06.06.2011 року Справа № 17/15-11
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Павловського П.П. (доповідача)
суддів: Швеця В.В., Чус О.В.
Секретар судового засідання: Ковзиков В.Ю.
Представники сторін:
від позивача: ОСОБА_1 представник, довіреність № 204 від 19.10.10;
від позивача: ОСОБА_2 представник, довіреність № 256 від 26.11.10;
від відповідача: ОСОБА_3 фізична особа, паспорт НОМЕР_1 від 15.07.97;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, м. Дніпропетровськ на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27.01.11р. у справі №17/15-11
за позовом Дніпропетровського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м. Дніпропетровськ
до відповідача Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, м. Дніпропетровськ
про стягнення 8000, 00грн.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 27.01.2011р. по справі №17/15-11 (суддя -Суховаров А.В.) позов задоволено. Присуджено до стягнення з Приватного підприємця ОСОБА_3 в доход загального фонду Державного бюджету України на рахунок Державного казначейства за місцем реєстрації Приватного підприємця ОСОБА_3, як платника податків за кодом бюджетної класифікації 21081100 “Адміністративні штрафи та інші санкції” суму 4 000,00 грн. штрафу, 4 000,00 грн. пені. Крім того, присуджено до стягнення з Приватного підприємця ОСОБА_3 в доход держбюджету Управління Держказначейства у Жовтневому районі м. Дніпропетровська державне мито у сумі 102,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.
Не погодившись з вказаним рішенням, відповідач -Фізична особа - підприємець ОСОБА_3 звернулась до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27.01.2011р. та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові позивачу в повному обсязі.
Апеляційна скарга обґрунтована посиланням на те, що при винесені рішення не було доведено обставини, що мають значення до справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими. Судом було порушено норми матеріального та процесуального права. Скаржник вважає, що нарахування пені за 12 місяців прострочення виконання зобов'язання є порушенням ст. 232 ГК України. Зазначає, що останнього фактично було позбавлено прав на заперечення проти клопотань і доводів позивача, а також права заявити про застосування позовної давності передбаченої ст. 267 ЦК України.
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.05.11р. прийнято апеляційну скаргу до розгляду, слухання справи призначено у судовому засіданні на 25.05.2011р. на 10 год. 00 хв.
Розпорядженням секретаря судової палати Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.05.11р. справу № 17/15-11 передано для розгляду колегії суддів у складі головуючого судді Павловський П.П. -доповідач, суддів: О.В. Чус, О.В. Джихур.
В судовому засіданні 25.05.11р. відповідно до ст. 77 ГПК України оголошувалась перерва до 06.06.11р. на 10:35год.
Розпорядженням секретаря судової палати Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 06.06.11р. справу № 17/15-11 передано для розгляду колегії суддів у складі головуючого судді Павловський П.П. -доповідач, суддів: О.В. Чус, В.В. Швець.
Від позивача надійшов відзив, в якому останній просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача без задоволення, з підстав законності та обґрунтованості оскарженого рішення.
В судовому засіданні 06.06.11р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, які були присутні в судових засіданнях, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті ним рішення, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, враховуючи наступне.
Матеріалами справи встановлено, що згідно рішення адміністративної колегії Дніпропетровського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 09.12.2009р. № 50/01-12/04-09 по справі № 33/04-10-2/09 зокрема, визнано дії відповідача спрямовані на усунення конкуренції під час проведення Управлінням комунального господарства Дніпропетровської міської ради відкритих торгів щодо закупівлі робіт з поточного ремонту та утримання зелених насаджень порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим п. 1 ст. 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" , визначеним п. 4 ч. 2 ст. 6 цього ж закону у вигляді антиконкурентних узгоджених дій суб'єктів господарювання, які стосуються спотворення результатів торгів.
Вказаним рішенням на відповідача за вчинене порушення законодавства про захист економічної конкуренції відповідно до ч. 5 ст. 52 Закону було накладено штраф у розмірі 4 000,00 грн.
Як вбачається, наведене вище рішення 15.12.09р. було вручено відповідачу, про що свідчить запис про отримання, вчинений останнім на супровідному листі від 09.12.09р. за № 2634/44/04-09, який є в матеріалах справи.
Так, згідно ст. 22 Закону України "Про антимонопольний комітет України" розпорядження, рішення та вимоги органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимоги уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення в межах їх компетенції є обов'язковими для виконання у визначені ними строки, якщо інше не передбачено законом.
Приписами ч. 2 ст. 56 Закону встановлено, що рішення органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень є обов'язковими до виконання, тоді як ч. 3 цієї ж статті встановлено, що особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.
Таким чином, судом першої інстанції вірно визначено, що строк сплати штрафу, накладеного рішенням на відповідача закінчився 15.02.2010 року.
Крім того, судова колегія зауважує, що відповідач фактично визнав порушення антимонопольного законодавства, так як листом (вх. № 5181/04-09 від 16.12.10р.) звернувся до територіального відділення з проханням розглянути можливість розстрочення виконання рішення у зв'язку з сезонним характером робіт та відсутністю замовлень взимку та запропонував графік сплати штрафу.
Між тим, рішенням від 18.12.09р. за № 63/01-12/04-09 позивач вирішив розстрочити сплату штрафу накладеного Рішенням від 09.12.09р., прийнявши до уваги причини з яких відповідач просить розстрочити сплату штрафу з щомісячними оплатами сум у період з грудня 2009 року по вересень 2010 року включно.
Відповідно до ч.ч. 5,8 ст. 56 Закону, протягом п'яти днів з дня сплати штрафу суб'єкт господарювання зобов'язаний надіслати, до територіального відділення документи, що підтверджують сплату штрафу, за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі 1,5% від суми штрафу.
Докази добровільної сплати штрафу відповідачем не було надано ні суду першої, ні апеляційної інстанції.
Судом першої інстанції правомірно визначено, що в силу вимог ч. 5 ст. 56 Закону розмір пені не може перевищувати розмір штрафу, накладеного відповідним рішенням позивача, тому загальна сума пені, яка підлягає стягненню з відповідача в примусовому порядку становить суму 4 000,00 грн.
Відповідно до ч. 7 ст. 56 Закону, у разі несплати штрафу у строки, передбачені рішенням, органи Антимонопольного комітету України стягують штраф та пеню в судовому порядку.
Судова колегія не бере до уваги доводи скаржника відносно порушення судом норм процесуального права, оскільки останній мав достатньо часу для ознайомлення з матеріалами справи та підготовки вмотивованих заперечень. Матеріали справи містять докази (а.с. 9-10) направлення позовної заяви на юридичну адресу відповідача.
Відповідно до ст. ст. 33,34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Отже, доводи скаржника не знайшли свого підтвердження та спростовані матеріали справи, а судом першої інстанції правомірно задоволені позовні вимоги позивача в повному обсязі.
Враховуючи викладене, судова колегія приходить до висновку, що рішення господарського суду винесене за умов повного і всебічного дослідження матеріалів справи і норм чинного законодавства, у повному обсязі відповідає фактичним, належним чином дослідженим обставинам справи, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення має бути залишене без змін.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, м. Дніпропетровськ на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27.01.11р. у справі №17/15-11 залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27.01.11р. у справі №17/15-11 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя П.П. Павловський
СуддяО.В. Чус
СуддяВ.В. Швець
Постанова виготовлена та
підписана в повному обсязі 07.06.11р.