"31" травня 2011 р. Справа № 5016/1039/2011(12/50)
За позовом: Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1, 54000, АДРЕСА_1.
до відповідача: Публічного акціонерного товариства “Райффайзен Банк Аваль” в особі Миколаївської обласної дирекції, 54030, м. Миколаїв, вул. Артелерійська, 19-А.
про визнання недійсним кредитного договору
Суддя Семенов А.К.
Представники:
Від позивача: представник не з'явився.
Від відповідача: ОСОБА_3- довіреність № б/н від 22.04.10 р.,
Позов поданий про визнання недійсним кредитного договору № 010/01-02/08-044, укладеного 15.04.2008 року між відкритим акціонерним товариством „Райффайзен Банк Аваль" та ФОП ОСОБА_1
Позовні вимоги обґрунтовуються не відповідністю договору вимогам законодавства.
Відповідач відзив надав проти позову заперечує.
В судовому засіданні 31.05.2011 року представником відповідача надані документи щодо реорганізації ВАТ “Райффайзен Банк Аваль” у Публічне акціонерне товариство “Райффайзен Банк Аваль”. Згідно поданих документів ПАТ “Райффайзен Банк Аваль” є правонаступником ВАТ “Райффайзен Банк Аваль”.
Відповідно до статті 25 ГПК України в разі вибуття однієї з сторін у спірному або встановленому рішенням господарського суду право відношенні внаслідок реорганізації підприємства чи організації господарський суд здійснює заміну цієї сторони її правонаступником, вказуючи про це в рішенні або ухвалі.
Враховуючи викладене, слід здійснити процесуальне правонаступництво -замінити відповідача по справі Відкрите акціонерне товариство “Райффайзен Банк Аваль” на Публічне акціонерне товариство “Райффайзен Банк Аваль”.
Згідно з вимогами ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 31.05.2011 року за згодою представника відповідача оголошені вступна та резолютивна частини рішення.
Обставини справи.
15.04.2008 року між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" укладено кредитний договір № 010/01-02/08-044 (Далі - Договір) (а.с. 11- 20).
Відповідно до п.1 договору ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" зобов'язався надати Позичальнику кредитні кошти в сумі 2500000,00 дол. США строком до 10.04.2013р.
Частиною 1 статті 237 Цивільного кодексу України зазначено, що представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.
Відповідно до статті 246 ЦК України довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами, та скріплюється печаткою цієї юридичної особи.
Згідно із частиною другою статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.
Враховуючи вищевикладене, положеннями Цивільного кодексу України передбачено, що правочин (договір) (який вчиняється у письмовій формі) повинен бути підписаний сторонами, при цьому у разі вчинення правочину юридичною особою, його підписує уповноважена особа.
Від імені банку кредитний договір підписали ОСОБА_4 та ОСОБА_5 Представник банку ОСОБА_4 має право підпису «Без категорії», представник банку ОСОБА_5 має право підпису категорії “А”. Наявність в праві підпису відповідної категорії свідчить, про те, що зазначена особа має якісь обмеження, щодо підпису документів.
Процедурою щодо надання повноважень на право підпису від імені “Райффайзен Банк Аваль” № П-101/11 від 11.09.2006р.(надалі по тексту процедура), встановлено види документів на які розповсюджується ця процедура. В пп.Б пп.3.1.1 пп.3.1 п.3 Процедури передбачено договори, пов'язані зі здійсненням повноважень кредитора, до яких можливо віднести кредитні договори. Порядок підписання договорів в яких банк здійснює повноваження кредитора передбачений п.5 процедури “Спеціальні правила підписання та виключення”. Відповідно до пп.5.2 договори зазначені в підпункті Б п.3.1.1 процедури, можуть підписуватись спільно принаймні однією особою, що підпадає під категорію “Г”, а другий підпис має бути особи, що підпадає під категорію “Г”або “Д”. Зазначене вказує, що підписання договорів вчиняється тільки спільно, і тільки особами певної категорії. В даному випадку категорії “Г”та категорії “Д”. Повноваження щодо підписання договору особам, що мають інші категорії процедурою не надано.
Враховуючи вищенаведене, кредитний договір №010/01-02/08-044 від 15.04.2008 р. підписаний ОСОБА_4, який не має категорії та ОСОБА_5, який має категорію “А”, то договір підписаний з порушенням наведеної вище процедури, т.я. жоден із представників банку не мають права на підписання вищезазначеного кредитного договору.
Кредитний договір підписаний ОСОБА_4 та ОСОБА_5, на підставі довіреності. У довіреностях ОСОБА_4 та ОСОБА_5 були відсутні повноваження, щодо здійснення будь-яких дій від імені ВАТ “Райфайзен Банк Аваль”, зокрема повноваження на підписання від імені ВАТ “Райфайзен Банк Аваль” кредитного договору №010/01-02/08-044 від 15.04.2008р.
Згідно ч.2 ст.203 ЦК України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
За правилом ч. 1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою -третьою, п'ятою та шостою ст.203 цього Кодексу.
Відповідач, як вже вище вказано, проти позову заперечує з наступного:
- позовні вимоги позивача ґрунтуються на внутрішньобанківському локальному документі, а саме: Процедурі щодо надання повноважень на право підпису від імені “Райффайзен Банк Аваль”, яка не є актом цивільного законодавства України та нормативно-правовим актом України. Отже, процедуру не можна використовувати як доказ у цій справі, оскільки актами цивільного законодавства та нормативно-правовими актами України вона не передбачена. Процедуру розроблено Банком для внутрішнього використання;
- позивач у своїй позовній заяві не вказує та не конкретизує у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, пов'язане із підписанням кредитного договору.
- сплата позивачем кредиту та відсотків за користування кредитними коштами є доказом того, що угода схвалена як ФОП ОСОБА_1 так і банком;
Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Спірний кредитний договір підписано двома представниками відповідача які діяли на підставі нотаріально посвідчених довіреностей і які мали усі права на підписання відповідних кредитних договорів.
Довіреність ОСОБА_4 та ОСОБА_5 оформлена відповідно до норм статті 245 Цивільного кодексу України - нотаріально, так як видана у порядку передоручення та скріплена відповідною печаткою Банку.
Також Відповідач вважає, що при укладанні Кредитного договору № 010/01-02/08-044 від 15.04.2008 року ним були дотримані усі норми Цивільного законодавства необхідні для укладання цього правочину.
Дослідивши матеріали справи, господарський суд дійшов до висновку про відмову в задоволені позову з нижченаведеного.
За загальними правилами судового процесу кожна сторона відповідно до статті 33 Господарського процесуального Кодексу України повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів.
Згідно статті 1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, мають право звертатися до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. У відповідності до статті 2 Господарського процесуального кодексу України господарський суд порушує справи за позовними заявами підприємств і організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.
Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Тобто, підставами для захисту цивільного права є його порушення, невизнання або оспорювання.
Позивач не вказує та не конкретизує у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, пов'язане із підписанням кредитного договору. Факт отримання кредитних коштів по кредитному договору № 010/01-02/08-044 від 15.04.2008 року Позивачем не заперечувався.
Відповідно до п. 9.2 роз'яснення Вищого господарського суду України від 12.03.1999 року № 02-5/111 “Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними” визначено, що наступне схвалення юридичною особою угоди, укладеної від її імені представником, який не мав належних повноважень, робить її дійсною з моменту укладання. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення до другої сторони угоди чи до її представника (лист, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення дій, які свідчать про схвалення угоди (прийняття її виконання, здійснення платежу другій стороні і т. і.). У такому випадку вимога про визнання угоди недійсною з мотивів відсутності належних повноважень представника на укладення угоди задоволенню не підлягає.
Кредитний договір № 010/01-02/08-044 від 15.04.2008 року підписаний особами, що мають нотаріально посвідчені довіреності ВАТ “Райффайзен Банк Аваль” якими їм надано право на підписання від імені ВАТ “Райффайзен Банк Аваль” правочинів (договорів) та дані довіреності скріплені печаткою ВАТ “Райффайзен Банк Аваль”.
Відповідно до Закону України “Про нотаріат” нотаріуси вчиняють такі нотаріальні дії: посвідчують правочини (договори, заповіти, довіреності тощо); засвідчують справжність підпису на документах тощо.
Згідно із цивільним законодавством України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; обсяг цивільної дієздатності особи, що вчиняє правочин від імені юридичної особи, визначається відповідно до установчих документів юридичної особи та закону; правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю,
законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.
Відповідно до пункту 1 статті 246 Цивільного кодексу України, довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами, та скріплюється печаткою цієї юридичної особи.
При вчиненні нотаріальних дій нотаріусами перевірені правоздатність та дієздатність юридичної особи ВАТ “Райффайзен Банк Аваль” та повноваження його представників.
Зазначені довіреності містять визначений обсяг повноважень, в тому числі зазначеним особам надано право від імені Банку укладати та підписувати кредитні договори.
Таким чином, кредитний договір № 010/01-02/08-044 від 15.04.2008 року підписано належним чином уповноваженими на це особами.
Посилання позивача (в обґрунтування позову) на внутрішньобанківську процедуру, щодо надання повноважень на право підпису від імені “Райффайзен Банк Аваль” безпідставне з наступного.
Статтею 4 Цивільного кодексу України передбачено вичерпний перелік актів цивільного законодавства які регулюють цивільні відносини на всій території України, а саме: Конституція України; Цивільний кодекс України; закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та Цивільного кодексу; акти Президента України у випадках, встановлених Конституцією України; постанови Кабінету Міністрів України; нормативно-правові акти інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, що регулюють цивільні відносини.
Стаття 7 Господарського кодексу України передбачає нормативно-правове регулювання господарської діяльності, а саме: відносини у сфері господарювання регулюються Конституцією України, Господарським кодексом України, законами України, нормативно-правовими актами Президента України та Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також іншими нормативними актами.
Позовні вимоги позивача ґрунтуються на внутрішньобанківському локальному документі, а саме: Процедурі щодо надання повноважень на право підпису від імені “Райффайзен Банк Аваль”, яка не є актом цивільного законодавства України та нормативно-правовим актом України. Отже, процедуру не можна використовувати як доказ у цій справі, оскільки актами цивільного законодавства та нормативно-правовими актами України вона не передбачена. Процедуру розроблено Банком для внутрішнього використання.
Перерахування кредитних коштів та повернення ФОП ОСОБА_1 кредиту і сплата відсотків за користування кредитними коштами є свідченням того, що відповідна угода схвалена як фізичною особою -підприємцем ОСОБА_1 так і Банком.
Факт надання кредитних коштів та часткове повернення кредиту та відсотків ФОП ОСОБА_1 за наданим кредитом у відповідності до кредитного договору № 010/01-02/08- 044 від 15.04.2008 року, підтверджується виписками по рахунку ФОП ОСОБА_1 і відкритого в ВАТ “Райффайзен Банк Аваль” та платіжними дорученнями № 1,3,4 від 21.04.2008 року, № 13 від 03.09.2008 року та № 20 від 10.10.2008 року.
Частина 1 статті 215 ЦК України встановлює, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Згідно приписів статті 203 ЦК України, зміст правочину (його умови) насамперед не повинен суперечити вимогам як Цивільного кодексу, так і інших актів цивільного законодавства, прийнятих на основі Конституції України.
Господарський суд, вирішуючи спір зобов'язаний встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними, а саме:
- невідповідність змісту угоди вимогам закону;
- недодержання встановленої форми угоди;
- неправоздатність сторін за угодою;
- неправомірність дій сторін.
Всупереч статті 33 Господарського процесуального кодексу України позивачем не доведено підстав для визнання недійсним кредитного договору від 15.04.2008 року № 010/01-02/08-044.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 22, 44, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, господарський суд
1. Здійснити процесуальне правонаступництво, а саме:
- замінити відповідача -відкрите акціонерне товариство “Райффайзен Банк Аваль”
(01011, м. Київ, вул. Лєскова, буд. 9, код 14305909) на його правонаступника -
Публічне акціонерне товариство “Райффайзен Банк Аваль” (01011, м. Київ, вул.
Лєскова, буд. 9, код 14305909).
2. В позові відмовити.
.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Оформлене відповідно до статті 84 цього Кодексу рішення підписано 03.06.2011 року.
Суддя А.К.Семенов