79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
08.06.11 Справа№ 5015/2347/11
Господарський суд Львівської області у складі судді Козак І.Б.,
При секретарі Іваночко В.В.,
Розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Приват-Енерго», м. Київ,
До відповідача: Державного підприємства «Угерський спиртовий завод», с. Угерсько, Стрийський район, Львівська область,
про стягнення 79 946 грн. 47 коп. та стягнення судових витрат.
За участю представників:
Від позивача: ОСОБА_1 -представник (довіреність в матеріалах справи),
Від відповідача: не з'явився,
Представнику позивача роз'яснено права та обов'язки сторін відповідно до статті 22 ГПК України, зокрема, право відводу судді, відповідно до статті 20 ГПК України. Заяв та клопотань про відвід судді не заявлено та не подано. Представник не наполягає на фіксації судового процесу технічними засобами.
Суть спору: розглядається справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Приват-Енерго», м. Київ, до Державного підприємства «Угерський спиртовий завод», с. Угерсько, Стрийський район, Львівська область, про стягнення 72 357 грн. 92 коп. суми основної заборгованості та 7 588 грн. 55 коп. пені за договором від 30.09.2010 року № 326/ПГ та стягнення судових витрат.
Ухвалою господарського суду від 04.05.2011 року порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 17.05.2011 року, про що сторони були належним чином повідомлені під розписку: Позивач -10.05.2011 року рекомендованою поштою № 01601 0329021 7, Відповідач -07.05.2011 р. рекомендованою поштою № 82424 0006525 2, (оригінали повідомлень про вручення поштових відправлень -в матеріалах справи).
Судове засідання 17.05.2011 року відкладене на 08.06.2011 року з підстав, наведених у відповідній ухвалі суду
В судове засідання 08.06.2011 року представник позивача з'явився, подав документи, які вимагалися судом.
Відповідач в судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив, хоча 26.05.2011 року був належно повідомлений про час та місце розгляду справи, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 82424 0006553 8, долученим до матеріалів справи.
Враховуючи неявку відповідача та невиконання ним вимог ухвал суду, справа розглядається у порядку статті 75 ГПК України, - за наявними в ній матеріалами.
В ході розгляду справи встановлено.
Позивач -Товариство з обмеженою відповідальністю «Приват-Енерго»є юридичною особою, йому присвоєно код ЄДРПОУ 36425928, знаходиться за адресою: 01001, м. Київ, провулок Музейний, буд. 10, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 № 299500, Довідкою Головного управління статистики у м. Києві з єдиного державного реєстру підприємств та організацій України серії АА № 263562 та Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (докази -в матеріалах справи).
Відповідач -Державне підприємство «Угерський спиртовий завод», є юридичною особою, йому присвоєно код ЄДРПОУ 00374733, знаходиться за адресою: 82424, Львівська область, Стрийський район, село Угерсько, вул. Івана Франка, буд. 2, що підтверджується Довідкою Головного міжрегіонального управління статистики у місті Києві з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 16.05.2011 року № 21-10/2213-2 (докази -в матеріалах справи).
Між позивачем -Товариством з обмеженою відповідальністю «Приват-Енерго», (постачальник -за договором) та відповідачем -Державне підприємство «Угерський спиртовий завод»(покупець - за договором) 30 вересня 2010 року укладено письмовий договір поставки № 326/ПГ (надалі - договір).
Зазначений договір складено у письмовій формі, підписано уповноваженими особами та їх підписи скріплені печатками двох сторін договору, в силу статей 207, п. 1 частини 1 статті 208, та 204 ЦК України, є правомірним правочином.
За своєю правовою природою, основними та неосновними (другорядними) ознаками зазначений договір є договором поставки, відповідно до статті 712 ЦК України.
Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму.
Так, відповідно до п. 1.1. договору позивач (постачальник) поставляє, а покупець (відповідач) приймає для промислових потреб природний газ (надалі - товар) на умовах договору.
Основною і визначальною ознакою договору поставки є правовий статус постачальника товару.
Доказів про те, що вказаний договір визнано недійсним та/або незаконним - суду не надано, в матеріалах справи такі докази відсутні.
Відповідно до п. 1.5. договору загальна вартість договору визначається обсягом фактично поставленого природного газу постачальником споживачу згідно Актів прийому-передачі газу, вказаних у п. 3.2. договору.
Розділом 2 договору визначено права та обов'язки сторін за договором.
Порядок постачання приймання, обліку газу та його якість визначено в розділі 3 договору.
Згідно пункту 3.1. договору, постачальник передає покупцю газ на комерційних вузлах обліку газу, що постачається споживачам.
Відповідно до п. 3.2. договору передбачено, що приймання і передача газу, що поставляється, постачальником споживачу у відповідному місяці, оформлюється Актами приймання-передачі газу. Акти прийому-передачі газу складають уповноважені представники сторін у двох примірниках до п'ятого числа місяця,, наступного за звітним.
Розділ 4 договору передбачає ціну газу і порядок розрахунків.
Так, пунктом 4.2. договору передбачено ціну 1 000 м3 газу, що поставляється за договором, в розмірі 2 677 грн. 13 коп.
Відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору сторони визначили у розділі 5 договору.
Так, п. 5.1. передбачено, що за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність у відповідності з чинним законодавством України.
Відповідно до п. 5.2. договору за порушення умов проведення розрахунків згідно терміну, встановленого в пункті 4.4. договору споживач сплачує постачальнику неустойку, що передбачає пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаних грошових зобов'язань за кожен день прострочення платежу.
На виконання умов цього договору, позивач передав, а відповідач отримав товар на загальну суму 1 495 315 грн. 20 коп., що підтверджується Актами приймання-передачі газу від 30.09.2010 року на суму 173 025 грн. 46 коп., від 31.10.2010 року на суму 335 642 грн. 24 коп., від 30.11.2010 року на суму 362 113 грн. 69 коп., 31.12.2010 року 624 533 грн. 81 коп., підписаними повноважними представниками сторін, копії яких належним чином завірені та знаходяться в матеріалах справи.
Таким чином, позивач 25.12.2010 року виконав свої зобов'язання з поставки товару перед відповідачем за договором у повному обсязі.
Відповідач свої зобов'язання за договором виконав частково, здійснивши оплату поставленого товару в сумі 1 422 957 грн. 28 коп., внаслідок чого утворилась заборгованість з оплати поставки товару в розмірі 72 357 грн. 92 коп. (докази в матеріалах справи).
Сума заборгованості відповідача перед позивачем складає 72 357 грн. 92 коп. і станом на час розгляду справи у суді доказів її погашення сторонами не подано.
Статтею 173 ГК України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що вини кає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з під став, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зо бов'язаний вчинити певну дію господарського чи управ лінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від пе вних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому чи слі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сто рони виконання її обов'язку.
Частиною 2 цієї статті визначено, що основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-го сподарські зобов'язання, а частиною 3, що сторони можуть за взаємною згодою конкретизу вати або розширити зміст господарського зобов'язання в процесі його виконання, якщо законом не встановле но інше.
В даному випадку господарське зобов'язання виникло з договору від 30.09.2010 року № 326/ПГ, що відповідає вимогам частини 1 статті 174 ГК України.
Відповідно до статті 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками го сподарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчи нити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодек сом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 цієї статті передбачено, що суб'єктами майново-господарських зобов'язань можуть бути суб'єкти господарювання, зазначені у стат ті 55 цього Кодексу, негосподарюючі суб'єкти -юри дичні особи, а також органи державної влади, органи місцевого самоврядування, наділені господарською ком петенцією. Якщо майново-господарське зобов'язання виникає між суб'єктами господарювання або між суб'єк тами господарювання і негосподарюючими суб'єкта ми -юридичними особами, зобов'язаною та управленою сторонами зобов'язання є відповідно боржник і кредитор, а частиною 4 цієї статті визначено, що суб'єкти господарювання у випадках, передбаче них цим Кодексом та іншими законами, можуть добро вільно брати на себе зобов'язання майнового характеру на користь інших учасників господарських відносин (благодійництво тощо). Такі зобов'язання не є підставою для вимог щодо їх обов'язкового виконання.
Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору, ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1. ст. 530 ЦК України, передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть гос подарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до право порушників господарських санкцій на підставах і в по рядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Частиною 2 цієї статті визначено, що застосування господарських санкцій повинно га рантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування зби тків учасникам господарських відносин, завданих внас лідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.
Частиною 3 цієї ж статті, що господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими:
потерпіла сторона має право на відшкодування зби тків незалежно від того, чи є застереження про це в до говорі; передбачена законом відповідальність виробни ка (продавця) за недоброякісність продукції застосовує ться також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі;
сплата штрафних санкцій за порушення зобов'язан ня, а також відшкодування збитків не звільняють право порушника без згоди другої сторони від виконання прий нятих зобов'язань у натурі;
у господарському договорі неприпустимі застере ження щодо виключення або обмеження відповідально сті виробника (продавця) продукції.
Статтею 217 ГК України передбачено, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають не сприятливі економічні та/або правові наслідки.
Частиною 2 цієї статті, що у сфері господарювання застосовуються такі ви ди господарських санкцій: відшкодування збитків; штраф ні санкції; оперативно-господарські санкції.
Стаття 218 ГК України передбачає, що підставою господарсько-правової відповідальнос ті учасника господарських відносин є вчинене ним пра вопорушення у сфері господарювання, частиною 2 зазначеної статті встановлено, що учасник господарських відносин відповідає за не виконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення госпо дарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господар ського правопорушення. У разі якщо інше не передба чено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе госпо дарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможли вим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обста винами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для ви конання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Статтею 219 ГК України чітко визначено, що за невиконання або неналежне виконання госпо дарських зобов'язань чи порушення правил здійснення господарської діяльності правопорушник відповідає на лежним йому на праві власності або закріпленим за ним на праві господарського відання чи оперативного упра вління майном, якщо інше не передбачено цим Кодек сом та іншими законами.
Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (не устойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відно син зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
П. 3 ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до статті 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.
Згідно зі статтею 549 ЦК України - неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Позивач, крім основної суми боргу, просить стягнути з відповідача на свою користь пеню у розмірі 7 588 грн. 55 коп., яка нарахована відповідно до п. 5.2. договору (Розрахунок -в матеріалах справи).
Статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»із змінами і доповненнями внесеними Законом України від 10.01.2002р. № 2921-111, передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Частиною 2 ст. 343 ГК України чітко визначено, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Частиною 6 ст. 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Позивачем при нарахуванні пені, яку належить стягнути з відповідача на його користь, в розрахунку пені помилково замість 62 днів вказав 91 день, за які стягується пеня з суми 72 357 грн. 92 коп. за період з 20.01.2011 року по 20.04.2011 року.
Суму пені перераховано в судовому засіданні і вона становить:
За період з 20.01.2011 року по 25.03.2011 року включно пеня від суми 72 357 грн. 92 коп. становить 1 997 грн. 28 коп.
Таким чином, загальна сума пені, яку слід стягнути з відповідача на користь позивача, становить 6 789 грн. 64 коп.
Заслухавши пояснення представника позивача, оглянувши та дослідивши подані документи, оцінивши їх в сукупності, суд прийшов до висновку, що позов документально та нормативно обґрунтований, відповідачем не спростований, підлягає до задоволення частково.
Судові витрати покласти на сторони пропорційно задоволених позовних вимог, відповідно до статті 49 ГПК України.
На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 20, 21, 22, 32, 33, 34, 43, 44 - 49, 75, 77, 82 -85, 116 -117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
1. Позов задовільнити частково.
2. Стягнути з боржника: Державного підприємства «Угерський спиртовий завод»(82424, Львівська область, Стрийський район, село Угерсько, вул. Івана Франка, буд. 2; код ЄДРПОУ 00374733) на користь стягувача: -Товариство з обмеженою відповідальністю «Приват-Енерго»(01001, м. Київ, провулок Музейний, буд. 10; код ЄДРПОУ 36425928) 72 357 грн. 92 коп. -основного боргу, 6 789 грн. 64 коп. -пені, 791 грн. 48 коп. -державного мита та 233 грн.64 коп. -витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Суддя Козак І.Б.
08.06.2011 року оголошено вступну і резолютивну частини рішення. Мотивувальна частина рішення складена, оформлена відповідно до статті 84 ГПК України, і підписана -10.06.2011 року.
Рішення може бути оскаржено в порядку та строки встановлені статтями 91-93 ГПК України. Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 ГПК України -після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України.