79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
07.06.11 Справа№ 5015/1990/11
Суддя Деркач Ю.Б. розглянувши матеріали позовної заяви
За позовом: Львівської міської ради, м. Львів
до відповідача: Монастиря Свято-Іванівської Лаври Студитського Уставу Української Греко-Католицької Церкви, м. Львів
третя особа: Музей народної архітектури та побуту, м. Львів
про: визнання права власності на самочинне будівництво.
Суддя Деркач Ю.Б.
при секретарі Кошовий О.
Представники:
від позивача ОСОБА_1. -представник (довіреність № 1.7вих-47 від 28.02.2011 року)
від відповідача ОСОБА_2. -представник (довіреність б/н від 31.03.2011 року)
від третьої особи не з'явився
Представникам сторін роз'яснено їх права та обов'язки передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Заяв про відвід судді не подавалось. У судовому засіданні 07.06.2011 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Суть спору: Львівська міська рада, м. Львів звернулася до господарського суду Львівської області з позовом до Монастиря Свято-Іванівської Лаври Студитського Уставу Української Греко-Католицької Церкви, м. Львів за участю третьої особи Музею народної архітектури та побуту, м. Львів про визнання за територіальною громадою міста Львова в особі Львівської міської ради право власності на реконструйовану будівлю літ.А-2, загальною площею 232,3 кв.м., гаража літ.В-1, загальною площею 21,5 кв.м. і гаража-майстерні літ.Б-2, загальною площею 76,4 кв.м.
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що земельна ділянка, на якій знаходиться Музей народної архітектури та побуту на праві комунальної власності належить Львівській міській раді, як представнику інтересів територіальної громади міста. Зважаючи на те, що власником земельної ділянки і Музею народної архітектури та побуту є територіальна громада м. Львова в особі Львівської міської ради, та враховуючи відсутність на даній території будь-яких інших власників, немає відповідно осіб, права та інтереси яких могли б порушуватися внаслідок визнання за Львівською міською радою права власності на реконструйовану будівлю літ.А-2, загальною площею 232,3 кв.м., гаража літ.В-1, загальною площею 21,5 кв.м. і гаража-майстерні літ.Б-2, загальною площею 76,4 кв.м.
Ухвалою суду від 13.04.2011 року прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 10.05.2011 року. В судовому засіданні 10.05.2011 року оголошено перерву до 07.06.2011 року.
Представник позивача в судове засідання з'явився, вимоги попередніх ухвал суду виконав, позовні вимоги підтримав, просив позов задоволити повністю з підстав наведених у позовній заяві. Крім того, представником позивача через канцелярію суду подано заяву від 07.06.2011 року, в якій просить судові витрати у вигляді державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процессу покласти на позивача.
Представник відповідача в судове засідання з'явився, через канцелярію суду подав відзив від 10.05.2011 року на позовну заяву, в якому позов визнає в повному обсязі.
Третя особа явки повноважного представника в судове засідання не забезпечила.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, повно та об'єктивно дослідивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне:
Наказом Департаменту землеустрою та планування забудови міста від 13.05.1998 р. № 243 «Про реконструкцію з надбудовою існуючого будинку на вул. Чернеча Гора, 1 під монастир монахів Студійського Уставу Святоуспенської Унівської Лаври»на підставі погоджень відповідних служб дозволено монахам Студійського Уставу Святоуспенської Унівської Лаври проектування реконструкції з надбудовою існуючого будинку на вул. Чернеча Гора, 1 під монастир.
Цим же рішенням монастир Студійського Уставу Святоуспенської Унівської Лаври зобов'язано одержати в головному управлінні архітектури і містобудування вихідні дані на проектування та реконструкцію, розробити проектну документацію та погодити її у встановленому порядку, отримати у міській інспекції Держархбудконтролю дозвіл на ведення будівельних робіт, після завершення будівельних робіт здійснити виконавче знімання, матеріали зйомки передати в головне управління архітектури і містобудування.
Однак вказаних вимог монастирем не виконано та самовільно здійснено реконструкцію приміщення, а також зведено дві нові будівлі -гараж та гараж-майстерню.
Проектна документація виготовлена відповідачем лише у 2010 році та на сьогодні не подана на погодження виконавчого комітету Львівської міської ради.
Відповідно до ст. 376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Згідно пункту 5 зазначеної статті на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.
Згідно п. 12 перехідних положень Земельного кодексу України до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів здійснюють відповідні міські ради, а за межами населених пунктів -відповідні органи виконавчої влади.
Ст. 80 Земельного кодексу України ж кодексу закріплено, що суб'єктом права комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.
Право власності на земельну ділянку, в тому числі і комунальної, відповідно до ч. 3 ст. 373 ЦК України поширюється на поверхневий (ґрунтовий) шар у межах цієї ділянки, на водні об'єкти, ліси, багаторічні насадження, які на ній знаходяться, а також на простір, що є над і під поверхнею ділянки, висотою та глибиною, які необхідні для зведення житлових, виробничих та інших будівель і споруд. А отже, крім можливості використовувати земельну ділянку, власнику також належить право використовувати все те, що розташоване над і під поверхнею земельної ділянки.
Згідно ст. 90 ЗК України, ч. 1 ст. 375 ЦК України саме власнику земельної ділянки належить право споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам.
Окрім того, розглянувши звернення управління комунальної власності від 22.08.2007р. № 2302-4996, виконавчим комітетом Львівської міської ради 28.09.2007 р. прийнято рішення № 792 «Про оформлення права комунальної власності на будівлю громадської вбиральні на вул. Чернеча Гора, 1».
Станом на 2011 рік монастирем Свято-Іванівської Лаври Студитського Уставу УГКЦ використовуються реконструйоване приміщення громадської вбиральні на вул. Чернеча Гора, 1 для проживання монахів, а також самовільно збудовані гараж та гараж-майстерня, без правовстановлюючих документів на ці будівлі.
Відповідно до технічних висновків, здійснених ПП Кархут І.І. згідно Державної ліцензії на виконання спеціальних видів робіт у проектуванні АВ № 119874 від 11.08.2006р. за результатами обстеження будинків по вул. Чернеча Гора, 1 у м. Львові встановлено, що всі несучі конструкції будівель відповідають вимогам чинних будівельних норм і правил, санітарному законодавству України та протипожежним нормам, придатні для подальшої експлуатації. У суду відсутні докази порушення прав інших осіб внаслідок визнання за позивачем права власності на зазначені в позовній заяві об'єкти самочинного будівництва.
Враховуючи те, що виконана самочинна реконструкція будівлі літ.А-2, загальною площею 232,3 кв.м., будівництво гаража літ. В-1, загальною площею 21,5 кв.м. і гаража-майстерні літ.Б-2, загальною площею 76,4 кв.м., на вул. Чернеча Гора, 1 у м. Львові відповідає вимогам ДБН, вказані будівлі та земельна ділянка, на якій житловий будинок знаходиться, належать територіальній громаді міста Львова в особі Львівської міської ради, позовні вимоги є обґрунтовані, підставні та такі, що підлягають до задоволення в повному обсязі.
Враховуючи заяву позивача від 07.06.2011 року, судові витрати у вигляді державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу слід покласти на нього.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Згідно ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
З огляду на викладене, керуючись Конституцією України, ст.ст. 80, 90 ЗК України, ст.ст. 373, 375,376 ЦК України та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85, 115, 116 ГПК України, господарський суд -
1. Позов задоволити повністю.
2. Визнати за територіальною громадою міста Львова в особі Львівської міської ради, м. Львів, пл. Ринок, 1 (код ЄДРПОУ 04055896) право власності на реконструйовану будівлю літ.А-2, загальною площею 232,3 кв.м., гаража літ.В-1, загальною площею 21,5 кв.м. і гаража-майстерні літ.Б-2, загальною площею 76,4 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Чернеча Гора, 1.
3. Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.
4. Судові витрати покласти на позивача.
Суддя
Повний текст рішення виготовлено та підписано 08.06.2011 року.