01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26
"30" травня 2011 р. Справа № 4/056-11
Господарський суд Київської області у складі судді Щоткіна О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Публічного акціонерного товариства "ПроКредит Банк", м. Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укррембудпроект-2", с. Бобрик
про стягнення 825 452,45 грн.
за участю представників сторін:
позивач -ОСОБА_1. -предст., дов. від 07.12.2009р.
відповідач -Каценюк І.П. -директор;
Обставини справи:
Публічне акціонерне товариство "ПроКредит Банк" (позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укррембудпроект-2" (відповідач) про стягнення 825452,45 грн., які складаються з 740032,83 грн. суми основного боргу, 41709,19 грн. процентів та 43710,43 грн. пені.
Ухвалою господарського суду Київської області від 11.04.2011р. було порушено провадження у справі № 4/056-11, розгляд справи призначено на 16.05.2011р.
Ухвалою суду від 16.05.2011р., у зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача, розгляд справи було відкладено на 30.05.2011р.
Присутній в судовому засіданні відповідач усно проти позову не заперечував.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представників сторін, суд
встановив:
25 листопада 2005 року між Закритим акціонерним товариством "ПроКредит Банк" (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "ПроКредит Банк", кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Укррембудпроект-2" (клієнт) було укладено рамкову угоду № 2718 та додаткові угоди до неї, відповідно до якої кредитор на положеннях та умовах цієї угоди, договорів про відкриття мультивалютної лінії, договорів про відкриття кредитної лінії та договорів про надання траншу відкриває клієнту кредитну лінію терміном на 120 місяців в розмірі та на умовах, передбачених п.1.2 та статтею 2 даної угоди. Мета надання кредиту -придбання основних та поповнення обігових коштів.
Відповідно до п. 1.2 угоди, на підставі поданих клієнтом відповідних заявок на отримання овердрафту, надання гарантії та відкриття акредитиву та на підставі укладених між сторонами відповідних договорів (угод), кредитор може відкрити клієнту акредитив та/або надати гарантію, та/або овердрафт.
Пунктом 2.1 встановлено, що кредитор надає клієнту кредит на умовах його забезпечення, строковості, повернення та плати за користування.
07.07.2008 року сторони внесли зміни та доповнення до рамкової угоди, згідно якої кредитор на підставі угоди зобов'язується здійснювати кредитування позичальника у межах лімітів умов кредитування у порядку та на умовах, визначених угодою та кредитними договорами, а позичальник зобов'язується належно виконати всі умови, необхідні для отримання кредитів, своєчасно і належно здійснювати погашення грошових зобов'язань, а також належно виконувати усі інші зобов'язання, передбачені угодою та кредитними договорами.
На підставі угоди встановлюються наступні ліміти умов кредитування позичальника: ліміт суми кредитування -еквівалент 400000,00 доларів США, ліміт строку кредитування 180 календарних місяців, максимальний розмір процентів 40% річних.
Так, у відповідності до умов рамкової угоди та доповнень до неї, 07.07.2008р. було укладено договір про надання траншу за №1.37720/2718, відповідно до умов якого кредитор на підставі та умовах рамкової угоди № 2718 від 22.11.2005р., а також цього договору зобов'язується надати позичальнику кредит, а позичальник зобов'язується належно виконати всі умови, необхідні для його отримання, належно здійснювати погашення грошових зобов'язань та виконання усіх інших зобов'язань, передбачених рамковою угодою та цим договором.
Пунктом 2 договору про надання траншу визначені умови, на яких видається кредит: розмір кредиту -100 000 доларів США; строк кредитування -120 календарних місяців, від дати видачі кредиту включно; проценти - 15% річних, виходячи з 360 календарних днів у році; комісія за видачу кредиту -1% від розміру кредиту, комісія за дострокове погашення кредиту -1,5% від суми, що достроково погашається, спосіб видачі кредиту - продаж кредитних коштів на МВРУ та зарахування їх гривневого еквівалента на рахунок позичальника № 260090103106 у кредитора.
У відповідності до додаткових угод до договору траншу, позивач надав відповідачу кредит за умовами повернення (графік повернення та сплати процентів зазначено по кожному додатку окремо).
Проте, в порушення своїх договірних зобов'язань, відповідач в повному обсязі заборгованість по сплаті кредитних платежів та процентів за користування кредитом, перед відповідачем не погасив, про що також зазначив усно в судовому засіданні, у зв'язку з чим боргові зобов'язання визнав в повному обсязі.
Згідно до розділу 8 Договору №3 про внесення змін та доповнень до рамкової угоди, позичальник здійснює дострокове погашення, після подання відповідної письмової заяви, її погодження кредитором та сплати комісії за дострокове погашення.
Підпунктом 8.2.1 Договору№3 про внесення змін та доповнень до рамкової угоди, кредитор вправі вимагати дострокового погашення кредиту у наступних випадках: прострочення погашення грошових зобов'язань тривалістю більш ніж 3 банківські дні.
Позичальник зобов'язаний достроково погасити кредит на сум, що вказана у вимозі протягом 5 банківських днів з дня відправлення (вручення, якщо кредитор вручив вимогу) позичальнику чи поручителям вимоги, якщо інший строк не вказаний у такій вимозі (п. 8.4).
Враховуючи вищезазначені умови, позивачем було направлено на адресу відповідача вимогу про повне дострокове погашення кредиту № 9159 від 07.10.2010р., яка була отримана відповідачем 28.10.2010р., про що свідчать наявні у справі повідомлення про вручення.
Проте, відповідач, в порушення взятих на себе грошових зобов'язань, повністю та несвоєчасно за договором щодо сплати кредитних коштів та процентів за користування кредитом не розрахувався, у зв'язку з чим за них рахується заборгованість в розмірі 740032,83 грн., а також заборгованість по сплаті відсотків в розмірі 41709,19 грн.
Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу, Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань.
Аналогічні положення містяться у статтях 525, 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язання встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Відповідно до п. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно ч. 2. ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором повинно було відбуватися належним чином відповідно до умов, встановлених кредитним договором. Оскільки, у термін встановлений кредитним договором, позичальник не повернув банку суми кредиту та проценти за користування кредитними коштами, то у цьому випадку з боку позичальника має місце порушенням зобов'язання щодо повернення кредиту.
Відповідач письмового відзиву на позов не подав, доводів позивача не спростував, доказів, які б свідчили про повну оплату кредитних коштів, а також процентів за користування кредитними коштами не надав, усно в судовому засіданні проти боргу не заперечував, у зв'язку з чим вимога позивача про стягнення з відповідача 740032,83 грн. заборгованості по сплаті кредитних коштів, 41709,19 грн. процентів за користування кредитними коштами є обґрунтованою, підтвердженою матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню в повному обсязі.
Крім суми боргу, позивачем нарахована пеня за несвоєчасну сплату процентів, яка за розрахунком позивача складає 43710,43 грн.
Згідно п. 10.2.1 Договору№3 про внесення змін та доповнень до рамкової угоди, у випадку простроченя погашення грошових зобов'язань, позичальник сплачує кредитору пеню за кожний календарний день прострочення (включаючи день повного погашення заборгованості) у розмірі 0,5% від суми непогашеної заборгованості, але не менш ніж 15 гривень, якщо строк існування заборгованості не перевищує 30 календарних днів.
Пунктом 10.2.2. визначено, що у разу прострочення більш ніж 30 календарних днів, позичальник сплачує пеню виходячи з 1% суми заборгованості.
Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пунктом 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно зі ст.ст. 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно роз'яснення Вищого арбітражного суду України “Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за не виконання або неналежне виконання грошових зобов'язань” від 29.04.1994 року № 02-5/293, пеня встановлена чинним законодавством або договором, підлягає сплаті за весь період часу, протягом якого не виконано грошове зобов'язання з урахуванням 6-місячного строку позовної давності.
Суд, здійснивши власний розрахунок, встановив, що заявлений позивачем до стягнення розрахунок пені в сумі 43710,43 грн. є арифметично невірним, оскільки позивачем нарахована пеня без застосування положень Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, а тому, за таких обставин, стягненню підлягає розмір пені здійснений за розрахунком суду по подвійній обліковій ставці НБУ, в сумі 37 810,15 грн.
За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково, а саме з Товариства з обмеженою відповідальністю " Укррембудпроект-2" на користь позивача підлягають стягненню сума боргу по кредитному договору в розмірі 740032,83 грн., 41709,19 грн. відсотків за користування кредитом, 37810,15 грн. пені.
Витрати по сплаті державного мита відповідно та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судом покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись, ст.ст. 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
вирішив:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю " Укррембудпроект-2" (07431, Київська обл.., Броварський р-н, с. Бобрик, вул.. Набережна, 43, код ЄДРПОУ 33458573) на користь Публічного акціонерного товариства «ПроКредит Банк»(03115, м. Київ, вул. Перемоги, 107а, код ЄДРПОУ 21677333) -740032 (сімсот сорок тисяч тридцять дві) грн.. 83 коп.заборгованості за кредитним договором, 41709 (сорок одну тисячу сімсот дев'ять) грн. 19 коп. відсотків за користування кредитом, 37810 (тридцять сім тисяч вісімсот десять) грн. 15 коп. пені, 8 195 (вісім тисяч сто дев'яносто п'ять) грн.. 52 коп. державного мита, 234 (двісті тридцять чотири) грн.. 31коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. Відмовити в задоволенні стягнення 5900,28 грн. пені.
4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Суддя О.В. Щоткін
Дата підписання повного тексту рішення: 06.06.2011р.