01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26
"17" травня 2011 р. Справа № 10/049-11
Господарський суд Київської області в складі:
головуючого судді Привалова А.І.
при секретарі Казміренко Л.В.
розглянувши справу № 10/049-11
за позовом будівельного кооперативу «Реконструктор», м. Вишгород;
до Вишгородського міського комунального підприємства «Водоканал»,
м. Вишгород;
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору,
на стороні відповідача - Фонд комунального майна Вишгородського району;
про зобов'язання вчинити дії
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1., довіреність від 19.04.2011р. б/н;
від відповідача: ОСОБА_2, довіреністьвід 11.01.2011р. № 7;
від третьої особи: ОСОБА_3, довіреність від 16.05.2011р. б/н.
До Господарського суду Київської області з позовом звернувся будівельний кооператив «Реконструктор»(надалі -позивач) до Вишгородського міського комунального підприємства «Водоканал»(надалі -відповідач) про зобов'язання вчинити дії.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами Договору на послуги водопостачання та водовідведення № 121 від 18.03.2010р. в односторонньому порядку припинив надавати послуги з водопостачання.
Ухвалою господарського суду Київської області від 01.04.2011р. порушено провадження у справі № 10/049-11.
Присутні у судовому засіданні 19.04.2011р. представники позивача позовні вимоги підтримали у повному обсязі.
Представник відповідача проти позову заперечив та подав відзив на позовну заяву й інші витребувані судом документи.
Крім того, представником позивача було заявлено усне клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи ОСОБА_4.
Суд відхилив усне клопотання представника позивача про залучення третьої особи, оскільки воно не відповідало приписам ст. 27 ГПК України.
Ухвалою від 19.04.2011р. розгляд було відкладено на 28.04.2011р., в зв'язку з необхідністю витребування нових доказів.
Присутній в судовому засіданні 28.04.2011р. представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі та надав документи, витребувані судом.
Представник відповідача надав витребувані судом додаткові письмові пояснення по суті заявлених позовних вимог.
В судовому засіданні 28.04.2011р., заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи та додатково подані документи, суд дійшов висновку про необхідність, на підставі ст. 27 ГПК України, залучити в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Фонд комунального майна Вишгородського району, оскільки рішення у даній справі може вплинути на права та обов'язки останнього.
Також, у суду виникла необхідінсть витребувати нові докази по справі.
Ухвалою від 28.04.2011р. суд залучив до участі у розгляді справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Фонд комунального майна Вишгородського району та відклав розгляд справи на 17.05.2011р.
Присутній у судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі та подав додаткові докази.
Представник відповідача проти позову заперечив, з підстав наведених у відзиві на позов та додаткових письмових поясненнях по справі.
Представник третьої особи надав письмові пояснення по суті спору, в яких зазначається про те, що у Вишгородського МКП «Водоканал»з 14 грудня 2010 року відсутній абонент, який би був законним користувачем або власником об'єктів водопостачання та водовідведення за адресою: м. Вишгород, парк «Берізки», буд. 2-А та інші надвірні споруди, що є об'єктами самовільного будівництва.
Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, в засіданні суду була оголошена вступна та резолютивна частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення учасників судового процесу, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд Київської області, -
18 березня 2010 року між Вишгородським міським комунальним підприємством «Водоканал»(за договором -постачальник) та будівельним кооперативом «Реконструктор»(за договором -замовник) було укладено Договір на послуги водопостачання та водовідведення № 121.
Відповідно до п. 1.1 договору, відповідач зобов'язався надавати позивачу послуги водопостачання та водовідведення каналізаційних стоків за адресою: м. Вишгород, вул. Берізки, 2, Київської області, а позивач зобов'язався сплачувати за вищевказані послуги, належно експлуатувати водопровідні та каналізаційні мережі, пристрої та прилади на них, які перебувають у нього на балансі, згідно цього договору, Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затвердженого наказом Мінжитлокомунгоспу України від 27.06.2008 року № 190, Правил приймання стичних вод підприємств у комунальні та відомчі системи міст і селищ України та Правил технічної експлуатації систем водопостачання та водовідведення, Правил приймання стічних вод у систему каналізації м. Вишгород.
Згідно п. 3.1.1 договору, відповідач зобов'язаний забезпечувати позивачу постачання питної води в межах ліміту, якість якої відповідає вимогам ДОСТу 2874-82 та цілодобове приймання стічних вод за умови скидання стоків з дотриманням допустимих концентрацій.
Відповідно до п. 7.1 договору, цей договір укладається строком на 1 рік і набуває чинності з моменту підписання його сторонами. Договір вважається пролонгованим на новий строк в кінці кожного року, якщо за двадцять днів до припинення його дії жодна із сторін не повідомить про це іншу сторону. Відносини сторін до укладання нового договору регулюються даним договором.
Оскільки, відповідно до умов договору, за двадцять днів до закінчення строку його дії, тобто до 27 лютого 2011 року, жодна із сторін не звернулася до іншої сторони з повідомленням про припинення договору, тому договір є пролонгованим ще на один рік до 18 березня 2012 року.
11 березня 2011 року відповідач звернувся до позивача з листом за вих. № 95, в якому повідомив про припинення в семиденний строк надання послуг з водопостачання та водовідведення та розірвання Договору на послуги водопостачання та водовідведення № 121 від 18.03.2011р. При цьому, у даному листі відповідач, як на підставу припинення надання послуг та розірвання договору, послався на порушення позивачем п. 3.3.3. договору та п. 3.10. Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затвердженого наказом Мінжитлокомунгоспу України від 27.06.2008 року № 190.
У відповідь на вказаний лист позивач письмово заперечив проти припинення надання послуг з водопостачання та водовідведення та розірвання договору, про що надав відповідний лист, зареєстрований відповідачем за № 135 від 17.03.2011р.
Втім, не зважаючи на відсутність погодження сторін щодо розірвання договору, 22.03.2011 року відповідачем було припинено надання послуг з водопостачання та водовідведення за договором, про що складено Акт про відключення позивача від водопостачання.
Таким чином, відповідач в односторонньому порядку припинив виконання договору.
Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.
Як вбачається з матеріалів справи, підставою для припинення виконання відповідачем умов договору в односторонньому порядку став лист Фонду комунального майна Вишгородського району від 28.02.2011р. за № 50, в якому останній повідомив, що будівельний кооператив «Реконструктор»не є орендарем, наймачем, а тим більше, власником жодної будівлі за адресою: м. Вишгород, парк «Берізки», будинки № 2 та інші за № 2 із літерацією.
Крім цього, Фондом комунального майна у Вишгородському районі було додано до вказаного листа копію рішення Вишгородської районної ради від 16.02.2001 року № 188-14-ХХШ, згідно якого цілісний майновий комплекс «Вишгородська міська лазня», який знаходиться за адресою: м. Вишгород, парк «Берізки»-2, передано йому на баланс, а також ухвали Вишгородського районного суду Київської області від 14.12.2010р., якою скасовано рішення Вишгородського районного суду Київської області від 02.03.2006р., яким було визнано за ОСОБА_4 право власності на самочинно зведений житловий будинок "А" (колишній господарський блок з пральнею та міні готель) та прибудовою "А", гараж "Б", склад "В", склад "Г", навіс "Е", навіс "Д", "Ж" майстерня, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1
При цьому, відповідач у відзиві на позовну заяву та своїх поясненнях посилається, що підставою для розірвання договору в односторонньому порядку та припинення надання послуг з водопостачання та водовідведення є порушення позивачем п. 3.3.3 договору, яким передбачено, що позивач зобов'язаний у семиденний термін з моменту здійснення угод щодо відчуження або придбання об'єктів водоспоживання повідомляти про це відповідача.
Також, відповідач, в контексті п. 3.3.3. договору, посилається на порушення позивачем п. 3.10. Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення населених пунктах України, затверджених наказом Мінжитлокомунгоспу України від 27.06.2008 року № 190 (далі -Правила), яким встановлено, що споживачі, які передають об'єкт централізованого водопостачання та водовідведення на баланс новому балансоутримувачу або власнику, повинні в семиденний термін після передачі повідомити про це виробника. Новий балансоутримувач також у семиденний термін після прийняття об'єкта повинен письмово повідомити виробника про прийняття на себе зобов'язань щодо водокористування та водовідведення і оформлення договору.
А отже, відповідно до положень Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення населених пунктах України, затверджених наказом Мінжитлокомунгоспу України від 27.06.2008 року № 190, та договору, враховуючи інформацію, отриману від Фонду комунального майна Вишгородського району, позивачу було надіслано повідомлення про розірвання договору та 22.03.2011р. припинено надання послуг водопостачання та водовідведення.
Проте, розглянувши зібрані по справі докази, суд вважає, що дії відповідача щодо розірвання Договору на послуги водопостачання та водовідведення № 121 від 18.03.2010р. в односторонньому порядку суперечать вимогам чинного законодавства з наступних підстав.
Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до статті 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарських зобов'язань є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України).
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
Згідно з приписами статті 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Договір може бути змінено або розірвано за рішення суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
При цьому, сторона може в односторонньому порядку відмовитись від договору, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом.
Як вбачається з п. 7.3. договору, договір може бути розірваний у випадках передбачених чинним законодавством, за згодою сторін або у судовому порядку.
У відповідності з приписами ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Статтею 34 ГПК України встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
До матеріалів справи не додано доказів, що сторони дійшли взаємної згоди щодо розірвання Договору на послуги водопостачання та водовідведення № 121 від 18.03.2010р. або вказаний договір розірваний у судовому порядку.
Крім того, відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Під час розгляду справи суду не було надано доказів, що Договір на послуги водопостачання та водовідведення № 121 від 18.03.2010р., укладений між сторонами, є нікчемним або його визнано недійсним у судовому порядку.
Також, суду не надано доказів державної реєстрації права власності за Фондом комунального майна Вишгородського району або вчинення позивачем будь-яких угод щодо відчуження або придбання об'єктів водопостачання, які є предметом Договору на послуги водопостачання та водовідведення № 121 від 18.03.2010р.
При цьому, судом не приймаються до уваги судові рішення відносно громадянки ОСОБА_4, яка не є стороною вказаного вище договору, та право власності якої на житловий будинок не може відноситись до правовідносин, що виникли між юридичними особами за Договором на послуги водопостачання та водовідведення № 121 від 18.03.2010р.
Крім того, питання встановлення права власності на об'єкти нерухомого майна, розташовані за адресою: м. Вишгород, вул. Берізки, 2, не є предметом даного спору.
Отже, згідно з вимогами ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
При цьому, судом не приймаються до уваги посилання відповідача на приписи ст. 179 Господарського кодексу України та пункту 32 Типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року № 630, з наступних підстав.
Статею 179 Господарського кодексу України передбачено, що майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.
Кабінет Міністрів України, уповноважені Президентом України міністерства, інші центральні органи виконавчої влади можуть рекомендувати суб'єктам господарювання орієнтовні умови господарських договорів (примірні договори), а у визначених законом випадках - затверджувати типові договори.
Укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.
При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі:
- вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству; - примірного договору, рекомендованого органом управління суб'єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст;
- типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови;
- договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб'єктів, коли ці суб'єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту.
Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Згідно з приписами статей 6, 627, 628 та 638 Цивільного кодексу України, сторони вільні в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Приисами ст. 630 Цивільного кодексу України встановлено, що договором може бути встановлено, що його окремі умови визначаються відповідно до типових умов договорів певного виду, оприлюднених у встановленому порядку. Якщо у договорі не міститься посилання на типові умови, такі типові умови можуть застосовуватись як звичай ділового обороту, якщо вони відповідають вимогам статті 7 цього Кодексу.
При цьому, як вбачається з умов Договору на послуги водопостачання та водовідведення № 121 від 18.03.2010р. в останньому відсутнє будь-яке посилання на те, що він укладений на підставі Типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року № 630.
Отже, виходячи з аналізу вищевказаних вимог чинного законодавства, умови Типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року № 630, можуть застосовуватись до правовідносин сторін, що виникли за Договором на послуги водопостачання та водовідведення № 121 від 18.03.2010р., але не є обовязковими під час виконання вказаного договору.
Крім того, пунктом 32 Типового договору, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року № 630, також встановлено лише, що договір може бути розірваний достроково у разі переходу права власності (користування) на квартиру (будинок садибного типу) до іншої особи. А отже, ця умова не носить обовязкового характеру для розірвання договору на послуги водопостачання та водовідведення.
Як вбачається з умов Договору на послуги водопостачання та водовідведення № 121 від 18.03.2010р. сторони визначили підставами для розірвання договору: у випадках передбачених чинним законодавством, за згодою сторін або у судовому порядку (п. 7.3. договору).
При цьому, така підстава для розірвання договору в односторонньому порядку, як перехід права власності (користування) на об'єкт водозабезпечення, відсутня.
Враховуючи вищенаведені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги відповідають вимогам чинного законодавства, а тому підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Зобов'язати Вишгородське міське комунальне підприємство «Водоканал»(07300, Київська область, м. Вишгород, вул. Набережна, 8-а; код ЄДРПОУ 03346615) виконувати п. 3.1.1 Договору на послуги водопостачання та водовідведення № 121 від 18 березня 2010, укладеного між Вишгородським міським комунальним підприємством «Водоканал»та будівельним кооперативом «Реконструктор», забезпечивши будівельний кооператив «Реконструктор»(07300, Київська область, м. Вишгород, вул. парк Берізки, 2; код ЄДРПОУ 13712624) постачанням питної води в межах ліміту, якість якої відповідає вимогам ДОСТу 2874-82 та цілодобове приймання стічних вод за умови скидання стоків з дотриманням допустимих концентрацій. Видати наказ.
3. Стягнути з Вишгородського міського комунального підприємства «Водоканал» (07300, Київська область, м. Вишгород, вул. Набережна, 8-а; код ЄДРПОУ 03346615) на користь будівельного кооперативу «Реконструктор», (07300, Київська область, м. Вишгород, вул. парк Берізки, 2; код ЄДРПОУ 13712624) 85 грн. -витрат по сплаті державного мита та 236 грн. -витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ.
4. Повернути на підставі рішення будівельному кооперативу «Реконструктор», (07300, Київська область, м. Вишгород, вул. парк Берізки, 2; код ЄДРПОУ 13712624) з Державного бюджету України 17 грн. -зайве сплаченого державного мита, перерахованого квитанцією № ПН 2084 від 23.03.2011р., оригінал якої знаходиться в матеріалах справи.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя А.І. Привалов
Дата складення та підписання рішення в повному обсязі -06.06.2011 р.