донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
01.06.2011 р. справа №44/129пд
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді (доповідача): Будко Н.В.
Суддів: Акулової Н.В., Гези Т.Д.
При секретарі: Братченко Т.А.
За участю представників сторін:
від позивача-1: ОСОБА_1. по дов.;
від позивача-2: ОСОБА_2. по дов.;
від відповідача-1: ОСОБА_3. по дов.;
від відповідача-2: не з'явився;
від третіх осіб: не з'явились.
Розглянув у судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фаворит-2Д»м. Донецьк
на рішення господарського суду Донецької області від 11.04.2011р. у справі №44/129пд (головуючий суддя Мєзєнцев Є.І., судді Лейба М.О., Сгара Е.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Мрія-Інвест»м. Донецьк, Товариства з обмеженою відповідальністю «Фаворит-2Д» м. Донецьк
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Готель «Централь»м. Донецьк, Товариства з обмеженою відповідальністю «ГІБЗ»м. Донецьк
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Товариства з обмеженою відповідальністю «Вєра»м. Донецьк, Товарної біржі «Даліса»м. Донецьк, Товариства з обмеженою відповідальністю «Донбас Девелопмент» м. Донецьк
про визнання недійсним біржового договору № 18-Б від 28.10.09 року, який був укладений на товарній біржі «Даліса» між продавцем, Товариством з обмеженою відповідальністю «Готель «Централь», від імені якого діяла брокерська контора - Товариство з обмеженою відповідальністю «Вєра», в особі директора Удовенка Г.Я., та покупцем, Товариством з обмеженою відповідальністю «ГІБЗ», від імені якого діяла брокерська контора - Товариство з обмеженою відповідальністю «Донбас Девелопмент», в особі брокера Баздьоркіна В.І.
Позивачі, Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Мрія-Інвест»м. Донецьк, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фаворит-2Д» м. Донецьк, звернулись до господарського суду Донецької області з позовом до відповідачів, Товариства з обмеженою відповідальністю «Готель «Централь»м. Донецьк, Товариства з обмеженою відповідальністю «ГІБЗ»м. Донецьк, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Товариства з обмеженою відповідальністю «Вєра» м. Донецьк, Товариства з обмеженою відповідальністю «Донбас Девелопмент»м. Донецьк, про визнання недійсним біржового договору № 18-Б від 28.10.09 року, який був укладений на товарній біржі «Даліса»між продавцем, Товариством з обмеженою відповідальністю «Готель «Централь», від імені якого діяла брокерська контора - Товариство з обмеженою відповідальністю «Вєра», в особі директора Удовенка Г.Я., та покупцем, Товариством з обмеженою відповідальністю «ГІБЗ», від імені якого діяла брокерська контора - Товариство з обмеженою відповідальністю «Донбас Девелопмент», в особі брокера Баздьоркіна В.І.
Ухвалою від 28.03.2011р. господарський суд Донецької області на підставі ст. 27 ГПК України залучив до участі у справі у якості третьої особи-3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Товарну біржу «Даліса»м. Донецьк.
Рішенням від 11.04.2011р. у справі №44/129пд господарський суд Донецької області відмовив у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Мрія-Інвест»та Товариства з обмеженою відповідальністю «Фаворит-2Д» за необґрунтованістю, оскільки позивачі не надали до матеріалів справи доказів завершення будівництва об'єкта інвестування та введення його в експлуатацію, а отже і доказів виникнення у позивачів права власності на вказаний об'єкт. За таких обставин, місцевий господарський суд дійшов висновку, що на момент укладення спірного договору ТОВ «Готель «Централь»був уповноважений вчиняти будь-які дії щодо відчуження об'єкту у будь-який не заборонений законом спосіб на власний розсуд та без будь-яких погоджень з позивачами. Крім того, господарським судом було зазначено, що позивачі не довели того факту, що мають правовий інтерес у поточному спорі, та не довели, що відчуженням частини об'єкту порушено їхні законні права через наявність речових прав позивачів на об'єкт інвестування -завершене будівництвом окреме приміщення в блоці «В». Стосовно посилань позивачів на ст. 15 Закону України «Про товарну біржу»та приписи ст. 657 ЦК України, господарський суд першої інстанції зазначив, що правочини, вчинені на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню.
Не погодившись з прийнятим рішенням позивач-2, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фаворит-2Д», звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду скасувати та прийняти нове, яким задовольнити в повному обсязі позовні вимоги ТОВ «Фаворит-2Д»та ТОВ «Компанія «Мрія Інвест».
Заявник в обґрунтування вимог про скасування судового рішення посилається на те, що судом при винесенні рішення були порушені норми матеріального та процесуального права. Зокрема, скаржник зазначає, що у разі укладення договору щодо об'єкту незавершеного будівництва, особа повинна зареєструвати його у відповідності до чинного законодавства, тобто для введення об'єкту незавершеного будівництва в цивільний обіг необхідно отримати правовстановлюючий документ на такий об'єкт, який відповідачем надано не було. Крім того, ТОВ «Готель «Централь»не міг зареєструвати право власності на об'єкт незавершеного будівництва, оскільки на момент укладання біржового договору з ним не було продовжено договір оренди земельної ділянки, на якій розташований спірний об'єкт. Заявник апеляційної скарги посилається також на те, що в матеріалах справи відсутня проектно-кошторисна документація, що була витребувана судом першої інстанції та на яку є посилання в оскаржуваному рішенні.
Також, скаржник звертає увагу апеляційного господарського суду на те, що позивачі у повному обсязі здійснили фінансування об'єктів інвестицій, а отже у відповідності з нормами ст.ст. 190, 331 ЦК України володіють майновими правами на об'єкти інвестування і є власниками матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі будівництва (тобто об'єктом незавершеного будівництва).
Крім того, за твердженням скаржника, оскільки спірний об'єкт незавершеного будівництва відповідає ознакам нерухомої речі, встановленим ст. 181 ЦК України, то договір з його купівлі-продажу відповідно до ст. 657 ЦК України повинен укладатись у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню.
Підсумовуючи апеляційній вимоги, скаржник зауважує на наявну в рішенні помилку у даті висновку КП «БТІ»про встановлення ступеню готовності незавершеного будівництва -07.09.2007р. замість 07.09.2009р., та вважає, що судом не було досліджено усіх обставин, що впливають на визнання оспорюваного біржового договору недійсним.
Письмовими поясненнями, наданими у судовому засіданні 01.06.2011р., позивач-1, ТОВ «Компанія «Мрія-Інвест», підтримав апеляційні вимоги та просив прийняти до уваги, що дійсність оскаржуваного біржового договору унеможливлює виникнення та існування права власності позивачів на відповідну нерухомість як об'єкту (права власності).
Крім того, у судовому засіданні від представників позивачів надійшли усні клопотання про відкладення розгляду справи, в яких судовою колегією відмовлено у зв'язку з недоцільністю та необґрунтованістю.
В свою чергу, представник відповідача-1 у судовому засіданні проти вимог апеляційної скарги та заявлених клопотань про відкладення розгляду справи заперечив, просив рішення місцевого господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Судовий процес в апеляційній інстанції фіксувався за допомогою технічних засобів фіксації в порядку, передбаченому ст. 81-1 ГПК України.
Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі розгляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «Компанія «Мрія Інвест»та ТОВ «Готель «Централь»були укладені договори інвестування будівництва офісного центру №001/136 від 23.11.07р. та №001/146 від 04.12.07р.
Згідно наведених договорів відповідач прийняв на себе зобов'язання своїми силами та засобами за рахунок залучених від ТОВ «Компанія «Мрія Інвест»коштів, збудувати та передати у власність ТОВ «Компанія «Мрія Інвест»не пізніше 31.12.08р. об'єкти інвесту вання: за договором №001/136 від 23.11.07р. - чотирнадцятий поверх у буд. 87 по вул. Ар тема, м. Донецьк (офісний центр «Конгрес хол»), загальною проектною площею 653,16 кв.м., та за договором №001/146 від 04.12.07р. - паркувальне місце за будівельним №14 на поверсі -2,80м у буд.87 по вул. Артема, м. Донецьк (офісний центр «Конгрес хол»), загальною проектною площею 24,99 кв.м.
Крім того, між ТОВ «Фаворит-2Д»та ТОВ «Готель «Централь»були підписані договори інвестування будівництва офісного центру №001/134 від 21.11.07р., №001/144 від 03.12.07р., №001/145 від 03.12.07р.
За умовами цих договорів відповідач зобов'язався своїми силами та засобами за рахунок залучених від ТОВ «Фаворит-2Д»коштів, збудувати та передати у власність ТОВ «Фаворит-2Д»не пізніше 31.12.08р. об'єкти інвестування: за договором №001/134 від 21.11.07р. - двадцять перший поверх у буд.87 по вул. Артема, м. Донецьк (офісний центр «Конгрес хол»), загальною проектною площею 653,16 кв.м., за договором №001/144 від 03.12.07р. - паркувальне місце за будівель ним №17 на поверсі -2,80 м у буд. 87 по вул. Артема, м. Донецьк (офісний центр «Конгрес хол»), загальною проектною площею 21,30 кв.м., за до говором №001/145 від 03.12.07р. - паркувальне місце за будівельним № 18 на поверсі - 2,80 м у буд. 87 по вул. Артема, м. Донецьк (офісний центр «Конгрес хол»), загальною проектною площею 21,30 кв.м.
За умовами п.п.1.3 та 3.1 договору №001/136 від 23.11.07р. ТОВ «Компанія «Мрія Інвест»за платіжним дорученням №1 від 26.11.07р. перерахувало на рахунок відповідача грошові кошти в розмірі 3628303,80грн., а відповідно до п.п.1.3 та 3.1 договору №001/146 від 04.12.07р. платіжним дорученням №2 від 06.12.07р. - в розмірі 252399,00грн.
В свою чергу ТОВ «Фаворит -2Д» відповідно до п.1.3 та 3.1 договору №001/134 від 21.11.07р. пла тіжними дорученнями №81 від 21.11.07р. та №82 від 23.11.07р. перерахувало на ра хунок відповідача грошові кошти в розмірі 3308353,37грн., а відповідно до п.п.1.3 та 3.1 договорів №001/144 від 03.12.07р. та №001/145 від 03.12.07р. -430260,00грн. платіжним дорученням №83 від 03.12.07р.
З матеріалів справи вбачається, що 09.12.08р. між ТОВ «Компанія «Мрія Інвест»та ТОВ «Готель «Централь»були підписані додаткова угода №1 до договору інвестування будів ництва офісного центру №001/136 від 23.11.07р. та додаткова угода №1 до договору інвес тування будівництва офісного центру №001/146 від 04.12.07р., за якими сторони дійшли згоди щодо зміни строків здачі об'єктів інвестування в експлуатацію до 30.06.09р.
До того ж, ТОВ «Фаворит-2Д»також були підписані з відповідачем додаткові угоди: до договору №001/134 від 21.11.07р. - додаткова угода №1 від 30.12.08р. щодо зміни строків здачі об'єкта інвес тування в експлуатацію, до договору №001/144 від 03.12.07р. - додаткова угода №1 від 12.08.08р. щодо зміни загальної площі об'єкту інвестування, додаткова угода №2 від 30.12.08р. щодо зміни строків здачі об'єкта інвестування в експлуатацію, до договору №001/145 від 03.12.07р. - додаткова угода №1 від 12.08.08р. щодо зміни загальної площі об'єкту інвестування, додаткова угода №2 від 30.12.08р. щодо зміни строків здачі об'єкта інвестування в експлуатацію. Згідно даних додаткових угод, було встановлено строк зда чі об'єкта інвестування в експлуатацію - 30.06.09р.
Як вбачається з наявних в матеріалах справи пояснень, при ознайомленні у Шахтарському міськрайонному суді з матеріалами справи №2-4063/2009 позивачам стало відомо при існування біржового договору №18-Б від 28.10.2009р., укладеного між ТОВ «Готель Централь», від імені якого діяла брокерська контора ТОВ «Віра», та ТОВ «ГІБЗ», від імені якого діяла брокерська контора ТОВ «Донбас Девелопмент», щодо продажу на товарній біржі «Даліса»нерухомого майна, у тому числі об'єкта незавершеного будівництва -офісного блоку «В»загальною площею 16 558,90кв.м.
Посилаючись на те, що ТОВ «Готель Централь»не має прав на об'єкт незавершеного будівництва -офісний блок «В»(2 черга будівництва) літ. В-23, буд. 87 по вул. Артема у місті Донецьку (офісний центр «Конгрес хол»), а отже немає і права продажу зазначеного об'єкту, позивачі звернулись до господарського суду з вимогами про визнання зазначеного біржового договору недійсним.
Судова колегія вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, з огляду на таке.
З матеріалів справи вбачається, що 28.10.2009р. на товарній біржа «Даліса»між брокерською конторою ТОВ «Віра»в особі директора Удовенко Г.Я., що діяла від імені ТОВ «Готель Централь», та брокерською конторою ТОВ «Донбас Девелопмент»в особі брокера Баздьоркіна В.І., що діяла від імені ТОВ «ГІБЗ», було укладено біржовий договір №18-Б, за умовами якого ТОВ «Готель Централь»передало у власність ТОВ «ГІБЗ» об'єкти, що розташовані в будинку 87 по вул. Артема у місті Донецьку, а саме: об'єкт незавершеного будівництва -офісний блок «В»загальною площею 16558,9кв.м., об'єкт незавершеного будівництва -надбудова 3х поверхів над існуючим блоком «А» загальною площею 2627,56кв.м., об'єкт незавершеного будівництва -блок «Б»загальною площею 872,0кв.м., об'єкт нерухомості -прибудова до існуючого кафе з надбудовою 2-го поверху загальною площею 351,8кв.м.
Звертаючись із позовом про визнання недійсним зазначеного біржового контракту, позивачі зауважували на тому, що ТОВ «Готель Централь» не є власником об'єкту незавершеного будівництва -офісного блоку «В»загальною площею 16558,9кв.м., а також на тому, що спірний договір повинен був укладатись в письмовій формі і підлягати нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.
За приписами статті 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. У розумінні зазначеної норми право власності може виникати за наявності певних юридичних фактів (первісних та похідних). За первісних підстав власність виникає на річ вперше або незалежно від волі попередніх власників, а за похідними підставами власність на річ виникає з волі попереднього власника. Такими підставами є, зокрема, цивільні правочини.
Поняття та види правочинів унормовані статтею 202 ЦК України. За приписами наведеної норми, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін. За правилами цієї норми правочин є юридичним фактом та являє собою вольові дії спрямовані на досягнення певного результату, тобто є обставиною з настанням якої Закон пов'язує виникнення, зміну або припинення цивільних правовідносин.
Так, згідно рішення виконавчого комітету Донецької міської ради №95 від 16.02.05р. та № 39/132 від 20.11.09р., а також згідно договорів оренди № 4/330 від 04.04.05р. та 041035300128 від 22.09.10р. ТОВ «Готель Централь»передано у тимчасове оплатне користування земельну ділянку № 1410136300:00:012:0981 площею 0,7833 га по вулиці Артема 87 в місті Донецьку -для експлуатації готельного комплексу, у тому числі спірного об'єкту- блоку «В».
Матеріали справи містять докази проведення дій щодо спорудження ТОВ «Готель Централь»на зазначеній ділянці декількох об'єктів, у тому числі й блоку «В», на що вказують договір підряду № 001/17/1 від 17.10.08р., дозвіл на виконання будівельних робіт № 08/406 від 19.06.08р. та комплексний експертний висновок Донецької обласної служби Української державної інвестиційної експертизи № 1454/3 від 12.06.07р.
Згідно ч.3 ст. 331 ЦК України, до завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).
Таким чином, як вірно зазначено судом першої інстанції, в порядку статті 328 та частини 3 статті 331 ЦК України, ТОВ «Готель Централь»є власником недобудованої споруди блоку «В», виступаючи при цьому власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва.
Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
За статтею 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, тобто, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним та відповідати його внутрішній волі, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до Роз'яснення Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними»від 12.03.1999р. №02-5/111 (зі змінами та доповненнями) угода може бути визнана недійсною лише з підстав і за наслідками, передбаченими законом; у кожній справі про визнання угоди недійсною суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною. Отже, вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Також, за приписами ст. 207 ГК України, судом може бути визнане недійсним повністю або частково господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).
Принципи здійснення права власності закріплені у статті 319 ЦК України. Зазначеною нормою визначено, що саме власник володіє, користується і розпоряджається майном на власний розсуд. Він має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, належить власникові товару (стаття 658 ЦК України).
Як вбачається з матеріалів справи, позивачами не було надано належних доказів, які б підтверджували їх право власності на спірний об'єкт незавершеного будівництва -офісний блок «В»загальною площею 16558,9кв.м., оскільки за змістом пунктів 1.1-1.2, 2.3-2.5 договорів інвестування, об'єктом інвестування та результатом інвестиційної діяльності є об'єкти нерухомості, закінчені будівництвом та прийняті у встановленому порядку до експлуатації.
В матеріалах справи відсутні докази закінчення будівництва блоку «В»та докази введення його в експлуатацію, проте згідно висновку комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації»від 07.09.07 року -ступінь готовності незавершеного будівництвом блоку «В»до експлуатації становить лише 53%, тому зазначений об'єкт не може вважатись ані завершеним результатом інвестиційної діяльності за договорами інвестування №№ 001/134, 001/136, 001/144, 001/145 та 001/146, ані об'єктом інвестування, речові права на який належать позивачам -ТОВ «Компанія «Мрія Інвест» та ТОВ «Фаворит -2Д».
Судова колегія не приймає до уваги зауваження заявника в апеляційній скарзі щодо неправильного зазначення судом першої інстанції дати складання висновку КП «БТІ»про відсоток готовності незавершеного об'єкту нерухомості, оскільки вони спростовуються матеріалами справи (висновок складений 07.09.2007р. та є додатком №1 до розпорядження №128 від 07.09.2009р.).
В силу статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
За приписами статті 33 вказаного Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень.
Так, оскільки за матеріалами справи право власності ТОВ «Готель Централь»на спірний об'єкт - недобудований блок «В»підтверджено вищенаведеними доказами, відповідач-1 був уповноважений вчиняти будь-які дії щодо відчуження спірного майна. Разом з цим, судова колегія вважає необґрунтованими доводи позивачів про наявність у них права власності на об'єкти інвестування в блоці «В» на момент укладення спірного біржового договору, оскільки, за матеріалами справи, блок «В» на той час не був завершений будівництвом та не був введений в експлуатацію.
Крім того, оспорюючи біржовий договір №18-Б від 28.10.2009р. в цілому, позивачі не надали доказів в підтвердження наявності речових прав на об'єкти, які були продані відповідачем-1 за спірним договором окрім блоку «В»- об'єкт незавершеного будівництва надбудова трьох поверхів над існуючим блоком «А»площею 2627,56кв.м., об'єкт незавершеного будівництва блок «Б»площею 872,0кв.м. та об'єкт нерухомості -добудова до існуючого кафе з надбудовою другого поверху площею 315,8кв.м.
Судова колегія не приймає до уваги твердження скаржника щодо необхідності нотаріального посвідчення та державної реєстрації спірного договору в порядку ст. 657 ЦК України, оскільки згідно приписів статті 15 Закону України «Про товарну біржу», які є спеціальними відносно норм статті 657 ЦК України, правочини, вчинені на Біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню.
Аналізуючи вищенаведені норми чинного законодавства та встановлені обставини справи, апеляційний господарський суд вважає, що зміст спірного договору не суперечить чинному законодавству, позивач не надав будь-яких доказів в підтвердження наявності правових підстав для визнання спірного договору недійсним, тобто не довів ті обставини, на які він посилається як на підставу позову, у зв'язку з чим колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що відповідно до вимог ст. 43 ГПК України, рішення господарського суду Донецької області від 11.04.2011р. у справі №44/129пд ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді матеріалів та обставин справи, відповідає нормам матеріального та процесуального права, тому рішення господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Судові витрати по оплаті держмита за подання апеляційної скарги згідно ст.49 ГПК України покладаються на скаржника.
Приймаючи до уваги викладене, керуючись ст. 99, ст.101, ст.102, ст.103, ст.105 ГПК України, Донецький апеляційний господарський суд,-
Рішення господарського суду Донецької області від 11.04.2011р. у справі №44/129пд залишити без зміни.
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фаворит-2Д»м. Донецьк на рішення господарського суду Донецької області від 11.04.2011р. у справі №44/129пд - залишити без задоволення.
Головуючий суддя (доповідач): Н.В. Будко
Судді: Н.В. Акулова
Т.Д. Геза
Надруковано примірників -10
1-у справу
2-позивачам
2-відповідачам
3-третім особам
1-господарському суду
1-ДАГС