донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
01.06.2011 р. справа №10/5009/698/11
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді (доповідача): Будко Н.В.
Суддів: Акулової Н.В., Гези Т.Д.
При секретарі: Братченко Т.А.
За участю представників сторін:
від позивача: не з'явився;
від відповідача-1: не з'явився;
від відповідача-2: ОСОБА_1. по дов.
Розглянув у судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Техенергохім” м. Запоріжжя
на рішення господарського суду Запорізької області від 09.03.2011р. (повний текст від 10.03.2011р.) у справі №10/5009/698/11 (суддя Алейникова Т.Г.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Техенергохім” м. Запоріжжя
до Приватного підприємства “Нікіта, 97” м. Запоріжжя, Публічного акціонерного товариства “ДНІПРОАЗОТ” м. Дніпродзержинськ
про стягнення суми 21 999,95грн.
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю “Техенергохім” м. Запоріжжя, звернувся до господарського суду Запорізької області з позовом до відповідача, Приватного підприємства “Нікіта, 97” м. Запоріжжя, про стягнення 15 168,00грн. основного боргу, 3 003,56грн. втрат від знецінювання грошових коштів внаслідок інфляції, 916,39грн. 3% річних та 1 112,00грн. пені за 6 місяців.
09.03.2011р. позивачем до господарського суду Запорізької області подане клопотання про заміну первісного відповідача -ПП “Нікіта, 97”, належним відповідачем - Відкритим акціонерним товариством “ДніпроАЗОТ”, у задоволенні якого судом відмовлено за необгрунтованістю.
Крім того, 09.03.2011р. на адресу господарського суду від відповідача надійшло клопотання про застосування строків позовної давності.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 09.03.2011р. в задоволенні позову відмовлено.
Свій висновок щодо відмови у задоволенні позовних вимог господарський суд обґрунтував посилаючись на приписи ст.ст. 267, 559 ЦК України, зазначивши, що договір поруки укладений сторонами 30.07.2008р. строком на 1 рік, тому зобов'язання відповідача за цим договором на момент розгляду справи припинено.
Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
В обґрунтування заявлених вимог скаржник посилається на те, що місцевий господарський суд невмотивовано відхилив клопотання позивача про заміну первісного відповідача належним. Крім того, скаржник зазначає, що під час подання позову ним було заявлено клопотання про залучення до участі у справі третьої особи на боці позивача, проте зазначене клопотання судом взагалі не розглянуто. До того ж, за твердженням заявника апеляційної скарги, в судовому засіданні було оголошено ухвалу про передачу справи до господарського суду Дніпропетровської області, натомість було винесено оскаржуване рішення.
Донецький апеляційний господарський суд прийняв зазначену апеляційну скаргу до свого провадження та ухвалою від 20.04.2011р. залучив до участі у справі у якості другого відповідача в порядку ст. 24 ГПК України Відкрите акціонерне товариство «ДніпроАЗОТ» м. Дніпродзержинськ.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач-2 позовні вимоги не визнав, зазначивши, що ним не було порушено зобов'язань за договором з оплати проведених робіт, оскільки позивач зі свого боку в повному обсязі роботи не виконав. За таких обставин, відповідач-2 не визнає і вимоги про стягнення пені, інфляційних та 3% річних.
Крім того, відповідачем-2 були надані пояснення стосовно приведення діяльності його підприємства у відповідність до Закону України «Про акціонерні товариства», у зв'язку з чим ВАТ «ДніпроАЗОТ»перейменовано у ПАТ «ДНІПРОАЗОТ», в підтвердження чого надані до матеріалів справи відповідні документи.
23.05.2011р. на адресу апеляційного господарського суду надійшли пояснення позивача, в яких, зокрема, останній просив здійснити розгляд справи без участі свого представника. Клопотання судовою колегією задоволено.
Відповідач-1 не скористався своїм правом на участь у судовому засіданні, причину неявки до суду не повідомив, хоча про місце та час проведення судового засідання був повідомлений належним чином. Враховуючи, що ухвалою про порушення апеляційного провадження та відкладення розгляду справи явка представника відповідача-1 не визнавалась обов'язковою, судова колегія апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представника ПП “Нікіта,97”.
Судовий процес в апеляційній інстанції фіксувався за допомогою технічних засобів фіксації в порядку, передбаченому ст. 81-1 ГПК України.
Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі розгляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Заслухавши пояснення представника відповідача-2, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 17.12.2007р. між позивачем, Товариством з обмеженою відповідальністю “Техенергохім” м. Запоріжжя (підрядник) та Відкритим акціонерним товариством “ДніпроАЗОТ” м. Дніпродзержинськ (замовник) було укладено договір №646/07, який за своєю правовою природою є договором підряду.
Відповідно до умов вказаного договору, підрядник зобов'язався на свій страх і ризик, своїми силами, із своїх матеріалів виконати комплекс робіт з установки та впровадження на підприємстві замовника автоматизованої системи керування технологічним процесом дозування ізвесткового молока на освітлювачі ВТИ-250 та ТЕЦ ВАТ “ДніпроАЗОТ”, а замовник зобов'язався виконані підрядником роботи прийняти та оплатити їх вартість в порядку та на умовах, передбачених цим договором.
Пунктом 3.1 сторони встановили, що після завершення робіт з кожного етапу, передбаченого календарним планом виконання робіт, підрядник надає замовнику акт приймання-здачі виконаних підрядних робіт відповідного етапу, а пунктом 3.6 узгодили, що після завершення виконання робіт в цілому за договором, складається двосторонній акт здачі-приймання виконаних підрядних робіт. Зобов'язання підрядника за даним договором вважаються виконаними за наявності підписаних сторонами актів здачі-приймання виконаних підрядних робіт за кожним з етапів та акта введення об'єкта в експлуатацію.
Згідно п. 4.1 договору, загальна вартість виконання усіх робіт, що є предметом даного договору, складає 97 104,00грн.
Пунктом 4.3 договору сторони узгодили, що усі платежі здійснюються замовником виключно по наданих рахунках та за умови надання таких рахунків, в безготівковій формі, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок підрядника.
У пункті 4.4 договору сторони встановили наступний порядок оплати робіт за даним договором: роботи етапу №1 оплачуються замовником після їх виконання підрядником у повному обсязі та передачі виконаних робіт та їх результатів замовнику по акту здачі-прийняття виконаних підрядних робіт етапу №1 протягом 10 календарних днів з дати підписання сторонами акту здачі-прийняття, за умови надання підрядником замовнику рахунку на оплату робіт етапу №1. Роботи етапу №2 оплачуються замовником після їх виконання підрядником у повному обсязі та передачі виконаних робіт замовнику по акту здачі-прийняття виконаних підрядних робіт етапу №2 протягом 10 календарних днів з дати підписання сторонами акту здачі-прийняття, за умови надання підрядником замовнику рахунку на оплату робіт етапу №2. (п.п. 4.4.1, 4.4.2 договору).
З матеріалів справи вбачається, що позивач взяті на себе за договором зобов'язання виконав, згідно накладної №323 від 1410.2008р. відвантажив відповідачу-2 автоматизовану систему управління технологічним процесом дозування ізвесткового молока у кількості 1 шт. за ціною 81 936,00грн., яка отримана представником ВАТ “ДніпроАЗОТ” без зауважень та заперечень, що підтверджується довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей ЯНУ №514294/940 від 14.10.2008р. та підписом уповноваженої особи у накладній в графі «получил».
Крім того, монтажні та пусконалагоджувальні роботи, видача висновків та рекомендацій по веденню технологічного режиму автоматизованої системи управління були виконані позивачем 02.02.2009р. на суму 15 168,00грн., що підтверджується актом приймання-передачі виконаних робіт від 02.02.2009р., підписаним без зауважень та заперечень з боку ВАТ “ДніпроАЗОТ” та ТОВ “Техенергохім”, а також скріпленим печатками обох підприємств.
Проте, відповідач-2 взятих на себе за договором зобов'язань не виконав та оплату вартості робіт за актом від 02.02.2009р. не здійснив.
Між тим, 30.07.2008р. між позивачем (кредитор) та відповідачем-1 -ПП “Нікіта,97” (поручитель) було укладено договір поруки, за яким поручитель поручився перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Боржником, за якого поручається поручитель, визначено ВАТ “ДніпроАЗОТ” м. Дніпродзержинськ (п. 2 договору).
Відповідно до п.6 договору, поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату процентів (відсотків), інфляційних, неустойки (штраф, пеня), та не включаючи сплату основного боргу та відшкодування збитків.
Як вбачається з матеріалів справи, у зв'язку з невиконанням ВАТ “ДніпроАЗОТ” взятих на себе за договором зобов'язань, позивачем направлялись претензії відповідачам, зокрема, претензія №15/341 від 02.03.2009р. на суму 15 168,00грн., №15/10-0920 від 02.09.2010р. на суму 14 561,28грн. та №15/11-0066 від 25.01.2011р. на суму 15 168,00грн. Крім того, разом з останньою претензією позивачем було направлено ВАТ “ДніпроАЗОТ” рахунок №027 від 02.02.2009р. на суму 15 168,00грн.
Проте, оскільки вказані претензії були залишені відповідачами без відповіді та задоволення, позивач звернувся до суду із позовом до його поручителя за договором поруки -ПП “Нікіта,97”.
Так, згідно ст. 559 ЦК України, порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.
Пунктом 15 договору поруки від 30.07.2008р., укладеного між ТОВ “Техенергохім” та ПП “Нікіта,97”, встановлено, що цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє протягом одного року.
У зв'язку з викладеним, на момент подачі позову до господарського суду Запорізької області (14.02.2011р.), строк дії договору поруки скінчився, а отже позовні вимоги до відповідача-1 не мають під собою законних підстав.
За таких обставин, стосовно позовних вимог до відповідача-1, ПП “Нікіта,97”, судова колегія відмовляє позивачу в повному обсязі, оскільки вони заявлені необгрунтовано.
Разом з цим, з огляду на матеріали справи, оскільки зобов'язання відповідача-2 перед позивачем за договором №646/07 від 17.12.2007р. не є виконаними, колегія суддів апеляційної інстанції вважає позовні вимоги до ПАТ “ДНІПРОАЗОТ” такими, що підлягають частковому задоволенню з огляду на таке.
Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають, зокрема, з договору або іншого правочину.
Статтею 173 ГК України визначено, що господарським визначається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених господарським кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботи, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматись від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Ст.ст. 525, 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні положення містить ст. 193 ГК України.
Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Враховуючи те, що в матеріалах справи відсутні докази оплати відповідачем-2 вартості другого етапу робіт за договором №646/07 від 17.12.2007р. згідно акту від 02.02.2009р., судова колегія вважає позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 15 168,00грн. обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню.
Згідно ст. 611 ГК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Так, згідно п.7.6 договору №646/07 від 17.12.2007р., у разі порушення строку оплати виконаних робіт, замовник зобов'язався сплатити підряднику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми грошових коштів, що підлягають сплаті, за кожен день прострочення, на підставі чого позивачем заявлено до стягнення 1 112,00грн. пені за період з 12.02.2009р. по 11.02.2011р.
У відповідності до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені судова колегія дійшла висновку, що він є арифметично невірним та таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки згідно ч.6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Оскільки пунктом 4.4 договору сторони встановили обов'язок замовника оплатити роботи по акту здачі-прийняття виконаних підрядних робіт протягом 10 календарних днів з дати його підписання за умови надання підрядником замовнику рахунку на оплату робіт, а згідно з матеріалами справи, рахунок на оплату робіт етапу №2 в сумі 15 168,00грн. було направлено позивачем на адресу відповідача-2 разом із претензією №15/11-0066 від 25.01.2011р. лише 31.01.2011р., то згідно ч.2 ст. 530 ЦК України та пункту 4.4 договору, відповідач-2 зобов'язаний був оплатити його в строк до 09.02.2011р. включно (з урахуванням поштового пробігу), тобто прострочення виконання зобов'язання ПАТ “ДНІПРОАЗОТ” з його оплати почалось 10.02.2011р.
Судова колегія не приймає до уваги претензію №15/341 від 02.03.2009р. на суму 15 168,00грн., оскільки вона не містить доказу направлення рахунку на оплату другого етапу робіт за договором, а також претензію №15/10-0920 від 02.09.2010р., оскільки в ній позивач знижує заборгованість на 4% та просить відповідача-2 сплатити заборгованість в сумі 14 561,28грн., в той час як у позові наполягає на стягненні 15 168,00грн. основного боргу.
За таких обставин, позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають частковому задоволенню в сумі 6,44грн. за період 11.02.2011р.
Крім того, ст. 625 ЦК України передбачає обов'язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, на підставі чого позивачем нараховано до стягнення 3% річних за період з 12.02.2009р. по 11.02.2010р. в розмірі 916,39грн. та інфляційні за вказаний період в сумі 3 003,56грн.
Враховуючи встановлену судовою колегією дату початку прострочення виконання грошового зобов'язання відповідача-2 (11.02.2011р.), позовні вимоги в частині стягнення інфляційних не підлягають задоволенню, оскільки індекс інфляції не може бути розрахований за 1 день, а розраховується в цілому за весь місяць. З урахуванням викладеного, вимоги про стягнення 3% річних підлягають частковому задоволенню в сумі 1,25грн. за 11.02.2011р.
Зважаючи на вищевикладене, судова колегія апеляційної інстанції відмовляє позивачу у задоволенні позовних вимог до відповідача-1, ПП “Нікіта,97”, в повному обсязі, а позовні вимоги в частині стягнення з відповідача-2, ПАТ “ДНІПРОАЗОТ”, заборгованості в сумі 21 999,95грн. задовольняє частково в розмірі 15 175,69грн., з яких 15 168,00грн. основного боргу, 6,44грн. пені та 1,25грн. 3% річних. Позовні вимоги в іншій частині позовних вимог задоволенню не підлягають, оскільки заявлені необґрунтовано.
Судова колегія не приймає до уваги твердження відповідача-2 стосовно того, що порушення його зобов'язання з оплати виконаних робіт настало внаслідок невиконання позивачем умов з виконання всього обсягу передбачених договором робіт, оскільки вони спростовуються матеріалами справи та умовами договору.
У зв'язку з викладеним, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що всупереч вимогам ст. 43 ГПК України, рішення господарського суду Запорізької області від 09.03.2011р. у справі №10/5009/698/11 не ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді матеріалів та обставин справи, не відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню.
Витрати зі сплати держмита за подання первісного позову та апеляційної скарги згідно ст. 49 ГПК України підлягають віднесенню на відповідача-2 пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Приймаючи до уваги вищевикладене, керуючись ст. 24, ст.25, ст. 49, ст. 99, ст.101, ст.102, ст.103, ст.104, ст.105 ГПК України, Донецький апеляційний господарський суд,-
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Техенергохім” м. Запоріжжя на рішення господарського суду Запорізької області від 09.03.2011р. (повний текст від 10.03.2011р.) у справі №10/5009/698/11 -задовольнити частково.
Рішення господарського суду Запорізької області від 09.03.2011р. (повний текст від 10.03.2011р.) у справі №10/5009/698/11 -скасувати.
У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю “Техенергохім” м. Запоріжжя до Приватного підприємства “Нікіта,97” м. Запоріжжя -відмовити.
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Техенергохім” м. Запоріжжя до Публічного акціонерного товариства “ДНІПРОАЗОТ” м. Дніпродзержинськ задовольнити частково.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства “ДНІПРОАЗОТ” м. Дніпродзержинськ на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Техенергохім” м. Запоріжжя основний борг в сумі 15 168,00грн., пеню в сумі 6,44грн. та 3% річних в розмірі 1,25грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства “ДНІПРОАЗОТ” м. Дніпродзержинськ на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Техенергохім” м. Запоріжжя витрати зі сплати державного мита в сумі 215,22грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 162,79грн.
Господарському суду Запорізької області видати відповідні накази.
Головуючий суддя (доповідач): Н.В. Будко
Судді: Н.В. Акулова
Т.Д. Геза
Надруковано примірників-6
1-у справу
1-позивачу
2-відповідачам
1-господарському суду
1-ДАГС