91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32
06.06.11 Справа № 9/104пд/2011.
Суддя Ворожцов А.Г., розглянувши матеріали справи за позовом
Приватного підприємства "Приматех", м. Дніпропетровськ,
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремавтоматика", м. Луганськ
про визнання договору поставки недійсним
в присутності представників:
від позивача -ОСОБА_1., дов. б/н від 14.05.11,
від відповідача -ОСОБА_2, дов. б/н від 14.05.10
суть спору: позивач, ПП "Приматех", звернувся з позовом, у якому просить визнати договір поставки № 3009-10ТМЦ від 30.09.10, укладений між ним та відповідачем, ТОВ "Ремавтоматика", недійсним.
Відповідач, ТОВ "Ремавтоматика", відзивом на позовну заяву, наданому у судовому засіданні, з позовом не погоджується з наступних підстав.
Доводи позивача щодо відсутності у спірному договорі посилань на правила ІНКОТЕРМС є такими, що не відповідають дійсності.
Умови спірного договору є виконаними сторонами у повному обсязі.
Доводи позивача на те, що спірним договором не передбачені розрахунки в іншій, ніж грошовій формі, є безпідставними, оскільки вексель -це грошовий документ.
Доводи позивача полягають у наступному.
30 серпня 2010 року позивач уклав з відповідачем договір поставки № 3009-10ТМЦ від 30.09.10, згідно з яким позивач (продавець) зобов'язався поставити товар на підставі заявок, а відповідач (покупець) зобов'язався оплатити вартість поставленого товару.
Позивач вважає, що спірний договір не відповідає вимогам чинного законодавства з таких підстав.
Ш Відповідно до п.п. 1.1, 2 цього договору позивач зобов'язується поставити, а відповідач -прийняти та оплатити обладнання та матеріали за заявкою покупця на підставі накладних. Ціна на товар узгоджується сторонами на кожну партію, а оплата за товар здійснюється грошовими коштами,
При цьому будь-яких посилань на умови поставки згідно з правилами ІНКОТЕРМС у договорі відсутні, що суперечать ч. 4 ст. 265 ГК України та є фактом того, що сторони з цього питання не дійшли згоди щодо однієї з істотних умов договору.
Ш Спірний договір не передбачає розрахунків в іншій, ніж грошовій, формі, однак відповідач розраховувався як грошима, так і векселями.
Оцінивши матеріали справи, вислухавши доводи та заперечення учасників судового процесу, суд вважає наступне.
Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Інтерес позивача полягає у визнанні спірного договору недійсним через його невідповідність вимогам закону.
Згідно ст. 215 підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 203 ЦК України, ч.ч. 1-5, правочин має відповідати наступним вимогам:
- зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства (ч. 1 ст. 203 ЦК України);
- особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч. 2 ст. 203 ЦК України);
- волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч. 3 ст. 203 ЦК України);
- правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (ч. 4 ст. 203 ЦК України);
- правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч. 5 ст. 203 ЦК України.
З порушенням положень ст. 203 ЦК України, ст. 215 ЦК України пов'язує недійсність договору, як одного з видів правочинів.
Статтею 215 ЦК України визначено, що правочин має відповідати вимогам, встановленим у статті 203 ЦК України, на момент його укладення. З огляду на ці положення Кодексу, суд досліджує спірний контракт та доповнення до нього на предмет відповідності законодавству, чинному на момент укладення цих договорів.
Одними із засад цивільного законодавства, наведених у статті 1 ЦК України, є свобода договору та свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом.
Згідно ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статтею 67 ГК України передбачено, що:
1. Відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.
2. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.
Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та відповідачем 30 серпня 2010 було укладено договір поставки № 3009-10ТМЦ від 30.09.10 (Т. 1, а.с. 8), згідно з яким позивач (продавець) зобов'язався поставити товар на підставі заявок, а відповідач (покупець) зобов'язався оплатити вартість поставленого товару.
Частиною 1 статті 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Виходячи з визначення поняття договору поставки його істотними умовами є:
· найменування сторін договору,
· предмет договору,
· строк поставки,
· ціна,
а також інші умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, крім того, умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства або інших правових актів.
Виходячи зі змісту спірного договору, суд не погоджується з доводами позивача про невідповідність укладеного договору вимогам закону, оскільки:
- по-перше, навіть у разі, якщо б у відповідних додатках до договору не було зазначено термін поставки погодженої партії товару та умови поставки Франко-склад покупця (назва місця призначення), відсутність посилання на правила ІНКОТЕРМС у не зовнішньоекономічному договорі не є порушенням чинного законодавства та підставою визнання такого договору недійсним,
- по-друге, суд погоджується з доводами відповідача стосовно того, що вексель -це грошовий документ,
- по-третє, спірний договір виконувався сторонами, що є свідченням волевиявлення позивача та відповідача на його укладення та виконання.
Суд приймає до уваги подані представником відповідача у судовому засіданні належні докази, які свідчать виконання спірного договору його сторонами (Т. 1, а.с. 42 -150, Т. 2, а.с. 1 -150, Т. 3, а.с. 1 -150, Т. 4, а.с. 1 -2).
За таких обставин у суду відсутні підстави для задоволення позову.
Виходячи з викладеного, керуючись ст.ст. 47-1, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд
1. У задоволенні позову відмовити.
2. Судові витрати покласти на позивача.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.
Рішення підписане 08.06.11.
Суддя А.Г.Ворожцов