"02" червня 2011 р. Справа № 5016/307/2011(4/20)
м. Миколаїв
за позовом: Одеської залізниці
65023, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, 19
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського
підприємства “Нібулон”
54002, м. Миколаїв, вул. Каботажний спуск, 1
про: стягнення заборгованості в розмірі 84 125,88 грн.
Суддя Смородінова О.Г.
Від позивача: ОСОБА_1, за довіреністю;
Від відповідача: ОСОБА_2, за довіреністю;
Одеська залізниця 08.02.11р. звернулась до господарського суду з позовом стягнути з ТОВ СП «Нібулон»заборгованість в сумі 84 125,88 грн. плати за користування вагонами у затриманому поїзді в вересні -жовтні місяці 2010 року.
Позовні вимоги ґрунтуються на підставі договору про експлуатацію залізничної під'їзної колії № ДН-4/98 від 12.10.2009 року, пунктів 9 та 10 Правил користування вагонами і контейнерами, Правил зберігання вантажів, акту № 21 від 30.09.10 року про затримку вагонів, наказу № 19 про затримку поїзда від 30.09.10р., повідомлення вантажоодержувача про затримку вагонів №21 від 30.09.10р., накопичувальної картки №27102178 та мотивовані тим, що в порушення умов договору ТОВ СП «Нібулон»відмовляється добровільно сплатити плату за користування вагонами у затриманому поїзді по станції Прибугська Одеської залізниці в сумі 84 125,88 грн.
Відповідач у відзиві наданому до суду 28.02.11р. просить суд в задоволенні позову відмовити в повному обсязі посилаючись на ст.ст. 3, 13, 212, 509 Цивільного кодексу України, ст. 219 Господарського кодексу України, пункти 17, 71 Статуту залізниць України мотивуючи тим, що жодних підстав для затримки вагонів, зокрема на підставі пункту 18.4 договору і стягнення з відповідача плати за користування вагонами і контейнерами у позивача не було та позивачем не надано до суду жодного підтверджуючого документу, який свідчить, що відповідач не приймає або відмовляється від прийому вагонів. Навпаки відповідачем 04.10.10 року до начальника Херсонської дирекції залізничних дорожніх перевезень та в.о. начальника станції Миколаїв -Вантажний Одеської залізниці за допомогою факсимільного зв'язку, був відправлений лист за № 04/35, в якому відповідач просив подавати вагони для вивантаження.
В судовому засіданні суд оголошував перерви до 19.05.11р., до 02.06.11 р.
02.06.11р. суд на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголосив сторонам вступну та резолютивну частини рішення.
Ознайомившись з матеріалами справи, вислухавши представників сторін, суд -
встановив:
12.10.2009р. між Одеською залізницею (далі - Залізниця) та ТОВ СП „Нібулон” (далі - Підприємство) був укладений договір №ДН-4/98 «про експлуатацію залізничної під'їзної колії ТОВ СП „Нібулон”», за умовами п.1 якого згідно із Статутом залізниць України, Правилами перевезення вантажів і на умовах цього договору експлуатується під'їзна колія, яка належить Підприємству і примикає стрілкою №35 до під'їзної колії ДАХК „Чорноморський суднобудівний завод” станції Миколаїв-Вантажний Одеської залізниці та обслуговується локомотивом Ольшанської філії ВАТ „КДМППЗТ”.
Відповідно до умов пунктів 5 та 6 договору повідомлення про готовність вагонів для передачі передаються: прийомоздавальником станції прийомоздавальнику ТОВ СП «Нібулон»цілодобо по телефону за 2 години до готовності передачі с записом в книзі повідомлень. Вагони для під'їзної колії подаються локомотивом залізниці на колію № 11 ст. Миколаїв-Вантажний. Здавання вагонів провадиться: на колії № 11 ст. Миколаїв-Вантажний. Подальший рух вагонів виконується локомотивом Ольшанської філії ВАТ «КДМППЗТ».
За умовами п. 16 договору підприємство сплачує залізниці плату: за користування вагонами (контейнерами) -згідно з Правилами користування вагонами і контейнерами, затвердженими Наказом Міністерства юстиції України 15.03.1999 р. за № 165/3458 та Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом.
Пунктом 18.4 договору сторони визначили, що залізниця має право затримати поїзди на підходах до ст. Миколаїв - Вантажний, у разі не прийому вагонів Підприємством, при наявності на 17 год. 00 хв., на коліях станції призначення вагонів у кількості не менше добової переробної спроможності вантажних фронтів. Вагони, що з вини Підприємства, простоюють на підходах до станції призначення, в затриманих поїздах в очікуванні подачі під вивантаження, незалежно від виконання переробної спроможності, оформлюються актами про затримку вагонів ф.ГУ23а, з покладанням на Підприємство, відповідальності за користування вагонами та зберігання вантажів у вагонах до моменту закінчення затримки, згідно Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом (Тарифного керівництва №1), Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 р. №113, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 15.03.1999 р, за № 165/3458 та Правил зберігання вантажів затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 р. №644, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 24.112000 р., за № 866/5087.
Пунктом 11 зазначеного договору передбачено, що максимальна добова переробна спроможність вантажних фронтів відповідача з урахуванням часу на технологічні операції складає 75 вагонів на добу.
Відповідно до пункту 17 Статуту залізниць України перевезення вантажів залізничним транспортом організовується на договірних засадах. Пунктом 71 Статуту залізниць України встановлено, що взаємовідносини залізниці з підприємством, порядок і умови експлуатації залізничних під'їзних колій, визначається договором.
Стаття 3 Закону України „Про залізничний транспорт” встановлює, що законодавство про залізничний транспорт загального користування складається з Закону України „Про транспорт”, цього закону, Статуту залізниць України, який затверджується Кабінетом Міністрів України, та інших актів законодавства.
Статтею 908 Цивільного кодексу України передбачено, що загальні умови перевезення визначаються цим кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажів, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Відповідно до ст.119 Статуту залізниць України за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під'їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами -суб'єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та звільнення вантажовідправника від зазначеної плати у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами. Зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства.
Пунктом 2 Правил користування вагонами і контейнерами встановлено, що за користування вагонами і контейнерами вантажовідправники, вантажоодержувачі, власники під'їзних колій, порти, організації, установи, фізичні особи -суб'єкти підприємницької діяльності (далі - вантажовласники) вносять плату.
Частина 5 ст. 307 Господарського кодексу України також встановлює, що умови перевезень вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.
Правила користування вагонами і контейнерами, затверджені наказом Міністерства транспорту України від 25 лютого 1999р. №113, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 15 березня 1999р. за №165/3458, визначають порядок і умови користування вагонами і контейнерами: парку залізниць України; парку залізниць інших держав; які належать підприємствам, організаціям, портам, установам і громадянам, а також орендовані ними (за час затримки на коліях залізниць загального користування).
Пунктом 2 Правил користування вагонами і контейнерами встановлено, що за користування вагонами і контейнерами вантажовідправники, вантажоодержувачі, власники під'їзних колій, порти, організації, установи, фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності (далі - вантажовласники) вносять плату.
Відповідно до п.3 Правил користування вагонами і контейнерами облік часу користування вагонами і контейнерами та нарахування плати за користування ними провадиться на станціях відправлення та призначення за Відомістю плати за користування вагонами форми ГУ-46, Відомістю плати за користування контейнерами форми ГУ-46к, які складаються на підставі Пам'яток про подавання/забирання вагонів форми ГУ-45, Пам'яток про видачу/приймання контейнерів форми ГУ-45к , Повідомлення про закінчення вантажних операцій з вагонами, Актів про затримку вагонів форми ГУ-23а, Актів загальної форми ГУ-23.
За умовами п.п. п.п.8,9,10,12 Правил користування вагонами і контейнерами у разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми, який підписується представниками станції і вантажовласника. В акті вказується час (у годинах та хвилинах) початку та закінчення затримки вагонів і їх номери (додаток 6). Про затримку вагонів і контейнерів з вини вантажовласника на підходах до станції призначення залізниця видає наказ (додаток 4). Наказ підписується посадовою особою, визначеною начальником залізниці. Облік затриманих на підходах вагонів здійснюється станцією, на якій вони простоюють, на підставі акта про затримку вагонів, що складається станцією. Станція призначення інформує вантажовласника про затримку вагонів з його вини, передає йому копію Повідомлення про затримку вагонів не пізніше двох годин після його отримання (телефонограмою, телеграфом, поштовим зв'язком, через посильних, факсом або іншим способом, установленим начальником станції за погодженням з вантажовласником). Загальний час, за який вноситься вантажовласником плата залізниці за користування вагонами, включає час затримки вагонів з його вини та час перебування їх у безпосередньому розпорядженні вантажовласника. Причини, які є підставою для нарахування плати за користування вагонами в разі затримки їх на підходах до припортових станцій призначення, зазначаються в актах про затримку вагонів.
З матеріалів справи вбачається, що 30.09.2010 року на станції Прибугська Одеської залізниці на підставі наказу № 19 про затримку поїзда від 30.09.10р. позивачем було затримано поїзд № 3502, що прямував на станцію Миколаїв-Вантажний Одеської залізниці, про що було складено акт про затримку вагонів форми ГУ-23а № 21 від 30.09.10р. Відповідно до наказу та акту № 21 підставою для затримання виступило -зайнятість фронтів вивантаження ТОВ СП «Нібулон»та відсутність технічної можливості накопичення вагонів на ст. Миколаїв - Вантажний.
Вантажоодержувача було повідомлено про затримку вказаного поїзда 30.09.10р. о 22 год. 20 хвил. повідомленням № 21, що підтверджується відповідним записом у кнізі телефонограм станції Миколаїв-вантажний.
Згідно статті 129 Статуту залізниць України, обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.
Згідно з пунктом „б” п.16 Правил користування вагонами і контейнерами вантажовласник звільняється від плати за користування вагонами і контейнерами у разі подання локомотивом залізниці вагонів і контейнерів на фронти навантаження (вивантаження) у кількості, що перевищує їх максимальну переробну спроможність. Вказана максимальна переробна спроможність визначається за договором між залізницею і вантажовласником.
Аналогічні положення передбачені і ст. 121 Статуту залізниць України, відповідно до якої вантажовідправник, вантажоодержувач, порт звільняються від плати за користування вагонами і контейнерами у разі подання залізницею вагонів (контейнерів) у кількості, що перевищує максимальну переробну спроможність навантажувальних і розвантажувальних пунктів відправника і одержувача.
Як вже було зазначено вище, пунктом 11 укладеного між сторонами договору від 12.10.2009р. №ДН-4/98 обумовлено, що добова переробна спроможність вантажних фронтів з урахуванням часу на технологічні операції складає 75 вагонів на добу.
Впродовж всього часу, коли виникли та тривали спірні правовідносини між позивачем та відповідачем (вересень-жовтень 2010 року) відповідач, згідно даних довідки про переробну здатність ТОВ СП «Нібулон»прийняв вагони в наступній кількості:
30.09.10 р. «подано вагонів - 82»«вивантажено вагонів на 17-00»-29;
01.10.10 р. «подано вагонів - 90»«вивантажено вагонів на 17-00»-77;
02.10.10 р. «подано вагонів - 75»«вивантажено вагонів на 17-00»-80;
03.10.10 р. «подано вагонів - 86»«вивантажено вагонів на 17-00»-85;
04.10.10 р. «подано вагонів - 60»«вивантажено вагонів на 17-00»-75;
05.10.10 р. «подано вагонів - 52»«вивантажено вагонів на 17-00»-51;
06.10.10 р. «подано вагонів - 86»«вивантажено вагонів на 17-00»-76;
07.10.10 р. «подано вагонів - 60»«вивантажено вагонів на 17-00»-57;
08.10.10 р. «подано вагонів - 53»«вивантажено вагонів на 17-00»-54;
09.10.10 р. «подано вагонів - 48»«вивантажено вагонів на 17-00»-58;
10.10.10 р. «подано вагонів - 67»«вивантажено вагонів на 17-00»-52.
З наведених даних вбачається, що відповідач в більшості випадків вивантажував вагони у кількості менше ніж 75 вагонів на добу, що протирічить умовам пункту 11 договору.
Залишок вагонів на 17 год.00хв. перебільшував добову переробну спроможність вантажних фронтів.
Отже, фактично, відповідач в спірний період не виконував добову норму вивантаження вагонів (75 вагонів на добу), яка передбачена умовами договору № ДН-4/98 .
За змістом ст. ст. 526, 525, 629 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 33 ГПК України кожна з сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно зі ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідачем же не доведено факт належного виконання взятих на себе договірних зобов'язань.
Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України, зазначено, що виконання договірних зобов'язань підпорядковується певним загальним вимогам (принципам): а) належного виконання; б) реального виконання; в) взаємного сприяння; г) економічності. При цьому, принцип взаємного сприяння полягає в тому, що кожна із сторін договору повинна всіляко сприяти другій стороні у виконанні нею своїх обов'язків.
За результатом дослідження, відповідно до вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, наданих суду доказів вбачається, що позивач виконав всі дії передбачені пунктами 9 та 10 Правил користування вагонами і контейнерами в спірних відносинах, тому мав правові підстави для затримання поїзда.
Отже, твердження відповідача про умисне створення позивачем обставин, що мають наслідком за собою сплату відповідачем послуг за користування вагонами, є хибними та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи.
Таким чином, керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 44, 49, 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, - господарський суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства “Нібулон” (54002, м. Миколаїв, вул. Каботажний спуск, 1, код ЄДРПОУ 14291113) на користь Одеської залізниці (65023, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, 19, код ЄДРПОУ 01071315) заборгованість в сумі 84 125,88 грн. плати за користування вагонами, 841,26 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.
Суддя О.Г. Смородінова
Рішення підписано 07.06.2011 року.