донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
01.06.2011 р. справа №39/87
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді (доповідача): Будко Н.В.
Суддів: Акулової Н.В., Гези Т.Д.
При секретарі: Братченко Т.А.
За участю представників сторін:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: ОСОБА_1. по дов.
Розглянув у судовому засіданні апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «Агрофірма «Шахтар» орендного підприємства «Шахта ім. О.Ф. Засядька»с. Олександрівка Донецької області
на рішення господарського суду Донецької області від 20.04.2011р. (повний тексті від 26.04.2011р.) у справі №39/87 (суддя Морщагіна Н.С.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «Нива»с. Суворівське, АР Крим
до Дочірнього підприємства «Агрофірма «Шахтар» орендного підприємства «Шахта ім. О.Ф. Засядька»с. Олександрівка Донецької області
про стягнення 44 783,78грн.
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «Нива»с. Суворівське, АР Крим, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Дочірнього підприємства «Агрофірма «Шахтар» орендного підприємства «Шахта ім. О.Ф. Засядька»с. Олександрівка Донецької області, про стягнення заборгованості в сумі 37 575,00грн., індексу інфляції в розмірі 5899,32грн. та 3% річних від простроченої суми в розмірі 1309,46грн.
04.04.2011р. позивач надав до господарського суду пояснення, в яких просив стягнути з відповідача 37 575,00грн. заборгованості, індекс інфляції в сумі 9807,15грн., 3% річних від простроченої суми в розмірі 2350,24грн., судові витрати, а також оплату проведеної експертизи в сумі 10 052,64грн.
Рішенням від 20.04.2011р. у справі №39/87 господарський суд Донецької області позовні вимоги задовольнив, стягнувши з відповідача основний борг в сумі 37 575,00грн., 3% річних в сумі 2350,24грн., інфляційні в сумі 9807,15грн., судові витрати та витрати за проведення судової експертизи в сумі 10 052,64грн.
Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду скасувати та відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Заявник в обґрунтування вимог про скасування судового рішення посилається на те, що судом першої інстанції при винесенні рішення було порушено норми матеріального та процесуального права. Зокрема, надані до матеріалів справи копії податкових накладних, видаткових накладних та довіреностей, на думку скаржника, не можуть бути прийняті в якості належних та допустимих доказів поставки товару, оскільки у видаткових накладних немає підпису уповноваженої особи та штампу підприємства відповідача. Крім того, як зазначає заявник апеляційної скарги, акт звірки розрахунків не може бути належним доказом наявності заборгованості, оскільки не є первинним бухгалтерським документом. Стосовно порушення судом першої інстанції норм процесуального права, скаржник зауважує, що відповідачу не було надано можливості ознайомитись з результатами проведеної судової експертизи.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач вважає оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, з огляду на що просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Крім того, від представника позивача на адресу апеляційного господарського суду надійшло клопотання про розгляд апеляційної скарги за відсутності свого представника. Вказане клопотання судовою колегією задоволено.
Судовий процес в апеляційній інстанції фіксувався за допомогою технічних засобів фіксації в порядку, передбаченому ст. 81-1 ГПК України.
Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі розгляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Заслухавши пояснення представника відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, в період з травня по листопад 2006р. позивачем згідно видаткових накладних №РН-0000372 від 22.05.2006р., №РН-0000871 від 29.05.2006р., №РН-0000945 від 10.08.2006р., №РН-0000951 від 14.08.2006р., №РН-0001038 від 09.11.2006р., №РН-0001041 від 13.11.2006р., №РН-0001042 від 13.11.2006р. було поставлено відповідачу товар на загальну суму 84 200,00грн.
Згідно наявних в матеріалах справи довіреностей від 23.05.2006р. ЯМБ№503571, від 30.05.2006р. ЯМБ№503585, від 11.08.2006р. ЯМЛ№621065, від 14.08.2006р. ЯМЛ№940130, від 09.11.2006р. ЯМШ№608439, від 14.11.2006р. ЯМШ №608445, підприємство відповідача доручало своїм представникам отримати від ТОВ «СГП «Нива»товарно-матеріальні цінності, а також згідно наявних в матеріалах справи банківських виписок здійснювало часткову оплату товару всього на суму 45800,00грн.. Докази оплати решти суми за поставлений товар в матеріалах справи відсутні.
Крім видаткових накладних та довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей, до матеріалів справи долучені копії подорожніх листів вантажного автомобіля №698809, №821835, №698811, №821808 та №821837, що підтверджують факт доставки позивачем товару автомобільним транспортом на адресу відповідача.
В матеріалах справи наявні також акти звірки розрахунків станом на 30.09.2008р. та станом на 10.12.2008р., якими сторони підтвердили наявність заборгованості відповідача в сумі 37 575,00грн.
Як вбачається з матеріалів справи, у зв'язку з несплатою відповідачем решти суми за поставлений товар, 22.12.2008р. позивачем було направлено відповідачу претензію №290 від 22.12.2008р., в якій вимагалось у строк до 22.01.2009р. перерахувати на рахунок позивача грошові кошти в сумі 37 575,00грн.
У відповіді №42 від 15.01.2009р. відповідач відхилив вимоги, викладені в претензії, оскільки вважав їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
18.02.2010р. позивачем вдруге було направлено відповідачу претензію на суму 37 575,00грн., яка була залишена останнім без відповіді та задоволення, у зв'язку з чим позивач звернувся до господарського суду з відповідним позовом.
В ході розгляду справи, у зв'язку з відсутністю у видаткових накладних підпису уповноваженої особи та штампу Дочірнього підприємства «Агрофірма «Шахтар» Орендного підприємства «Шахта ім. О.Ф. Засядька», господарським судом в порядку ст. 41 ГПК України було призначено судову економічну експертизу, проведення якої доручено Донецькому науково-дослідному інституту судових експертиз.
На вирішення експерта судом було поставлено наступні запитання: на підставі первинних документів та регістрів бухгалтерського обліку позивача та відповідача визначити, чи підтверджується документально господарські операції з поставки позивачем/ отримання відповідачем товару за видатковими накладними № РН-0001041 від 13.11.2006 р.,№ РН-0001042 від 13.11.2006 р.,№РН-0001038 від 09.11.2006 р., № РН-0000951 від 14.08.2006 р., № РН-0000945 від 10.08.2006 р., № РН-0000871 від 29.05.2006 р., № РН-0000372 від 22.05.2006р.; на підставі первинних документів та регістрів бухгалтерського обліку, а також документів податкової звітності Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «Нива» визначити чи підтверджується документально розмір податкових зобов'язань Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «Нива», визначений в документах податкової звітності за 22.05.2006р., 29.05.2006р., 01.11.2006р., 13.11.2006р., 10.08.2006р., 14.08.2006р.
Згідно висновків судової економічної експертизи №3360/24-848/25 від 02.02.2011р., по першому питанню експерт зазначив, що первинними документами та регістрами бухгалтерського обліку позивача господарські операції з поставки ТОВ «Сільськогосподарське підприємство «Нива»товару за видатковими накладними № РН-0001041 від 13.11.2006р., № РН-0001042 від 13.11.2006р., № РН-0001038 від 09.11.2006р., № РН-0000951 від 14.08.2006р., № РН-0000945 від 10.08.2006р., № РН-0000871 від 29.05.2006р., № РН-0000372 від 22.05.2006р. підтверджуються. Визначити на підставі первинних документів та регістрів бухгалтерського обліку відповідача, чи підтверджуються документально господарські операції стосовно отримання Дочірнім підприємством «Агрофірма «Шахтар»товару за видатковими накладними № РН-0001041 від 13.11.2006р., № РН-0001042 від 13.11.2006р., № РН-0001038 від 09.11.2006р., № РН-0000951 від 14.08.2006р., № РН-0000945 від 10.08.2006р., № РН-0000871 від 29.05.2006р., № РН-0000372 від 22.05.2006р., не є можливим, оскільки Дочірнім підприємством «Агрофірма «Шахтар»Орендного підприємства «Шахта ім. О.Ф. Засядько» відповідні документи на дослідження не надані.
По другому питанню експерт зазначив, що документально розмір податкових зобов'язань позивача, визначених в документах податкової звітності, первинними документами та регістрами бухгалтерського обліку, а також документами податкової звітності позивача підтверджується.
За таких обставин, судова колегія вважає доведеним факт поставки позивачем продукції за видатковими накладними № РН-0001041 від 13.11.2006р., № РН-0001042 від 13.11.2006р., № РН-0001038 від 09.11.2006р., № РН-0000951 від 14.08.2006р., № РН-0000945 від 10.08.2006р., № РН-0000871 від 29.05.2006р., № РН-0000372 від 22.05.2006р. на загальну суму 84 200,00грн. Крім того, оскільки згідно акту звірки розрахунків у позивача станом на 01.01.2008р. існувало кредитове сальдо в сумі 825,00грн., а також враховуючи часткові оплати відповідача на загальну суму 45 800,00грн., колегія суддів апеляційної інстанції вважає підтвердженим матеріалами справи факт наявності у відповідача заборгованості з оплати отриманого від позивача товару в сумі 37 575,00грн.
Судова колегія не приймає до уваги твердження заявника в апеляційній скарзі щодо недоведеності факту наявності заборгованості в сумі 37 575,00грн. із-за відсутності підписів та штампів підприємства відповідача на видаткових накладних, з огляду на таке.
Відповідно до частин 1, 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Відповідно до Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіна від 24.05.1995 №88 первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.
Як вбачається з матеріалів справи, на отримання товарно-матеріальних цінностей від ТОВ «СГП «Нива», а саме, «сінажної закваски Бактосил», відповідачем були виписані довіреності серії ЯМЦ № 608445 від 14.11.2006р., № 608439 від 09.11.2006р., серії ЯМЛ № 940130 від 14.08.2006р., № 621065 від 11.08.2006р., серії ЯМБ № 503585 від 30.05.2006р., № 503571 від 23.05.2006р.
Порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, визначений Інструкцією про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16 травня 1996 року № 99.
Згідно з п. 2 Інструкції сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери (надалі - цінності) відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів.
Особа, якій видана довіреність, зобов'язана не пізніше наступного дня після кожного випадку доставки на підприємство одержаних за довіреністю цінностей, незалежно від того, одержані цінності за довіреністю повністю або частково, подати працівнику підприємства, який здійснює виписування та реєстрацію довіреностей, документ про одержання нею цінностей та їх здачу на склад (комору) або матеріально відповідальній особі. Невикористані довіреності повинні бути повернуті працівнику підприємства, який здійснює виписування і реєстрацію довіреностей, не пізніше наступного дня після закінчення строку дії довіреності. Про використання довіреності або повернення невикористаної довіреності у журналі реєстрації довіреностей робиться відмітка про номери документів (накладних, актів тощо) на одержані цінності або про дату повернення довіреності. Повернуті невикористані довіреності гасяться надписом «невикористана» і зберігаються протягом строку, встановленого для зберігання первинних документів.
Враховуючи те, що відповідачем не надано доказів анулювання зазначених довіреностей на отримання від позивача товарно-матеріальних цінностей, а також те, що висновком судової-економічної експертизи підтверджений факт поставки позивачем продукції, судова колегія вважає, що позивачем було поставлено, а відповідачем -прийнято товар за спірними видатковими накладними.
Крім того, в матеріалах справи містяться акти звірки взаємних розрахунків станом на 30.09.2008р. та 10.12.2008р., підписані з боку обох сторін без зауважень та заперечень та скріплені печатками обох підприємств, за якими відповідач підтвердив наявність заборгованості перед ТОВ «СГП «Нива»в сумі 37575,00грн.
Судовою колегією не можуть бути прийняті до уваги зауваження скаржника щодо підпису вказаних актів невідомою особою, а також зауваження стосовно того, чи заборгованість згідно актів виникла саме зі спірного питання, оскільки крім підпису без зауважень і заперечень представника ДП «Агрофірма «Шахтар»ОП «Шахта ім. О.Ф. Засядько», вказані акти засвідчені також і печаткою даного підприємства.
До того ж, акт звірки - це документ, за яким бухгалтери підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій, а наявність чи відсутність будь-яких зобов'язань сторін підтверджується первинними документами - договором, розрахунками, тощо. Дійсно, цей документ не являється первинним, а є внутрішнім бухгалтерським документом, що складається з метою уникнення розбіжностей у здійсненні розрахунків з контрагентами, який є лише відображенням руху коштів в бухгалтерському обліку підприємства.
Проте, у сукупності з іншими доказами, акт звірки взаєморозрахунків є непрямим доказом факту поставки та визнання відповідачем боргу.
У відповідності до даних, зазначених у вказаному акті, відображені господарські операції з поставки товарів, які хронологічно та сумарно співпадають з даними, зазначеними в представлених видаткових накладних, а отже відсутні підстави вважати, що вказані акти не можуть розцінюватись як докази існуючої заборгованості відповідача.
Статтею 11 ЦК України передбачено, що цивільні права і обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства, але за аналогією породжують цивільні права і обов'язки.
Згідно ч. 1 ст. 181 ГК України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають, зокрема, з договору або іншого правочину.
Ст.ст. 525, 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні положення містить ст. 193 ГК України.
Згідно ч.2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Як вбачається з матеріалів справи, домовленістю між сторонами строк оплати не погоджений, у зв'язку з чим апеляційний господарський суд застосовує до спірних правовідносин положення частини 2 статті 530 ЦК України. Враховуючи отримання відповідачем претензії позивача №290 від 22.12.2008р. лише 09.01.2009р., згідно ч.2 ст. 530 ЦК України відповідач повинен був сплатити заборгованість у строк до 16.01.2009р. включно, чого не виконав, тому прострочення виконання зобов'язання з оплати отриманого товару почалось 17.01.2009р.
За таких обставин, враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає позовні вимоги про стягнення 37 575,00грн. обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню.
Крім того, ст. 625 ЦК України передбачає обов'язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, на підставі чого позивачем нараховано до стягнення 3% річних за період з 29.12.2008р. по 28.02.2010р. в розмірі 1309,46грн. та інфляційні за період з січня 2009р. по лютий 2010р. в розмірі 5899,32грн.
Як вбачається з матеріалів справи, 04.04.2011р. позивачем були надані пояснення, в яких викладено і вимоги про збільшення позовних вимог.
Судова колегія не погоджується із висновком місцевого господарського суду щодо прийняття даних пояснень у якості заяви про збільшення позовних вимог, оскільки в них відсутнє посилання на ст. 22 ГПК України, яка дає право позивачу до прийняття рішення у справі збільшити або зменшити розмір позовних вимог. За таких обставин, оцінці та розгляду підлягають позовні вимоги без урахування уточнення від 04.04.2011р.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних, судова колегія вважає його арифметично вірним та таким, що відповідає вимогам чинного законодавства, у зв'язку з чим задовольняє позовні вимоги про стягнення з відповідача інфляційних в сумі 5899,32грн.
Між тим, наданий позивачем розрахунок 3% річних є арифметично невірним та таким, що не повністю відповідає вимогам чинного законодавства, у зв'язку із неправильним визначенням позивачем початку періоду, з якого нараховуються 3% річних. Оскільки перша претензія №290 від 22.12.2008р. отримана відповідачем 09.01.2009р., початком періоду прострочення виконання зобов'язання є не 29.12.2008р., як зазначено у розрахунку позивача, а у відповідності до ч.2 ст. 530 ЦК України - 17.01.2009р.
За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача 3% річних від суми заборгованості підлягають частковому задоволенню в сумі 1256,96грн.
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги про стягнення з відповідача 44 783,78грн. підлягають частковому задоволенню в сумі 44 731,28грн., з яких 37 575,00грн. сума основного боргу, 5899,32грн. - інфляційних втрат та 1256,96грн. -3% річних.
Крім того, згідно ст. 49 ГПК України, суми, які підлягають сплаті за проведення, зокрема, судової експертизи, при частковому задоволенні позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Проте, оскільки експертизою було перевірено та встановлено факт поставки позивачем товару на суму основної заборгованості, вимоги про стягнення якої задоволені у повному обсязі, судова колегія вважає, що витрати за проведення судової експертизи підлягають стягненню з відповідача в повному обсязі в сумі 10 152,64грн. (згідно вартості експертизи, вказаної у супровідному листі Донецького науково-дослідного інституту судових експертиз №3360/24-848/25/107 від 14.03.2011р.).
З огляду на наведене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що всупереч вимогам ст. 43 ГПК України, рішення господарського суду Донецької області від 20.04.2011р. у справі №39/87 не ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді матеріалів та обставин справи, не повністю відповідає нормам матеріального та процесуального права, тому рішення господарського суду слід змінити в частині розміру задоволених позовних вимог.
Разом з цим, судова колегія не приймає до уваги доводів скаржника щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права шляхом не надання матеріалів справи для ознайомлення відповідача з висновком експертизи, оскільки згідно матеріалів справи, висновок експерта надійшов до господарського суду 14.03.2011р., в той час як судове засідання було призначено на 20.04.2011р. У зв'язку з викладеним, а також зважаючи на тривалий час розгляду справи у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що відповідач мав достатньо часу для ознайомлення з матеріалами справи та підготовки вмотивованих заперечень.
Враховуючи вищенаведене, судова колегія вважає доводи апеляційної скарги необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Судові витрати за подання апеляційної скарги згідно ст. 49 ГПК України підлягають віднесенню на відповідача.
Приймаючи до уваги викладене, керуючись ст. 49, ст. 99, ст.101, ст.102, ст.103, ст. 104, ст.105 ГПК України, Донецький апеляційний господарський суд,-
Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «Агрофірма «Шахтар» орендного підприємства «Шахта ім. О.Ф. Засядька»с. Олександрівка Донецької області на рішення господарського суду Донецької області від 20.04.2011р. (повний тексті від 26.04.2011р.) у справі №39/87 -залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Донецької області від 20.04.2011р. (повний тексті від 26.04.2011р.) у справі №39/87 змінити шляхом виключення з його мотивувальної частини доводів щодо прийняття до уваги сформульованого в поясненнях від 04.04.2011р. клопотання про збільшення позовних вимог, а також зазначення іншого періоду нарахування 3% річних.
Резолютивну частину рішення викласти в наступній редакції:
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «Нива» с. Суворовське, АР Крим задовольнити частково.
Стягнути з Дочірнього підприємства «Агрофірма «Шахтар»Орендного підприємства «Шахта ім. О.Ф. Засядька» с. Олександрівка Донецької області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «Нива» с. Суворовське АР Крим основний борг у сумі 37 575,00грн., 3% річних в сумі 1256,96грн., інфляційні в сумі 5899,32грн., витрати зі сплати держмита в сумі 447,32грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 235,73грн. та витрати за проведення судової експертизи в сумі 10 152,64грн.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
В іншій частині рішення залишити без змін.
Господарському суду Донецької області видати відповідні накази.
Головуючий суддя (доповідач): Н.В. Будко
Судді: Н.В. Акулова
Т.Д. Геза
Надруковано примірників -5
1-у справу
1-позивачу
1-відповідачу
1-господарському суду
1-ДАГС