91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32
02.06.11 Справа № 11/37пд/2011 .
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Луганське енергетичне об'єднання”, м. Луганськ
до Товариства з обмеженою відповідальністю “Луганськвода”, м. Луганськ
про зобов'язання укласти договір
суддя Москаленко М.О.
в присутності представників сторін:
від позивача - ОСОБА_1, дов. № 34 від 01.01.2011;
від відповідача -ОСОБА_2., дов. № 466 від 20.04.2011;
В судовому засіданні 30.05.2011 на підставі приписів ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 02.06.2011, 14 годин 30 хвилин.
У судове засідання 02.06.2011 прибули повноважні представники позивача та відповідача у даній справі.
Суть спору: позивачем заявлено вимогу про зобов'язання відповідача укласти договір разом з додатками про спільне використання технологічних електричних мереж на умовах, наведених у проекті договору № ДВС А2270с від 04.01.2011 у редакції позивача.
Позовні вимоги обґрунтовані позивачем посиланням на вимоги пунктів 1.1, 1.2, 1.7 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.1996 № 28, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 02.08.1996 за № 417/1442 (далі за текстом -Правила), якими передбачено обов'язковість укладення спірного договору.
Письмовим відзивом № 20 від 16.05.2011 на позовну заяву (а.с. 56 -59) та додатковими письмовими поясненнями по суті спору відповідач проти позовних вимог заперечив з викладених у відзиві та поясненнях підстав.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши присутніх в судових засіданнях під час судового розгляду справи представників учасників судового процесу, суд встановив такі фактичні обставини.
01.10.2008 між позивачем як Постачальником та відповідачем як Споживачем укладений договір про постачання електричної енергії № А2270с (далі за текстом -договір) (а.с. 9 -16), згідно з яким позивач зобов'язався постачати електроенергію, а відповідач - споживати та оплачувати її вартість та здійснювати інші передбачені договором платежі.
Відповідно до Відомостей про розрахункові засоби обліку електричної енергії Субспоживачів, що підключені до електричних мереж Споживача (далі за текстом -Відомості), що є Додатком договору, до електричних мереж, що належать відповідачеві, приєднані інші споживачі електричної енергії, які отримують електричну енергію від позивача через електричні мережі відповідача. Перелік таких споживачів міститься у зазначених вище Відомостях.
Як зазначає позивач у позовній заяві, відповідно до положень пункту 1.2. Правил у зазначених вище правовідносинах відповідач є основним споживачем, яким є споживач електричної енергії або власник електричних мереж, який передає частину електроенергії своїми технологічними електричними мережами субспоживачам та/або електропередавальній організації. Крім того. Відповідач також є власником електричних мереж, що йому належать. Власник електричних мереж -це юридична або фізична особа, якій на праві власності або користування належать електроустановки, призначені для передачі та/або розподілу електричної енергії.
Споживачі електричної енергії, зазначені у Відомостях, відповідно до пункту 1.2 Правил є субспоживачами, тобто споживачами, електроустановки яких приєднані до технологічних електричних мереж основного споживача.
Позивач у зазначених правовідносинах є електропередавальною організацією (пункт 1.2 Правил).
Вказаним пунктом правил надане й визначення технологічних електричних мереж, якими є сукупність електроустановок з усією інфраструктурою, у тому числі внутрішньо будинкові електричні мережі, системи автоматики, захисту, управління, регулювання та зв'язку, що призначені для перетворення, передачі та/або розподілу електричної енергії, що належать основному споживачу і використовуються для передачі електричної енергії для власного споживання та/або субспоживачам, а також для транзиту електричної енергії в мережі електропередавальної організації.
Як зазначає позивач, відповідно до пункту 1.7 Праивл у разі використання технологічних електричних мереж електропередавальною організацією відносини між власником цих мереж та електропередавальною організацією, у тому числі їх взаємна відповідальність, регулюються договором про спільне використання технологічних електричних мереж, що укладається між ними на основі типового договору, що є додатком 2 до Правил.
За доводами позивача ним на адресу відповідача надіслано проект договору № ДСВ А2270с від 04.01.2011 про спільне використання технологічних мереж (далі за текстом -проект договору). До матеріалів справи позивачем надано супровідний лист № 47 від 05.01.2011 до проекту договору (а.с. 17).
Доказів надсилання поштовим зв'язком на адресу відповідача проекту вказаного договору та зазначеного вище листа позивачем під час судового розгляду справи не надано.
При цьому на супровідному листі міститься рукописна примітка «Получил мастер Стах уч-ка А.О. Жаданов»та підпис фізичної особи.
Відповідач факт отримання супровідного листа та проекту договору заперечує, що виклав у додаткових письмових поясненнях по суті спору від 30.05.2011, наданих в судовому засіданні 02.06.2011.
Як зазначив позивач, відповідно до посадової інструкції майстра Стахановської виробничої дільниці Світличанського управління ТОВ «Луганськвода»ОСОБА_3 є майстром дільниці, який за своїми посадовими обов'язками не особою, уповноваженою від імені відповідача отримувати будь-яку кореспонденцію.
Факт передачі вказаною особою проекту договору на адресу відповідача останній заперечує.
Як свідчить наданий до матеріалів справи проект договору, кошторис витрат на утримання технологічних електричних мереж, що є додатком до проекту договору та його невід'ємною частиною, сторонами у справі не складений та не узгоджений.
Відсутній також додаток «Акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін».
Дослідивши обставини справи, надані матеріали, вислухавши присутніх під час судового розгляду справи представників учасників судового процесу, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог та необхідність відмови у їх задоволенні з таких підстав.
У відповідності з приписами ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Частиною 3 ст. 179 Господарського кодексу України передбачено, що укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.
Згідно частини 3 статті 187 Господарського кодексу України, спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом.
Як передбачено частинами 3-5, 7 статті 181 Господарського кодексу України сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору.
Відповідно до ч. 2 ст. 181 Господарського кодексу України проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках.
Отже, застосування передбаченої приписами ст. 181 Господарського кодексу України процедури укладення господарських договорів можливе лише за умови вручення однією із сторін договору його проекту другій стороні.
Позивачем під час судового розгляду справи не надано належних доказів направлення (вручення) відповідачеві проекту договору.
Крім того, суд вважає за доцільне зазначити таке.
Як встановлено пунктом 1.5 Правил у разі постачання споживачу електричної енергії в точці продажу на межі балансової належності цього споживача та власника електричних мереж, який не є постачальником електричної енергії, між споживачем та цим власником електричних мереж на основі типового договору укладається договір про технічне забезпечення електропостачання споживача, а між електропередавальною організацією та цим власником електричних мереж укладається договір про спільне використання технологічних електричних мереж споживача на основі типового договору.
Згідно з абзацом 2,3 п. 1.10 Правил, електропередавальна організація, що здійснює діяльність з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами в межах закріпленої території здійснення ліцензованої діяльності забезпечує передачу електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами та технологічними електричними мережами інших власників, які не мають ліцензій на передачу електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами.
Для забезпечення передачі електричної енергії електричними мережами, що не належать електропередавальній організації, між електропередавальною організацією та відповідним власником мереж, який не має ліцензії на здійснення діяльності з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами, укладається договір щодо спільного використання електричних мереж.
В пункті 1.2 Правил встановлено, що договір про технічне забезпечення електропостачання споживача - це домовленість двох сторін (споживач та електропередавальна організація або основний споживач), яка є документом певної форми, що встановлює зміст та регулює правовідносини між сторонами під час технічного забезпечення постачання електричної енергії;
Пунктом 6.30 Правил передбачено, що відшкодування обґрунтованих витрат з утримання технологічних електричних мереж споживача (основного споживача) оплачується відповідно до договору про спільне використання технологічних електричних мереж і враховує фактичні обґрунтовані витрати основного споживача на утримання цих електричних мереж.
Згідно пункту 6.32 Правил фактичні обґрунтовані витрати на утримання технологічних електричних мереж відшкодовуються основному споживачу (споживачу) відповідно до його кошторису витрат на здійснення цієї діяльності.
Кошторис витрат на утримання технологічних електричних мереж основного споживача складається на підставі бухгалтерських документів про фактичні витрати на здійснення цієї діяльності.
У разі використання постачальником електричної енергії за регульованим тарифом мереж основного споживача кошторис витрат розглядається та узгоджується територіальним представництвом НКРЕ.
Відповідно до пункту 1.8 Методики обрахування плати за спільне використання технологічних електричних мереж, затвердженою постановою НКРЕ від 12.06.2008 № 691 (далі - Методика), для підтвердження величини обґрунтованих витрат на утримання технологічних електричних мереж спільного використання за розрахунковий період (календарний рік) власник мереж складає кошторис витрат (без ПДВ) на підставі бухгалтерських документів про фактичні витрати, що безпосередньо стосуються цього виду діяльності за попередній календарний рік.
Згідно пункту 2.4 Методики для узгодження кошторису витрат власник мереж надає територіальному представництву НКРЕ такі матеріали:
складений власником мереж кошторис витрат на утримання технологічних електричних мереж спільного використання на поточний календарний рік з розшифровкою усіх статей витрат;
копію проекту договору про спільне використання технологічних електричних мереж, оформленого в установленому порядку;
однолінійну схему технологічних електричних мереж спільного використання, підтверджену електропередавальною організацією, на території здійснення ліцензованої діяльності якої приєднані електроустановки власника мереж;
розрахунок об'єму умовних одиниць технологічних електричних мереж спільного використання, виконаний власником мереж або електропередавальною організацією, на території здійснення ліцензованої діяльності якої приєднані електроустановки власника мереж, на замовлення власника мереж;
підтверджену електропередавальною організацією довідку про баланс споживання та передачі електричної енергії в технологічних електричних мережах спільного використання.
За надання недостовірної інформації власник мереж є відповідальним згідно з чинним законодавством.
Згідно частини 5 пункту 2.5 Методики узгоджений з територіальним представництвом НКРЕ кошторис витрат є додатком до договору про спільне використання технологічних електричних мереж, укладеного згідно з ПКЕЕ.
Відповідно до розділу V Методики обрахування плати за спільне використання технологічних електричних мереж здійснюється наступним чином.
Загальна сума річних обґрунтованих витрат власника мереж визначається відповідно до розділу II "Порядок складення кошторису обґрунтованих річних витрат власника мереж на утримання електричних мереж спільного використання" цієї Методики (без ПДВ) (пункт 5.1. Методики)
Плата за спільне використання (без ПДВ) технологічних електричних мереж розраховується як добуток значення загальної величини витрат на утримання технологічних електричних мереж спільного використання на частку від ділення між обсягами віддачі електричної енергії з технологічних електричних мереж спільного використання до обсягу надходження в мережі спільного використання (пункт 5.2. Методики).
Згідно пункту 5.17 Правил договір про спільне використання технологічних електричних мереж містить, зокрема, порядок розрахунків за використання технологічних електричних мереж споживача (основного споживача).
Судом встановлено, наданий суду позивачем проект договору , а саме його додаток «Кошторис витрат на утримання технологічних електричних мереж», не містить розміру фактичних витрат, які повинні бути передбачені договором (фактично вказаний додаток не складений та не узгоджений сторонами договору).
За таких обставин встановити плату за спільне користування технологічними електричними мережами не можливо, а отже відсутня одна з основних умов договору -ціна.
Таким чином, позивач звернувся з вимогою про укладення договору про спільне використання технологічних електричних мереж передчасно, фактично без встановлення плати за використання власних технологічних електричних мереж, до того ж, без дотримання встановленого ст. 181 Господарського кодексу України порядку укладення договору.
Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог та необхідність відмови у задоволенні позову у повному обсязі з віднесенням на позивача судових витрат у справі на підставі приписів ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. У задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
2. Судові витрати покласти на позивача.
В судовому засіданні 02.06.2011 оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.
Дата складання повного рішення -07.06.2011.
Суддя М.О. Москаленко