донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
31.05.2011 р. справа №15/43
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого:
суддівПриходько І. В.,
Ломовцевої Н. В., Скакун О. А.
за участю
представників сторін:
від позивача:ОСОБА_4 -за довіреністю;
від відповідача:не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Золотий скарабей»м. Горлівка Донецької області
на рішення господарського суду Донецької області
від31.03.2011р.
у справі№15/43 (суддя Богатир К. В.)
за позовомфізичної особи-підприємця ОСОБА_5 м. Горлівка Донецької області
до товариства з обмеженою відповідальністю «Золотий скарабей»м. Горлівка Донецької області
простягнення основного боргу в сумі 14 268 грн., пені в сумі 1024 грн., 3% річних у розмірі 201,70 грн., інфляційних витрат у сумі 739,34 грн., збитків у сумі 6400,00 грн.
Фізична особа-підприємець ОСОБА_5 (далі -Підприємець) звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Золотий скарабей»(далі -Товариство) про стягнення основного боргу в сумі 14 268 грн., інфляційних витрат у сумі 739,34 грн., 3% річних у розмірі 201,70 грн., пені в сумі 1024 грн., збитків у сумі 6400 грн.
Рішенням господарського суду Донецької області від 31.03.2011 р. у справі № 15/43 позовні вимоги Підприємця задоволені частково та присуджено до стягнення з Товариства основний борг на суму 14 268грн., інфляційні в розмірі 739,34 грн., 3% річних в сумі 166,52 грн., пеню в сумі 861,56 грн., витрати на оплату державного мита в сумі 160,35 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 167,21 грн. Відмовлено у задоволенні позовних вимог в частині стягнення 3% річних в сумі 35,18 грн., пені на суму 162,44 грн., збитків в сумі 6400 грн.
Вказане рішення мотивоване доведеністю та обґрунтованістю задоволених позовних вимог щодо стягнення суми основного боргу і відхилення доводів відповідача щодо неукладеності спірного договору.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції Товариство звернулось до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення місцевого господарського суду та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги заявник посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, апелянт посилається на те, що судом першої інстанції не було взято до уваги ті обставини, що підпис на договорі №2 від 03.01.2009р. (далі -Договір) директор у минулому ОСОБА_6 не здійснював, що підтверджується пояснення останнього, тому висновки про схвалення угоди Товариством не відповідають обставинам справи. Також посилався на недоведеність тих обставин, що товар за видатковими накладними №137 від 06.07.2010р. та №РН-148 від 06.08.2010р. був постановлений саме на виконання умов Договору, оскільки тотожність предмету договору та предмету поставки не є належним доказом. Крім того, скаржник зазначив про відсутність належних доказів факту поставки.
У судове засідання представник скаржника не з'явився, поважних причин неявки не сповістив, хоча був належним чином повідомлений про час та місце слухання справи, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу та судовому засіданні проти вимог скаржника заперечував, вважає рішення обґрунтованим та прийнятим у відповідності до норм матеріального та процесуального права.
Враховуючи ті обставини, що в апеляційній скарзі заявник посилається тільки на документи, які знаходяться в матеріалах справи та досліджувались господарським судом, а також, що явка представників сторін у судове засідання не була визнана обов'язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу без участі представника заявника апеляційної скарги за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши представника позивача суд встановив наступне.
03.01.2009р. між сторонами був укладений договір №2, згідно якого продавець (позивач) зобов'язався передати у власність, а покупець (відповідач) зобов'язався прийняти та своєчасно оплатити товар на умовах даного договору. Прийом товару по кількості здійснюється на підставі товарної накладної, яка підписується уповноваженими представниками обох сторін. Товаром є українська картопля (п.п. 1.3, 2.1, 5.2 Договору).
Згідно п. 14.4 Договір вступає в силу з моменту підписання його обома сторонами та діє до 31.12.2010р., а в частині невиконаних сторонами зобов'язань -до повного виконання. В разі відсутності заяви однієї із сторін про намір розірвати договір до дати його закінчення, договір вважається пролонгованим на один рік на тих саме умовах. Договір підписаний представниками обох сторін та скріплений печатками.
Пунктом 5.6 договору передбачено, що товар вважається прийнятим по кількості місць згідно кількості місць, вказаних в накладній, при наявності відмітки представника покупця в накладній (підпис про прийом та штамп, печатка) або довіреності покупця.
Відповідно до п 6.2 Договору оплата за отриману партію товару здійснюється покупцем продавцю в безготівковій формі протягом 30 календарних днів з моменту отримання партії товару.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду відповідає вимогам чинного законодавства України, виходячи з наступного.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на ті обставини, що підпис на спірному Договорі директор ОСОБА_6 не здійснював, що підтверджується письмовими пояснення останнього, тому висновки про схвалення угоди Товариством не відповідають обставинам справи.
З такими доводами колегія суддів погодитись не може, оскільки як убачається з матеріалів справи Договір №2 підписаний сторонами (з боку відповідача диктором ОСОБА_6.) та скріплений печатками підприємств.
Будь-яких належних та допустимих доказів звернення до правоохоронних органів з приводу втрати, незаконного використання печатки або штампів товариства, підробки цих печаток і підпису керівника Товариства тощо, вироку суду з кримінальної справи щодо вказаних дій відповідачем до суду обох інстанцій надано не було.
Згідно ст. 241 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.
Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що товар за видатковими накладними № 137 від 06.07.2010 р. на суму 7134грн. та № РН-148 від 06.08.2010 р. на суму 7134грн. був поставлений відповідачу позивачем саме на виконання Договору № 2 оскільки найменування (українська картопля), вказані у спірних видаткових накладних, відповідають тим, що погоджені сторонами в Договорі.
При цьому враховується той факт, що будь-яких інших договорів, крім спірного, між сторонами укладено не було, крім того, підставою поставки у податкових накладних вказаний саме договір № 2 від 03.01.2009р.
Отже, виконання сторонами договору (поставка товару та його отримання) свідчить про схвалення договору Товариством.
Відповідно до стверджень позивача, на виконання Договору він передав відповідачу товар за період з 06.07.2010 р. по 06.08.2010 р. на загальну суму 14268грн. за видатковими накладними № 137 від 06.07.2010 р. на суму 7134грн. та № РН-148 від 06.08.2010 р. на суму 7134рн. Факт отримання відповідачем товару за вказаними накладними підтверджується підписами відповідача в графі „Отримав” та відбитками печатки, а також податковими накладними №137 від 06.07.2010 р., № 148 від 06.08.2010 р., завірені копії яких містяться в матеріалах справи.
Посилання відповідача на підроблення позивачем видаткових накладних № 12 від 06.05.2009 р. на суму 11008,51 грн., № 78 від 11.01.2010 р. на суму 4263,70 грн. також правомірно не прийнято судом першої інстанції до уваги, оскільки будь-яких належних та допустимих доказів звернення до правоохоронних органів з цього приводу, вироку суду з кримінальної справи щодо вказаних дій відповідачем до суду обох інстанцій надано не було
Судова колегія вважає безпідставними доводи скаржника, щодо відсутності заборгованості за спірними видатковими накладними № 137 від 06.07.2010 р. та № РН-148 від 06.08.2010 р. на загальну суму 14 268 грн. у зв'язку з перерахуванням позивачу коштів на загальну суму 169 338,66 грн., оскільки у наданих до суду платіжних дорученнях в призначенні платежу вказана оплата « згідно накладної № 2 від 14.03.2009 р.»без зазначення спірних видаткових накладних № 137 від 06.07.2010 р. та № РН-148 від 06.08.2010 р.
Згідно п. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до п 6.2 Договору оплата за отриману партію товару здійснюється покупцем продавцю в безготівковій формі протягом 30 календарних днів з моменту отримання партії товару.
Товар за накладними № 137 та № РН-148 був отриманий відповідачем 06.07.2010 р. та 06.08.2010 р. відповідно і протилежного відповідачем не доведено.
З огляду на відсутність в матеріалах справи доказів погашення заборгованості в розмірі 14 268грн., судова колегія вважає цілком вірним висновок суду першої інстанції, що позовні вимоги Підприємця в частині стягнення суми основної заборгованості в розмірі 14 268грн. є обґрунтованими, доведеними належним чином та такими, що підлягають задоволенню.
За приписом ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З огляду на правильне нарахування, позовні вимоги в частині стягнення інфляційних витрат в розмірі 739,34грн. обґрунтовані та правомірно задоволені судом першої інстанції. 3% річних правомірно задоволені частково з урахуванням розрахунку за загальний період з 06.08.2010 р. по 10.01.2011 р. суду на суму 166,52грн.
Приймаючи рішення щодо вимог про часткове задоволення позовних вимог в частині стягнення пені в розмірі 1024 грн., визначивши період прострочення з 07.09.2010 р. по 10.01.2011 р. (126 днів) суд першої інстанції правомірно врахував пункт 12.1 Договору, яким сторони передбачили нарахування пені за прострочку оплати у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення та розмір облікової ставки НБУ за період, на який нараховується пеня, та стягнув її в розмірі 861,56грн.
Згідно з п.4 ст. 129 Конституції України, статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Інші доводи скаржника судовою колегією не приймаються, оскільки спростовуються вищевикладеним та матеріалами справи.
Щодо вимог про стягнення збитків в сумі 6400грн., що складаються з витрат на послуги адвоката, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції щодо їх безпідставності, оскільки витрати, понесені стороною у зв'язку з реалізацією процесуальних прав у розгляді справи в господарському суді, відносяться до судових витрат, тому вони відшкодовуються згідно зі статтею 49 Господарського процесуального кодексу України, і їх не може бути стягнуто за позовною вимогою про відшкодування збитків. Заяви про покладення на відповідача відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрат на оплату послуг адвоката позивачем заявлено у суді першої інстанції не було.
Отже, відповідно до статті 47 Господарського процесуального кодексу України, судове рішення прийняте суддею за результатами дослідження усіх обставин справи.
З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідно до вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду Донецької області від 31.03.2011 р. у справі № 15/43 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не прийняті судовою колегією до уваги, оскільки не підтверджені матеріалами справи.
Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита по апеляційній скарзі покладаються на скаржника.
Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Золотий скарабей»м. Горлівка Донецької області на рішення господарського суду Донецької області від 31.03.2011 р. у справі № 15/43 залишити без задоволення, рішення господарського суду Донецької області від 31.03.2011р. у справі №15/43 -без змін.
Головуючий суддя І. В. Приходько
Судді Н. В. Ломовцева
О. А. Скакун
Надруковано: 5 прим.
1-позивачу
2-відповідачу
3-у справу
4-ГСДО
5-ДАГС