, що передбачені Договором про Зобов'язання для Боржника. Кредитор має право звернутись з вимогою про виконання Зобов'язань як до Боржника, так і до Поручителя, чи до обох одночасно. Кредитор має право звернутись до Поручителя з вимогою про виконання Зобов'язання в повному обсязі чи в частині. Поручитель відповідає перед Кредитором за виконання Зобов'язань, в повному обсязі Зобов'язань, всім належним Поручителю на праві власності майном. Виконання Поручителем частини Зобов'язань не позбавляє Кредитора права вимоги щодо погашення іншої частини Зобов'язань. Сторони домовились, що виконання Поручителем Зобов'язань у відповідності до умов, встановлених Договором про Зобов'язання, може здійснюватись Поручителем і без отримання Поручителем вимоги Кредитора, в тому числі за допомогою договірного списання, що передбачене цим Договором.
Крім того, Договір поруки містить наступні умови, спрямовані на збереження правовідносин поруки у випадку зміни забезпечуваного ним зобов'язання третьої особи перед відповідачем за договором про надання кредитної лінії за № СR 08-271/100 від 26.05.2008р., законність окремих положень з яких (умов) є предметом оскарження у цій справі, а саме:
- відповідно до першого речення п. 2.1. Договору поруки: „Порука за цим договором забезпечує вимоги кредитора щодо виконання Боржником Зобов'язання, що підлягають виконанню за Договором Зобов"язння та/або пов'язані з Договором про Зобов'язання, у такому розмірі, у такій валюті, у такий строк і в такому порядку, як це встановлено в Договорі про Зобов'язання, в тому числі будь-якими змінами та доповнення до Договору про Зобов'язання, які можуть бути укладені сторонами Договору про Зобов'язання в майбутньому.”
- п. 2.1.7. Договору поруки містить наступне Застереження: „Сторони підтверджують, що вони вичерпно ознайомлені із змістом Договору про Зобов'язання та будь-яке посилання в тексті цього Договору на Договір про Зобов'язання чи окремі положення Договору про Зобов'язання є достатнім для включення відповідних положень Договору про Зобов'язання в текст цього Договору лише шляхом посилання. За обставини укладання сторонами Договору про Зобов'язання змін та/або доповнень до Договору про Зобов'язання, в тому числі, але не виключно, щодо зміни суми Кредиту, процентної ставки, порядку та строку виконання зобов'язань, Сторони цим наперед погоджуються та виражають свою згоду на забезпечення цієї порукою та розповсюдження цієї поруки на забезпечення виконання Боржником Зобов'язання з врахуванням таких змін та/або доповнень, незалежно від того чи відображені такі зміни в цьому Договорі чи ні”.
- п. 2.3. Договору встановлює: „У разі зміни Зобов'язання після укладання цього Договору, в тому числі збільшення, таке Зобов'язання забезпечується цією порукою в повному розмірі”.
При цьому, положення пунктів 2.1.3. та 2.1.5. Договору поруки зазначають розмір процентів за користування кредитом та можливість підвищення цієї процентної ставки на 2% відсотки, в більшості відтворюючи аналогічні положення п.п.1.4.1. і 1.4.2. договору про надання кредитної лінії за № СR 08-271/100 від 26.05.2008р.
Згідно з п.8.2. Договору поруки, цей договір набуває чинності з моменту його підписання Сторонами та скріплення печатками сторін, і залишатиметься чинним до моменту виконання кожною із сторін своїх зобов'язань за цим договором у повному обсязі, а також повного виконання зобов'язання за договором про зобов'язання і такий день вважатиметься днем припинення цього Договору.
В подальшому відповідач та третя особа вносили зміни до договору про надання кредитної лінії за № СR 08-271/100 від 26.05.2008р.
Так, Договором № 1 від 27.10.2008 року було внесено зміни, зокрема, до п. 1.4.1 Договору про надання кредитної лінії, а саме:
- проценти за кредит в доларах США розраховуються Банком від суми Кредиту в доларах США на підставі процентної ставки в розмірі LIBOR + 9,5% річних із розрахунку 360 днів на рік. При цьому -за обставини, що згідно з положеннями п. 4.1.2. цього Договору відбулося збільшення процентної ставки, то з Дати перегляду процентної ставки і до закінчення строку дії цього Договору проценти за Кредит в доларах США розраховуються Банком від суми Кредиту в доларах США на підставі процентної ставки в розмірі LIBOR + 11,5% річних із розрахунку 360 днів на рік, якщо інше не буде письмово погоджене Сторонами.
Розмір LIBOR фіксується Банком у перший Банківський день місяця, в якому було надано перший Транш в доларах США, і застосовується при розрахунку процентів за Кредит в доларах США протягом періоду до першого Банківського дня місяця, що є наступним за місяцем, в якому було надано перший Транш в доларах США.
Першого Банківського дня місяця, що є наступним за місяцем, в якому було надано перший Транш в доларах США, а також першого Банківського дня кожного наступного місяця протягом строку дії цього Договору розмір процентної ставки підлягає корегуванню, а саме: розмір LIBOR фіксується Банком у перший Банківський день відповідного місяця і застосовується при розрахунку процентної ставки протягом періоду до першого Банківського дня місяця, що є наступним за таким відповідним місяцем.
- проценти за Кредит в євро розраховуються Банком від суми Кредиту в євро на підставі процентної ставки в розмірі EUIRIBOR +8% річних із розрахунку 360днів на рік. При цьому за обставини, що згідно з положеннями п. 1.4.2. цього Договору відбулося збільшення процентної ставки, то з Дати перегляду процентної ставки і до закінчення строку дії цього Договору проценти за Кредит в євро розраховуються Банком від суми Кредиту в євро на підставі процентної ставки в розмірі EUIRIBOR + 10% річних із розрахунку 360 днів на рік, якщо інше не буде письмово погоджене Сторонами.
Розмір EUIRIBOR фіксується Банком у перший Банківський день місяця, в якому було надано перший Транш в євро, і застосовується при розрахунку процентів за Кредит в євро протягом періоду до першого Банківського дня місяця, що є наступним за місяцем, в якому було надано перший Транш в євро.
Першого Банківського дня місяця, що є наступним за місяцем, в якому було надано перший Транш в євро, а також першого Банківського дня кожного наступного місяця протягом строку дії цього Договору розмір процентної ставки підлягає корегуванню, а саме: розмір EUIRIBOR фіксується Банком у перший Банківський день відповідного місяця і застосовується при розрахунку процентної ставки протягом періоду до першого Банківського дня місяця, що є наступним за таким відповідним місяцем.
- проценти за Кредит а гривнях розраховуються Банком від суми Кредиту в гривнях на підставі процентної ставки в розмірі 21% річних із розрахунку 365 днів на рік. При цьому за обставини, що згідно з положеннями п. 1.4.2. цього Договору відбулося збільшення процентної ставки, то з Дати перегляду процентної ставки і до закінчення строку дії цього Договору проценти за Кредит в гривнях розраховуються Банком від суми Кредиту в гривнях на підставі процентної ставки в розмірі 23% річних із розрахунку 365 днів на рік, якщо інше не буде письмово погоджене Сторонами.
Зазначені зміни до Договору кредиту були частково відтворені в Договорі № 1 від 27.10.2008р. про зміну договору поруки.
Договором № 2 від 07.04.2009 року про зміну договору про надання кредитної лінії знов було внесено зміни до п. 1.4.1 Договору про надання кредитної лінії:
- проценти за Кредит в доларах США розраховуються Банком від суми Кредиту в доларах США на підставі процентної ставки в розмірі LIBOR +9,5% річних із розрахунку 360 днів на рік. При цьому якщо згідно з положеннями п. 1.4.2. цього Договору відбулося збільшення процентної ставки, то з Дати перегляду процентної ставки і до закінчення строку дії цього Договору проценти за Кредит в доларах США розраховуються Банком від суми Кредиту в доларах США на підставі процентної ставки в розмірі LIBOR + 11.5% річних із розрахунку 360 днів на рік, якщо інше не буде письмово погоджене Сторонами.
Розмір LIBOR фіксується Банком у перший Банківський день місяця, в якому було надано перший Транш в доларах США, і застосовується при розрахунку процентів за Кредит в доларах США протягом періоду до першого Банківського дня місяця, що є наступним за місяцем, в якому було надано перший Транш в доларах США. Першого Банківського дня місяця, що є наступним за місяцем, в якому було надано перший Транш в доларах США, а також першого банківського дня кожного наступного місяця протягом строку дії цього Договору розмір процентної ставки підлягає корегуванню, а саме: розмір LIBOR фіксується Банком у перший Банківський день відповідного місця і застосовується при розрахунку процентної ставки протягом періоду до першого Банківського дня місяця, що є наступним за таким відповідним місяцем.
- проценти за Кредит в євро розраховуються Банком від суми Кредиту в євро на підставі процентної ставки в розмірі EUIRIBOR +8°/о річник із розрахунку 360 днів на рік. При цьому якщо згідно з положеннями п. 1.4.2. цього Договору відбулося збільшення процентної ставки, то з Дати перегляду процентної ставки і до закінчення строку дії цього Договору проценти за Кредит в євро розраховуються Банком від суми Кредиту в євро на підставі процентної ставки в розмірі EUIRIBOR + 10% річних із розрахунку 360 днів на рік, якщо інше не буде письмово погоджене Сторонами.
Розмір EUIRIBOR фіксується Банком у перший Банківський день місяця, в якому було надано перший Транш в євро, і застосовується при розрахунку процентів за Кредит в євро протягом періоду до першого Банківського дня місяця, що є наступним за місяцем, в якому було надано перший Транш в євро.
Першого Банківського дня місяця, що є наступним за місяцем, в якому було надано перший Транш в євро, а також першого Банківського дня кожного наступного місяця протягом строку дії цього Договору розмір процентної ставки підлягає корегуванню, а саме: розмір EUIRIBOR фіксується Банком у перший Банківський день відповідного місяця і застосовується при розрахунку процентної ставки протягом періоду до першого Банківського дня місяця, що є наступним за таким відповідним місяцем.
- проценти за Кредит в гривнях розраховуються банком від суми кредиту в гривнях на підставі процентної ставки в розмірі, що встановлюється Сторонами в Кредитній заявці по відношенню до кожного Траншу в гривнях, із розрахунку 365 днів на рік. При цьому якщо згідно з положеннями п. 1.4.2. цього Договору відбулося збільшення процентної ставки, то з Дати перегляду процентної ставки і до закінчення строку дії цього Договору проценти за Кредит в гривнях розраховуються Банком від суми Кредиту в гривнях на підставі процентної ставки в розмірі, встановленому Сторонами в Кредитній заявці по відношенню до кожного Траншу в гривнях + 2% річних із розрахунку 365 днів на рік, якщо інше не буде письмово погоджене Сторонами.
Укладеною 07.04.2009р. угодою ( а.с.41 т.1) про умови надання траншу в сумі 2 128 035,31 грн. відповідач та третя особа встановили процентну ставку за кредитом у розмірі 22% річних без урахування підвищення процентної ставки згідно п. 1.4.2. договору
Вказані зміни до договору кредиту не були відтворені у відповідній додатковій угоді до Договору поруки № SR 08-238/100 від 26.05.2008року, оскільки така угода сторонами не укладалася.
Господарським судом Донецької області 08.05.2009 року порушено справу № 5/386 про банкрутство Позивача, і після проведеного 09.06.2009р. підготовчого засідання в газеті «Урядовий кур'єр»від 23.06.2009 року № 110 (4016) було розміщено відповідне оголошення щодо виявлення кредиторів.
В межах вказаної справи про банкрутство до позивача з вимогами в числі інших звернувся відповідач, за змістом заяви якого та розрахунку до неї вбачається, що до заявлених вимог в гривнях відносно суми кредиту в розмірі 2 128 035,31грн. з 07.04.2009р. застосовується ставка процентів на рівні 22% річних, і заборгованість за процентами, що розрахована за цією ставкою, включена відповідачем до загальної суми грошових зобов'язань позивача як поручителя третьої особи.
Сутність спору, що вирішений в межах справи № 30/26пн, полягає у визнанні недійсними оспорюваних у цьому спорі положень договору поруки № SR 08-238/100 від 26.05.2008року.
Як вірно зазначено судом першої інстанції, за змістом ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України та ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, необхідною умовою застосування судом певного способу захисту є наявність, доведена належними у розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України доказами, сукупність умов: наявність у Позивача певного суб'єктивного права (інтересу) -об'єкту судового захисту; порушення (невизнання або оспорювання) цього права (інтересу) з боку Відповідача; належність обраного способу судового захисту (з точки зору передбаченого до застосування діючим законодавством та адекватного наявному порушенню).
Як вбачається із матеріалів справи, позивач безпосередньо є стороною договору поруки, наявність якого за змістом його п. 1.1. договору та ч. 1 ст. 554 Цивільного кодексу України, в свою чергу, зумовлює перебування останнього у статусі солідарного із третьою особою боржника за грошовими зобов'язаннями останнього перед відповідачем, що випливають із договору про надання кредитної лінії № СR 08-271/100 від 26.05.2008р.
У світлі положень ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України та ст.ст. 173, 174 Господарського кодексу України, які визначають угоду як підставу для виникнення у її сторін кореспондуючих прав та обов'язків, такий статус позивача у правовідносинах, що розглядаються, зумовлює висновок суду про те, що наявність правовідносин поруки безпосередньо впливає на грошові зобов'язання позивача, а отже -і на його законні майнові інтереси (зокрема, стосовно заявлених відповідачем в межах справи про банкрутство №5/38б грошових вимог до позивача), які виступають належним об'єктом судового захисту.
За змістом ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину, яким у розумінні ч. 2 ст. 202 Кодексу є спірний договір, є недодержання в момент його вчинення вимог ч.ч.1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу.
При цьому, положення ст. 217 Цивільного кодексу України передбачають можливість визнання недійсними лише окремих частин правочину із збереженням його чинності в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.
Виходячи із наведених позивачем підстав позову, останній стверджує, що оспорюванні положення договору поруки є недійсним, оскільки:
- зміст цих положень суперечить актам цивільного законодавства, які встановлюють обов'язковість попередньої визначеності основного (забезпечуваного) зобов'язання задля забезпечення можливості виконання поручителем своїх обов'язків;
- оспорюванні умови опосередковують односторонній правочин, спрямований на забезпечення збереження та зміну умов поруки щодо збільшення обсягу відповідальності, вчинюваний одночасно із правочином на встановлення правовідносин поруки, що унеможливлює визначити спрямованість дій сторін при укладання договору поруки.
Перевіривши правильність судом першої інстанції юридичної оцінки обставин справи, Донецький апеляційний господарський суд дійшов висновку про необґрунтованість апеляційної скарги виходячи з наступного.
Виходячи з змісту ч. 1 ст. 548 та ч. 1 ст. 553 Цивільного кодексу України порука як спосіб забезпечення виконання іншого (основного, в даному випадку -кредитного) зобов'язання має додатковий та похідний характер від забезпечуваного зобов'язання, що зумовлює існування останнього та його визначеність на момент укладання договору поруки, адже відсутність основного зобов'язання унеможливлює існування об'єкту забезпечення, а його невизначеність унеможливить настання передбачених ч.ч. 1, 2 ст. 554 цього Кодексу правових наслідків в контексті обсягу солідарної відповідальності поручителя.
Забезпечуваними зобов'язаннями виступають грошові вимоги відповідача до третьої особи в межах кредитних правовідносин між ними у розумінні ч.2 ст. 345 Господарського кодексу України та ч.1 ст.1054 Цивільного кодексу України. Відповідно до ч. 2 ст. 1054 Цивільного кодексу України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфу 1 глави 71 Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено параграфом 2 і не випливає із суті кредитного договору. Виходячи із визначення кредитного договору, наведеного у вказаних вище нормах, та з огляду на положення ст.ст. 1046, 1048 Цивільного кодексу України за кредитним договором позичальник зобов'язується повернути позикодавцю суму позики (кредиту) та сплатити проценти, які за своїм характером є платою за користування кредитом, розмір і порядок одержання якої встановлюється договором.
Таким чином, розмір сплачуваних за користування кредитними коштами процентів як істотна умова кредитних правовідносин, що безпосередньо вливає на обсяг грошових зобов'язань, забезпечуваних порукою позивача, підлягає обов'язковому визначенню у договорі поруки, разом із іншими умовами(зобов"язаннями), які встановлюють умови існування вимог, що можуть бути пред'явлені до поручителя.
Означене у повній мірі узгоджується із змістом п. 1.1. договору поруки, саме в якому закріплена обізнаність позивача про умови основного договору та обов'язків третьої особи за ним.
Відтак, вірним є висновок суду щодо обґрунтованості позиції Товариства з обмеженою відповідальністю "Донфармхолдінг", м. Донецьк про те, що діюче законодавство імперативно встановлює обов'язкову попередню визначеність основного зобов'язання для можливості існування забезпечувального в контексті обсягів останнього, як істотної умови за змістом ч. 2 ст. 553 та ч.1 ст.554 Цивільного кодексу України.
Визначеність розміру основного зобов'язання як обов'язкова умова можливості існування забезпечувального випливає із змісту наведених норм, а припущення протилежного, тобто можливості встановлення поруки відносно заздалегідь невизначеного обсягу грошових зобов'язань -спотворює законодавчо встановлену сутність правовідносин поруки. Більш того, можливість перебування обсягів солідарних зобов'язань поручителя виключно у залежності від волевиявлення сторін в основному зобов'язанні суперечить встановленим п. 6 ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України засадам справедливості, добросовісності та розумності, оскільки створює підстави для завдання шкоди майновим інтересам поручителя через неузгоджене збільшення із ним розміру його грошової відповідальності.
Надання згоди на майбутні зміни обсягів зобов'язань не усуває невизначеності обсягів такої майбутньої відповідальності поручителя на момент укладання договору поруки, тому що поручатися можна лише за існуюче, а не майбутнє і заздалегідь не визначене за обсягами зобов'язання.
Більш того, сукупний аналіз положень ч.ч.1-3 ст.202 та ч. 1 ст. 559 Цивільного кодексу України дозволяє кваліфікувати згоду поручителя на зміну забезпечуваного зобов'язання, наслідком якої є збільшення обсягу відповідальності поручителя, як односторонній правочин, спрямований на збереження наявних правовідносин поруки та зміну їх умов щодо обсягу відповідальності поручителя. Такий правочин не може здійснюватися одночасно, із правочином , який запроваджує правовідносини поруки взагалі, тобто у самому договорі поруки, адже одночасне вчинення правостворюючого і правозмінюючого правочину унеможливлює з"ясування спрямованості волевиявлення сторін щодо бажаних правових наслідків їх дій.
Отже, шляхом укладання оспорюваного у цій справі договору поруки були вчинені одночасно два правочину: перший -який запроваджує правовідносини поруки відносно визначеного обсягу відповідальності, та другий -який спрямований на невизначену зміну такого обсягу відповідальності.
Як вірно зазначено судом першої інстанції, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції, такі правочини не можуть вчинятися шляхом підписання єдиного документу, адже визначеним ч. 1 ст. 653 Цивільного кодексу України наслідком зміни договору поруки відбувається і відповідна зміна зобов'язань сторін, що передбачає їх існування на момент запровадження таких змін.
Відповідач не спростував факту не укладення додаткової угоди до договору поруки щодо збільшення відповідальності третьої особи, а значить і позивача, враховуючи укладення таких змін до договору про надання кредитної лінії.
Оспорювані положення договору поруки з моменту його укладання не є належною підставою для набуття його сторонами згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України прав та обов'язків, зокрема -права відповідача змінювати основне зобов'язання із збільшенням обсягу відповідальності позивача без погодження такої зміни із ним із збереженням поруки.
Існування зазначених положень договору поруки є несумісним із передбаченою діючим законодавством імперативною визначеністю розміру основного зобов'язання та обсягів відповідальності на момент укладання договору поруки.
Наміри змінити обсяг ще відсутніх до цього солідарних зобов'язань поручителя є несумісним із первісним встановленням такого обсягу та спотворює спрямованість на настання належних правових наслідків за порукою, що суперечить ч. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України.
Допущені при укладанні договору поруки вказані вище порушення чинного законодавства пов'язані виключно із наявністю оспорюваних положень договору, що зумовлює застосування приписів ст.217 Цивільного кодексу України щодо недійсності окремих частин договору поруки.
З урахуванням викладеного правомірним є висновок суду першої інстанції про визнання недійсними на підставі ч.ч.1, 5 ст. 203, ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України, недійсними як таких, що суперечать положенням п. 6 ч. 1 ст. 3, ч. 2 ст. 548, ч.ч.1,2 ст.553, ч. 2 ст.554, ч. 1 ст. 653 означеного Кодексу положення Договору поруки № SR 08-238/100 від 26.05.2008року, а саме:
- п. 2.1. в частині слів „...в тому числі будь-якими змінами та доповнення до Договору про Зобов'язання, які можуть бути укладені сторонами Договору про Зобов'язання в майбутньому”;
- п. 2.1.7. в частині слів Застереження „За обставини укладання сторонами Договору про Зобов'язання змін та/або доповнень до Договору про Зобов'язання, в тому числі, але не виключно, щодо зміни суми Кредиту, процентної ставки, порядку та строку виконання зобов'язань, Сторони цим наперед погоджуються та виражають свою згоду на забезпечення цієї порукою та розповсюдження цієї поруки на забезпечення виконання Боржником Зобов'язання з врахуванням таких змін та/або доповнень, незалежно від того чи відображені такі зміни в цьому Договорі чи ні”;
- п. 2.3.повністю: „У разі зміни Зобов'язання після укладання цього Договору, в тому числі збільшення, таке Зобов'язання забезпечується цією порукою в повному обсягу”.
Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 236 Цивільного кодексу України спірні положення договору є недійсними з моменту його вчинення, а можливість настання передбачених ними прав та обов'язків на майбутнє припиняється.
З урахуванням правої позиції Вищого господарського суду України, викладеної в п. 19 Інформаційного листа „Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України” від 07.04.2008р. №01-8/211, наведені законодавчі приписи вказують на те, що рішення суду про визнання договору недійсним має зворотну силу в часі, і ч. 2 ст. 236 Цивільного кодексу України не встановлює винятків із правил частини 1 цієї статті, а лише конкретизує ч. 1 ст. 216 цього Кодексу, згідно якої недійсний договір не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. При цьому, враховуючи імперативну визначеність законом моменту, з якого договір визнається судом недійсним, зазначений момент не підлягає обов'язковому визначенню у резолютивній частині рішення.
В свою чергу, оскільки належних доказів наявності згоди позивача на зміну умов забезпечуваного зобов'язання, що відбулося внаслідок узгодження умов надання траншу 07.04.2009р. із збільшенням порівняно із існуючою до цього ставкою процентів (з 21% до 22% річних) з оплати користування кредитом, до справи не надано, а визнані судом недійсними положення договору поруки, які могли тлумачитися як згода на таке збільшення, суперечать законодавству, остільки відповідно до ч. 1 ст. 559 Цивільного кодексу України порука за договором № SR 08-238/100 від 26.05.2008року є припиненою з 07.04.2009р., що цілком узгоджується із ст. 598 цього Кодексу.
Надані відповідачем до матеріалів судової справи іпотечний договір № PL-08-738/100, укладений між позивачем та відповідачем, з договорами № 1 від 27.10.2008р. та № 2 від 07.04.2009р. свідчать про наявність між сторонами правовідносин іпотеки, які також є забезпечувальними відносинами.
Однак, наполягання відповідача про наявність у позивача відомостей про зміну умов договору про надання кредитної лінії не є тотожним закріпленню цих відомостей в умовах договору поруки, що було б письмовою згодою поручителя на таке (реальне) збільшення. Зазначене за будь-яких обставин не може підтверджуватися документами, складеними в межах іпотечних правовідносин, оскільки за змістом ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України порука та іпотека є окремими і самостійними видами забезпечення зобов'язання.
За умовами ст. 559 Цивільного кодексу України порука припиняється у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.
Припинення поруки з означеної дати зумовлює і припинення з 07.04.2009р. перебування сторін договору у статусі кредитора та боржника у розумінні ст. 509 Цивільного кодексу України, а отже -і існування у відповідача як кредитора, прав висування грошових вимог до позивача, які зумовлювалися до цього солідарною відповідальністю останнього за кредитними зобов'язаннями третьої особи.
Отже, висновок суду першої інстанції про задоволення другої позовної вимоги, виходячи з правомірності такого способу судового захисту передбачений ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України, є вірним, таким, що узгоджується з приписами ст.559 Цивільного кодексу України, відповідає матеріалам справи, та направлений на захист прав та охоронюваних інтересів позивача у справі.
Наполягання заявника апеляційної скарги на розгляді цієї справи з порушенням правил територіальної підсудності є помилковим.
За змістом ч.1 ст. 15 Господарського процесуального кодексу України справи у спорах, що виникають у спорах про визнання договорів недійсними розглядаються господарським судом за місцезнаходженням сторони, зобов'язаної за договором здійснити на користь другої сторони певні дії, такі як: передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо.
Єдиною зобов"язаною стороною в договорі поруки є поручитель, отже звернення позивача з позовом до господарського суду Донецької області та вирішення цього спору господарським судом Донецької області є таким, що повністю відповідає приписам означеної вище норми.
Суд апеляційної інстанції критично відноситься до зазначення позивачем у позові у складі відповідача відділення "Юзовське" ПАТ "ОТП Банк", яке, як зазначено позивачем у судовому засіданні, мало відношення до укладання договору поруки. В розділі договору поруки "Реквізити та підписи сторін", дійсно проставлено печатку філії Закритого акціонерного товариства "ОТП Банк" в м. Донецьку. Втім, з Положення про відділення "Юзовське" ЗАТ "ОТП Банк" в редакції 2009 року, копія якого наявна у справі, вбачається, що воно обліковується на балансі головного офісу ЗАТ "ОТП Банк", не має відокремленого майна та власного балансу. Однак, зазначене не призвело до порушення територіальної підсудності спору, або прийняття невірного рішення.
З огляду на наведене, доводи заявника, викладені в апеляційній скарзі є необґрунтованими, не доведені належними та допустимими доказами в розумінні ст.33, ст.34 Господарського процесуального кодексу України та спростовуються матеріалами справи.
Твердження заявника апеляційної скарги про порушення та неправильне застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим Донецький апеляційний господарський суд не вбачає підстав для скасування рішення господарського суду Донецької області від 10.05.2011р. (повний текст підписаний 11.05.2011р.) у справі № 30/26пн.
Результати апеляційного провадження у справі оголошені в судовому засіданні.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги покладаються на заявника скарги.
Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд,-
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" м. Київ на рішення господарського суду Донецької області від 10.05.2011р. (підписано 11.05.2011р.) у справі № 30/26пн - залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Донецької області від 10.05.2011р. (підписано 11.05.2011р.) у справі № 30/26пн - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.
Головуючий Н.М.Дучал
Судді: М.Д. Запорощенко
Р.Г.Новікова
Надруковано 7пр.: 1-позивачу, 2-відповідачу,1-третій особі, 1-у справу, 1-ДАГС, 1-ГСДО