03 червня 2011 року Справа № 16/5026/751/2011
Господарський суд Черкаської області в складі: головуючого - судді Спаських Н.М., з секретарем Волна С.В. за участю представників сторін:
позивача: ОСОБА_1 - за довіреністю у справі;
відповідача: не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу за позовом
дочірнього підприємства фірма "Екотехніка-М" до товариства з обмеженою відповідальністю "МК Трейдінг" про стягнення 27 804,92 грн.
Заявлено позов про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 27 804,92 грн. на підставі договору дистрибуції № 28 від 22 лютого 2010 року, укладеного між сторонами. Клопотанням про збільшення позовних вимог ( а.с. 24), яке прийнято судом до розгляду, позивач просить стягнути з відповідача додатково інфляційні в сумі 1134,18 грн., 3% річних в сумі 298,03 грн. та пеню в розмірі 2036,53 грн. У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю та просить їх задовольнити.
Відповідач свого представника в жодне судове засідання не направив, заперечень проти позову суду не надав.
Суд вважає за можливе розгляд справи провести за відсутності представника відповідача за наявними документами у справі в порядку ст. 75 ГПК України.
Заслухавши доводи та пояснення представника позивача, дослідивши наявні в справі документи, суд вважає, що позов підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного:
Як вбачається з матеріалів справи, правовідносини між сторонами виникли на підставі договору дистрибуції № 28 від 22 лютого 2010 року (а.с.7-8 далі - договір), у відповідності до якого позивач (Продавець) зобов'язується систематично передавати Товар у власність відповідача (Дистриб'ютора), а відповідач (Дистриб'ютор) приймати цей Товар, продавати його від свого імені і за свій рахунок третім особам на своїй території, і вчасно здійснювати оплату Товару на умовах і в порядку передбаченому даним Договором, в асортименті, кількості і за цінами, які зазначені у видатковій та податковій накладних.
Зазначені договірні відносини по своїй суті мають ознаки договору комісії і відповідають вимогам статті 1011 Цивільного кодексу України, якою встановлено, що за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені але за рахунок комітента.
Загальні умови виконання господарських зобов'язань визначені статтею 193 Господарського кодексу України, згідно з якою суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Зазначена стаття узгоджується з приписами статті 526 Цивільного кодексу України, якою встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За змістом статей 599 та 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, яке припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Крім того, в силу статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
За доводами позивача, він на виконання умов договору дистриб"юції поставив відповідачу товар на загальну суму 27 748,17 грн. , що підтверджується наданими позивачем видатковими накладними № 00012160 від 13.11.2010 року, № 00013056 від 04.12.2010 року, № 00014112 від 30.12.2010 року, № 00000243 від 14.01.2011 року.
Заперечень проти неотримання товару чи доказів існування спору з приводу його якості відповідачем у справу не надано.
Як встановлено статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Сторони в пункті 3.4. договору встановили, що відповідач (Дистриб'ютор) сплачує вартість кожної партії Товару, що поставляється, протягом 21 (двадцяти одного) календарного дня з підписання приймально-здавальних документів.
Вартість Товару, що поставляється по даному Договору, вказується у видатковій накладній на кожну партію Товару.
Таким чином, строки виконання зобов'язань по оплаті товарів за всіма накладними на час розгляду справи для відповідача є такими, що настали.
Відповідач направив позивачу гарантійний лист (а.с. 11) про те, що він визнає борг перед позивачем в сумі 27 748,17 грн. і зобов'язується сплатити ці кошти до 01.04.2011 року. Сторонами також було складено і акт звірки розрахунків на суму 27 748,17 грн. на користь позивача по справі ( а.с. 12).
За доводами позивача, в ході розгляду справи відповідач перерахував позивачу лише 500,00 грн. і залишок боргу таким чином становить 27 248,17 грн.
Доказів повного розрахунку за отриманий товар відповідач суду не надав, а тому до примусового стягнення з відповідача належить 27 248,17 грн. основного боргу за отриманий товар. В частині сплачених 500,00 грн. коштів провадження у справі слід припинити за відсутністю предмету спору в порядку п. 1-1 ст.80 ГПК України.
В силу вимог частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачена цією статтею сплата суми боргу за грошовим зобов'язанням з урахуванням встановленого індексу інфляції, а так само трьох процентів річних з простроченої суми, здійснюється незалежно від тієї обставини, чи був передбачений договором відповідний захід відповідальності.
Позивач просить стягнути з відповідача 1134,18 грн. інфляційних та 298,03 грн. 3 % річних за період з 04 грудня 2010 року по 06 травня 2011 року на підставі ст. 625 ЦК України.
Розрахунок інфляційних та процентів річних зроблено вірно.
Доказів про проведення розрахунку за цими вимогами по ст. 625 ЦК України відповідач суду не надав, а тому до примусового стягнення з відповідача належить 1 134,18 грн. інфляційних та 298,03 грн. як 3% процентів річних на підставі ст. 625 ЦК України.
Позивач на підставі п. 7.1. договору просить стягнути 2036,53 грн. пені з відповідача за прострочення розрахунків. Уточненням від 27.05.2011 року ( а.с. 33) позивач вказав, що сума пені розрахована неправильно і її дійсний розмір становить 1539,81 грн. за період з 04.12.2010 року по 06.05.2011 року.
Суд погоджується із правильністю уточненого розрахунку пені, зробленого позивачем. Доказів проведення розрахунку за пенею у справі немає, а тому до примусового стягнення з відповідача на користь позивача належить і 1539,81 грн. пені.
Правомірність своїх позовних вимог позивач довів зібраними по справі доказами та положеннями чинного законодавства. Докази проведення розрахунку за позовними вимогами у справі відсутні.
На підставі викладеного до стягнення з відповідача належить 27 248,17 грн. боргу за неоплачені товари, 1134,18 грн. інфляційних, 298,03 грн. трьох процентів річних, 1539,81 грн. пені. В частині сплачених 500,00 грн. провадження слід припинити за відсутністю предмету спору, а в решті вимог у позові відмовити через безпідставність сум до нарахування.
На підставі статті 49 ГПК України з відповідача на користь позивача з урахуваннями припиненого провадження у справі підлягають до стягнення державне мито в розмірі 307,20 грн. та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
З позивача на користь Державного бюджету України підлягає до стягнення 0,08 грн. державного мита за збільшені позовні вимоги.
Керуючись статтями 49, п. 1-1 ст. 80, ст. 82, 84 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути товариства з обмеженою відповідальністю "МК Трейдінг", ідентифікаційний номер 36299928, м. Черкаси, вул. Добровольського, 1, на користь дочірнього підприємства фірма "Екотехніка-М", ідентифікаційний код 24363204, м. Київ, пр-т ак. Палладіна, 44, корп. 8 -- 27 248,17 грн. боргу за неоплачені товари, 1134,18 грн. інфляційних, 298,03 грн. трьох процентів річних, 1539,81 грн. пені, 307,20 грн. на відшкодування державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. В частині сплачених 500,00 грн. - провадження у справі припинити за відсутністю предмету спору.
4. Стягнути з дочірнього підприємства фірма "Екотехніка-М", ідентифікаційний код 24363204, м. Київ, пр-т ак. Палладіна, 44, корп. 8 на користь Державного бюджету України через місцеві органи ДПІ 0,08 грн. державного мита.
Наказ видати.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного господарського суду протягом 10 днів.
СУДДЯ Н.М. Спаських
Повний текст рішення підписано 07 червня 2011 року