29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98
"01" червня 2011 р.Справа № 2/5025/663/11
За позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
м.Старокостянтинів
до Комунального ремонтно-будівельного шляхового підприємства м.Старокостянтинів
про стягнення 57263грн.76коп.
Суддя Дячук Т.В.
Представники :
від позивача : ОСОБА_2 -представник по довіреності №266 від 09.02.2010р.
від відповідача : не з'явився
Суть спору : позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 57263грн.76коп., в т.ч.: 48071грн.87коп. основного боргу по договору №5 від 23.07.2010р. купівлі-продажу нафтопродуктів; 3077грн.48коп. -пеня; 595грн.64коп. -річні 3%; 5518грн.77коп. -інфляційні.
Ухвалою господарського суду від 13.04.2011р. порушено провадження у справі. Копії ухвали надіслано на адреси сторін рекомендованими поштовими відправленнями, які отримані ними, що підтверджено поштовими повідомленнями про вручення.
Оскільки відповідач, що належно повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, відзиву на позов та витребуваних судом документів не надав, представника в судове засідання не направив, про причини неявки суд не повідомив, ухвалами суду від 12.05.2011р. і від 25.05.2011р. розгляд справи було відкладено.
Повноважений представник відповідача в судові засідання не з'явився. Станом на 01.06.2011р. до господарського суду надійшов відзив на позов за вих.№160 від 12.05.2011р., в якому відповідач - Старокостянтинівське комунальне ремонтно-будівельне шляхове підприємство повідомляє про визнання боргу в сумі 48071грн.87коп. та просить розгляд справи №2/5025/663/11 проводити без участі його представника.
Відповідно до ч.2 ст.85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 01.06.2011р. оголошено вступну і резолютивну частини рішення.
Розглянувши наявні матеріали справи, господарським судом встановлено :
Між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (продавець) та комунальним ремонтно-будівельним шляховим підприємством (покупець) укладено договір №5 від 23.07.2010р. купівлі-продажу нафтопродуктів.
Відповідно п.1.1 цього договору продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець - прийняти і оплатити нафтопродукти (надалі -товар), відповідно до умов договору і додатків до нього, які є його невід'ємною частиною.
Пунктом 3 договору визначено умови поставки, а саме, що покупець одержує товар вроздріб (заправка проводиться щоденно в розрізі кожного механізму), відвантажувальні документи й паспорти якості підлягають відправленню один раз в місяць. Пунктами 4.1 - 4.5 визначено таке : ціна товару встановлюється відповідно звичайної ціни, яка утворюється на ринку продажу нафтопродуктів на дату реалізації; розрахунки за цим договором здійснюються шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця на підставі виставленої продавцем накладної; датою здійснення оплати вважається дата зарахування коштів на розрахунковий рахунок продавця; сторони за цим договором, в 30-денний термін проводять звірення розрахунків за відвантажений товар (з складанням актів звірення на вимогу продавця) і наданням кожної зі сторін відповідної первинної документації, що підтверджує відвантаження і платежі.
На виконання умов договору позивачем передано відповідачу товар на загальну суму 103991грн.48коп., а саме: за видатковою накладною №РН-00220 від 30.11.2010р. на суму 396грн.00коп., через ОСОБА_3 по довіреності №169 від 10.11.2010р.; за видатковою накладною №РН-00190 від 26.10.2010р. на суму 34284грн.20коп., за видатковою накладною №РН-00196 від 31.10.2010р. на суму 19548грн.40 коп., через ОСОБА_4 по довіреності №142 від 01.10.2010р.; за видатковою накладною №РН-00169 від 30.09.2010р. на суму 33321грн.92коп., через ОСОБА_5 по довіреності №127 від 02.09.2010р.; за видатковою накладною №РН-0000111 від 31.08.2010р. на суму 11550грн.54коп., через ОСОБА_4 по довіреності №111 від 02.08.2010р.; за видатковою накладною №РН-0000105 від 29.07.2010р. на суму 4890грн.42коп., через ОСОБА_4 по довіреності №107 від 20.07.2010р.
Оплату за отриманий товар відповідачем проведено частково в сумі 55919грн.61коп., підтверджено копіями виписок банку по особовому рахунку позивача, копії яких додано до позовної заяви. Сторони підписали станом на 21.12.2010р. акт звірки за яким залишок боргу склав 48071грн.87коп.
Позивачем 21.12.2010р. пред'явлено відповідачу претензію з вимогою про сплату заборгованості за поставлений товар, що підтверджено поштовою квитанцією №64882 від 23.12.2010р.
Відповідач у відзиві на позов підтвердив борг у сумі 48071грн.87коп. Також сторонами, під час розгляду справи в суді, складено і підписано акт звірки розрахунків станом на 25.05.2011р., яким додатково підтверджено, що борг становить 48071грн.87коп.
Пунктом 5.2 договору №5 від 23.07.2010р. купівлі-продажу нафтопродуктів передбачено, що у випадку несплати або несвоєчасної оплати вартості товару в строк покупець оплачує продавцеві пеню в розмірі 0,2 % за кожний день прострочення платежу від суми неоплаченого або несвоєчасно оплаченого товару.
Позивачем нараховано і заявлено вимоги про стягнення пені в сумі 3077грн.48коп. (в т.ч.: на прострочену суму 47675грн.87коп., за період з 31.10.2010р. по 30.11.2010р., нараховано 607грн.38коп. пені; на прострочену суму 48071грн.87коп., за період з 01.12.2010р. по 31.03.2011р., нараховано 2470грн.10коп. пені).
Також, з посиланням на ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, за період листопад 2010 року -лютий 2011року., позивач провів нарахування річних 3% в сумі 595грн.64коп. і інфляційних в сумі 5375грн.74коп.
Таким чином, позивач звернувся в суд з позовом про стягнення з відповідача 57263грн.76коп., а саме: 48071грн.87коп. основного боргу, 3077грн.48коп. пені, 595грн.64коп. річних, 5518грн.77коп. інфляційних, а також про відшкодування оплати послуги адвоката в розмірі 1600грн. за договором від 01.03.2011р. про надання правової допомоги.
Аналізуючи матеріали справи і оцінюючи їх у сукупності, господарським судом враховується наступне:
Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Згідно ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання та одностороння зміна умов договору не допускається.
Відповідно до ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст.612 ЦК України).
Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ст.692 цього Кодексу покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
З наявних матеріалів справи вбачається, що між сторонами укладено договір купівлі-продажу № 5 від 23.07.2010р., згідно умов якого, продавець зобов'язувався передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити нафтопродукти.
При цьому, позивач взяті на себе зобов'язання по договору купівлі-продажу виконав, передавши відповідачу товар на загальну суму 103991грн.48коп., що підтверджено наявними в матеріалах справи видатковими накладними, довіреностями на отримання товару, актами звірки взаєморозрахунків.
Як слідує із матеріалів справи, відповідачем зобов'язань щодо оплати одержаного товару в повному об'ємі не виконано, оплата за товар проведена не в повному об'ємі, внаслідок чого і виник борг у сумі 48071грн.87коп. Доказів сплати боргу відповідач не надав.
Відповідно до ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою( штраф, пеня), порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання. Статтею 547 цього Кодексу визначено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється в письмовій формі, а згідно ч.2 ст.551 якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Пунктом 5.2 договору сторони передбачили, що у випадку несплати або несвоєчасної оплати вартості товару в строк покупець оплачує продавцеві пеню в розмірі 0,2 % за кожний день прострочення платежу від суми неоплаченого або несвоєчасно оплаченого товару.
Відповідно ч.2 ст.343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Згідно ст.ст.1, 3 спеціального Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. №543/96-ВР, який регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платнику пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Враховуючи наведені норми законодавства, умови договору, позивач правомірно заявив до стягнення з відповідача пеню в сумі 3077грн.48коп.
Згідно ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Індекс інфляції та річні нараховуються на суму боргу за весь період прострочення і сплачується боржником незалежно від його вини. Річні є фактично платою за користування чужими коштами.
Аналізуючи наданий позивачем розрахунок інфляційних витрат та 3% річних, суд вбачає, що річні у сумі 595грн.64коп. нараховано правильно, а в розрахунку інфляційних позивачем допущено помилку в зазначенні індексу інфляції за грудень 2010 року оскільки, замість офіційно встановленого індексу 100,8, позивачем вказано 109,1. Інфляційні заявлено у сумі 5518грн.77коп. але підлягають стягненню в сумі 1452грн.64коп., а на 4066грн.13коп. ( 5518,77-1452,64) необхідно в позові відмовити.
Позивачем також заявлено до стягнення 1600грн.00коп., що складає витрати за угодою від 01.03.2011р. про надання правової допомоги адвокатом.
Відповідно до ст.44 Господарського процесуального кодексу України оплата послуг адвоката відноситься до судових витрат. В контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають відшкодуванню в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, а їх оплату підтверджено відповідними фінансовими документами.
Відповідно до ч. 3 ст.48 Господарського процесуального кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України „Про адвокатуру”. Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.
Як вбачається з матеріалів справи, 01.03.2011р. фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (клієнт) укладено з адвокатом ОСОБА_2 (адвокат) угоду від 01.03.2011р. про надання правової допомоги. Згідно п.1 угоди адвокат приймає на себе зобов'язання надати правову допомогу клієнту щодо пред'явлення позову до господарського суду щодо стягнення заборгованості з комунального ремонтно-будівельного шляхового підприємства м.Старокостянтинів, у тому числі, здійснювати захист інтересів клієнта у якості його представника. Згідно свідоцтва №426 від 15.12.2008р. ОСОБА_2 має право на заняття адвокатською діяльністю. Копія свідоцтва знаходиться в матеріалах справи.
Факт оплати за надання правової допомоги підтверджено копією квитанції до прибуткового касового ордера №1 від 25.03.2011.
Вимоги про стягнення з відповідача витрат на оплату послуг адвоката підтверджені належними доказами але, виходячи з часткового задоволення позову, суд вважає що і розмір відшкодування повинен бути меншим. При цьому, враховується п.12 Роз'яснень Президії Вищого арбітражного суду України №02-5/78 від 04.03.1998р. „Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України” про те, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат, крім державного мита, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. За таких обставин суд, з урахуванням обставин конкретної справи, зокрема, ціни позову, може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.
Приймаючи до уваги зазначене та виходячи із засад справедливості, господарський суд вважає доцільним стягнути з відповідача витрати по наданню правової допомоги в розмірі 1000грн.00коп.
Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Позовні вимоги підтверджені належними доказами. Доказів які б спростовували заявлені позовні вимоги чи доказів сплати боргу відповідачем на дату розгляду справи до суду не надано.
Відповідно до ст.ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати на оплату державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст.11, 509, 525, 526, ч.1 ст.530, ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, ст.ст.173-175, ст.193 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст.45, 12, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 м.Старокостянтинів до комунального ремонтно-будівельного шляхового підприємства м.Старокостянтинів задоволити частково у сумі 53197грн.63коп.
Стягнути з комунального ремонтно-будівельного шляхового підприємства (м.Старокостянтинів, вул.Красовського,1а, код ЄДРПОУ 32170306) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 48071грн.87коп. (сорок вісім тисяч сімдесят одну гривню 87коп.) боргу, 1452грн.64коп. (одну тисячу чотириста п'ятдесят дві гривні 64коп.) інфляційних, 595грн.64коп. (п'ятсот дев'яносто п'ять гривень 64коп.) річних, 3077грн.48коп. (три тисячі сімдесят сім гривень 48коп.) пені, 1000грн.00коп. (одну тисячу гривень 00коп.) витрат на юридичні послуги, 531грн.98коп. (п'ятсот тридцять одну гривню 98коп.) витрат по державному миту та 219грн.24коп. (двісті дев'ятнадцять гривень 24коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ.
В частині позовних вимог про стягнення 4066грн.13коп. інфляційних та відшкодування витрат по наданню правової допомоги на суму 600грн.00коп. - відмовити.
Суддя Т.В. Дячук
Повний текст рішення складено і підписано 06.06.2011р.