91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32
31.05.11 Справа № 18/41пд/2011
Суддя Корнієнко В.В., розглянувши матеріали справи за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Луганськвода» в особі відокремленого підрозділу «Південне управління ТОВ «Луганськвода», м. Луганськ
до Луганського міського комунального підприємства «Теплокомуненерго», м. Луганськ
про внесення змін до договору
за участю представників:
від позивача: ОСОБА_1. за дов. від 10.01.2011;
від відповідача: ОСОБА_2. за дов. від 17.02.2011;
ОСОБА_3. за дов. від 21.12.2010.
Суть спору: позивачем заявлено вимоги про внесення змін до договору на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення від 10.01.2010 № 158/1, який укладено між сторонами за позовом, зокрема:
- пункт 2.1. договору викласти у такій редакції: «Якість питної води, яка постачається «Споживачу»до точки підключення відповідає нормам ДСанПін 2.2.4-171-10 «Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної до споживання людиною, з доповненнями Держспоживстандарту України та висновком Державної санітарно-гігієнічної експертизи.»;
- доповнити пункт 2.3. договору приміткою: «Допустимі величини ГДХ по хлоридах і сульфітах зростають відповідно вмісту даних солей у воді місцевого водопроводу.».
Відповідач проти позову заперечує посилаючись на його необґрунтованість.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників сторін, суд
10.01.2010 між сторонами за позовом укладено договір на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення № 158/1 згідно якому, позивач зобов'язався постачати відповідачу питну воду та приймати від нього стічні води, а відповідач своєчасно оплачувати надані йому послуги на умовах, визначених цим договором.
З урахуванням рішення господарського суду Луганської області від 18.10.2010 по справі № 6/119пд, яке набрало законної сили в цій частині, пункт 2.1. договору мав наступний зміст:
«Якість питної води, яка постачається «Споживачу»до точки підключення відповідає нормам ДОСТу 2874-82 «Вода питна. Гігієнічні вимоги і контроль за якістю», з доповненнями Держстандарту України та висновком Державної санітарно-гігієнічної експертизи.».
Пункт 2.3. договору мав такий зміст:
«Постачальник»встановлює для «Споживача»режим і нормативи скиду забруднюючих речовин у систему каналізації «Постачальника»згідно яких, забруднюючі речовини стічних вод, що скидаються «Споживачем»в систему каналізації «Постачальника», не повинні перевищувати норми гранично допустимих концентрацій (ГДК). Для «Споживача»встановлюється наступний перелік гранично допустимих концентрацій (ГДК) забруднень стічних вод …»(далі у договорі наводиться таблиця із зазначенням ГДК).
В зв'язку із скасуванням ДОСТу 2874-82 «Вода питна. Гігієнічні вимоги і контроль за якістю»та затвердженням Державних санітарних норм та правил «Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної для споживання людиною»(ДСанПіН 2.2.4-171-10) (затверджені наказом Міністерства охорони здоров'я України від 12.05.2010 № 400, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 01.07.2010 за № 452/17747) позивач звернувся до відповідача з пропозицією внести зміні у пункти 2.1 та 2.3. вищевказаного договору шляхом підписання додаткової угоди від 31.12.2010.
У пункті 2.1. позивач запропонував замінити скасований ДОСТ 2874-82 «Вода питна. Гігієнічні вимоги і контроль за якістю»на затверджені Державні санітарні норми та правила «Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної для споживання людиною»(ДСанПіН 2.2.4-171-10).
Пункт 2.3. позивач запропонував доповнити приміткою: «Допустимі величини ГДК по хлоридах і сульфатах зростають відповідно вмісту даних солей у воді місцевого водопроводу».
Позивач обґрунтовує необхідність доповнення пункту 2.3. тим, що така саме примітка міститься у додатку 1 (Вимоги до складу та властивостей стічних вод підприємств для безпечного їх відведення каналізаційною мережею) до Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Держбуду України від 19.02.2002 № 37 та зареєстрованих в Мін'юсті України 26.904.2002 за № 403/6691.
Відповідач підписав додаткову угоду з протоколом розбіжностей від 25.02.2011 не погодившись з редакцією позивача пунктів договору 2.1. та 2.3.
Крім того, у протоколі розбіжностей від 25.02.2011 відповідач крім своєї думки щодо редакції пунктів 2.1. та 2.3. виклав у новій редакції пункт 5.2. договору, який позивач не пропонував змінювати, і діюча редакція якого була встановлена постановою Донецького апеляційного господарського суду від 20.12.2010 по справі № 6/119пд, яка набрала законної сили.
Щодо пункту 2.1. договору: відповідач у протоколі розбіжностей виклав його у такій редакції:
«Якість питної води, яка постачається «Споживачу»до точки підключення відповідає нормам ДСанПін 2.2.4-171-10 «Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної до споживання людиною», з доповненнями Держстандарту України № ____ від ____ та висновком Державної санітарно-гігієнічної експертизи № ____ від ____, які діють до ____ (копії дозволу та висновку додаються).
У разі відсутності у «Постачальника»дозволу відповідних установ на відхилення якості питної води від вимог ДСанПіН 2.2.4-171-10, якість постачаємої питної води повинна відповідати вимогам вищенаведених норм».
Щодо доповнення пункту 2.3. договору приміткою, відповідач у протоколі розбіжностей запропонував її виключити.
Сторони не змогли врегулювати розбіжності які виникли при внесенні змін до договору.
На підставі вказаних доводів позивачем заявлено вимоги про внесення змін до договору на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення від 10.01.2010 № 158/1, який укладено між сторонами за позовом, зокрема:
- пункт 2.1. договору викласти у такій редакції: «Якість питної води, яка постачається «Споживачу»до точки підключення відповідає нормам ДСанПін 2.2.4-171-10 «Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної до споживання людиною, з доповненнями Держспоживстандарту України та висновком Державної санітарно-гігієнічної експертизи.»;
- доповнити пункт 2.3. договору приміткою: «Допустимі величини ГДХ по хлоридах і сульфітах зростають відповідно вмісту даних солей у воді місцевого водопроводу.».
Відповідач проти позову заперечує посилаючись на те, що у нього є право на отримання інформації щодо питної води (щодо пункту 2.1. договору) та на те, що законодавством не передбачено можливості збільшення допустимих величин концентрації хімічних сполук в питній воді (щодо пункту 2.3. договору).
Позивач проти цих доводів відповідача заперечує посилаючись на те, що редакція відповідача пункту 2.1. договору має незаповнені дані, крім того висновок та дозвіл є строковими документами і у різні періоди можуть діяти висновки та дозволи з іншими номерами та датами. Останнє речення, яким відповідач запропонував доповнити п. 2.1. договору (про якість питної води), по суті повторює перше речення цього же пункту, і тому воно непотрібне.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши представників сторін, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню за таких підстав:
Згідно ч. 4 ст. 188 Господарського кодексу України у разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни договору, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.
Наказом Міністерства охорони здоров'я України від 12.05.2010 № 400, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01.07.2010 за № 452/17747 скасовано ДОСТу 2874-82 «Вода питна. Гігієнічні вимоги і контроль за якістю»та замість нього затверджено Державні санітарні норми та правила «Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної для споживання людиною»(ДСанПіН 2.2.4-171-10).
Таким чином, вимоги позивача про внесення змін до пункту 2.1. договору щодо заміни скасованого ДОСТу 2874-82 на нові ДСанПіН 2.2.4-171-10 є законними та обґрунтованими.
Пунктом 2.2. Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України (далі -Правила приймання стічних вод), затверджених наказом Держбуду України від 19.02.2002 № 37 та зареєстрованих в Мін'юсті України 26.904.2002 за № 403/6691, встановлено, що водоканали зобов'язані установлювати кожному Підприємству кількісні та якісні показники приймання стічних вод до міської каналізації, а також вимоги щодо додержання певного режиму скиду стічних вод з урахуванням діючих вимог водокористування при укладанні договорів з Підприємствами на послуги водовідведення.
Пункт 2.3. договору стосується саме водовідведення:
«2.3. Постачальник»встановлює для «Споживача»режим і нормативи скиду забруднюючих речовин у систему каналізації «Постачальника»згідно яких, забруднюючі речовини стічних вод, що скидаються «Споживачем»в систему каналізації «Постачальника», не повинні перевищувати норми гранично допустимих концентрацій (ГДК). Для «Споживача»встановлюється наступний перелік гранично допустимих концентрацій (ГДК) забруднень стічних вод …»(далі у договорі наводиться таблиця із зазначенням ГДК).
Пунктом 5.2. Правил приймання стічних вод встановлено, що при визначенні допустимих концентрацій (ДК) забруднюючої речовини в стічних водах за ДК в каналізаційній мережі ДК приймають за даними додатка 1 до цих Правил.
Додатком 1 до цих Правил встановлені вимоги до складу та властивостей стічних вод підприємств для безпечного їх відведення каналізаційною мережею.
Приміткою «*)»до додатку 1 вказаних Правил встановлено, що ці нормативи зростають відповідно до вмісту даних солей у воді місцевого водопроводу.
Таким чином, запропонована позивачем до доповнення пункту 2.3. договору примітка («Допустимі величини ГДК по хлоридах і сульфатах зростають відповідно вмісту даних солей у воді місцевого водопроводу») відповідає вимогам Правил приймання стічних вод.
Тому, вимоги позивача про внесення змін до п. 2.3. договору є обґрунтованими.
Доводи відповідача, якими він заперечує проти позову не приймаються судом до уваги в зв'язку з їх необґрунтованістю.
За таких обставин, вимоги про внесення змін до пунктів 2.1. та 2.3. договору на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення від 10.01.2010 № 158/1, підлягають задоволенню.
Питання щодо пункту 5.2. договору не підлягають врегулюванню, так як позивач не звертався до відповідача з пропозицією вносити зміни до цього пункту, а крім того розбіжності відносно редакції цього пункту врегульовані постановою Донецького апеляційного господарського суду від 20.12.2010 по справі № 6/119пд, яка набрала законної сили.
Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України витрати на державне мито в сумі 85 грн. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн. покладаються на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Внести змінити до договору на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення від 10.01.2010 № 158/1, який укладено між товариством з обмеженою відповідальністю «Луганськвода» (м. Луганськ) та Луганським міським комунальним підприємством «Теплокомуненерго»(м. Луганськ), зокрема:
- викласти п. 2.1 договору у наступній редакції: «Якість питної води, яка постачається «Споживачу»до точки підключення відповідає нормам ДСанПін 2.2.4-171-10 «Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної до споживання людиною, з доповненнями Держспоживстандарту України та висновком Державної санітарно-гігієнічної експертизи.»;
- доповнити пункт 2.3. договору приміткою: «Допустимі величини ГДХ по хлоридах і сульфітах зростають відповідно вмісту даних солей у воді місцевого водопроводу.».
3. Стягнути з Луганського міського комунального підприємства «Теплокомуненерго», м. Луганськ, вул. Куракіна, 23-а, ідентифікаційний код 24047779, на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Луганськвода» в особі відокремленого підрозділу «Південне управління ТОВ «Луганськвода», м. Луганськ, вул. Ломоносова, 96-а, ідентифікаційний код 35937046, витрати на державне мито в сумі 85 грн. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн.; наказ видати.
31 травня 2011 р. було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено 06 червня 2011 р. і може бути оскаржене протягом 10 днів з цієї дати.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя В.В. Корнієнко