30.05.2011 року Справа № 5005/408/2011
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Антонік С.Г.. (доповідач)
суддів:Чимбар Л.О., Чоха Л.В.
при секретарі судового засідання: Деббіш Г.В.
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1., представник, дов. № б/н від 31.03.2011р.
від відповідача: ОСОБА_2., представник, дов. № б/н від 28.12.2010р.
розглянувши апеляційну скаргу Іноземного підприємства "Технопарк" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11.03.2011р. у справі № 5005/408/2011
за позовом Іноземного підприємства "Технопарк" (49040, м. Дніпропетровськ, вул. Шевченка, 10)
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль" (04073, м. Київ, пр. Московський, 9, корп.5)
про визнання недійсним договору фінансового лізингу від 14.02.2008р. № L1733-02/08
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 11.03.2011р. ( суддя Загінайко Т.В.) в позові відмовлено.
Рішення суду мотивоване тим, що позивачем не було доведено ті обставини, на які він посилався в позовній заяві як на підставу своїх позовних вимог. При укладанні угоди сторонами додержано вимоги зазначені в частинах першій-третій, п'ятій та шостій ст..203 ЦК України.
Не погодившись з рішенням, Іноземне підприємство "Технопарк", м.Дніпропетовськ звернулось в Дніпропетровський апеляційний господарський суд з апеляційною скаргою. В апеляційній скарзі позивач посилається на те, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Договір суперечить ч.5 ст.203 ЦК України, оскільки був спрямований не на настання правових наслідків договору лізингу, а на реструктуризацію заборгованості. Договір суперечить ст..3, 4, ч.2 ст.16 Закону України «Про фінансовий лізинг», що є підставою для визнання його недійсним за п.1 ст.203 ЦК України. Просить скасувати рішення господарського суду та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги та визнати недійсним договору фінансового лізингу від 28.02.2009р. № L1733-02/08.
Представник позивача у судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу. Просить рішення суду скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити.
Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу зазначив, що оспорюваний договір укладено на підставі угоди про внесення змін до договору фінансового лізингу за згодою сторін для реструктуризації заборгованості лізингоодержувача. Сторонами при укладанні договору досягнуто згоди щодо всіх істотних умов та дотримано всі вимоги встановлені ст..203 ЦК України. Доводи позивача обґрунтовано відхилені судом як безпідставні. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення залишити без змін.
Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи наведені у відзиві на апеляційну скаргу.
Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Згідно зі ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.
Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм чинного законодавства при винесенні рішення суду, встановила:
14.02.2008р. між відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль" (лізингодавцем) та позивачем - Іноземним підприємством "Технопарк" (лізингоодержувачем) укладено Договір (оренди) фінансового лізингу №L1733-02/08 (далі -Договір фінансового лізингу №1), відповідно до пункту 1.1 якого Лізингодавець на підставі Договору купівлі-продажу (поставки) зобов'язується придбати у свою власність і передати на умовах фінансового лізингу, без надання послуг з управління та технічної експлуатації, у тимчасове володіння та користування за плату майно, найменування, технічний опис, модель, рік випуску, ціна одиниці, кількість і загальна вартість якого визначаються в Специфікації (Додаток №2 до цього Договору) (надалі -предмет лізингу), а лізингоодержувач зобов'язується прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі на умовах цього Договору.
Лізингоодержувач самостійно на власний ризик обрав предмет лізингу та продавця предмета лізингу -Товариство з обмеженою відповідальністю „Хюндай-Трак” (пункт 2.1 Договору фінансового лізингу №1).
Відповідно до пункту 3.1 Договору фінансового лізингу №1 вартість предмета лізингу становить 600 000 грн. 00 коп. (в тому числі 20% ПДВ).
Додатком № 1 до Договору сторони погодили графік платежів. Згідно графіку авансовий платіж складає 120 000 грн., адміністративна комісія 6 000грн., період лізингу -36 місяців, лізингові платежі складають 620 688,44 грн., з яких 474 000 грн. погашення вартості предмета лізингу і 146 688,44 грн. комісія.
В Специфікації - Додатку №2 до Договору фінансового лізингу №1 сторони погодили предмет лізингу -автомобіль Hyundai (самоскид) HD-270, 2007 року випуску, об'ємом двигуна 12920 куб.см, загальною вартістю 600 000 грн. 00 коп. разом з ПДВ.
14.02.2008р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Хюндай-Трак»(продавець), Товариством з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль" (лізингодавець), та Іноземним підприємством „Технопарк” (лізингоодержувач), укладено договір купівлі-продажу №Р1733-02/08, відповідно до пункту 1.1 якого продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити транспортний засіб - Автомобіль Hyundai HD-270 (самоскид) рік випуску 2007р.; придбання транспортного засобу на умовах цього Договору здійснюється покупцем для подальшої передачі в лізинг лізингоодержувачу відповідно до Договору лізингу від 14.02.2008р. №L1733-02/08, укладеному між лізингоодержувачем і покупцем. Загальна вартість транспортного засобу становить 500 000 грн., крім того ПДВ 20% у розмірі 100 000 грн., всього 600 000 грн. Всі платежі за договором здійснюються в національній валюті України -гривні (п.п. 2.1., 2.3. Договору).
Відповідно до акту від 27.02.2008р. приймання-передачі предмета лізингу лізингодавцем передано лізингоодержувачу відповідно до умов Договору фінансового лізингу №1 предмет лізингу -транспортний засіб Hyundai (самоскид) HD-270 2007 року випуску (а.с.25).
28.02.2009р. між відповідачем та позивачем укладено угоду про внесення змін до договору фінансового лізингу від 14 лютого 2008 року №№L1733-02/08 (надалі -Угода про внесення змін), відповідно до пункту 1, підпунктів 1.1.1, 1.1.2 пункту 1 якої у зв'язку з наявністю у лізингоодержувача простроченої заборгованості у розмірі 123 967 грн. 34 коп. за Договором фінансового лізингу №L1733-02/08 від 14 лютого 2008 року на підставі рахунку-фактури №L1733-02/08/10 від 01.12.2008р., №L1733-02/08 /11 від 02.01.2009р., №L1733-02/08/12 від 02.02.2009р., №L1733-02/08/8 від 01.10.2008р., № L1733-02/08/9 від 03.11.2008р., №L1733-02/08/р, від 19.01.2009р., №L1733-02/08/р1 від 17.02.2009р., №L1733-02/08/р3 від 21.10.2008р., №L1733-02/08/р4 від 18.11.2008р., №L1733-02/08/р5 від 18.12.2008р. та враховуючи, що лізингоодержувачем було виявлено бажання здійснити реструктуризацію цієї заборгованості, сторони дійшли згоди внести зміни до договору на наступних умовах: реструктуризація заборгованості здійснюється шляхом збільшення заборгованості лізингоодержувача з погашення вартості предмета лізингу на суму нарахованої комісії та штрафних санкцій за простроченими рахунками, а також переоцінену на підставі пункту 6.1.4 Додатку №4 «Загальні умови фінансового лізингу»до Договору; подальше нарахування лізингових платежів за користування предметом лізингу здійснюється виходячи з такої переоціненої заборгованості лізингоодержувача перед лізингодавцем щодо погашення вартості предмета лізингу в сумі 672 734 грн. 03 коп.; при цьому курсом графіку, що використовується для складання графіку платежів, є курс 7,546 гривень за 1 долар США; розмір поточних лізингових платежів, зазначений у графіку платежів, не є остаточним та підлягає зміні у випадках, визначених Договором, викладеним у новій редакції.
Пунктом 4 Угоди сторони встановили, що з моменту підписання цієї угоди та Договору в новій редакції попередня редакція Договору втрачає чинність.
28.02.2009 року сторони уклали Договір фінансового лізингу № L1733-02/08 (надалі -Договір фінансового лізингу №2).
Відповідно до пункту 1.1 Договору фінансового лізингу №2 лізингодавець на підставі Договору купівлі-продажу (поставки) (далі -Договір купівлі-продажу) зобов'язується придбати у свою власність і передати на умовах фінансового лізингу, без надання послуг з управління та технічної експлуатації, у тимчасове володіння та користування за плату майно, найменування, технічний опис, модель, рік випуску, ціна одиниці, кількість і загальна вартість якого визначається в Специфікації (Додаток №2 до цього Договору) (далі -предмет лізингу), а лізингоодержувач зобов'язується прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі на умовах цього Договору. Вартість предмета лізингу становить 884 900 грн. 72 коп., у тому числі 20% ПДВ (пункт 3.1 Договору фінансового лізингу №2).
У Додатку №1 до Договору фінансового лізингу №2 сторонами було погоджено графік платежів від 28.02.2009р. Згідно графіку авансовий платіж складає 120 000 грн., адміністративна комісія 6 000грн., період лізингу -36 місяців, лізингові платежі складають 1 017 387,31 грн., з яких 756 051,71 грн. погашення вартості предмета лізингу і 261 335,60 грн. комісія.
В Специфікації - Додатку №2 до Договору фінансового лізингу №2 сторони погодили предмет лізингу -автомобіль самоскид Hyundai HD-270, 2007 року випуску, об'ємом двигуна 12920 куб.см, загальною вартістю 884 900,72 грн. 00 коп. разом з ПДВ.
Позивач звернувся з позовом до суду про визнання недійсним договору фінансового лізингу № L1733-02/08 від 28.02.2009р.
Колегія суддів не погоджується з рішенням господарського суду, яким в задоволенні позовних вимог відмовлено у зв'язку з наступним.
Згідно п.7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», правочин може бути визнаний недійсним з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.
Відповідно до ч.1. ст..215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Статтею 203 ЦК України встановлено:
1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Згідно ч.2 ст.1 Закону України «Про фінансовий лізинг», за договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).
Зміст договору лізингу складають права та обов'язки його сторін. Основний обов'язок лізингодавця полягає у придбанні майна відповідно до умов договору та специфікацій, визначених лізингоодержувачем та передачі йому цього майна.
Як вже зазначалося, п.1.1. Договору від 28.02.2009р. лізингодавець на підставі Договору купівлі-продажу (поставки) зобов'язується придбати у свою власність і передати на умовах фінансового лізингу, без надання послуг з управління та технічної експлуатації, у тимчасове володіння та користування за плату майно, найменування, технічний опис, модель, рік випуску, ціна одиниці, кількість і загальна вартість якого визначається в Специфікації (Додаток №2 до цього Договору), а лізингоодержувач зобов'язується прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі на умовах цього Договору. Згідно п.3.1. Договору, вартість предмета лізингу становить 884 900 грн. 72 коп., у тому числі 20% ПДВ.
В Специфікації - Додатку №2 до Договору фінансового лізингу зазначено предмет лізингу -автомобіль самоскид Hyundai HD-270, 2007 року випуску, об'ємом двигуна 12920 куб.см, загальною вартістю 884 900,72 грн. 00 коп. разом з ПДВ.
Однак на момент укладання даної угоди автомобіль самоскид Hyundai HD-270, 2007 року випуску, об'ємом двигуна 12920 куб.см, вже був придбаний за 600 000 грн. та переданий позивачу у лізинг 27.02.2008р.
Таким чином, дані зазначені у пунктах 1.1., 3.1. Договору та у Специфікації щодо предмета лізингу не відповідають дійсності та суперечать ч.2 ст..1 Закону України «Про фінансовий лізинг», оскільки предмет договору, який повинен придбаватися та передаватися в лізинг придбаний не на підставі оспорюваного Договору, а до його укладання.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи, підставою укладання оспорюваного Договору є реструктуризація заборгованості, а не придбання у власність і передачу в лізинг майна, тобто договір спрямований не на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, а на реструктуризацію боргу, шляхом збільшення на суму нарахованої комісії та штрафних санкцій вартості предмета лізингу.
Згідно ч.2 ст.16 Закону України «Про лізинг», лізингові платежі можуть включати:
а) суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу;
б) платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно;
в) компенсацію відсотків за кредитом;
г) інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.
З аналізу даної норми випливає, що лізингові платежі складаються з двох основних платежів:
1) платіж, який відшкодовує витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу (відшкодування частини вартості предмета лізингу, компенсацію відсотків у разі отримання лізингодавцем кредиту для придбання предмета лізингу, інш. витрати);
2) платіж як винагорода лізингодавцю.
Штрафні санкції не є витратами лізингодавця і не є винагородою відповідно до вищевказаної норми права, а тому включення їх до вартості предмета лізингу, що призводить в подальшому до нарахування на них лізингових платежів суперечить Закону.
Суперечить Закону і включення до вартості предмета лізингу і суми заборгованості з нарахованої комісії, оскільки на неї також не можуть нараховуватися лізингові платежі.
За таких обставин, оскільки предмет договору та лізингові платежі є істотними умовами договору лізингу, відповідно до ст..6 Закону, то оспорюваний договір підлягає визнанню недійсним, як такий, що суперечить законодавству та не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, на підставі ч.1, 5 ст.203, ч.1 ст.215 ЦК України.
Відповідно до п.1 ст..83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству.
Оспорюваний договір лізингу, укладений на підставі угоди про внесення змін до договору фінансового лізингу від 14 лютого 2008 року №№L1733-02/08, укладеної сторонами 28.02.2009р., якою передбачалась реструктуризація заборгованості за договором фінансового лізингу від 14.02.2008р. шляхом збільшення заборгованості лізингоодержувача з погашення вартості предмета лізингу на суму нарахованої комісії та штрафних санкцій за простроченими рахунками, а також переоцінену на підставі пункту 6.1.4 Додатку №4 «Загальні умови фінансового лізингу»до Договору та подальше нарахування лізингових платежів за користування предметом лізингу виходячи з такої переоціненої заборгованості лізингоодержувача перед лізингодавцем щодо погашення вартості предмета лізингу в сумі 672 734 грн. 03 коп.
Оскільки дана угода пов'язана з предметом спору, а умови даної угоди суперечать ч.2 ст.16 Закону України «Про фінансовий лізинг», то вона підлягає визнанню недійсною на підставі ч.1 ст.203, ч.1 ст.215 ЦК України.
За таких обставин, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення господарського суд -скасуванню, у зв'язку з неправильним застосуванням норм матеріального права. Позовні вимоги підлягають задоволенню.
Судові витрати покласти на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст..ст.49, 83, 101 -105 ГПК України, суд-
Апеляційну скаргу Іноземного підприємства "Технопарк", м. Дніпропетровськ задовольнити.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11.03.2011р. у справі № 5005/408/2011 скасувати. Прийняти нове рішення.
Позов задовольнити.
Визнати недійсним Договір фінансового лізингу від 28.02.2009р. № L1733-02/08, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль», м. Київ та Іноземним підприємством «Технопарк», м. Дніпропетровськ.
Визнати недійсним Угоду від 28.02.2009р. про внесення змін до договору фінансового лізингу від 14 лютого 2008 року №№L1733-02/08, укладену між Товариством з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль», м. Київ та Іноземним підприємством «Технопарк», м. Дніпропетровськ.
Стягнути з Товариством з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль»( 04073, м. Київ, просп.. Московський, 9, корп. 5, ЄДРПОУ 34480657, р/р 2600514928 в АТ «Райффайзен Банк Аваль», МФО 300335) на користь Іноземним підприємством «Технопарк»(49000, м. Дніпропетровськ, вул.. Гусенка, 50, ЄДРПОУ 35203145, р/р 260080130874 ДФ ТОВ «Укрпромбанк», МФО 307208) 85 грн. витрат на держмито, 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 42 грн. 50 коп. держмита за подачу апеляційної скарги.
Видачу наказу доручити господарському суду Дніпропетровської області.
Повний текст постанови складено 06.06.2011р.
Головуючий: __________________ С.Г. Антонік
Судді: __________________ Л.О.Чимбар
__________________ Л.В.Чоха