донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
08.06.2011 р. справа №6/5009/1295/11
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді (доповідача): Будко Н.В.
Суддів: Акулової Н.В., Гези Т.Д.
При секретарі: Братченко Т.А.
За участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1 по дов.;
від відповідача: не з'явився.
Розглянув у судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Південний завод гідравлічних машин»м. Запоріжжя
на рішення господарського суду Запорізької області від 07.04.2011р. у справі №6/5009/1295/11 (суддя Місюра Л.С.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вікан»м. Запоріжжя
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Південний завод гідравлічних машин»м. Запоріжжя
про стягнення 188 349,17грн.
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Вікан»м. Запоріжжя, звернувся до господарського суду Запорізької області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Південний завод гідравлічних машин»м. Запоріжжя, про стягнення заборгованості в розмірі 138 806,50грн., інфляційних у розмірі 40 508,66грн. та 3% річних в сумі 9 034,01грн.
В ході розгляду справи позивач уточнив позовні вимоги та просив місцевий господарський суд стягнути з відповідача суму заборгованості в розмірі 138 806,50грн., інфляційні в сумі 22 542,31грн. за період з 01.01.2009р. по січень 2010р. та за період з 01.01.2011р. по лютий 2011р., а також 3% річних за період з 01.01.2009р. по 09.02.2010р. та за період з 01.01.2011р. по 14.03.2011р. в сумі 5 453,37грн.
Рішенням від 07.04.2011р. у справі №6/5009/1295/11 господарський суд Запорізької області позовні вимоги з урахуванням уточнення задовольнив, стягнувши з відповідача основний борг з урахуванням індексу інфляції в сумі 161 348,81грн. та 3% річних в сумі 5 453,37грн.
Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду скасувати повністю.
Заявник в обґрунтування вимог про скасування судового рішення посилається на те, що судом першої інстанції при винесенні рішення було порушено норми процесуального права, оскільки справа була розглянута з прийняттям рішення без участі представника відповідача. Крім того, за твердженням скаржника, відповідача було усунено від участі у справі та позбавлено можливості надати свої пояснення та заперечення по суті позовних вимог.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач вважає вимоги апеляційної скарги необґрунтованими, у зв'язку з чим просить залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, хоча про час та місце його проведення був повідомлений належним чином. Враховуючи, що ухвалою про порушення апеляційного провадження від 10.05.2011р. явка представника відповідача не визнавалась обов'язковою, судова колегія вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за наявними у справі матеріалами.
Судовий процес в апеляційній інстанції фіксувався за допомогою технічних засобів фіксації в порядку, передбаченому ст. 81-1 ГПК України.
Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі розгляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 01.01.2008р. між ТОВ «Вікан» (постачальником) та ТОВ «Південний завод гідравлічних машин»(покупцем) було укладено договір поставки №2, за умовами якого постачальник зобов'язався поставити, а покупець -прийняти та оплатити товар на умовах оплати поставки, визначених даним договором.
Згідно п. 3.1 договору, ціна, кількість, асортимент кожної окремої партії товару та порядок розрахунків завчасно узгоджуються сторонами шляхом підписання додаткових угод з подальшим її відображенням у рахунку-фактурі на оплату. Ціна також зазначається в актах приймання-передачі, накладних та рахунках-фактурах, які є невід'ємною частиною даного договору.
Пунктом 3.4 договору сторони узгодили, що оплата за товар, який переданий по даному договору, повинна бути здійснена у строк, зазначений у відповідній додатковій угоді, незалежно від реалізації третім особам.
Відповідно до п. 4.4 договору, датою поставки вважається дата оформлення акту приймання-передачі.
Крім того, до зазначеного договору сторонами у справі були підписані додаткові угоди, а саме:
Додаткова угода №1 від 01.01.2008р., відповідно якої позивач зобов'язався поставити, а відповідач -прийняти та оплатити товар в строк до 31.01.2008р. на загальну суму 39 291,00грн.
Додаткова угода №2 від 04.02.2008р., відповідно якої позивач зобов'язався поставити, а відповідач -прийняти та оплатити товар в строк до 12.02.2008р. на загальну суму 7 672,50грн.
Додаткова угода №3 від 20.02.2008р., відповідно якої позивач зобов'язався поставити, а відповідач -прийняти та оплатити товар в строк до 05.03.2008р. на загальну суму 38 516,00грн.
Додаткова угода №4 від 03.03.2008р., відповідно якої позивач зобов'язався поставити, а відповідач -прийняти та оплатити товар в строк до 07.04.2008р. на загальну суму 139 745,52грн.
Додаткова угода №5 від 04.04.2008р., відповідно якої позивач зобов'язався поставити, а відповідач -прийняти та оплатити товар в строк до 12.04.2008р. на загальну суму 98 190,00грн.
Додаткова угода №6 від 18.04.2008р., відповідно якої позивач зобов'язався поставити, а відповідач -прийняти та оплатити товар в строк до 30.04.2008р. на загальну суму 89 855,14грн.
Додаткова угода №7 від 05.05.2008р., відповідно якої позивач зобов'язався поставити, а відповідач -прийняти та оплатити товар в строк до 16.06.2008р. на загальну суму 171 255,84грн.
Додаткова угода №8 від 02.06.2008р., відповідно якої позивач зобов'язався поставити, а відповідач -прийняти та оплатити товар в строк до 16.06.2008р. на загальну суму 61 158,78грн.
Додаткова угода №9 від 01.07.2008р., відповідно якої позивач зобов'язався поставити, а відповідач -прийняти та оплатити товар в строк до 04.08.2008р. на загальну суму 105 214,68грн.
Додаткова угода №10 від 29.07.2008р., відповідно якої позивач зобов'язався поставити, а відповідач -прийняти та оплатити товар в строк до 04.08.2008р. на загальну суму 21 338,64грн.
Додаткова угода №11 від 04.08.2008р., відповідно якої позивач зобов'язався поставити, а відповідач -прийняти та оплатити товар в строк до 12.09.2008р. на загальну суму 18 735,40грн.
Додаткова угода №12 від 22.10.2008р., відповідно якої позивач зобов'язався поставити, а відповідач -прийняти та оплатити товар в строк до 14.11.2008р. на загальну суму 60 210,00грн.
Додаткова угода №13 від 01.12.2008р., відповідно якої позивач зобов'язався поставити, а відповідач -прийняти та оплатити товар в строк до 31.12.2008р. на загальну суму 105 357,00грн.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач взяті на себе за договором та додатковими угодами до нього зобов'язання виконав у повному обсязі, поставив відповідачу товар на загальну суму 956 540,50грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями видаткових накладних №РН-0000001 від 31.01.2008р. на суму 39 291,00грн., №РН-0000011 від 29.02.2008р. на суму 46 188,50грн., №РН-0000019 від 31.03.2008р. на суму 139 745,52грн., №РН-0000021 від 04.04.2008р. на суму 20 000,00грн., №РН-0000022 від 11.04.2008р. на суму 78 190,00грн., №РН-0000023 від 18.04.2008р. на суму 89 855,14грн., №РН-0000024 від 30.05.2008р. на суму 171 255,84грн., №РН-0000033 від 20.06.2008р. на суму 54 465,48грн., №РН-0000034 від 20.06.2008р. на суму 6 693,30грн., №РН-0000042 від 29.07.2008р. на суму 105 214,68грн., №РН-0000040 від 29.07.2008р. на суму 21 338,64грн., №РН-0000047 від 29.08.2008р. на суму 18 735,40грн., №РН-0000065 від 24.10.2008р. на суму 60 210,00грн., №РН-0000069 від 01.12.2008р. на суму 105 357,00грн., які підписані представником відповідача без зауважень та заперечень.
Факт отримання зазначеного товару відповідачем підтверджується наявними в матеріалах справи довіреностями на отримання від позивача товарно-матеріальних цінностей ЯОЛ №306845 від 31.01.2008р., ЯОО №728093 від 29.02.2008р., ЯПД №849786 від 29.07.2008р., ЯПД №849875 від 29.08.2008р., №515 від 24.10.2008р., а також наявними в матеріалах справи копіями актів прийому-передачі товару: №1 від 31.01.2008р. на суму 39 291,00грн., №2 від 29.02.2008р. на суму 46 188,50грн., №3 від 31.03.2008р. на суму 139 745,52грн., №4 від 04.04.2008р. на суму 20 000,00грн., №5 від 11.04.2008р. на суму 78 190,00грн., №6 від 18.04.2008р. на суму 89 855,14грн., №7 від 30.05.2008р. на суму 171 255,84грн., №8 від 20.06.2008р. на суму 61 158,78грн., №9 від 29.07.2008р. на суму 105 214,68грн., №10 від 29.07.2008р. на суму 21 338,64грн., №11 від 29.08.2008р. на суму 18 735,40грн., №12 від 24.10.2008р. на суму 60210,00грн. та №13 від 01.12.2008р. на суму 105 357,00грн., які також підписані сторонами без зауважень та заперечень.
Проте, за матеріалами справи, відповідач взяті на себе зобов'язання виконав частково, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість.
Так, угодою від 10.02.2010р. про виконання зобов'язань за договором поставки №2 від 01.01.2008р. відповідач підтвердив наявність заборгованості перед позивачем в сумі 135 448,91грн. та зобов'язався не пізніше 31.12.2010р. погасити вказану заборгованість шляхом поставки кисню в балонах у потрібній для позивача кількості.
Між тим, підпунктом 2 пункту 1 вказаної угоди сторони узгодили, якщо позивач не матиме можливість прийняти кисень на всю суму заборгованості від відповідача у зв'язку з неможливістю його реалізувати, відповідач зобов'язаний погасити залишок своїх грошових зобов'язань шляхом перерахування позивачу грошових коштів.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач згідно накладної №201 від 27.04.2010р. поставив позивачу кисень в балонах на суму 1 714,80грн., а 01.06.2010р. між сторонами було складено акт зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 1 714,80грн.
Проте в подальшому, листом №24/02 від 24.02.2011р. позивач відмовився у зв'язку з неможливістю реалізації прийняти кисень в балонах та просив відповідача погасити наявну заборгованість в сумі 138 806,50грн., а також перерахувати інфляційні в сумі 38 909,21грн. та 3% річних в сумі 8 828,65грн.
Листом від 24.03.2011р. №989-519 відповідач підтвердив наявну в нього заборгованість перед позивачем в сумі 133 734,11грн. та просив позивача надати розстрочку оплати зазначеної суми до березня 2012р.
В матеріалах справи відсутні докази надання позивачем відповідної згоди, у зв'язку з чим судова колегія дійшла висновку про наявність у відповідача заборгованості в сумі 133 734,11грн. за отриманий від позивача товар, докази погашення якої в матеріалах справи відсутні.
За таких обставин, висновок місцевого господарського суду щодо наявності заборгованості відповідача станом на час розгляду справи в сумі 138 806,50грн. є необґрунтованими та таким, що спростовується наявними в матеріалах справи доказами. Угода від 10.02.2010р. про виконання зобов'язань за договором поставки №2 від 01.01.2008р. підписана сторонами без зауважень та заперечень, доказів визнання її недійсною до матеріалів справи позивачем не надано, так само, як і акту зарахування зустрічних однорідних вимог від 01.06.2010р., а отже, наявні в матеріалах справи докази оплати отриманого відповідачем товару в сумі 816 019,20грн. не підтверджують заборгованість відповідача перед позивачем саме в сумі 138 806,50грн. та саме на час винесення оскаржуваного рішення.
Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, у силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають, зокрема, з договору або іншого правочину.
Ст.ст. 525, 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні положення містить ст. 193 ГК України.
Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За таких обставин, враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості в сумі 133 734,11грн. обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню.
Крім того, ст. 625 ЦК України передбачає обов'язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи заяву позивача про уточнення позовних вимог, в якій останній зменшив позовні вимоги шляхом перерахунку 3% річних та інфляційних, судова колегія приймає до уваги нарахування позивачем 22 542,31грн. інфляційних втрат за період з 01.01.2009р. по січень 2010р. та з 01.01.2011р. по лютий 2011р., а також 3% річних в сумі 5 453,37грн. за період з 01.01.2009р. по 09.02.2010р. та з 01.01.2011р. по 14.03.2011р.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних за допомогою програми інформаційно-пошукової системи «Законодавство»у відповідності до методики листа Верховного суду України №62-97р від 03.04.1997р. «Рекомендації відносно порядку застосування індексу інфляції при розгляді судових справ», судова колегія вважає його арифметично невірним та таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства, виходячи з наступного.
Так, за розрахунком позивача, інфляційні повинні нараховуватись за період з 01.01.2009р. по січень 2010р. та з 01.01.2011р. по лютий 2011р. на суму 138 806,50грн.
Між тим, виходячи з того, що 10.02.2010р. сторони підтвердили наявність заборгованості відповідача в сумі 135 448,94грн., а 01.06.2010р. між сторонами було складено акт зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 1 714,80грн., тобто заборгованість відповідача з 01.06.2010р. складає 133 734,11грн., розрахунок інфляційних повинен здійснюватись наступним чином:
З 01.01.2009р. по 31.01.2010р. на суму 138 806,50грн., що за розрахунком судової колегії складає 19 892,94грн., та з 01.01.2011р. по 28.02.2011р. на суму 133 734,11грн., що за розрахунком апеляційного господарського суду складає 2 552,98грн.
По аналогії, нарахування 3% річних повинно було здійснюватись позивачем за період з 01.01.2009р. по 09.02.2010р. на суму 138 806,50грн., а з 01.01.2011р. по 14.03.2011р. -на суму 133 734,11грн.
У зв'язку з викладеним, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача інфляційних та 3% річних підлягають задоволенню частково в сумі 22 445,92грн. та 5 422,95грн. відповідно.
Судова колегія не приймає до уваги доводи заявника в апеляційній скарзі щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права шляхом розгляду справи за відсутністю представника відповідача, оскільки згідно ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвала про порушення провадження від 21.03.2011р. у справі №6/5009/1295/11 була направлена на адресу відповідача 22.03.2011р. та отримана останнім 29.03.2011р. згідно повідомлення про вручення поштового відправлення №00482938 (а.с.80), тобто відповідач мав достатньо часу для підготовки до судового засідання 07.04.2011р., в якому було винесено оскаржуване рішення.
Крім того, у разі поважності причин неможливості явки у судове засідання, відповідач мав можливість направити до господарського суду клопотання про відкладення розгляду справи, проте матеріали справи такого не містять в собі.
Згідно ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.
За таких обставин, судова колегія не вбачає порушення норм процесуального права судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення.
Разом з тим, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що всупереч вимог ст. 43 ГПК України, рішення господарського суду Запорізької області від 07.04.2011р. у справі №6/5009/1295/11 не ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді матеріалів та обставин справи, не повністю відповідає нормам матеріального права, тому рішення господарського суду слід частково скасувати.
Судові витрати згідно ст. 49 ГПК України підлягають розподіленню пропорційно задоволених вимог.
Приймаючи до уваги викладене, керуючись ст. 49, ст. 99, ст.101, ст.102, ст.103, ст. 104, ст.105 ГПК України, Донецький апеляційний господарський суд,-
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Південний завод гідравлічних машин»м. Запоріжжя на рішення господарського суду Запорізької області від 07.04.2011р. у справі №6/5009/1295/11 задовольнити частково.
Рішення господарського суду Запорізької області від 07.04.2011р. у справі №6/5009/1295/11 частково скасувати.
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Вікан»м. Запоріжжя з урахуванням уточнення задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Південний завод гідравлічних машин»м. Запоріжжя на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вікан»м. Запоріжжя основний борг в сумі 133 734,11грн., інфляційні в розмірі 22 445,92грн., 3% річних в сумі 5 422,95грн., витрати зі сплати держмита в сумі 1 616,04грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 202,48грн.
В іншій частині рішення залишити без змін.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вікан»м. Запоріжжя на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Південний завод гідравлічних машин» м. Запоріжжя витрати зі сплати держмита за подання апеляційної скарги в сумі 118,43грн.
Господарському суду Запорізької області видати відповідний наказ.
Головуючий суддя (доповідач): Н.В. Будко
Судді: Н.В. Акулова
Т.Д. Геза
Надруковано примірників -5
1-у справу
1-позивачу
1-відповідачу
1-господарському суду
1-ДАГС